Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №560/6421/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6421/25

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті позивачу за період з 01.01.2016 по 20.02.2017 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII (тут і далі – Закон № 1282-XII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (тут і далі – Порядок № 1078 у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), з визначенням базового місяця – січень 2008 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.02.2017 із застосуванням базового місяця – січень 2008 року, відповідно до Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44 у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин); визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Ухвалою від 22.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до позовної заяви, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Вказує, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , отримував грошове забезпечення, але за період з 01.01.2016 по 20.02.2017 індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась і не виплачувалася.

Зазначає, що листом на адвокатський запит відповідач підтвердив відсутність нарахування індексації.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, посилаючись на Закон № 1282-XII та Порядок № 1078, на постанову КМУ від 07.11.2007 № 1294, якою з 01.01.2008 змінено посадові оклади військовослужбовців, та на те, що останнє підвищення посадових окладів до 2018 року відбулося у січні 2008 року, а тому саме цей місяць є базовим місяцем підвищення доходу.

Також позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування йому компенсації втрати частини доходів на суму невиплаченої індексації та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III (тут і далі – Закон № 2050-III у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) та Порядком, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 (тут і далі – Порядок № 159 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти його задоволення, посилаючись, зокрема, на таке:

Вказує, що після внесення змін постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 до Порядку № 1078, на його думку, місяцем підвищення доходу для військовослужбовців має бути грудень 2015 / січень 2016, а не січень 2008 року.

Зазначає, що підвищення грошового забезпечення у 2016 році перевищило можливу суму індексації, а тому підстав для нарахування індексації позивачу не було.

Стверджує, що компенсація втрати частини доходів можлива лише щодо нарахованих, але не виплачених сум, а індексація позивачу не нараховувалася, отже, вимоги про компенсацію є передчасними.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , отримував грошове забезпечення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу 20.02.2017 року.

Із довідок та розрахункових документів вбачається, що за період з 01.01.2016 по 20.02.2017 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідач не подав жодного документального підтвердження нарахування чи виплати індексації у цей період.

Листом від 22.01.2025 року, наданим у відповідь на адвокатський запит, Військова частина НОМЕР_1 повідомила про не нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період.

Отже, суд виходить із установленого факту: індексація грошового забезпечення позивачу за період 01.01.2016–20.02.2017 не нараховувалася і не виплачувалася.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Правові засади індексації грошових доходів населення визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII від 03.07.1991 (далі – Закон № 1282-XII). Суд застосовує положення цього Закону у редакції, чинній у період 01.01.2016–20.02.2017 року.

Згідно із ст. 1 Закону № 1282-XII, для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно із ст. 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За ст. 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5 Закону № 1282-XII визначає, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів.

Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Для військовослужбовців розмір і структура грошового забезпечення визначалися: постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, якою з 01.01.2008 встановлено нові посадові оклади військовослужбовців; згодом – постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, яка запровадила нову систему грошового забезпечення з 01.03.2018 року.

Верховний Суд у низці постанов (зокрема, від 27.06.2022 у справі № 420/5976/20, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 24.01.2024 у справі № 400/8139/21) дійшов сталого висновку, що: останнім місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців до 01.03.2018 був січень 2008 року, коли були введені в дію нові оклади за постановою № 1294; у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення військовослужбовців має розраховуватись із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця); повноваження суб`єктів владних повноважень щодо визначення іншого базового місяця (наприклад, грудня 2015 або січня 2016) не є дискреційними – існує лише один правомірний варіант, узгоджений із законом.

Відтак доводи відповідача про те, що після змін до Порядку № 1078 базовим місяцем має стати грудень 2015 / січень 2016, суперечать зазначеній усталеній практиці Верховного Суду і не можуть бути прийняті судом до уваги.

Щодо факту не нарахування індексації, то суд вказує на таке.

Як установлено судом, у період з 01.01.2016 по 20.02.2017: позивач проходив військову службу й отримував грошове забезпечення; індексація грошового забезпечення не нараховувалася і не виплачувалася; відповідач не надав доказів протилежного.

Враховуючи вимоги Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, а також усталену правову позицію Верховного Суду, викладену, наприклад, у постановах від 27.06.2022 у справі № 420/5976/20 та від 24.01.2024 у справі № 400/8139/21, суд дійшов висновку, що: позивач мав право на індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016–20.02.2017 року; при її нарахуванні відповідач зобов`язаний був застосувати січень 2008 року як місяць підвищення доходу (базовий місяць); не нарахування та невиплата індексації за зазначений період є протиправною бездіяльністю відповідача.

Щодо компенсації втрати частини доходів, то суд зазначає про таке.

Відносини щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюються: Законом № 2050-III; Порядком № 159.

За змістом статей 2–4 Закону № 2050-III та пунктів Порядку № 159: компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, що належать громадянам і не мають разового характеру (зокрема, заробітної плати / грошового забезпечення); сума компенсації обчислюється виходячи з нарахованого, але не виплаченого доходу, з урахуванням індексів інфляції за період затримки; виплата компенсації здійснюється в день виплати заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, а також у подальшій своїй практиці, включно з постановою від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24, сформував правову позицію, відповідно до якої: право на компенсацію втрати частини доходів пов`язується з фактом невиплати належного доходу у встановлені строки; формулювання «нарахованих доходів» у Законі № 2050-III тлумачиться так, що компенсація підлягає виплаті як щодо доходів, які були нараховані, але не виплачені, так і щодо доходів, які підлягають нарахуванню на виконання судового рішення; компенсація нараховується за весь період затримки – від місяця, коли дохід мав бути виплачений, до місяця, що передує фактичній виплаті, і виплачується разом із основною сумою.

У цій справі суд установив, що: індексація грошового забезпечення за період 01.01.2016–20.02.2017 позивачу не була виплачена; отже, виникла заборгованість з індексації як складової грошового забезпечення позивача.

Відмова відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів з підстав «передчасності» (через відсутність попереднього нарахування індексації) суперечить вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Тому суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів на суму невиплаченої індексації є протиправною, а вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у спосіб, передбачений Законом № 2050-III та Порядком № 159: за весь час затримки виплати індексації – з 01.01.2016 по день її фактичної виплати.

Із приводу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), то суд виходить із такого.

Порядок № 44 визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями.

У сталій практиці Верховного Суду (зокрема, у справі № 400/8139/21 від 24.01.2024) підкреслюється, що при донарахуванні та виплаті грошового забезпечення (включно з індексацією) суб`єкт владних повноважень зобов`язаний одночасно здійснити компенсацію утриманого ПДФО згідно з Порядком № 44.

З огляду на те, що позивач прямо просить про одночасну компенсацію сум ПДФО саме щодо індексації грошового забезпечення, суд вважає цю вимогу такою, що відповідає закону та сталій судовій практиці Верховного Суду, й підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 20.02.2017 є протиправною, оскільки суперечить Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 і усталеній практиці Верховного Суду щодо застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням базового місяця – січня 2008 року, раніше виплачених сум, а також на компенсацію сум ПДФО за Порядком № 44.

Внаслідок невиплати індексації за спірний період у позивача виникло право на компенсацію втрати частини доходів за Законом № 2050-III та Порядком № 159 за весь час затримки виплати індексації – з 01.01.2016 по день фактичної її виплати, незалежно від того, чи нараховувалася індексація відповідачем до ухвалення цього рішення.

Обраний позивачем спосіб захисту є належним і відповідає як приписам законодавства, так і практиці Верховного Суду, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 20 лютого 2017 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із застосуванням місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) – січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 : нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 20 лютого 2017 року із застосуванням базового місяця – січень 2008 року, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; при цьому врахувати раніше виплачені суми грошового забезпечення; одночасно нарахувати та виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з зазначеної індексації, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, що належить за період з 01 січня 2016 року по 20 лютого 2017 року, за весь час затримки виплати такої індексації – з 01 січня 2016 року по день фактичної її виплати включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, що належить за період з 01 січня 2016 року по 20 лютого 2017 року, за весь час затримки виплати таких сум – з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно, відповідно до вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Є.В. Печений