Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №580/12881/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року справа № 580/12881/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (18010, м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 60) в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України (01023, м. Київ, вул. Шота Руставеллі, 9А), Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 26) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області (19632, с. Степанки, вул. Г.України, 124) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Степанківської сільської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Центрально - Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1435;

- зобов`язати Степанківську сільську раду розглянути на сесії ради подання Центрально - Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1435 про віднесення 165 земельних ділянок загальною площею 593,5993 га до самозаліснених та за результатами такого розгляду прийняти акт у формі рішення.

Позов обґрунтований тим, що Черкаською окружною прокуратурою виявлено факт порушення вимог законодавства щодо охорони самозалісених земель, а саме, не винесення Степанківською сільською радою Черкаського району Черкаської області на розгляд сесії подання Центрально - Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 №1435 про віднесення 165 земельних ділянок загальною площею 593,5993 га до самозалісених. Така бездіяльність відповідача, на переконання прокурора, перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року». При цьому, наголошує, що в даному випадку, відповідач зобов`язаний винести подання на розгляд пленарного засідання ради та прийняти за його результатами рішення - або про віднесення земельної ділянки до самозалісеної, або про відмову у такому віднесенні, й положення ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 ЗК України не передбачають для ради альтернативної поведінки у формі залишення подання без розгляду чи надання формальної відповіді у вигляді листа.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також зазначив, що у поданні Центрально - Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 №1435 була відсутня інформація на підставі яких даних проводилася ідентифікація 165 самозалісених земельних ділянок, загальною площею 593,5993 га на території територіальної громади. При цьому, твердження щодо виявлення « 165 самозалісених земельних ділянок» взагалі є некоректним, оскільки відповідно до частини 2 статті 57-1 ЗК України, віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності — органом, який здійснює розпорядження нею. При цьому, Центрально - Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства не наділено повноваженнями щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених. Крім того, з доданих до подання файлів неможливо було точно визначити місце розташування та площу земельних ділянок про які йдеться у ньому. Тому, у відповідь на дане подання листом від 29.01.2024 №188/10-18 Степанківська сільська рада повідомила, що земельні ділянки, зазначені в листі потребують опрацювання та аналізування кожної земельної ділянки, щоб прийняти по них вмотивоване рішення. При цьому, наголошує, що бездіяльність відповідачем не допускалась, адже, Степанківською сільською радою проведена значна робота щодо опрацювання клопотання Центрально-Західного міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства від від 13.11.2023 №1435, зокрема: проведено з`ясування, які саме земельні ділянки просить управління віднести до самозалісених земельних ділянок; створено робочу групу для обстеження вказаних земельних ділянок; здійснюється обстеження земельних ділянок на предмет їх ймовірного самозалісення; з`ясовано факти перебування вказаних ділянок у постійному користуванні державних чи комунальних підприємств, приватній власності, оренді, віднесення до природно-заповідного фонду, тощо, задля обгрунтованого винесення проекту рішення на пленарне засідання Степанківської сільської ради. В результаті, Степанківською сільською радою було прийнято рішення № 74-32/VIII «Про віднесення земельних ділянок до самозалісених». Мова йде про шість земельних ділянок (№391733, №461105, №463561, №396985,№396334, №433722) в адміністративних межах Степанківської сільської ради. Стосовно деяких інших ділянок проводиться аналіз щодо можливого їх переведення в категорію земель рекреації або промисловості. Наразі, продовжується вивчення даного питання з подальшим винесенням на розгляд сесії сільської ради та прийняття відповідного нормативно-правового акту у формі рішення.

Прокурором подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відсутність у поданні Центрально - Західного УЛМГ конкретизації земельних ділянок, щодо яких ініційовано зміну угідь на самозалісені, не перешкоджає розгляду цього подання на сесії ради та прийняттю акту у формі рішення у порядку, визначеному ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України. Також зауважив, що саме до повноважень Степанківської сільської ради відноситься прийняття рішення щодо інвентаризації земельних ділянок та виготовлення технічної документації із землеустрою, якою буде встановлено місце розташування конкретної земельної ділянки, її межі, розміри, правовий статус, кількісні та якісні характеристики, необхідні для ведення Державного земельного кадастру, що необхідно для забезпечення здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, прийняття на їх основі відповідних рішень уповноваженими на те органами. З урахуванням наведеного, така бездіяльність Степанківської сільської ради є протиправною та суперечить інтересам держави в цілому та територіальної громади зокрема. Однак, Степанківська сільська рада не виносила на розгляд сесії ради зазначене питання та не приймала щодо нього рішення, обмежившись лише листом від 29.01.2024 № 188/10-18 до Центрально - Західного УЛМГ про те, що інвентаризація самозаліснених земельних ділянок станом на 01.01.2024 не проводилась. Підсумовуючи викладене, на підставі викладеного, вважає, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву прокурора є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що бездіяльність Степанківської сільської ради відсутня, навпаки вчинено ряд послідовних дій щодо розгляду подання Центрально - Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає таке.

Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (далі - Центрально-західне МУЛМГ) 13.11.2023 звернулося до Степанківської сільської ради з поданням № 1435 щодо ухвалення рішення про віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 593,5993 га до самозалісених земель. До вказаного подання додано перелік ділянок (у форматі файлів *geojson). Також подання містить посилання на карту про місце розташування цих самозалісених ділянок.

Листом №188/10-18 від 29.01.2024 Степанківська сільська рада інформувала Центрально-Західне МУЛМГ про те, що інвентаризація самозалісених ділянок станом на 01.01.2024 по Степанківській СТГ не проводилась. Земельні ділянки, які цікавлять Центрально-Західне МУЛМГ по громаді на даний час потребують опрацювання та аналізування кожної ділянки.

Розпорядженням Степанківської сільської ради від 30.12.2024 № 180 «Про створення робочої групи для ідентифікації самозалісених ділянок» з метою обстеження та ідентифікації самозалісених ділянок на території Степанківської територіальної громади, відповідно до ст.42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” на підставі листа від 13.11.2023 №1435 Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства створено робочу групу з обстеження, ідентифікації, аналізування кожної самозалісеної ділянки на території Степанківської територіальної громади. Робочу групу зобов`язано обстежити, ідентифікувати самозалісені ділянки Степанківської територіальної громади до 31.12.2025, з урахуванням вимог чинного законодавства.

19.11.2025 робочою групою з ідентифікації самозалісених земельних ділянок складено попередній висновок, яким рекомендовано відмовити Центрально-Західному МУЛМГ у можливості віднесення переважної більшості зазначених у файлах земельних ділянок до самозалісених та переведення їх у самозалісені землі у зв`язку і невідповідністю частини 2 статті 55 Земельного кодексу України. Разом з тим, запропоновано на найближчій сесії сільської ради віднести земельні ділянки в адміністративних межах Степанківської сільської ради за межами сіл Бузуків, Гуляйгородок Черкаського району, Черкаської області, а саме: №391733, №461105, №463561, №396985, №396334, №433722 до самозалісених. В подальшому, на розгляд сесії сільської ради виносити питання щодо віднесення інших земельних ділянок до самозалісених.

Рішенням сімдесят четвертої сесії восьмого скликання Степанківської сільської ради від 21.11.2025 №74-32/VIII вирішено віднести земельні ділянки №391733, №461105, №463561, №396985, №396334, №433722 до самозалісених в адміністративних межах Степанківської сільської, ради за межами сіл, Черкаського району, Черкаської області, з наступною передачею з комунальної власності в державну та постійне користування Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.

Бездіяльність відповідача щодо розгляду на сесії ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства і прийняття відповідного рішення зумовила звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтями 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України (далі-ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» №228/2021 від 07.06.2021, з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля започатковано з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». З цією метою Кабінету Міністрів України було запропоновано: 1) розробити у двомісячний строк та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем; 2) розробити та затвердити державну цільову програму «Масштабне залісення України», спрямовану на розв`язання проблемних питань лісовпорядкування, насамперед щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) ужити в установленому порядку заходів щодо: - реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами; - ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України; - забезпечення належного фінансування у 2022 році та наступних роках заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; - запровадження механізмів залучення інвестицій для відновлення лісів та лісорозведення.

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» №2321-IX від 20.06.2022 (далі-Закон №2321-ІХ), який набрав чинності 10.07.2022 та яким введено поняття «самозалісеної земельної ділянки», під якою розуміється земельна ділянка будь-якої категорії земель площею більше 0,5 гектарів вкрита лісовою рослинністю і заліснення якої пройшло (відбулося) природним або іншим шляхом (частини 12 статті 1 ЛК України).

Законом №2321-ІХ внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначено порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Так, згідно із частиною 2 статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Водночас, відповідно до Положення «Про Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства», затвердженого наказом Держдісагенства України від 09.11.2022 №1014, управління є територіальним органом Держлісагенства. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагенства України на території Вінницької, Черкаської та Кіровоградської області.

Таким чином, Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до частин 3, 4 статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Крім того, з метою реалізації вказаної норми частин 4 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзац 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.

Відповідно до приписів статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, органом уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з врахуванням статей 57-1, 122 ЗК України та частини 4 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є Степанківська сільська рада.

Однак, саме невжиття відповідачем належних заходів щодо віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення до самозалісених земель, призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного використання земельної ділянки.

Оскільки, за приписами Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.

Згідно із частиною 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі-Закон №280/97-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із статтею 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 5 статті 46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (частина 17 статті 46 Закону №280/97-ВР).

Згідно із частинами 1- 3 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Приписами частини 10 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, розгляд та вирішення питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства приймається органом місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради у формі рішення та не може оформлятися листами у відповідь на подання.

Таким чином, подання Центрально - Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1435 мало бути винесено на розгляд та обговорення Степанківської сільської ради у пленарних засіданнях. За результатами розгляду відповідного подання відповідач зобов`язаний прийняти рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених або про відмову у віднесенні земельної ділянки до самозалісених, з зазначенням конкретних причин та обставин.

Під час розгляду справи суд встановив, що Рішенням сімдесят четвертої сесії восьмого скликання Степанківської сільської ради від 21.11.2025 №74-32/VIII вирішено віднести земельні ділянки №391733, №461105, №463561, №396985, №396334, №433722 до самозаліснених в адміністративних межах Степанківської сільської, ради за межами сіл, Черкаського району, Черкаської області, з наступною передачею з комунальної власності в державну та постійне користування Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.

Однак, прийняття Степанківською сільською радою рішення про віднесення земельних ділянок №391733, №461105, №463561, №396985, №396334, №433722 до самозалісених в адміністративних межах Степанківської сільської ради за межами сіл, Черкаського району, Черкаської області, з наступною передачею з комунальної власності в державну та постійне користування Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, не може вважатися прийняттям Степанківською сільською радою рішенням за результатами розгляду подання, оскільки Степанківська сільська рада не прийняла жодного по суті рішення ні про задоволення, ні про відмову в задоволенні подання від 13.11.2023 № 1435 щодо інших земельних ділянок.

Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів того, що відповідач розглянув подання Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 13.11.2023 № 1435 про віднесення 165 земельних ділянок загальною площею 593,5993 га до самозаліснених ділянок на сесії та прийняв конкретний вид рішення з огляду на результати голосування, суд доходить до висновку, що в цьому випадку має місце бездіяльність відповідача щодо належного розгляду подання та прийняття відповідного рішення з питання віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 ЗК України.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З огляду на викладене суд вважає, що ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони самозалісених земель є зобов`язання відповідача розглянути на сесії ради подання Центрально - Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1435 про віднесення 165 земельних ділянок загальною площею 593,5993 га до самозалісених, за результатами розгляду якого прийняти вмотивоване рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Степанківської сільської ради щодо неналежного розгляду на сесії ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1435 про віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Зобов`язати Степанківську сільську раду розглянути на найближчій сесії ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 №1435 про віднесення 165 земельних ділянок загальною площею 593,5993 га до самозалісених, за результатами розгляду якого прийняти вмотивоване рішення.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР