Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №280/10133/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2026 року (15:30)Справа № 280/10133/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, з урахуванням внесених змін Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942;

зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, з урахуванням внесених змін Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно довідки від 25.09.2025 №2069/2/16-2299 позивач брав безпосередню участь в бойових діях 332 дні. Позивач звернувся до відповідача із рапортом про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн., проте станом на день звернення з даним позовом відповідачем одноразова грошова винагорода в розмірі 1 млн. грн. не виплачена. У відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив, що позивачу відмовлено у виплаті, оскільки до рапорту доданий неповний пакет документів. Позивач не згодний з такою відмовою та звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 24.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

08.12.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№61495), в якому останній зазначає, що відповідно до рапорту позивача про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 гривень визначеної окремим дорученням МОУ від 26.09.2025 №5601/уд військова частина не може здійснити виплату даної одноразової грошової допомоги. Так, наданий пакет документів не відповідає підставам для виплати визначених окремим дорученням МОУ від 26.09.2025 №5601/уд, а саме, відсутні наступні документи, а саме: додаток 1 з військової частини НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , Військово-медичного клінічного центру південного регіону А4884; додаток 2 з військової частини НОМЕР_6 ; відсутнє підтвердження громадянства військовослужбовця. Зазначає, що після надходження до військової частини НОМЕР_2 необхідних документів, що визначені окремим дорученням МОУ від 26.09.2025 №5601/уд, сформований пакет документів щодо виплати буде направлений на попередню перевірку законності нарахування одноразової грошової допомоги до визначеного командування військ Збройних Сил України. У разі підтвердження законності нарахування допомоги, група персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 підготує наказ для здійснення виплати одноразової грошової допомоги. Твердження позивача про протиправну бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, в розмірі 1 000 000 грн., є передчасним та необґрунтованим. Просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між позивачем та командиром ВЧ НОМЕР_4 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу (а.с.9-10).

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_6 від 21.05.2025 №226 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 в період дійсно в період з 10.05.2024 по 17.06.2024, з 03.07.2024 по 10.11.2024, та 26.11.2024 по 03.02.2025, з 13.02.2025 по 15.04.2025 брав участь заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проте України, перебуваючи Липецькій сільській територіальній громаді Харківського району Харківської області (а.с.13-14).

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_7 від 25.09.2025 №2069/2/16-2298 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, позивач в періоди з 21.05.2024 по 21.05.2024, з 01.06.2024 по 03.06.2024, з 06.06.2024 по 10.06.2024, з 01.07.2024 по 01.07.2024, з 04.07.2024 по 05.07.2024, з 09.07.2024 по 09.07.2024, з 12.07.2024 по 13.07.2024, з 15.07.2024 по 16.07.2024, з 19.07.2024 по 19.07.2024, з 02.08.2024 по 03.08.2024, з 05.08.2024 по 06.08.2024, з 08.08.2024 по 09.08.2024, з 13.08.2024 по 15.08.2024, з 18.08.2024 по 20.08.2024, з 22.08.2024 по 25.08.2024, з 27.08.2024 по 28.08.2024, з 30.08.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 06.09.2024, з 08.09.2024 по 14.09.2024, з 16.09.2024 по 18.09.2024, з 20.09.2024 по 23.09.2024, з 25.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 14.10.2024, з 16.10.2024 по 30.10.2024. з 01.11.2024 по 08.11.2024, з 28.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 07.12.2024, з 09.12.2024 по 15.12.2024, з 17.12.2024 по 21.12.2024, з 23.12.2024 по 30.12.2024, з 26.02.2025 по 28.02.2025, з 06.03.2025 по 10.03.2025, з 12.03.2025 по 20.03.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в с. Липці Липецької сільської громади Харківського району Харківської області. Всього брав участь 149 днів (а.с.11).

08.10.2025 позивач звернувся з рапортом до командира батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів військової частини НОМЕР_2 щодо виплати йому одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн.грн., відповідно до Постанови №153.

До рапорту додано документи:

копія контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 31.08.2022;

копія довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних(бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №2069/2/16-2298 від 25.09.2025;

копія довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних(бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №1714/4723 від 09.09.2025;

копія відповіді на адвокатський запит №548/13019 від 27.08.2025;

копія довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних(бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин № 3840 від 07.10.2025;

копія посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_8 від 13.08.2024 (а.с.36).

Командир батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів військової частини НОМЕР_2 звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 із рапортом, відповідно до якого клопотав по суті рапорту ОСОБА_1 .

На рапорті командира батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів військової частини НОМЕР_2 міститься відмітка «На доопрацювання»; не вистачає (додаток 1) до окремого доручення МОУ від 26.09.2025 №5601/уд з військової частини НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , Військово-медичного клінічного центру південного регіону А4884; не вистачає (додаток 2 ) до окремого доручення МОУ від 26.09.2025 №5601/уд з військової частини НОМЕР_6 ; не вистачає документів, що підтверджують громадянство військовослужбовця (а.с.37).

В свою чергу позивач, вважаючи що має право на отримання винагороди на підставі Постанови №153, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 12 Закону України №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 вказаної правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Пізніше у вказану Постанову №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни:

-Постановою КМУ №387 від 01.04.2025, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в “Урядовому кур`єрі”);

-Постановою КМУ №942 від 30.07.2025, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в “Урядовому кур`єрі”).

Абзацом другим пункту 2 Постанови №153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 Постанови №153 визначено, що: учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

1) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

2) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Таким чином, приписи Постанови КМУ №153 встановлюють 5 (п`ять) обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64;

4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року);

(абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

У відзиві відповідач не заперечує проти наявності у позивача права на виплату, передбачену Постановою №153, не заперечує щодо кількості днів, у які позивач брав безпосередню участь у бойових діях, проте зазначає про те, що до рапорту позивач надав неповний пакет документів, а саме не надав документи, визначені додатками 1 та 2 до окремого доручення МОУ від 26.09.2025 №5601/уд. Суд зауважує, що рапорт позивача по суті не розглянутий, жодного рішення не винесено. Про відмову у проведенні виплати свідчать відмітки на рапорті щодо ненадання документів.

Так, відповідно до окремого доручення МОУ від 26.09.2025 №5601/уд, додаток 1 – Довідка про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; додаток 2 - Довідка, яка підтверджує,що особа не отримувала одноразову грошову винагороду, відповідно до Постанова №153.

Суд зазначає, що позивачем до рапорту надано довідку ВЧ НОМЕР_7 від 25.09.2025 №2069/2/16-2298 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, а також надано довідку ВЧ НОМЕР_6 від 21.05.2025 №226 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем документів на підтвердження громадянства, то суд ставиться до вказаного твердження критично, оскільки позивач надав до рапорту копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 31.08.2022. Зі змісту вказаного контракту вбачається, що такий контракт укладений саме з громадянином України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_9 , виданий 08.06.2022, 2314).

Водночас, наявні у матеріалах справи довідка ВЧ НОМЕР_6 від 21.05.2025 №226 та ВЧ НОМЕР_7 від 25.09.2025 №2069/2/16-2298 підтверджують той факт, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення бойових дій.

З огляду на зазначене вище, суд не вбачає законних підстав для невиплати позивачу винагороди, яка передбачена Постановою №153.

Також суд зауважує, що інших підстав, окрім ненадання документів, визначених окремим дорученням МОУ від 26.09.2025 №5601/уд, для відмови позивачу у виплаті винагороди відповідачем не наведено, а тому, відповідно, суд вважає, що інші умови, за наявності яких у особи виникає право на отримання винагороди, які визначені у п. 3 та п. 4 Постанови № 153 – наявні.

Інше тлумачення Постанови №153, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 – підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Щодо посилань відповідача на окреме доручення Міністерства Оборони України від від 26.09.2025 №5601/уд, то суд зауважує про ненормативний характер наведеного документу, тобто для суду це не є джерелом права, а тому суд його не застосовує.

Тому суд вважає, що позивач має повне право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно п. 4 Постанови №153.

Щодо посилань відповідача на передчасність звернення до суду, то суд відхиляє таке твердження, оскільки звертаючись із рапортом щодо отримання винагороди, передбаченої Постановою №153, позивач надав всі необхідні документи, за результатом розгляду яких мав би отримати позивне рішення.

Проте відповідач, посилаючись окреме доручення МОУ від 26.09.2025 №5601/уд, безпідставно не виконав вимоги Постанови №153, чим порушив права позивача та вчинив протиправну бездіяльність.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, з урахуванням внесених змін Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 11.02.2025, з урахуванням внесених змін Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.01.2026.

Суддя Ю.В. Калашник