Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №620/10769/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/10769/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) ОСОБА_1 матері зниклого безвісті військовослужбовця - ОСОБА_6 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та матері ОСОБА_1 - 100% сум грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) зниклого безвісті солдата ОСОБА_6 починаючи з 20.09.2024 року по дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати їй, як матері, грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця, ОСОБА_6 , є протиправними.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача, який є повнолітньою особою, допущено не було, а позовна заява сформульована без надання необхідних даних щодо наявності чи відсутності особистого розпорядження військовослужбовця, а також даних щодо наявності/відсутності родичів, які мають переважне (першочергове) право на отримання грошового забезпечення.

Треті особи пояснення щодо позову або відзиву не подавали.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 22.10.2025 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 ; ухвалою суду від 25.11.2025 клопотання військової частина НОМЕР_1 про продовження строку подання відзиву було повернуто без розгляду; ухвалою суду від 18.12.2025 було витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 про виплату належних коштів її сина, зниклого безвісти ОСОБА_6 , за результатами розгляду якої було надано відповідь листом № 937/4722 від 19.11.2024, відповідь на заяву ОСОБА_1 про виплату їй грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_6 від 01.05.2025, довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_6 з 01.01.2025 з зазначенням отримувачів грошового забезпечення; ухвалою суду від 25.12.2025 було продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для надання доказів; ухвалою суду від 26.01.2026 було продовжено військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк для надання доказів у справі № 620/10769/25 та долучено їх до справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_6 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 31, 76).

Згідно сповіщення від 25.09.2024 № 333, наказу військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2024 № 4334 ОСОБА_6 зник безвісти 20.09.2024 (а.с. 21, 23-26).

17.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просила виплатити їй грошове забезпечення, включаючи додаткову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, належні сину ОСОБА_6 (зворот а.с. 137 ).

Листом від 19.11.2024 № 937/4722 військова частина НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомила позивача, що ОСОБА_1 не надала підтверджуючих документів перебування на утриманні у ОСОБА_6 . Військова частина не має правового підґрунтя для здійснення даних виплат (зворот а.с. 138).

01.05.2025 ОСОБА_1 через ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просила виплатити їй грошове забезпечення, включаючи додаткову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, належні сину ОСОБА_6 (а.с. 73 та його зворот, а.с. 138).

Листом від 13.06.2025 № 937/5976 військова частина НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомила позивача, що заява була розглянута діючою комісією військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 буде виплачена частка грошового забезпечення та інші належні кошти згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1681 від 11.05.2025. Повний пакет документів на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, був переданий на фінансово-економічну службу (а.с. 139).

Наказом військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2025 № 1681 було наказано виплатити рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення та додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень та інших належних коштів членам сімей захоплених у полон або заручників, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (безвісті зниклих) військовослужбовців військової частини відповідно до додатку 2 цього наказу, а саме мати ОСОБА_6 - ОСОБА_1 - частка 1 (а.с .140).

Згідно довідок військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 № 26/1/880, від 23.12.2025 № 26/1/8856 з вересня 2024 року по березень 2025 року відповідна частка грошового забезпечення ОСОБА_6 виплачувалась ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей військовослужбовця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та з вересня 2024 року по лютий 2025 року - повнолітній дочці військовослужбовця ОСОБА_5 . З квітня 2025 позивачу виплачується відповідна частка грошового забезпечення ОСОБА_6 . Також здійснювалось відрахування аліментів з грошового забезпечення ОСОБА_6 з серпня 2025 року (а.с. 17, 141, зворот а.с. 79 - а.с. 83).

Вважаючи, що відповідачем були порушені права позивача, остання звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 2 Закону № 2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до пунктів 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.

Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ цього Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Відповідно до пункту 3 Розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (далі - Порядок № 884 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, Порядок № 884 визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.

Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Пунктом 7 Порядку № 884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Аналіз процитованих норм абзаців 3-4 частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII та пункту 7 Порядку № 884 дає підстави для таких висновків.

Першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.

В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним та законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей.

Необхідно зазначити, що законодавством на момент звернення позивача з заявою від 17.10.2024 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця було чітко встановлено коло осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у разі настання події, які регламентовані в розділі XXX Порядку № 260 та пункті 7 Порядку № 884, тому будь-яке інше довільне трактування вказаних приписів є недопустимим.

Отже, виплата грошового забезпечення батькам зниклого безвісти військовослужбовця здійснюється за умови, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі і не має дітей.

Суд наголошує, що виплата грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовця, які проживають разом із ним, та законним представникам неповнолітніх дітей (в розглядуваному випадку матері дітей) зниклого безвісті військовослужбовця здійснюється за умови відсутності у військовослужбовця дружини (чоловіка), оскільки саме така особа має першочергове право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 у шлюбі не перебуває (зворот а.с. 77-а.с. 78).

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (зворот а.с. 79 - а.с. 80, зворот а.с. 82-а.с. 83), відтак першочергове право на отримання грошового забезпечення мала законний представник дітей, тобто їх мати - ОСОБА_2 , а також повнолітня дочка ОСОБА_5 , яка згідно довідки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 06.02.2025 № 338 проживала разом з ОСОБА_6 (а.с. 29).

Разом з тим, доводи позивача про те, що вона постійно проживала із сином, що підтверджуються відповідною довідкою, суд не приймає до уваги, оскільки ця обставина не є визначальною при вирішенні цього спору, а позивачем не надані докази того, що вона перебувала на утриманні сина.

Відтак, враховуючи вимоги вказаного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено право на нарахування та виплату грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) зниклого безвісті солдата ОСОБА_6 , починаючи з 20.09.2024.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що 01.02.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 08.10.2024 № 3995-ІХ, яким пункт 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в такій редакції:

"6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).

Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець.

Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 і від 14.05.2024 № 550» Порядок № 884 викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449) виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

З аналізу викладеного випливає, що з 01.02.2025 рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені).

Тобто, при виплаті членам сім`ї грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти, слід керуватися тим, що частка кожного з них є рівною.

З викладеного слідує, що у позивача, ОСОБА_1 , матері зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_6 з 01.02.2025 нарівні з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникло право на отримання грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Як вже було встановлено судом, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2025 № 26/1/8856 в лютому та березні 2025 року відповідна частка грошового забезпечення ОСОБА_6 виплачувалась ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей військовослужбовця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та в лютому 2025 року - повнолітній дочці військовослужбовця ОСОБА_5 . З квітня 2025 позивачу виплачується відповідна частка грошового забезпечення ОСОБА_6 . Також здійснювалось відрахування аліментів з грошового забезпечення ОСОБА_6 з серпня 2025 року (а.с. 141).

Також судом було встановлено, шо наказом військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2025 № 1681 було наказано виплатити рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення та додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень та інших належних коштів членам сімей захоплених у полон або заручників, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (безвісті зниклих) військовослужбовців військової частини відповідно до додатку 2 цього наказу, а саме мати ОСОБА_6 - ОСОБА_1 - частка 1 (а.с. 140).

Однак, судом встановлено, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2025 № 26/1/8856 зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_6 не здійснюється нарахування додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.

Жодних пояснень щодо не нарахування зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_6 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень військовою частиною НОМЕР_1 надано не було.

За таких обставин, зважаючи на всі викладені обставини, у тому числі на право неповнолітніх дітей на отримання частки грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_6 (за період, що не охоплений виплатою від військовослужбовця аліментів), суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання грошового забезпечення (у тому числі додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень) зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частки вiд 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, з 01.02.2025, та у розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань (у тому числі аліментів), з 01.08.2025.

З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень) зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частки вiд 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, з 01.02.2025, та у розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань (у тому числі аліментів), з 01.08.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень) зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частки вiд 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, з 01.02.2025, та у розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань (у тому числі аліментів), з 01.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень) зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частки вiд 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, з 01.02.2025, та у розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань (у тому числі аліментів), з 01.08.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень) зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частки вiд 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, з 01.02.2025, та у розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_6 , визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань (у тому числі аліментів), з 01.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.01.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА