Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №280/9863/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року Справа № 280/9863/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.09.2025:

№00160290708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн;

№00160280901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24000,00 грн;

№00160300901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38320,00 грн;

№00160310708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20060,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що враховуючи відсутність у запиті обґрунтованих підстав для надання документів, 20.08.2025 представником позивачки направлено відповідачу лист про згоду співпрацювати з контролюючими органами при дотриманні суб`єктом владних повноважень вимог чинного законодавства, однак відповідачем цілком проігноровано позицію ОСОБА_1 та 21.08.2025 без жодних правових підстав складено акт фактичної перевірки №11838//08/01/07/08/2117212183. Вказує, що викладені в акті обставини ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженій інформації, а відповідно висновки викладені в акті є такими, що не відповідають дійсності та зроблені всупереч вимог чинного законодавства України. Акцентується, що дії контролюючого органу, з приводу проведення фактичної перевірки та складання акту, є незаконними так як вчинені не у відповідності до приписів ст. 81 ПК України, а саме - на момент отримання позивачкою вимоги про надання документів (14.08.2025) та складання акту (21.08.2025), наказ про призначення перевірки та направлення на проведення перевірки із зазначенням підстав, дати початку та тривалості перевірки, а також посадових осіб, які її здійснюють не були надані позивачці. За таких обставин, вважає, що через відсутність правових підстав для проведення перевірки, складання акту є протиправним, а відповідно ні запит на отримання інформації, ні акт фактичної перевірки не мають юридичної сили та не можуть створювати юридичних наслідків для позивачки. Як наслідок незаконної перевірки, на думку позивача, незаконними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.09.2025 №00160300901, №00160280901, №00160310708, 00160290708 про накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на ОСОБА_1 . Також звертає увагу суду, що за результатами розгляду адміністративної справи №332/4567/25 31.10.2025 Заводським районним судом м. Запоріжжя прийнято постанову про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 КУпАП за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 17.11.2025 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 21.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 01.12.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №60350), в якому пояснює, що 11 серпня 2025 року, перед початком перевірки проведена контрольна розрахункова операція без застосування РРО. При продажу 1-ї пляшки алкогольного напою міцністю 60% «GIN FINSBURI 1740» 1 літр за ціною 900,00 грн (розрахунок проводився готівковими коштами) фіскалізований РРО не застосовувався та розрахунковий документ встановленої форми на загальну суму 900,00 грн не видавався, що підтверджується відеофіксацією. Зазначає, що в ході перевірки також не можливо встановити суму готівкових коштів на місці проведення розрахунків у зв`язку з відмовою продавця яка здійснювала контрольно-розрахункові операції порахувати готівкові грошові кошти. Згідно з Єдиним реєстром ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах ФОП ОСОБА_1 для здійснення діяльності в об`єкті торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не отримувала. За результатами фактичної перевірки складено акт №11838/08/01/07/08/2117212183 від 21.08.2025, у якому зафіксовані порушення позивачем п.1, п.2, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України; ст.226 Податкового кодексу України, ч. 16 ст. 62, ч.7 ст. 16, ч.3 ст.41 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». У зв`язку з відмовою платника податків, його законних представників від підписання акта фактичної перевірки, посадовими особами складено акт що засвідчує факт відмови від отримання примірника акта перевірки або неможливості його вручення та підписання №2058/08/01/07/08/2117212183 від 21.08.2025, що засвідчує факт такої відмови. Акт фактичної перевірки №11838/08/01/07/08/2117212183 від 21.08.2025 було направлено поштою ФОП ОСОБА_1 на юридичну адресу з повідомленням про вручення, який отримано 28.08.2025. Пояснює також, що на початок проведення фактичної перевірки, перевіряючими було дотримано усіх вимог, визначених ст.81 Податкового кодексу України, а саме: було пред`явлено службові посвідчення ФОП ОСОБА_1 – особі, яка проводила розрахункові операції в магазині, надано для ознайомлення копію наказу ГУ ДПС у Запорізькій області «Про проведення фактичної перевірки» та направлення на проведення перевірки. Після ознайомлення з документами ФОП ОСОБА_1 відмовилась підписувати направлення, про що було складено акт відмови від підпису направлень №1986/08/01/07/08/ НОМЕР_1 від 11.08.2025. Крім того, ФОП ОСОБА_1 було запропоновано вручити запрошення про надання всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, але підприємець відмовилась від підпису, тому позивачу було надіслано запрошення про надання документів рекомендованим листом на юридичну адресу, яке отримано 14.08.2025. На останній день перевірки - 20.08.2025 документи не були надані, чим порушено вимоги п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Таким чином, на думку відповідача, винесені податкові повідомлення-рішення від 18.09.2025 №00160290708, №00160280901, №00160300901 та №00160310708 є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають судовому скасуванню, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

09.12.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №61732), у якій із посиланням на приписи ст. 72, 73, 75, 77 КАС України наголошує, що відповідачем не надано жодного інформативного доказу на спростування обставин викладених в позовній заяві, а також не додано доказів відеофіксації, на які він посилається. Більш того, в акті перевірки не зазначено яким саме пристроєм здійснювалась відеофіксація, відсутні відомості про те, чи попереджались буд-які особи про здійснення такої фіксації, а відповідно такі докази є недопустимими в силу приписів ст. 74 КАС України і суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Крім того, стверджує, що належним і допустимим доказом підтвердження обґрунтованості позовних вимог є постанова Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі №332/4567/25 від 31.10.2025 року, про яку зазначалось в позовній заяві.

В свою чергу, представником відповідача направлено через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив (вх. №62014), у яких зауважує, що фото- та відео фіксація фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 тільки підтверджує висновки, викладені в Акті перевірки і тут має значення не носій, а зміст інформації, зафіксованої на ньому. Наголошу на тому, що належність доказів не є тотожною такому поняттю, як допустимість засобів доказування. Належність доказів стосується віднесення втіленої в доказі інформації до предмета доказування, а допустимість стосується форми, в якій ця інформація подається до суду. Так, вказує, що відео фіксація фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 містить інформацію, яка доводить, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється торгівля алкогольними напоями без відповідної ліцензії та марок акцизного податку (МАП). Зафіксована інформація напряму пов`язана з предметом доказування того, що ФОП ОСОБА_1 під час здійснення підприємницької діяльності порушила норми чинного податкового законодавства, що також відображено в Акті фактичної перевірки. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, на думку відповідача, сама по собі не є безумовним доказом, а лише одним з доказів у судовому провадженні, оскільки суд самостійно оцінює всі докази, які подаються учасниками справи, і лише на їх основі формує своє внутрішнє переконання, а не просто покладається на рішення іншого суду (ст. 90 КАС України). У нашому випадку, Постанова Заводського районного суду №332/4567/25 є лише одним з доказів, але не є «Законним вироком» у розумінні преюдиційності в адміністративній справі № 280/9863/25.

16.12.2025 представником позивача до суду через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі (вх. №62756), у яких посилається на приписи ст. 19, 20, 75, 80, 81, 86 Податкового кодексу України, Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС 01.06.2017 № 396, та стверджує, що контролюючим органом не дотримано вищезазначених положень законодавства, зокрема: представники контролюючого органу документів на проведення фактичної перевірки позивачці не пред`явили; направлення на проведення перевірки позивачці не вручалося, а складений відповідачем акт про відмову від підписання направлень на перевірку від 11.08.2025 не відповідає приписам Методичних рекомендацій, складений без участі позивачки, про що свідчить його виготовлення за допомогою оргтехніки. Більш того, до фактичної перевірки особи контролюючого органу не приступали, а відповідно обставини викладені в акті фактичної перевірки є не об`єктивними та виключними припущеннями осіб контролюючого органу. Під час судового дослідження акту фактичної перевірки, як доказу, необхідно прийняти до уваги той факт, що серед додатків до нього зазначено лише: відомість ТМЦ; запрошення; направлення на перевірку. Таким чином, вважає, що всі інші інформаційні ресурси, які не додані відповідачем до акту фактичної перевірки є недопустимими доказами, в силу приписів ст. 74 КАС України. В тому рахунку, неприпустимими доказами є і відеоматеріали, додані відповідачем. Перш за все, в акті фактичної перевірки відсутні відомості про прилад (носій інформації), на який здійснювалась відеофіксація, що не дає змоги встановити достовірність такого електронного доказу та відповідність ст. 75 КАС України.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 офіційно зареєстрована фізичною особою-підприємцем 15.06.2020 (номер запису: 21030000000108243). Види економічної діяльності позивача: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі ст. 19-1, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2-2 п. 69.27, пп. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст. 72 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817-ІХ) у зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, зокрема в частині проведення розрахунків без застосування РРО та/або ПРРО; доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області Рулевської О. від 07.08.2025 №3083/08-01-07-08-06 відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 08.08.2025 №1448-п вирішено провести з 11 серпня 2025 року тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку закладу торгівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Республіканська, буд. 76, за період з 06.08.2025 по день закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами, вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), з питань цін та ціноутворення, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні.

11.08.2025 на підставі наказу від 08.08.2025 №1448-п та направлень від 11.08.2025 №2146, №2147 фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку закладу торгівлі за адресою м. Запоріжжя, вул. Республіканська, буд. 76, у якому здійснює господарську діяльність позивач.

Так, перед початком перевірки проведена контрольна розрахункова операція без застосування РРО. При продажу 1-ї пляшки алкогольного напою міцністю 60% «GIN FINSBURI 1740» 1 літр за ціною 900,00 грн (розрахунок проводився готівковими коштами) фіскалізований РРО не застосовувався та розрахунковий документ встановленої форми на загальну суму 900,00 грн не видавався.

Перед початком фактичної перевірки зі службовими посвідченнями та направленнями ознайомлено ФОП ОСОБА_1 , яка власноручно здійснювала розрахунки при здійсненні контрольної розрахункової операції. Позивач відмовилась від підпису будь-яких документів та надання пояснень, про що свідчить складеним Актом відмови від підписання направлень на перевірку №1986/08/01/07/08/ НОМЕР_1 від 11.08.2025.

Після ознайомлення з наказом ГУ ДПС у Запорізькій області «Про проведення фактичної перевірки» та направлення на проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 було запропоновано вручити запрошення про надання всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, але підприємець відмовилась від підпису, тому запрошення про надання документів на 21.08.2025 не пізніше 10 год 00 хв. надіслано рекомендованим листом на юридичну адресу, яке отримано 14.08.2025.

На останній день перевірки позивачем до контролюючого органу запитані документи надані не були.

За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області було складено Акт №11838/08/01/07/08/ НОМЕР_1 від 21.08.2025, у висновками якого перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , зокрема:

1) п.1, п.2, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

2) п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;

3) ст. 226 Податкового кодексу України, ч.16 ст.62 Закону № 3817-ІХ в частині реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 900,00 грн та зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 18260,00 грн без марок акцизного податку встановленого зразка;

4) ч.7 ст. 16, ч.3 ст.41 Закону № 3817-ІХ в частині реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 900,00 грн. без відповідної ліцензії.

У зв`язку з відмовою платника податків, його законних представників від підписання акта фактичної перевірки, посадовими особами складено акт відмови від отримання примірника акта перевірки або неможливості його вручення та підписання №2058/08/01/07/08/2117212183 від 21.08.2025, що засвідчує факт такої відмови. Акт фактичної перевірки №11838/08/01/07/08/2117212183 від 21.08.2025 було направлено поштою ФОП ОСОБА_1 на юридичну адресу з повідомленням про вручення, який отримано 28.08.2025.

Не погодившись з висновками акту фактичної перевірки представником позивача адвокатом Чалаплюком С.В. надано до ГУ ДПС у Запорізькій області заперечення на нього, проте листом від 12.09.2025 №40332/6/08-01-07-08-13 повідомлено, що порушення, які викладені в акті фактичної перевірки №11838/08/01/07/08/ НОМЕР_1 від 21.08.2025, є дійсними, та заперечення відносно ФОП ОСОБА_1 від 01.09.2025 б/н залишає без задоволення.

18.09.2025 ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі висновків акту перевірки та встановлених порушень було винесено спірні податкові повідомлення-рішення:

№ 001160280901, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення ч. 7 ст. 16, ч. 3 ст. 41 Закону № 3817-ІХ та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817-ІХ у розмірі 24000,00 грн;

№ 00160290708, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і ст. 121 Податкового кодексу України у розмірі 1020,00 грн;

№ 00160300901, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення ст. 226 Податкового кодексу України, ч. 16, ч. 62 Закону № 3817-ІХ та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 11 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817-ІХ у розмірі 38230,00 грн;

№ 00160310708, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення п.1, п.2, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 1 с. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 20600,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 26.09.2025, що підтверджується рекомендованого поштового повідомлення AT «Укрпошта».

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 80.1 статті 81 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.3. пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

У матеріалах справи наявний наказ ГУ ДПС в Запорізькій області від 08.08.2025 №1448-п, у якому зазначено підставу проведення перевірки - у зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, зокрема в частині проведення розрахунків без застосування РРО та/або ПРРО; доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області Рулевської О. від 07.08.2025 №3083/08-01-07-08-06, з посиланням при цьому на підпункт 80.2.3 пункту 80.2. статті 80 ПК України, що є обставиною, яка, на думку суду, надавала право податковому органу проводити фактичну перевірку позивача.

Відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

За приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб (пункт 82.3 статті 82 цього Кодексу).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За правилами пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки (абзаци другий-третій пункту 81.1 цієї статті).

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац п`ятий пункту 81.1 цієї статті).

Відповідно до абзацу шостого пункту 81.1 статті 81 ПК України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (абзаци сьомий-восьмий пункту 81.1 цієї статті).

Зі змісту наведених правових норм слідує, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення) або ж оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що фактична перевірка позивача проведена на підставі наказу ГУ ДПС в Запорізькій області від 08.08.2025 №1448-п та направлень на проведення перевірки від 11.08.2025 № 2146 та № 2147.

Також, згідно з актом про відмову від підпису направлень на перевірку від 11.08.2025 №1986/08/01/07/08/2117212183 після ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки від 11.08.2025 № 2146 та № 2147, а також після пред`явлення службових посвідчень, позивач особисто відмовилась підписати зазначені направлення та відмовилась отримувати копію наказу про проведення фактичної перевірки.

Відповідно до пункту 80.10 статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пункт 85.2 статті 85 ПК України зобов`язує платника податків після початку перевірки надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Відповідач мав право отримувати належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів. Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Виходячи з положення пункту 85.4 статті 85 ПК України, з дня вручення відповідного запиту до закінчення перевірки повинно було залишатися не менше п`яти днів.

Так, в ході проведення перевірки 11.08.2025 ФОП ОСОБА_1 – особі, яка проводила розрахункові операції в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , ГУ ДПС в Запорізькій області вручений запит про надання документів (договори купівлі-продажу, видаткові накладні, ТТН), що стосуються зазначеного товару, у строк до 10 год.00 хв. 21.08.2025. Позивачу було запропоновано вручити запрошення про надання всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, але підприємець відмовилась від підпису, тому ФОП ОСОБА_1 було надіслано запрошення про надання документів рекомендованим листом на юридичну адресу, яке отримано 14.08.2025. На останній день перевірки - 20.08.2025 документи не були надані, що саме позивачем не заперечено.

Вказані обставини підтверджено відповідачем відео фіксацією проведення фактичної перевірки.

Суд не приймає посилання представника позивача на недопустимість доказу, а саме диску з відеофіксацією ходу перевірки магазину позивача, оскільки у силу приписів підпункту 20.1.48. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право відкрито застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису; відкрито здійснювати звукозапис, фото-, відеофіксацію (відеозйомку), накопичувати та використовувати таку мультимедійну інформацію (фото, відео-, звукозапис) під час проведення перевірок.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

При цьому, у силу пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

За таких обставин, суд не знаходить в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача, що мала місце з 11 по 20 серпня 2025 року.

Що стосується встановлених в Акті перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що фінансові санкції у відповідних розмірах застосовуються за такі порушення: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2025 року, перед початком перевірки проведена контрольна розрахункова операція без застосування РРО. При продажу 1-ї пляшки алкогольного напою міцністю 60% «GIN FINSBURI 1740» 1 літр за ціною 900,00 грн (розрахунок проводився готівковими коштами) фіскалізований РРО не застосовувався та розрахунковий документ встановленої форми на загальну суму 900,00 грн не видавався, що підтверджується відео фіксацією.

Також суд зауважує, що позивач не надає жодних пояснень та/або обґрунтувань з приводу встановленого порушення в частині проведення готівкових розрахункових операцій без застосування РРО та без видачі розрахункових документів встановленого зразка на суму 900,00 грн, не спростовує жодним належним та допустимим доказом доводи контролюючого органу з цього приводу.

Отже, позивач при проведенні розрахунків на суму 900,00 грн не користувався реєстраторами розрахункових операцій/програмними реєстраторами розрахункових операцій, тому застосування відповідачем відповідних фінансових санкцій за порушення при проведенні розрахункових операцій є законним та обґрунтованим, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

За приписами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Порядок ведення обліку товарних запасів для ФОП, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі - Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 розділу II Порядку № 496).

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Таким чином, суб`єкт господарювання зобов`язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати лише продаж тих товарів, що відображаються в такому обліку.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки було складено відомість алкогольних напоїв (відомість ТМЦ), які знаходились на місці реалізації на суму 19160,00 грн, на які не були надані первинні документи, які підтверджують походження товару та його оприбуткування. В результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 19160,00 грн. В ході проведення фактичної перевірки позивачем не надано первинні документи на товар, який реалізується в магазині, та підтверджують його походження, та оприбуткування, згідно з відомістю ТМЦ.

Натомість, реалізація товару в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку є обов`язком суб`єкта господарювання відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а стаття 20 цього Закону передбачає санкцію, що може бути застосована до суб`єкта господарювання в тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Судом встановлено, що позивачем на початок проведення перевірки на вимогу контролюючого органу не надано Форму ведення обліку товарних запасів та документи, що підтверджують придбання та походження товарів, що реалізовувались та знаходяться в реалізації, у форматі, який дозволив би перевіряючим особам здійснити його перегляд та/або копіювання.

Таким чином, перевіркою встановлено та позивачем не спростовано, що ФОП ОСОБА_1 не забезпечено ведення в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, не надав контролюючого органу на початок проведення перевірки документи, що підтверджували б облік та походження товарних запасів.

Отже застосування штрафу у розмірі 20060,00 грн за податковим повідомленням-рішенням № 00160310708 від 18.09.2025 за порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР є обґрунтованим.

Щодо порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання документів під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Отже, після початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки. При цьому неподання або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №0840/3758/18 та у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №360/2657/20.

Разом з цим, абзацом 1 пункту 44.6 статті 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий пункту 44.6 цієї статті)

Як вже зазначалось судом відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи, які б підтверджували дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, як це зазначено у пункті 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, суд наголошує про обов`язок платника податків надати контролюючому органу саме під час проведення перевірки первинні документи, які підтверджують ведення обліку товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх посадовим особам контролюючого органу під час перевірки або у терміни, визначені в пунктом 86.7 статті 86 ПК України (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта), кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.

Частинами 1-3 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд враховує також, що первинні документи на товари, що перебували на реалізації у магазині позивача, не надавались позивачем ані під час проведення перевірки, ані до ДПС разом із запереченнями на акт перевірки, ані до суду разом із позовною заявою.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову ФОП ОСОБА_1 у задоволенні вимог про скасування ППР від 18.09.2025 №00160290708 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1020,00 грн.

З 27.07.2024 набрав чинності Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX.

Цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.

Підпунктом 11 пункту 2 статі 73 Закону №3817-IX передбачено, що до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

Згідно з підпунктами 14.1.4, 14.1.145, 14.1.107, 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції); підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку;

марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів;

маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

До підакцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (пункт 215.1 статті 215 ПК України).

За приписами 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 226.3 статті 226 ПК України виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 226.5 статті 226 ПК України).

Пунктом 226.6 статті 226 ПК України встановлено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Згідно з пунктом 226.7 статті 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв

Пунктом 226.9 статті 226 ПК України визначено, що вважаються такими, що не марковані: алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки. сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку; рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.

У силу пункту 226.11 статті 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, забороняються.

Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251), встановлено, що маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Відповідно до абзаців сьомого, восьмого пункту 5 Положення №1251 встановлено, що на кожну марку для алкогольних напоїв наносяться такі реквізити:

- позначення виду марки, що складається із слів та літер "алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)" - "АВ ЛГП", "алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)" - "АВ ВП", "алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)" - "АІ ЛГП", "алкоголь імпортний (виноробна продукція)" - "АІ ВП;

- індекс регіону України, що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв), сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Згідно з абзацом четвертим пункту 20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 ПК України.

Як слідує з аналізу наведених норм чинного законодавства, законом заборонено виробництво, зберігання, транспортування та реалізацію алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, водночас, такими, що немарковані вважаються, зокрема, алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог Положення №1251, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 Положення №1251.

Так, в ході перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв, а саме реалізовано: 1 пляшку джину «FINSBURY»1740 LONDON DRY GIN Jingle Batch Distilled об`ємом 1 літр (вміст спирту 60%vol. штрих-код виробника 4062400031905 IMPORTED BY BORCO INTERNATIONAL D-22525 HAMBURG/GERMANT) за ціною 900,00 грн без паперової марки акцизного податку (МАП) встановленого зразка. Також в об`єкті торгівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Республіканська, буд.76, де здійснює діяльність Позивач встановлено зберігання алкогольних напоїв без паперових марок акцизного податку (МАП) встановленого зразка на суму 18260,00 грн. Вказані обставини підтверджується відео фіксацією перевірки та відповідними фото, які долучені відповідачем до матеріалів справи.

За наведених вище обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача правопорушення вимог пункту 16 статті 62 Закону №3817-ІХ, пункту 226.2 статті 226 ПК України, відповідальність за яке передбачена пунктом 11 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ, а, відтак - правомірність винесених ГУ ДПС у Запорізькій області податкового повідомлення-рішення від 18.08.2025 № 00160300901.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.09.2025 № 00160280901, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, суд зазначає наступне.

Так, під час проведення перевірки контролюючим органом були виявлені порушення з боку позивача, що виразилися в здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними виробами без наявності відповідної ліцензій, а саме: перед початком перевірки проведена контрольна розрахункова операція – продаж 1-ї пляшки алкогольного напою міцністю 60% «GIN FINSBURI 1740» 1 літр за ціною 900,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 3817-ІХ визначено поняття алкогольних напоїв, а саме:

«алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД»;

«слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см 3, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю»;

«пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203».

За визначенням, наведеним у пункті 76 частини 1 статті 1 Закону № 3817-ІХ, роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування.

Згідно зі статтею 16 Закону № 3817 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб`єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Частиною 3 статті 41 Закону № 3817 визначено, що на кожний вид господарської діяльності надається окрема ліцензія, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено та позивачем не спростовано, що згідно з даними Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах ФОП ОСОБА_1 для здійснення діяльності в об`єкті торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не отримувала.

Відповідальність за вказане порушення передбачена пунктом 13 частини 2 статті 73 Закону № 3817-ІХ до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах - оптова або роздрібна торгівля алкогольними напрями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Так, контролюючим органом було встановлено, що позивачем здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, тому на підставі висновків акту перевірки від 21.08.2025 № 11838/08/01/07/08/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.09.2025 № 00160280901 на суму 24000,00 грн (8000 грн *3 = 24000 грн).

Щодо посилання позивача на постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2025 у справі №332/4567/25, то згідно з частиною 6 статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2025 у справі №332/4567/25 підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП слугував протокол про адміністративне правопорушення від 21.08.2025 №11838/1327, яким встановлено, що під перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , ФОП вчинила правопорушення: при проведенні контрольної розрахункової операції: 1-ї пляшки алкогольного напою міцністю 60% «GIN FINSBURY» 1 літр за ціною 900,00 грн (розрахунок проводився готівковими коштами) фіскалізований реєстратор розрахункових операцій не застосувався та розрахунковий документ встановленої форми на загальну суму 900,00 грн не видавався; порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 19160 грн, в ході перевірки не були надані первинні документи на товар згідно відомості ТМЦ, які підтверджують походження товару та його оприбуткування, в результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 19160 грн., чим порушено вимоги пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 155-1 КУпАП України.

Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення, Заводський районний суд м. Запоріжжя виходив з того, що з врахуванням того, що особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 заперечує свою присутність 11.08.2025 у зазначеному у протоколі місці вчинення правопорушення - магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а протокол від 21.08.2025, акт фактичної перевірки від 20.08.2025 та акт відмови від підписання направлення на перевірку від 11.08.2025 не містить підпису ОСОБА_1 , суддя не має можливості в повному обсязі перевірити всі обставини вчинення правопорушення, на які є посилання у протоколі, та співставити ці обставини з доводами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (ст. 9 КУпАП).

Згідно з вимогами частин 6 та 7 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною ч.6 ст. 78 КАС України, є їх обов`язковість для суду, що розглядає справу.

Як уже зазначалося, частиною 6 статті 78 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини 4 статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Крім того, у постанові від 31.08.2023 у справі № 400/4063/22 суд зауважив, що преюдиція - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

При цьому, Суд вказав, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;

ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);

ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини 4 статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

судове рішення набрало законної сили;

у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").

Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.09.2020 у справі № 591/245/17, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 27.11.2020 у справі № 440/525/19, від 20.04.2021 у справі №817/1269/17, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18, від 30.09.2021 у справі № 826/7424/17, від 08.04.2024 у справі №580/6509/23.

За вказаних обставин адміністративний суд під час розгляду даної справи вправі на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд бере до уваги, що ГУ ДПС у Запорізькій області, яке є відповідачем у цій справі, не було учасником у справах про адміністративні правопорушення, та надало до суду Акт фактичної перевірки№11838/08/01/07/08/2117212183 від 21.08.2025 і відеофіксацію ходу проведення фактичної перевірки, які підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем господарської діяльності з продажу алкогольних напоїв у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач вказані обставини не спростувала, отже постанова Заводського районного суду м. Запоріжжя не є обов`язковою у даній справі.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак