Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №280/10213/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року Справа № 280/10213/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення позивача з військової служби у зв`язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю другої групи відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби у зв`язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю другої групи відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рапорт про звільнення ОСОБА_1 повинен бути розглянутий у строк не більше ніж 14 днів. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику). Однак, вказує, що на даний час, відповідь (погодження) на рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 не було отримано. Таким чином, вважаємо, що дії ВЧ НОМЕР_1 щодо ігнорування рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 є протиправними.

Ухвалою судді від 24.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 05.12.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №61256), в якому зауважує, що 28.10.2025 за вх. № 5452/03-32 через групу персоналу на командира ВЧ НОМЕР_1 поданий рапорт та копії документів позивача, в якому останній просить звільнити його з військової служби та надіслати його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на який 25.11.2025 за вих. № 03-19/12793 командиром ВЧ НОМЕР_1 надана відповідь, з якою позивач під особистий підпис ознайомлений 25.11.2025. Звертає увагу суду, що в порушення вимог порядку подачі рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся безпосередньо до командира ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується долученим до даного відзиву рапортом. При цьому, командир відділення, командир відповідного взводу 6 штурмової роти ВЧ НОМЕР_1 та безпосередньо командир 6 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 не знали, а відповідно не могли клопотати по суті рапорту перед старшим (прямим) командиром. В той же час, ВЧ НОМЕР_1 надана відповідь на звернення (рапорт) позивача з врахуванням діючого законодавства, зокрема Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

05.01.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №286), у яких наголошує, що позивач подавав рапорт про звільнення зі служби у зв`язку з необхідністю догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. До наведеного рапорту в якості додатків було долучено, зокрема, паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 26.01.1984; паспорт та РНОКПП ОСОБА_2 ; довідка до акту огляду МСЕК серія 12ААГ №156980 від 23.02.2023; пенсійне посвідчення серія НОМЕР_3 від 11.09.2023; свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 03.12.1962; свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 від 28.08.1982; свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_6 від 24.05.2011; свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_7 від 08.10.2011; свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_8 від 23.07.2021; свідоцтво про смерть серія НОМЕР_9 від 06.02.2023; довідка від 28.02.2023 про зареєстрованих у житловому будинку осіб; лист №112984/19.3.2/11-23 від 25.08.2023; оригінал акту обстеження сімейного стану №8793 від 28.08.2025; військовий квиток серії НОМЕР_10 . Зазначає, що обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України. Вважає, що у позивача є підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю другої групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді гранатометника 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 6 штурмової роти.

28.10.2025 за вх. № 5452/03-32 через групу персоналу на командира ВЧ НОМЕР_1 поданий рапорт, в якому останній просить звільнити його з військової служби та надіслати його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 . До наведеного рапорту в якості додатків було долучено, зокрема: паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 26.01.1984; паспорт та РНОКПП ОСОБА_2 ; довідка до акту огляду МСЕК серія 12ААГ №156980 від 23.02.2023; пенсійне посвідчення серія НОМЕР_3 від 11.09.2023; свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 03.12.1962; свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 від 28.08.1982; свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_6 від 24.05.2011; свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_7 від 08.10.2011; свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_8 від 23.07.2021; свідоцтво про смерть серія НОМЕР_9 від 06.02.2023; довідка від 28.02.2023 про зареєстрованих у житловому будинку осіб; лист №112984/19.3.2/11-23 від 25.08.2023; оригінал акту обстеження сімейного стану №8793 від 28.08.2025; військовий квиток серії НОМЕР_10 .

За результатами розгляду рапорту позивача листом від 25.11.2025 №03-19/12793 відповідачем повідомлено про відсутність правових підстав для звільнення зі служби, оскільки згідно з пп. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (надалі по тексту – Інструкція № 170), з поданням про звільнення військовослужбовця у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи додається висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді. Однак, з врахуванням вимог пп. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції № 170, з рапортом не подано жодного з вищевказаних документів. При цьому, додана до рапорту копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 156980 не містить висновку про потребу матері позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у постійному сторонньому догляді. Із вказаною відповіддю позивач під особистий підпис ознайомлений 25.11.2025.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №2232-ХІІ).

За змістом частин 1 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною 4 цієї статті.

При цьому, пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом 2 - під час воєнного стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та діє на даний час.

Відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме під час дії воєнного стану через наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Суд наголошує, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.

Відповідно до Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Судом встановлено, що позивач подав рапорт і просив його звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, згідно з яким військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено у Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі - Наказ № 531).

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Наказу № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Пунктом 1 розділу Наказу № 531 передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Відповідно до пункту 9 розділу 3 Наказу № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця, який подається ним на ім`я командира (начальника) військової частини, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань не пізніше 14 днів з дня подання такого рапорту.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких, зокрема така обставина, що визначена позивачем.

Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту ЗСУ визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Як вбачається з позову, позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача щодо не розгляду по суті військовою частиною його рапорту про звільнення.

Проте, судом встановлено, що 25.11.2025 за вих. № 03-19/12793 командиром ВЧ НОМЕР_1 надана відповідь, з якою позивач під особистий підпис ознайомлений 25.11.2025.

Суд нагадує, що у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постановах Касаційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №320/950/19, від 14.03.2018 у справі №815/219/17, від 22.11.2018 у справі №766/12374/17.

Водночас, за матеріалами цієї справи суд не встановив, що права позивача були порушені не розглядом рапорту про звільнення позивача з військової служби і їх слід захистити шляхом зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 розглянути такий рапорт по суті та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, оскільки підтверджено, що за результатами його розгляду позивачу надана відповідна відповідь.

При цьому, суд зауважує, що в цій справі, з огляду на предмет і підстави позову, визначені позивачем, не є об`єктом дослідження наявність чи відсутність у позивача права на звільнення з військової служби.

Таким чином, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що станом на дату звернення позивача за судовим захистом права та законні інтереси позивача відповідачем в межах спірних правовідносин порушені не були.

Суд зауважує, що передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення суб`єктом владних повноважень протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частин 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак