Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №520/28107/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 р. № 520/28107/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002) про скасування наказу та поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 22.09.2025 року № 550 о/с по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах Національної поліції - скасувати.

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № З роти № 1 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області з 23.09.2025 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 як солдат запасу.

23.08.2025 позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України).

Згідно з Витягом з Наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.08.2025 позивача було призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - оператором групи радіотехнічної розвідки першого відділу прикордонної служби (тип С) розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів згідно з пп. 1 п. 93 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 488 о/с від 27.08.2025 позивача переміщено згідно з пунктом 2 (на рівнозначну посаду, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) ч. 1, ч. 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» на посаду інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області, звільнивши з посади оперуповноваженого (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років ОСОБА_2 ) 1-го відділу (боротьби з нелегальною міграцією) управління міграційної поліції ГУНП в Харківській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 550 о/с від 22.09.2025 позивача звільнено згідно з Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України з 22.09.2025, з виплатою компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 кількості 3 діб, за невикористану частину щорічної основної оплачувані відпустки у кількості 3 діб та 10 діб додаткової відпустки за 2016 рік, невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості діб та 11 діб додаткової відпустки за 2017 рік, за невикористану щорічну основі оплачувану відпустку у кількості 30 діб та 12 діб додаткової відпустки за 2018 рік, за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки кількості 20 діб та 15 діб додаткової відпустки за 2023 рік, за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 30 діб та 15 діб додаткову відпустки за 2024 рік та за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за період з 01.01.2025 по 22.09.2025 у кількості 30 діб.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що його звільнення зі служби в органах Національної поліції України є протиправним, оскільки на момент видання оскаржуваного наказу він був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та проходив військову службу у складі Державної прикордонної служби України.

Позивач зазначає, що відповідно до положень статті 119 Кодексу законів про працю України за ним підлягали збереженню місце роботи та займану посаду на час проходження військової служби, у зв`язку з чим відповідач не мав правових підстав для звільнення його зі служби в органах Національної поліції України.

Також позивач вказує, що наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 22.09.2025 № 550 о/с прийнято без урахування обставин його призову на військову службу, в умовах дії воєнного стану та загальної мобілізації, а проведене щодо нього службове розслідування, на думку позивача, носило формальний характер та було здійснено без з`ясування всіх істотних обставин справи.

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що оскаржуваний наказ про звільнення зі служби в органах Національної поліції України підлягає скасуванню, а позивач – поновленню на посаді інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області з 23.09.2025.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі за текстом - Закон №580-VIII) поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ч. 1 статті 6 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції врегульовані, зокрема, Законом № 580-VIII та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України № 2337-VIII.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків частиною 2 статті 14 Закону №2337-VIII передбачено проведення службового розслідування, під яким, відповідно до частини 1 статті 14 цього ж закону, розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.09.2025 за № 101915-2025 до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка командира ППОП ГУНП в Харківській області полковника поліції Щебетуна С.В., в якій містилась інформацію про те, що інспектор взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 , у період з 27.08.2025 по 01.09.2025 з 09.00 по 13.00 та з 14.00 по 18.00, був відсутній на службі та до своїх посадових (функціональних) обов`язків не приступив і не виконав.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 27.08.2025 № 488 о/с та згідно з пунктом 2 (на рівнозначну посаду, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) ч. 1, ч. 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 було переміщено на вказану посаду, звільнивши з посади оперуповноваженого (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років ОСОБА_2 ) 1-го відділу (боротьби з нелегальною міграцією) управління міграційної поліції ГУНП в Харківській області.

27.08.2025 на адресу проживання майора поліції ОСОБА_1 було направлено лист (від 27.08.2025 № 98361-2025) в якому повідомлялось про переміщення на посаді. До листа доданий витяг вказаного наказу. Того ж дня, на мобільний телефон ( НОМЕР_5 ) майора поліції ОСОБА_1 у мобільному додатку «WhatsApp» було надіслано електрону версію витягу з наказу ГУНП в Харківській області від 27.08.2025 № 488 о/с, яку останній отримав.

Як свідчать матеріали справи, 27.08.2025 з метою зустрічі з керівництвом полку та організації подальшого проходження служби командиром роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_3 було здійснено телефонний дзвінок майору поліції ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав. Після чого було прийнято рішення прибути за місцем мешкання майора поліції ОСОБА_1 для встановлення його місця знаходження та налагодження зв`язку.

По прибуттю за місцем мешкання по АДРЕСА_2 майора поліції ОСОБА_1 не було.

В ході опитування командир роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_3 , пояснив, що у період з 27.08.2025 по 01.09.2025 з 09.00 по 13.00 та з 14.00 по 18.00, майор поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі та до своїх посадових (функціональних) обов`язків не приступив.

Також майору поліції ОСОБА_1 систематично здійснювались телефоні дзвінки на які останній не відповідав. Місце перебування майора поліції ОСОБА_1 встановити не надалось можливим. На службі він не з`являвся.

Відсутність на службі інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 також підтверджено заступником командира батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_4 , старшим інспектором-черговим чергової частини штабу ППОП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_5 ; командиром взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_6 , старшим інспектором-черговим чергової частини штабу ППОП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 , командиром роти № 3 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_8 , старшим інспектором-черговим чергової частини штабу ППОП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 .

Згідно з довідкою, затвердженою начальником штабу підрозділу підполковником поліції ОСОБА_10 та відповідно до розстановки нарядів ППОП ГУНП в Харківській області на майор поліції ОСОБА_1 повинен був перебувати за місцем дислокації підрозділу у період з 27.08.2025, 28.08.2025, 29.08.2025, 30.08.2025 та 01.09.2025.

З огляду на викладене, інспектор взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 , у період з 27.08.2025 по 01.09.2025 з 09.00 по 13.00 та з 14.00 по 18.00, був відсутній на службі та до виконання своїх посадових (функціональних) обов`язків не приступив. За вказаним фактом було складено акти про не вихід на службу.

В ході проведення службового розслідування опитати інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 не надалось можливим у зв`язку з відсутністю останнього на службі, за місцем проживання та відсутністю зв`язку.

Дисциплінарною комісією було проведено аналіз службової документації та встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 в книзі інструктажу при заступанні на службу не розписувався та зброю чи спеціальні засоби індивідуального захисту не отримував.

Відповідно до пункту 2 наказу ГУНП в Харківські області від 24.03.2025 № 875 «Про заходи зі зміцнення службової дисципліни та затвердження Положення про розподіл службового часу для поліцейських ГУНП в Харківській області та організацію службової діяльності», поліцейські ГУНП зобов`язані дотримуватися вимог, викладених у додатку до цього наказу – Положення про розподіл службового часу для поліцейських ГУНП в Харківській області та організацію службової діяльності.

Згідно вимог пункту 2 розділу ІІІ Положення про розподіл службового часу для поліцейських ГУНП в Харківській області та організацію службової діяльності (далі – Положення), затвердженого наказом ГУНП в Харківські області від 24.03.2025 № 875, початок робочого дня поліцейського починається з 09:00 до 18:00, з 13:00 до 14:00 обідня перерва.

Як убачається з матеріалів справи, у ході службового розслідування, з метою отримання інформації про підтвердження або спростування факту перебування майора поліції ОСОБА_1 на лікарняному дисциплінарною комісією вивчено інформацію, яка розміщена на Порталі електронних послух Пенсійного фонду щодо відкриття (закриття) листків непрацездатності в медичних закладах, які відображаються в електронному кабінеті Пенсійного фонду України, за результатами вивчення яких встановлено, що ОСОБА_1 не перебував на лікарняному.

Судом встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якою присягав вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Згідно частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна – дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, поліцейський зобов`язаний: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, а також дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За визначенням частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також наказів керівництва.

Відповідно до частини першої та шостої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейським призовного віку на весь період їх служби в поліції надається відстрочка від призову на строкову військову службу.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022, який неодноразово був продовжений та діє і дотепер.

Згідно п. пункту 24 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно з вимогами статті 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану», органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Національної поліції України переведено на посилений варіант несення служби.

Положеннями п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 визначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого часу, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що майор поліції ОСОБА_1 у період з 27.08.2025 по 01.09.2025 з 09.00 по 13.00 та з 14.00 по 18.00, був відсутній на службі та до виконання своїх посадових (функціональних) обов`язків не приступив.

В ході службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено матеріали, зібрані під час його проведення, а саме: пояснення заступника командира батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , старшого інспектора-черговий чергової частини штабу ППОП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 , командира взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , старшого інспектор-черговий чергової частини штабу ППОП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , командира роти № 3 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_8 , старшого інспектора-черговий чергової частини штабу ППОП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , довідка несення служби, книг та журналів з відомостями щодо несення служби поліцейських підрозділу; відомості з Порталу електронних послух Пенсійного фонду.

На підставі отриманих даних дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях майора поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення службової дисципліни, що виразилося в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм чинного законодавства України, порушенні Присяги поліцейського, в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського.

Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 у період з 27.08.2025 по 01.09.2025 з 09.00 по 13.00 та з 14.00 по 18.00, був відсутній на службі та до своїх посадових (функціональних) обов`язків не приступив і не виконав, тим самим порушив вимоги частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», а саме Присягу працівника поліції, у частині вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Вказане призвело до порушень вимог пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту та пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського.

У ході проведення службового розслідування обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність майора поліції ОСОБА_1 відповідно до положень частин четвертої та шостої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не встановлені.

Судом встановлено, що результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 09.09.2025.

Висновок містив пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до заявника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та 09.09.2025 був затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Наказом ГУНП в Харківській області від 11.09.2025 № 1222 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ППОП ГУНП в Харківській області» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» до інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Суд зауважує, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 2337-VIII - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

22.09.2025 ГУНП в Харківській області було видано наказ № 550 о/с, яким на реалізацію наказу ГУНП в Харківській області від 11.09.2025 № 1222 заявника було звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вказаний наказ був направлений на адреси позивача 22.09.2025 за вих. № 223624-2025 та вих. № 223625-2025, що підтверджується листами УКЗ ГУНП.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 2337-VIII - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції.

Розділом ІІ Порядку визначено, що підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності: призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою; присвоєння та позбавлення спеціальних звань поліції, пониження у спеціальному званні на один ступінь; закріплення спеціальних жетонів з індивідуальним номером; заохочення; зарахування у розпорядження; звільнення з посади; звільнення зі служби в поліції; відрядження поліцейських до державних (міждержавних) органів, установ, організацій та органів місцевого самоврядування із залишенням на службі в поліції; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); надання відпусток відповідно до законодавства; зміни прізвища, імені та по батькові; обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки; установлення посадових окладів; установлення чи скасування додаткових видів грошового забезпечення, премії та інших доплат відповідно до вимог чинного законодавства України; направлення поліцейських для проходження служби у складі національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а також їх повернення.

В Розділі ІІІ Порядку визначено, що у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати.

Крім того, зазначається інформація щодо необхідності виплати грошової компенсації за кількість діб невикористаних відпусток за фактично відпрацьований час у році звільнення або відрахування з грошового забезпечення коштів за кількість діб відпусток за час невідпрацьованої частини календарного року.

Накази про накладення дисциплінарних стягнень у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції реалізуються шляхом видання наказів по особовому складу в установленому порядку.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наказ ГУНП в Харківській області від 22.09.2025 № 550 о/с виданий з урахуванням всіх передбачених Порядком № 1235 вимог та є реалізацією наказу про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції, і свідчить про те, що дисциплінарне стягнення вважається виконаним.

Оскаржуваний наказ містить підставу звільнення, відомості про вислугу років на день звільнення та вказівку про виплату грошової компенсації за дні невикористаної відпустки.

Разом з тим, суд зазначає, що частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

При цьому відповідно до статті 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Отже, з аналізу вищевказаних положень вбачається, що у разі вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, за який особа підлягає звільненню з Національної поліції, видається наказ про накладення дисциплінарного стягнення, в якому зазначаються обставини скоєного проступку та вид дисциплінарного стягнення, яке підлягає застосуванню до поліцейського.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом ГУНП в Харківській області від 11.09.2025 № 1222 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ППОП ГУНП в Харківській області» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» до інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Одночасно вищевказаний наказ є чинним та позивачем не оскаржується.

Отже, обираючи спосіб захисту порушених прав та звертаючись до суду з даним позовом, позивач не скористався своїм право на оскарження вищевказаного наказу.

Відтак, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є оскарженим чи скасованим.

Правова позиція щодо неможливості скасування наказу про реалізацію дисциплінарного стягнення та, відповідно, поновлення позивача на посаді у випадку, якщо позивач не оскаржував наказ про накладення дисциплінарного стягнення, висловлена Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 у справі № П/811/1863/15.

Судом встановлено, що 22.09.2025 ГУНП в Харківській області, на реалізацію наказу ГУНП в Харківській області від 11.09.2025 № 1222, видано наказ № 550 о/с, яким інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Суд зазначає, що наказ по особовому складу, який оскаржує позивач у даній справі, є реалізацією наказу про накладення на дисциплінарного стягнення та звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, а відтак дисциплінарне стягнення вважається виконаним.

Щодо посилання позивача на те, що наказ про звільнення зі служби в поліції виданий після призову його на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини 2 статті 39 цього Закону громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Статтею 119 КЗпП України встановлені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

Відповідно до частини 1 цієї статті на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Частиною 3 статті 119 КЗпП визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що листом УКЗ ГУНП в Харківській області повідомило про відсутність надходження будь-якої інформації щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 04.03.2025 ОСОБА_1 було заброньовано через засоби Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія», а тому у період з 04.03.2025 по 23.09.2025 позивач був заброньований Національною поліцією України, як поліцейський.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» бронювання є офіційною підставою для відстрочки від мобілізації під час дії в країні військового стану, відтак мобілізація осіб із відстрочкою за підстави бронювання не можлива, якщо такі особи не виявили особистої згоди проходити військову службу.

Суд зазначає, що умовою дотримання гарантій, передбачених частиною 2 статті 39 Закону № 2322-ХІІ, є повідомлення роботодавця про проходження військової служби, військової підготовки у добровільному порядку в лавах ЗСУ.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача до Головного управління Національної поліції в Харківській області із відповідними заявами. Будь-які документи, які б підтверджували проходження позивачем служби в іншому органі чи підрозділі, до відповідача не надходило. Протилежного суду не надано.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачу за серпень 2025 року було нараховано та виплачено грошове забезпечення в повному обсязі, що свідчить про фактичне перебування його на службі в ГУНП в Харківській області на зазначену дату.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що станом на дату видання наказу ГУНП в Харківській області від 22.09.2025 № 550 о/с ОСОБА_1 перебував у статусі діючого поліцейського, що підтверджується, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, відсутністю офіційно зареєстрованих документів щодо його переведення, звільнення або зміни місця проходження служби.

Суд зазначає, що наведені позивачем обставини не можуть бути для поліцейського належною підставою для самовільного залишення місця служби, де він проходив службу, без дотримання встановленого порядку. Позивачу не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміни підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби.

Таким чином, самовільне залишення служби та невихід на чергування без поважних причин і належного погодження з керівництвом обґрунтовано кваліфіковано відповідачем як грубе порушення службової дисципліни, що відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України є підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

Оцінюючи наведені представником позивача у письмових поясненнях доводи, суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення щодо поліцейського, тобто у сфері проходження публічної служби в поліції, що врегульована Законом України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарним статутом Національної поліції України. За таких обставин, застосування загальних норм трудового законодавства можливе, коли це прямо передбачено спеціальним законом або коли спеціальним законом не врегульовано відповідні питання та таке застосування не суперечить природі служби в поліції як служби особливого характеру.

При цьому навіть за умови наявності у особи певних гарантій, пов`язаних із проходженням військової служби, такі гарантії не легалізують самовільне невиконання службових обов`язків за основним місцем служби та не скасовують обов`язку поліцейського діяти добросовісно, своєчасно повідомляти керівництво та оформлювати необхідні кадрові процедури у встановленому порядку.

Матеріали справи свідчать, що під час службового розслідування дисциплінарною комісією вживались заходи для встановлення місцезнаходження позивача та з`ясування можливих поважних причин його відсутності, у тому числі перевірялась інформація щодо перебування на лікарняному, фіксувалась відсутність позивача за місцем служби та за місцем проживання, а також неможливість отримати від нього пояснення через відсутність зв`язку.

Також, суд бере до уваги, що на час спірного періоду позивач мав оформлене бронювання як поліцейський, що підтверджується матеріалами справи.

Наведене узгоджується із правовою природою бронювання як підстави для відстрочки від призову під час мобілізації та додатково підтверджує висновок суду про відсутність у відповідача об`єктивної можливості вважати, що позивач у встановленому законом порядку вибув із служби в поліції та був належним чином увільнений від виконання службових обов`язків.

Твердження позивача про формальний характер службового розслідування суд відхиляє, оскільки зібрані матеріали свідчать про перевірку дисциплінарною комісією обставин невиходу позивача на службу, отримання пояснень від безпосередніх керівників та посадових осіб підрозділу, аналіз службової документації, а також фіксацію спроб встановлення зв`язку з позивачем і причин неможливості його опитування.

Сам факт того, що позивача не було опитано під час службового розслідування, у даному випадку обумовлений його фактичною відсутністю та відсутністю зв`язку, що відображено в матеріалах дисциплінарного провадження, а тому не може розцінюватися як безумовна ознака порушення процедури з боку відповідача.

Окремо суд наголошує, що предметом оскарження у цій справі є наказ по особовому складу від 22.09.2025 № 550 о/с, який прийнято на реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Водночас наказ від 11.09.2025 № 1222, яким безпосередньо накладено дисциплінарне стягнення, є чинним та позивачем у цій справі не оскаржується; відповідно обставини дисциплінарного проступку та правові наслідки його встановлення залишаються неспростованими.

За таких умов відсутні правові підстави для скасування наказу, який є актом реалізації чинного дисциплінарного стягнення, та для поновлення позивача на посаді як похідної вимоги.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом; оскаржуваний наказ № 550 о/с від 22.09.2025 є реалізацією чинного наказу про застосування дисциплінарного стягнення, а доводи позивача щодо поширення на нього гарантій ст. 119 КЗпП України та формальності службового розслідування не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами у матеріалах справи.

Судом враховується, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Разом з тим, встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми стверджувати про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що не породжує сумніви у правомірності оскаржуваного у цій справі наказу про звільнення зі служби.

Суд вважає, що відповідач довів та належним чином обґрунтував, що за встановлені у висновку службового розслідування порушення службової дисципліни до позивача слід застосувати найбільш суворий вид дисциплінарного стягнення - звільнення із служби в поліції.

Щодо вимог про поновлення позивача на посаді інспектора взводу №3 роти № 1 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області з 23.09.2025, суд зауважує, що вони з урахуванням наведених вище мотивів також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002) про скасування наказу та поновлення на посаді – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 січня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях