Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №240/13377/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/13377/25

категорія 112030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 17/в від 28 лютого 2025 року, в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про її призначення та виплату у встановленому законом порядку, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після смерті чоловіка вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги за загибель чоловіка, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, проте їй було відмовлено з посиланням на те, що смерть чоловіка настала внаслідок отруєння етиловим спиртом. Звертає увагу, що відповідно до усіх наданих до заяви медичних документів смерть чоловіка настала внаслідок отриманого поранення (наскрізного кульового вогнепального поранення правового стегна з переходом на таз пошкодженням правої стегнової артерії та переломами кісток тазу, що призвело до масивної крововтрати). Також відповідачем не надано доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-20 КУпАП.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Від Міністерства оборони України через відділ документального забезпечення надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_2 загинув внаслідок нещасного випадку та перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи та в силу п. «а» частини 1 статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" передбачає, що виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель є наслідком адміністративного правопорушення. Також зазначає, що факт смерті виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, проте не спростовує факту порушення.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною чоловіка ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою встановленої форми про виплату одноразової грошової допомоги за загибель чоловіка, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

11.03.2025 року згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №17/в (затверджений 28.02.2025 року) позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки згідно висновку Комунального закладу здоров`я «Харківське обласне бюро судового-медичних експертиз» в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості 1,0 проміле. Також згідно акту службового розслідування військової частини НОМЕР_3 від 30.12.2023 року та наказу №655 від 31.10.2023 року про проведення службового розслідування молодший сержант загинув під час виконання обов`язків військової служби в районі ведення бойових дій, загибель пов`язана із захистом Батьківщини, є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Також у рішенні зроблено посилання на диспозицію ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.16-4 Закону №2011-ХІІ (зокрема, п.п."а" та "б" цієї статті).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).

Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з частиною третьою статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Згідно з пунктами 1, 6, 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168.

Пунктом 2 постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 (далі - Порядок №975 у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що для застосування п. "б" ч.1 ст.16-4 Закону №2232-XII та п.19 Порядку № 975 відповідачу слід встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями військовослужбовця, вчиненими у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння та смертю (загибелю).

26.12.2023 року Військовою частиною НОМЕР_3 видано наказ №846 «Про результати службового розслідування», в якому визначено: згідно висновків службового розслідування встановлено, що загибель сержанта (посмертно) ОСОБА_2 сталося під час його перебування у зоні виконання бойового завдання підрозділу під час переміщення групи військовослужбовців поблизу н.п. Стельмахівка, Сватівського району, Луганської області. Під час розслідування виявлено факт, що підтверджує документально, перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння. Факт загибелі сержанта (посмертно) ОСОБА_2 є наслідком обстрілу з боку незаконних збройних формувань, збройних сил російської федерації. В зоні бойових дій на момент загибелі перебував в стані алкогольного сп`яніння.

За даним фактом було розпочато досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221070002787 від 31.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

В ході досудового розслідування була проведена судово-медична експертиза, у результаті якої встановлено, що ОСОБА_2 загинув внаслідок наскрізного кульового вогнепального поранення правового стегна з переходом на таз з пошкодженнями правої стегнової артерії та переломами кісток тазу, що призвело до масивної крововтрати. При проведенні судово-медичної експертизи в крові виявлено етиловий спирт в кількості 1,0 проміле. При цьому, у примітці висновку вказано, що результат експертизи має відносне значення через гнильний стан об`єкту дослідження (висновок №16/14592-Дм/23 від 09.11.2023).

Згідно із витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 07 березня 2024 року №1547 причиною смерті ОСОБА_2 стало " ІНФОРМАЦІЯ_4 ".

Суд звертає увагу, що, матеріалами справи не підтверджується, що причина настання смерті ОСОБА_2 настала у зв`язку із вчиненням померлим певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Навпаки, вказано, що смерть є наслідком обстрілу з боку незаконних збройних формувань, збройних сил російської федерації, тобто активних дій з боку ворожої сторони. Саме в результаті цього обстрілу ОСОБА_2 отримав наскрізне кульове вогнепальне поранення правового стегна з переходом на таз з пошкодженнями правої стегнової артерії та переломами кісток тазу, що призвело до масивної крововтрати.

Тобто, матеріалами справи не підтверджується, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.

Додатково суд враховує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі №240/17433/25, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_3 від 26.12.2023 №846 в частині констатації факту перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння.

Також слід звернути увагу відповідача, що факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022.

Також матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_2 кримінального або адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні порушення (КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, вчинення адміністративного правопорушення має підтверджуватися належними доказами й за відсутності таких доказів, відсутні підстави стверджувати, що особа вчинила таке порушення.

З огляду на викладене, посилання відповідача у оспорюваному рішенні на статтю 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає безпідставним, оскільки повноваження щодо наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 172-20 КУпАП України в діях будь-якої особи та притягнення до адміністративної відповідальності належить до повноважень суду. Відповідач не надав доказів того, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за цією статтею.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене протоколом № 17/в від 28.02.2025, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо її призначення та виплати у встановленому законом порядку, з урахуванням висновків суду.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене протоколом № 17/в від 28 лютого 2025 року.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо її призначення та виплати у встановленому законом порядку, з урахуванням висновків суду

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 23 січня 2026 р.

23.01.26