Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №440/10651/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 р. Справа № 440/10651/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.09.25 по справі № 440/10651/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Полтавській області) , в якій просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не застосування при призначенні та розрахунку пенсії ОСОБА_1 з 27.05.2025 року частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022,2023 та 2024 роки.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 27.05.2025 року призначити та розрахувати ОСОБА_1 , пенсію відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022,2023 та 2024 роки, та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 24.09.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнив.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 27.05.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022, 2023, 2024 роки), з урахуванням проведених виплат.

Вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, зазначив, що рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки для обчислення розміру пенсії відсутні, оскільки зазначений показник застосовується при первинному призначенні пенсії у 2025 році, а не при перерахунку пенсії: перехід з одного виду пенсії на інший. Позивач скористався правом на первинне призначення пенсії у 2011 році, що підтверджується протоколом від 30.11.2011 року. Також зазначає, що вимога Позивача про визнання протиправними дій Управління є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки лист Управління № 11355-10520/К-02/8-1600/25 від 09.07.2025 на заяву від 17.06.2025 є відповіддю на звернення, а не рішенням, яке породжує юридичні наслідки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що щодо посилання в апеляційній скарзі що рішення про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком приймалося іншим територіальним ПФУ повідомляю суду, що в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на моє звернення цього не зазначено. Крім того, матеріали адміністративної справи не містять клопотання до суду першої інстанції про заміну неналежного відповідача, тоді як у апеляційній скарзі таке питання порушено вже як спосіб затягування розгляду справи. Щодо інших підстав апеляційної скарги, то аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21- 6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, а колегією суддів підтверджено, що позивач є пенсіонером, який з 01.11.2011 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З 27.05.2025 позивачу призначена пенсія за віком у порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.07.2025 за результатами розгляду звернення позивача від 17.06.2025 пенсійний орган повідомив, що підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки при переведенні позивача у 2025 році на пенсію за віком немає, оскільки це суперечить статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись з такими діями органу Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що у 2011 році позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону № 1788-XII. За призначенням пенсії в порядку Закону № 1058-IV позивач вперше звернувся 27.05.2025. З урахуванням наведеного, при обчисленні пенсії за віком з 27.05.2025 відповідач мав урахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. за № 1788-ХІІ, передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.

Такого ж висновку у схожій ситуації Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що позивачу з 01.11.2011 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а з 27.05.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

З урахуванням наведеного, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022 - 2024 роки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не приймав жодного рішення, оскільки лист № 11355-10520/К-02/8-1600/25 від 09.07.2025 фактично містить відмову у застосуванні показника середньої заробітної плати за 2022–2024 роки для обчислення розміру пенсії, а тому, створює відповідні наслідки для позивача . Крім того, позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії за місцем обліку — до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області, і саме цей державний орган відмовив ОСОБА_1 у проведенні відповідного перерахунку.

З огляду на наведене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо незастосування при призначенні позивачу пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022-2024 роки, є протиправними, а позов ОСОБА_1 обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 по справі № 440/10651/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко