Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №620/12693/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/12693/25

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

визнати протиправною відмову комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду Чернігівської міської ради, яка полягає у не видачі акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду ОСОБА_1 за матір`ю ОСОБА_2 на підставі проведеного огляду 22.10.2025 року;

зобов`язати комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду Чернігівської міської ради видати акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду ОСОБА_1 за матір`ю ОСОБА_2 на підставі проведеного огляду 22.10.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою відмови у наданні Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду ОСОБА_1 є те, що він не був особисто присутній під час відвідування комісією із встановлення факту здійснення особою постійного догляду. Згідно довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 , остання має право отримувати та підписувати відповідні заяви, акти, клопотання від іменні Пилиповича О.І., а отже представниками Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду, протиправно було відмовлено у підписі Кириловій І.І., в інтересах ОСОБА_1 та не виданою Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, а саме за ОСОБА_2 .

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до затвердженої форми акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8 до Порядку № 560) з даним актом повинні бути ознайомлені особисто під підпис із зазначенням прізвище, ім`я, по батькові військовозобов`язаний, який здійснює постійний догляд, особа, за якою здійснюється постійний догляд та присутні членами комісії, після чого Комісія надає особисто військовозобов`язаному даний акт. В свою чергу, ані в пункті 61 Порядку № 560, ані у визначеній формі зразка акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8 до Порядку № 560) не передбачено, що з даним актом має право ознайомитися, підписати та отримати інша особа за довіреністю, окрім самого військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.10.2025 ОСОБА_1 на виконання вимог пункту 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 звернувся із заявою до Чернігівської міської ради, в якій просив встановити факт постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 та видати йому Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за встановленою формою (а.с.26).

У встановлений пунктом десятиденний строк - 22.10.2025 комісія із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) Чернігівської міської ради прибула за зазначеною у заяві адресою для встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 позивачем та перевірки відомостей щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за вказаною особою.

Однак, незважаючи на те, що позивача про дату та орієнтовний час відвідання Комісією місця проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд було попереджено завчасно, останнього за вказаною адресою в заяві на місці з невідомих причин не було. Натомість, за вказаною адресою була присутня донька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка надала представникам Комісії нотаріально завірену довіреність згідно якої вона уповноважена від імені позивача підписати та отримати акт про встановлення факту здійснення позивачем постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Оскільки позивач був відсутнім за вказаною в заяві адресою в день її відвідання Комісією для встановлення факту здійснення постійного догляду, а згідно з встановленою в додатку 8 Порядку № 560 формою акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, він підписується особисто військовозобов`язаним, а не його уповноваженим представником, видача Комісією відповідного акта за таким обставин виявилися не можливою, про що було повідомлено Позивача листом від 23.10.2025 №5488/1-06/2025/вих/П-5540-1-09 (а.с.27).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі -Закон №3543-XII), встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Із системного аналізу наведеної вище норми в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин слідує, що така визначає різні групи осіб за якими може здійснювати догляд військовозобов`язаний та у зв`язку із здійсненням такого догляду реалізовувати та набувати право на відстрочку.

Зокрема в силу наведених вище приписів, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

зайняті постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд;

зайняті постійним доглядом за нею члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Водночас, порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560) визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Так, відповідно до Додатку № 5 Порядку Кабінет Міністрів України постановив, що документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:

для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Із системного аналізу норми пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII слідує, що така визначає різні групи осіб за якими може здійснювати догляд військовозобов`язаний та набувати право на відстрочку.

Такими особами є, зокрема:

1) хвора дружина (чоловік) військовозобов`язаного, його дитина та/або його батько чи матір;

2) батько чи матір дружини (чоловіка) військовозобов`язаного.

При цьому, нормами Додатку № 5 Постанови № 560 чітко встановлено, які саме документи відносно вказаних вище груп слід надати військовозобов`язаному для отримання відстрочки від призову під час мобілізації.

Тобто, наведені вище приписи як Закону № 3543-XII, так і Порядку № 560 розмежовують як категорії осіб, за якими має здійснювати догляд військовозобов`язаний для отримання права на відстрочку, так і необхідні для цього документи, які він має надати до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зокрема, у разі здійснення догляду за своєю матір`ю, для надання відстрочки від призову на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII для особи яка зайнята доглядом необхідно надати:

- документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення;

- документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Із наведеного вище слідує, що під час мобілізації військовозобов`язані, які зокрема зайняті постійним доглядом за своєю матір`ю чи батьком, який за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, не підлягають призову на військову службу, а для набуття права на відстрочку такій особі достатньо надати лише документ, який підтверджує родинні зв`язки та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Суд зазначає, що за нормами Постанови № 560 для встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) військовозобов`язаний, який здійснює догляд (постійний догляд), звертається із заявою на ім`я керівника виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Розгляд заяви здійснює комісія із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), рішення про утворення якої приймається керівником виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного, який звернувся із відповідною заявою.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом матеріалів складає акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8).

Відповідно до Положення про порядок складання акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, що додається, затвердженого Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 14.02.2023 №80 підставою для складання Акта здійснення догляду є письмове звернення у довільній формі до Департаменту від особи з інвалідністю І чи ІІ групи або особи, яка здійснює догляд. Підставою для відмови у видачі Акта є: відсутність документів, зазначених у пункті 2.1. Положення; зазначення в заяві та в поданих документах недостовірних даних; не підтвердження факту здійснення догляду. Про відмову у видачі Акта заявник повідомляється письмово.

Натомість, відповідачем не було складено Акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), у зв`язку з тим, що позивач був відсутнім за вказаною в заяві адресою в день її відвідання Комісією для встановлення факту здійснення постійного догляду, а акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду підписується особисто військовозобов`язаним, а не його уповноваженим представником.

Водночас така підстава відмови не узгоджується з нормами Постанови № 560.

Отже, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у видачі акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, тому дії відповідача належить визнати протиправними.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то суд враховує, що питання видачі Акту встановлення факту здійснення догляду є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу - відповідача.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи, органи місцевого самоврядування та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_2 має також доньку ОСОБА_3 та комісія не встановила хто саме здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , а суд не може підміняти інший орган державної влади чи місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу, то з метою захисту прав позивача належить зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.10.2025 про видачу акту про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір №415 про надання правової допомоги від 03.11.2025; акт виконаних робіт від 20.11.2025; квитанцію до прибуткового касового ордера №415 від 04.11.2025. Відповідно до наданих доказів сума гонорару адвоката становить 18 000,00 грн.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.

Крім того, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3 000,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.

Крім того, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Чернігівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у видачі акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за заявою від 14.10.2025.

Зобов`язати в Чернігівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2025 про видачу акту про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3605,60 грн, що складаються із судового збору у розмірі 605,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Чернігівська міська рада ( вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125 ).

Повне судове рішення складено 26.01.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА