Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №200/5102/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року справа №200/5102/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, адвоката Меламеда Борисовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 200/5102/25 (головуючий суддя І інстанції – Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами, які проживають в Україні;

- зобов`язати Відповідача вжити позитивні дії:

1) Негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;

2) Застосувати до виплати пенсії позивачки висновки Постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 що “Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. Відповідну заяву із зазначенням банківських реквізитів має право подати представник пенсіонера на підставі довіреності. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не передбачена.”;

3) здійснювати виплату поточної пенсії Позиваці на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк”;

4) здійснити виплату пенсії Позивачці, яку відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/4824/21 від 09.07.2021 має бути поновлено з 01.03.2004 року, на визначений позивачкою банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк”, з урахуванням компенсації втрати частини доходів.

5) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;

6) Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідач протиправно не здійснює виплату її пенсії на особистий банківський рахунок АТ “Ощадбанк”.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області стосовно не виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк”.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 600 грн.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги відповідача.

На виконання рішення суду у справі № 200/4824/21 відповідачем поновлено виплату пенсії позивачу з 01.03.2004.

12.09.2023 надійшла заява-клопотання № ВЕБ-05001-Ф-С-23-213872 від представника ОСОБА_2 (подана за допомогою кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_2 ) щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 на банківський рахунок Bank Leumi International IBAN № НОМЕР_2 , Swift code LUMIILIT 924.

Водночас, що Bank Leumi International не є уповноваженим банком, розташованим на території України, з яким укладено договір про виплату та доставку пенсії.

Оскільки в рішенні суду у справі № 200/4824/21 не визначено порядок подання позивачем заяви про виплату пенсії через уповноважену банківську установу, представника ОСОБА_2 повідомлено про необхідність особистого звернення ОСОБА_1 до територіального органу Пенсійного фонду України з оригіналами документів для поновлення виплати пенсії, під час якого проводиться ідентифікація особи відповідно до “Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України” (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1.

Станом на 01.01.2024 заява позивача ОСОБА_1 про виплату пенсії через банківську установу у спосіб, визначений чинним законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду України не надавалась.

За відсутності актуального поточного рахунку пенсіонерки нарахування поточного розміру пенсії та заборгованості з пенсійних коштів за період з 01.03.2004 по 31.12.2023 проводилось ОСОБА_1 шляхом включення до сформованих відомостей через поштове відділення 84511 м. Бахмут, які передавались з січня по червень 2024 року для здійснення виплати до виплатних об`єктів АТ “Укрпошта”, але кошти не були отримані пенсіонеркою.

З 01.07.2024 виплата пенсії позивачу автоматично припинена відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

03.02.2025 надійшла заява-клопотання № ВЕБ-05001-ФС-25-020456 від представника ОСОБА_2 (подана за допомогою кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_2 ) щодо проведення виплат пенсії на банківський рахунок позивача, до якої долучено заяву з реквізитами банківського рахунку АТ “Ощадбанк” від 31.01.2025; засвідчення ОСОБА_2 підпису ОСОБА_1 від 27.04.2023, копію довіреності та ордеру на надання правничої допомоги від 04.09.2023.

У заяві ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_1 уповноважила працівника АТ “Ощадбанк”, який здійснив ідентифікацію 31.01.2025 під час відкриття рахунку, передати зазначену Заяву до відповідного органу Пенсійного фонду України, що передбачено пунктом 10 Порядку № 1596.

Враховуючи, що позивач проживає за межами України для здійснення виплати пенсійних коштів на банківський рахунок НОМЕР_1 через АТ “Ощадбанк” ОСОБА_1 необхідно надати до територіальних органів Пенсійного фонду України заяву про виплату пенсії через установу уповноваженого банку у будь який спосіб, передбачений Порядком № 1596, зокрема засобами вебпорталу Пенсійного фонду України через свій електронний кабінет.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги представника позивача.

Протиправна поведінка пенсійного органу свідчить про недотримання принципу недискримінації, що стало причиною порушення прав позивача. Ситуація, в якій перебуває позивач, є дискримінацією, оскільки Порядок № 1596 застосовується пенсійним органом саме до осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон та постійно проживають в Ізраїлі в сенсі об`єктивної неможливості для таких осіб виконати умови Порядку щодо надання заяв через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи до банку на території України, в порівнянні з іншими громадянами України та відсутність об`єктивного і обґрунтованого виправдання для такого відмінного поводження.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд” матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд”.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2021 у справі № 200/4824/21 визнано протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2004 відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок.

Рішення суду набуло законної сили 15.09.2021.

03.02.2025 ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області подано заяву вх. № ВЕБ-05001-ФС-25-020456 (за допомогою кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_2 ) про перерахунок сум пенсiї (грошової допомоги, iншої грошової виплати) на поточний рахунок № № НОМЕР_1 . До заяви дадано засвідчення ОСОБА_2 підпису ОСОБА_1 від 27.04.2023, копію довіреності та ордеру на надання правничої допомоги від 04.09.2023 та заяву з реквізитами банківського рахунку АТ “Ощадбанк” від 31.01.2025.

Листом № 0500-0202-8/10854 від 07.02.2025 позивача повідомлено, що подання заяви про виплату пенсії електронною поштою з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису представника за довіреністю, не передбачено діючим законодавством.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто, тому відповідач повинен проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо дискримінаційних дій з боку пенсійного органу до позивача рішення суду першої інстанції оцінки не містить.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України ).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (тут і далі - Порядок 22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв`язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.

Згідно пункту 4 Порядку № 1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).

Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Абзацом 2 пункту 6 Порядку № 1596 визначено, що для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312) - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 269 та від 20 березня 2022 р. № 332, за виключенням осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Оскільки місцем фактичного проживання позивача є країна Ізраїль, зазначений абзац пункту 6 до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідно до пункту 8, пункту 9 Порядку № 1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.

За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку № 1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:

- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;

- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку № 1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).

Аналіз вищезазначених приписів нормативно-правових актів свідчить, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, позивачем відкрито особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк”.

Відмовляючи перераховувати позивачу пенсію на визначений нею банківський рахунок, відповідач вважав, що позивачу необхідно особисто надати відповідну заяву, після чого буде розглянуте питання поновлення та виплати раніше призначеної пенсії.

Ці доводи відповідача є помилковими з огляду на те, що Порядком № 1596 не передбачено такої підстави для відмови у виплаті раніше призначеної пенсії на банківський рахунок, як не надання позивачем заяви про виплату пенсії особисто.

Порядком № 22-1 передбачено можливість подачі заяви саме заявником, тобто, як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін «заявник», як вже зазначено вище, свідчить, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.

Тож, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.

З огляду на вищевикладене є можливим проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що:

виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України;

держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України (постанови Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21, від 04.07.2022 у справі № 380/22572/21 від 24.07.2023 у справі № 280/6637/22).

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

Матеріалами справи підтверджується, що представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано до управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про нарахування пенсійних виплат на визначений ним банківській рахунок. Пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника.

Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21 сформовано правовий висновок, згідно якого:

“подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1”.

Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24.07.2023 по справі № 280/6637/22).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.12.2024 у справі № 360/777/23.

Таким чином, позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті пенсії на його особистий банківський рахунок, відкритий в АТ “Ощадбанк”.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплати пенсії позивачу на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк” та зобов`язав відповідача здійснити виплату пенсії позивачу на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк”.

Таким чином, апеляційна скарга ГУ ПФУ в Донецькій області задоволенню не підлягає.

Щодо дій пенсійного органу, які, на думку представника позивача, свідчать про недотримання принципу недискримінації, що стало причиною порушення прав позивача, - суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Однаковий підхід до визначення порядку призначення пенсії, переведення з одного на інший вид пенсії, поновлення раніше призначеної пенсії (в частині переліку необхідних документів, зокрема, щодо посвідчення особи заявника) відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України (частина друга статті 24 Конституції України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14) та КАС України (пункт 7 частини другої статті 2).

Прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії, переведення з одного виду на інший або поновлення раніше призначеної пенсії само собою не може бути ознакою дискримінації або зловживання дискреційними повноваженнями, водночас таке рішення може бути предметом перевірки під час розгляду справи адміністративним на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме чи прийняте таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, в діях ГУ ПФУ в Донецькій області відсутні ознаки дискримінації позивача, як до особи, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон та постійно проживає в Ізраїлі.

За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд зауважує, що рішення суду першої інстанції не містить оцінки аргументам представника позивача щодо дискримінаційних умов до позивача з боку відповідача, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо обґрунтованості судового рішення.

Проте, згідно з абзацом 2 частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд зауважує, що рішення суду першої інстанції не містить оцінки аргументам представника позивача щодо дискримінаційних умов до позивача з боку відповідача, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо обґрунтованості судового рішення.

Проте, згідно з абзацом 2 частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які надані сторонами, в межах доводів апеляційної скарги відповідача є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо відсутності оцінки аргументам представника позивача не призвело до неправильного вирішення справи, тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, адвоката Меламеда Борисовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 200/5102/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 200/5102/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 26 січня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 26 січня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв