Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №160/31446/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 рокуСправа №160/31446/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

31.10.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, яке оформлено протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.08.2025 за №69/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 25 % втрати працездатності без встановлення інвалідності, внаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), отриманої під час захисту Батьківщини;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, в зв`язку з встановленням 25 % втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), отриманої під час захисту Батьківщини у розмірі 52 990,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходив військову службу з травня 1987 року по березень 1989 року в складі радянських військ у Афганістані, де у 1988 році отримав осколкові поранення голови та лівої ноги, внаслідок вибуху боєприпасу. Довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №615249 від 04.12.2019 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. З червня 2022 року по 20 серпня 2024 року позивач проходив службу у складі Десантно – штурмових військ ЗСУ та за період проходження служби 18.06.2022 року отримав мінно – вибухову травму та вогнепальні сліпі осколкові рани ділянки правого ліктьового суглобу. Внаслідок отриманого поранення рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №135/25/250/Р від 29.01.2025 року позивачу було встановлено втрату працездатності на рівні 25%, так, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності після встановлення групи інвалідності законодавством не передбачена. Позивач категорично не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням, оскільки встановлена інвалідність у зв`язку з іншим пораненням у 1988 році не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги за нове поранення у 2022 році, оскільки йдеться про інший причинний зв`язок та нове ушкодження здоров`я, отримане під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. Позивач вважає рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику ) учасників справи ( у письмовому провадженні) з 01.12.2025 року за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

10.11.2025 року Міністерством оборони України подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом №2011-XII мають право на її отримання (далі – ОГД). Частиною другою ст.16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

При цьому у випадку наявності у військовослужбовця декілька підстав для призначення ОГД, застосовується приписи частини 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII, згідно якої якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум). У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Відтак, відповідач зазначає, що нова підстава для виплати ОГД у 2025 році не виникає оскільки не відбулось підвищення групи інвалідності або ступеня втрати працездатності та не змінився причинний зв`язок у бік, що дає право на більшу виплату.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) з травня 1987 року по березень 1989 року проходив військову службу в складі радянських військ у Афганістані, де у 1988 році отримав осколкові поранення голови та лівої ноги, внаслідок вибуху боєприпасу, що підтверджується архівною довідкою від 26.07.2019 року №8/226539.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 615249 від 04.12.2019 року Позивачу встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому групи інвалідності. Рішенням від 30 липня 2020 року № 110 Позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п.6 ч.2 ст.16 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.

З червня 2022 року по 20 серпня 2024 року ОСОБА_1 проходив службу у складі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, був звільнений наказом командира В/ч НОМЕР_2 від 20.08.2024 року № 237 за пп.б п.2 ч.4 ст.26 ЗУ “Про військовий обов`язок та військову службу”.

За період проходження служби 18 червня 2022 року ОСОБА_1 одержав мінно-вибухову травму, вогнепальні сліпі осколкові рани ділянки правого ліктьового суглобу. Осколкове поранення правої гомілки з наявністью стороннього тіла(металевий уламок). ЗЧМТ Струс головного мозку у вигляді помірного цефалгічного, вестибулоатактичного синдромів, гіпоакузії ліворуч. Акубаротравма. Гостра післятравматична нейросенсорна приглуховатість ліворуч. Гострий туботіт ліворуч. Травматичний коньюктівіт. Органічний емоційно-лабільний розлад за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 13.07.2022 року № 1497.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 135/25/250/Р від 29.01.2025 року ОСОБА_1 було встановлено втрату працездатності на рівні 25%, так, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що сталось 18.06.2022 року.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Позивач звернувся із заявою через відповідний ТЦК та СП до Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому ступеню втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, оскільки одноразова грошова допомога по інвалідності йому раніше не призначалась та не виплачувалась.

Рішенням від 01 серпня 2025 року № 69/в Позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, комісія прийшла до висновку, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності після встановлення групи інвалідності законодавством не передбачена.

Не погоджуючись з таким рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок поранення та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

За правилами частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За змістом до частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

За нормами частини другої статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

За положеннями статті 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (Порядок № 975).

Згідно із пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Одноразова грошова допомога призначається у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (підпункт 7 пункту 4 Порядку № 975).

У разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму (пункт 18 Порядок №975).

Так, при розгляді даної адміністративної справи судом встановлено, що за період проходження служби 18 червня 2022 року ОСОБА_1 одержав мінно-вибухову травму, вогнепальні сліпі осколкові рани ділянки правого ліктьового суглобу. Осколкове поранення правої гомілки з наявністью стороннього тіла(металевий уламок). ЗЧМТ Струс головного мозку у вигляді помірного цефалгічного, вестибулоатактичного синдромів, гіпоакузії ліворуч. Акубаротравма. Гостра післятравматична нейросенсорна приглуховатість ліворуч. Гострий туботіт ліворуч. Травматичний коньюктівіт. Органічний емоційно-лабільний розлад за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 13.07.2022 року № 1497.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 135/25/250/Р від 29.01.2025 року ОСОБА_1 було встановлено втрату працездатності на рівні 25%, так, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що сталось 18.06.2022 року.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Позивач звернувся із заявою через відповідний ТЦК та СП до Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому ступеню втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, оскільки одноразова грошова допомога по інвалідності йому раніше не призначалась та не виплачувалась.

Рішенням від 01 серпня 2025 року № 69/в Позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, комісія прийшла до висновку, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності після встановлення групи інвалідності законодавством не передбачена.

Таким чином, єдиною підставою для відмови у нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності після отриманого поранення стала наявність у позивача інвалідності за попереднім пораненням.

Однак, судом також встановлено, що право ОСОБА_1 на отримання вказаної допомоги не було реалізоване, оскільки Рішенням від 30 липня 2020 року № 110 Позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п.6 ч.2 ст.16 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.

Відтак, в даному випадку немає отримання подвійної грошової допомоги внаслідок отриманої інвалідності після поранення, оскільки як в першому, так і в другому випадку в призначенні останньої було відмовлено.

Зважаючи на викладене суд погоджується з доводами позивача, що встановлена інвалідність у зв`язку з іншим пораненням у 1988 році не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги за нове поранення у 2022 році, оскільки йдеться про інший причинний зв`язок та нове ушкодження здоров`я, отримане під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батькіщини.

Отже Міністерством оборони України неправомірно було відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, в зв`язку з встановленням 25 % втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), отриманої під час захисту Батьківщини.

Водночас вимога щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у твердому розмірі 52 990,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки визначення розміру грошової винагороди належить до дискреційних повноважень відповідача.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, яке оформлено протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.08.2025 за №69/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 25 % втрати працездатності без встановлення інвалідності, внаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), отриманої під час захисту Батьківщини.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, в зв`язку з встановленням 25 % втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), отриманої під час захисту Батьківщини.

В решті позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук