Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №580/947/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року справа № 580/947/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_3 , позивач) подав позов до Комісії з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 04.03.2025, просить:

- визнати протиправною відмову комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

- зобов`язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 30.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою), прийнявши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні ОСОБА_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач надав Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 всі документи, які підтверджують підставу для відстрочки відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, однак відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки.

Ухвалою від 10 березня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

25.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення у якому представник позивача зазначив, що іноземні навчальні заклади фактично не мають доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти України, відповідно, не можуть сформувати довідку про здобувача освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560. Отримання довідки із ЄДЕБО, навчаючись в іноземному закладі освіти, є неможливим, натомість позивач долучив до заяви про надання відстрочку: нотаріально засвідчений переклад з англійської мови на українську Запрошення Євразійської Ради з досліджень в області ракових захворювань м. Мумбаї, Індія ОСОБА_3 ; нотаріально засвідчений переклад копії ідентифікаційної картки аспіранта №2868 від 28.08.2021 (дійсна до 28.08.2026) ОСОБА_3 ; нотаріально засвідчена копія перекладу запрошення на завершення навчання ОСОБА_5 . Відтак, у долучених позивачем документах міститься інформація, яка відображається і у довідці ЄДЕБО. Звернув увагу, що Закон № 3543-ХІІ не містить жодних застережень щодо неможливості надання відстрочки особам, які здобувають вищу освіту на території інших держав, як обов`язкової умови для надання відповідної відстрочки. Жодною нормою чинного законодавства не встановлено, що перелік документів, визначених у додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 560 є вичерпним, а факт здобуття вищої освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти не може підтверджуватись іншими доказами, якщо вони є належними та допустимими.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що позивач звернувся до Комісії з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою (вх. ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.09.2024 № 5/1/24/3108) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

До заяви додав: Доповнення до заяви про відстрочку ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія паспорту ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія довідки РНОКПП ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія диплому бакалавра серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія диплому спеціаліста серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчений переклад з англійської мови на українську Запрошення Євразійської Ради з досліджень в області ракових захворювань м. Мумбаї, Індія ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчений переклад копії ідентифікаційної картки аспіранта № 2868 від 28.08.2021 (дійсна до 28.08.2026 р.) ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія перекладу запрошення на завершення навчання ОСОБА_3 ; Витяг з застосунку Резерв+ ОСОБА_5 .

Відповідно до протоколу від 23.09.2024 № 14 Комісія відмовила позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу у зв`язку із не наданням довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Відмову відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 (далі – Порядок № 560).

Відповідно до пп. 57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” встановлений Додатком 5 до Порядку № 560, зокрема для п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII:

- довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Суд встановив, що відповідно до протоколу від 23.09.2024 № 14 Комісія відмовила позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу у зв`язку із не наданням довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Під час надання оцінки вказаній підставі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII “Про вищу освіту” (далі – Закон № 1556-VII) вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Згідно з частинами першою четвертою статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв`язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.

Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв`язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проєкту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв`язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Отже, наведеними нормами передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII. При цьому обов`язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.

Суд встановив, що позивач у 2013 позивач отримав повну вищу освіту (диплом спеціаліста НОМЕР_2 Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”.

Відповідно до п. 2 ч. 2 Розділу XV Закону № 1556-VII вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Тобто, наступним рівнем вищої освіти для позивача згідно із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII є третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень - доктор філософії.

Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 5 Закону № 1556-VII, особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад`юнктурі).

Суд врахував, що позивач до заяви про надання відстрочки від 23.09.2024 додав: Доповнення до заяви про відстрочку ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія паспорту ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія довідки РНОКПП ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія диплому бакалавра серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія диплому спеціаліста серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчений переклад з англійської мови на українську Запрошення Євразійської Ради з досліджень в області ракових захворювань м. Мумбаї, Індія ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчений переклад копії ідентифікаційної картки аспіранта № 2868 від 28.08.2021 (дійсна до 28.08.2026 р.) ОСОБА_3 ; Нотаріально засвідчена копія перекладу запрошення на завершення навчання ОСОБА_3 ; Витяг з застосунку Резерв+ ОСОБА_5 .

Таким чином позивач здобуває вищу освіту за третім рівнем вищої освіти, тобто у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту” та надав відповідачу повний обсяг підтверджуючих вказану обставину документів.

Щодо обставини не надання позивачем довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, суд зазначає таке.

Статтею 74 Закону України “Про освіту” від 5 вересня 2017 № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі – Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі – Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України “Про освіту” (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до розділу ІІІ Положення, доступ до ЄДЕБО уповноваженим суб`єктам надається технічним адміністратором ЄДЕБО на договірній основі за заявою уповноваженого суб`єкта, що обов`язково містить відомості про нього або його територіально відокремлений структурний підрозділ (відокремлений підрозділ), дані його працівників, яким забезпечується доступ до ЄДЕБО, визначені підпунктом п`ятим пункту 6 цього розділу. Форма заяви про організацію доступу до ЄДЕБО визначається технічним адміністратором ЄДЕБО.

Доступ до ЄДЕБО забезпечується користувачам ЄДЕБО з робочих станцій або локальних обчислювальних мереж (інформаційно-телекомунікаційних систем), що мають узгоджені з технічним адміністратором ЄДЕБО комплексні системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю, з дати, визначеної технічним адміністратором ЄДЕБО.

Для доступу до ЄДЕБО уповноваженому суб`єкту створюється обліковий запис уповноваженого суб`єкта.

Користувач ЄДЕБО отримує право доступу до ЄДЕБО після проходження авторизації.

Відповідно до п. 8 Положення додатково до інформації, зазначеної у пункті 7 цього розділу, в ЄДЕБО міститься наступна інформація про суб`єктів освітньої діяльності, їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи):

1) місце провадження освітньої діяльності;

2) код місця провадження освітньої діяльності у Державному класифікаторі об`єктів адміністративно-територіального устрою України;

3) географічні координати місця провадження освітньої діяльності (будівлі (приміщення), в межах якої провадиться освітня діяльність);

4) належність до категорій, визначених розпорядником ЄДЕБО (опорний/філія, розташування в селі, гірський тощо);

5) відомості про рішення, на підставі яких видавалися ліцензії на провадження освітньої діяльності;

6) факт проведення перевірок дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та інформація про результати заходів державного нагляду (контролю) за закладами освіти щодо дотримання ними законодавства, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Аналіз зазначених положень вказує на те, що уповноваженими суб`єктами, яким забезпечується доступ до ЄДЕБО, з огляду на обсяг інформації, яка має бути внесена про такого користувача, можуть бути лише суб`єкти освітньої діяльності зареєстровані в Україні.

Таким чином, Євразійська Рада з досліджень в області ракових захворювань м. Мумбаї, Індія не може мати доступ до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, відповідно, не може сформувати довідку про здобувача освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560.

Суд встановив, що позивач до заяви про надання відстрочки надав достатні докази, що підтверджують обставини здобуття ним освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”.

Суд зазначає, що Закон № 3543-ХІІ не містить застережень щодо неможливості надання відстрочки особам, які здобувають вищу освіту на території інших держав. У свою чергу перелік документів, визначений у додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 560 (у частині щодо надання довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти), стосується саме здобувачів освіти у навчальних закладах, зареєстрованих в Україні, у зв`язку із чим вимоги Порядку № 560 не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах до позивача.

З урахуванням зазначеного та зважаючи, що позивач до заяви про надання відстрочки надав достатні докази, що підтверджують обставини здобуття ним освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, суд доходить висновку про протиправність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання відстрочок від призову під час мобілізації, на особливий період про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що оформлене протоколом від 23.09.2024 № 14, у зв`язку із чим його належить скасувати.

Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Суд виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у ст. 2 КАС України, дійшов висновку, що у цьому випадку слід зобов`язати відповідача (як орган, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивача від 30.08.2024 (вх. ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.09.2024 № 5/1/24/3108) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання відстрочок від призову під час мобілізації, на особливий період про відмову ОСОБА_4 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що оформлене протоколом від 23.09.2024 № 14.

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання відстрочок від призову під час мобілізації, на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2024 (вх. ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.09.2024 № 5/1/24/3108) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання відстрочок від призову під час мобілізації на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 );

2) відповідач – Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання відстрочок від призову під час мобілізації ( АДРЕСА_2 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26.01.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК