Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №160/25321/24 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 рокуСправа №160/25321/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Кондратова Володимира Гарійовича в інтересах держави до Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Міські активи» Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська обласна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Кондратова Володимира Гарійовича в інтересах держави до Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська обласна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів», в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме споруду цивільного захисту - сховище №12372, площею 96,2 кв.м., розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 1Б;

- зобов`язати Дніпровську міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме споруду цивільного захисту – сховище №12372, площею 96,2 м.кв, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 1Б.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність інформації щодо зареєстрованих речових прав, власника чи балансоутримувача нерухомого майна - захисної споруди цивільного захисту -сховище №12372, що на думку прокурора, свідчить про те, що вказане нерухоме майно є безхазяйним. На виконання вимог законодавства Дніпровською міською радою упродовж тривалого часу не вжито жодних дієвих заходів, спрямованих на визнання об`єкту нерухомого майна - захисної споруди цивільного захисту безхазяйним майном, а також на набуття права власності на це майно. Так, до органів, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень із заявою стосовно взяття вказаного майна на облік як безхазяйного, відповідач не звертався, чим допущено протиправну бездіяльність..

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Кондратова Володимира Гарійовича в інтересах держави та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25321/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Дніпропетровська обласна рада не погоджується з доводами прокуратури і зазначає наступне.

На підставі Указу Президента України від 24 липня 1995 року № 640/95 «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» (далі Указ) утворені обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації (далі державні адміністрації). Державні адміністрації є місцевими органами державної виконавчої влади.

Відповідно до пункту 3 Указу державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов`язань, прав та обов`язків.

Отже, правонаступником виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів є Дніпропетровська обласна державна адміністрація (Дніпропетровська обласна військова адміністрація), яка відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» здійснює виконавчу владу у Дніпропетровській області.

Третьою особою повідомлено також, що об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 1Б, які перебували на балансі державного підприємства «Дніпропетровський завод стінових матеріалів», не належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.

Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту ст. 23 закону України «Про прокуратуру», виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. В кожному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Прокурором не надано до суду доказів того, що інтереси держави потребували невідкладного захисту, зокрема через закінчення перебігу позовної давності, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність обьєктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Щодо невжиття Дніпровською міською радою заходів набуття права власності на безхазяйне майно, то рішенням міської ради №48/27 від 21.09.2022 «Про припинення реорганізації Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпровської міської ради, зміну його найменування та затвердження Статуту в новій редакції» змінено найменування підприємства з «Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради» на «Комунальне підприємство «Міські активи» Дніпровської міської ради.

Рішенням Дніпровської міської ради №48/27 від 21.09.2022 затверджено Статут КП «Міські активи» Дніпровської міської ради, відповідно до якого на КП «Міські активи» Дніпровської міської ради покладено представляти інтереси Дніпровської міської територіальної громади, Дніпровської міської ради та її виконкому, виконавчих органів міської ради в судовому процесі стосовно управління корпоративними правами Дніпровської міської територіальної громади, безхазяйним нерухомим майном, відумерлої спадщини та витребуванням комунального нерухомого майна з незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні цим майном.

Зазначає, що за обліковими документами, наявними в Департаменті громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради балансоутримувачем захисної споруди №12372 (адреса розташування: вул.Олександра Оцупа, буд. 1Б) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів». А отже дана споруда не є безхазяйним майном.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» надійшов відзив, в якому представник третьої особи вказує, що не є ані балансоутримувачем, ані користувачем вказаної споруди цивільного захисту, зазначає, що не проти взяти на баланс даний об`єкт, з приводу чого звертався до Фонду державного майна, разом з тим, Фондом надано відповідь, що вказаний об`єкт нерухомості не перебував в реєстрах Фонду.

Від Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшли письмові пояснення.

Щодо відсутності підстав для представництва позивача у справі, Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра вказано, що під час вивчення умов використання захисних споруд цивільного захисту населення, розташованих на території Самарського району м.Дніпра, встановлено, що Дніпровська міська рада всупереч інтересам територіальної громади міста Дніпра будь-яких своєчасних та ефективних заходів щодо набуття права власності на безхазяйне нерухоме майно, а саме споруду цивільного захисту №12372, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 1Б, не здійснено, внаслідок чого створюються умови для безтитульного володіння, використання, управління цим майном іншими суб`єктами на власну користь.

Бездіяльність Дніпровської міської ради може призвести до негативних наслідків у цій сфері, з урахуванням наявності реальних ризиків руйнації та знищення споруд цивільного захисту, яке може відбуватися через тривалу відсутність власників, відповідальних за їх належне утримання і збереження.

Відповідно до відповідей Дніпровської міської ради будь-які заходи Дніпровською міською радою з вказаного питання не вживались, в тому числі й звернення до суду щодо визнання сховища №12372 безхазяйним майном та подальшої передачі його до комунальної власності.

Зважаючи на те, що повноваження щодо ініціювання питання про постановлення безхазяйної нерухомої речі на облік за Законом належать органу місцевого самоврядування та беручи до уваги відсутність у таких правовідносинах іншого органу, уповноваженого на захист інтересів держави, у позовах цієї категорії належним позивачем слід вважати саме прокурора, а відповідачем відповідний орган місцевого самоврядування. Крім того, звертаємо увагу, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі послугувало не лише невиконання Дніпровською міською радою вимог законодавства у сфері управління комунальним майном, а й порушення законодавства з питань цивільного захисту населення, що безумовно є порушенням державних інтересів та призводить до порушення встановлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, насамперед в умовах збройної агресії російської федерації проти України. Бездіяльність Дніпровської міської ради сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері використання фонду захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських та побутових потреб, особливості їх реконструкції і подальшого використання у разі зміни їх балансоутримувача, що у свою чергу є порушенням загальнодержавних інтересів та у відповідності до ст. 131-1 Конституції України, що покладає на прокурора обов`язок представництва їх в суді.

Зі Статуту КП «Міські активи» ДМР вбачається, що на Комунальне підприємство «Міські активи» Дніпровської міської ради не покладається прямого обов`язку здійснення організаційно- претензійної і ведення позовної роботи шляхом представлення в установленому законодавством порядку інтересів Дніпровської міської територіальної громади в судах під час розгляду правових питань і спорів, пов`язаних безхазяйним нерухомим майном.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 35 Статуту територіальної громади міста Дніпра, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 20.05.2020 (далі - Статут) міська рада представляє територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. В ч.1 ст.81 Статуту вказано, що міська рада для здійснення управління об`єктами комунальної власності територіальної громади, виконання робіт, надання послуг та реалізації інших функцій для задоволення потреб територіальної громади може створювати комунальні підприємства. Таким чином, органом, уповноваженим управляти майном територіальної громади є Дніпровська міська рада, на території якої знаходиться безхазяйне нерухоме майно.

Відповідачем-2 до суду надіслано відзив, в якому останній посилається на те, що не є належним відповідачем у справі, оскільки з жовтня 2024 року повноваження щодо обліку та внормування безхазяйного майна передано Департаменту правового регулювання.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Комітету економіки виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 04.08.1994 за №90, виданого у відповідності до указу Президента України від 15.06.1993 «Про корпоратизацію підприємств» та «Положення про порядок корпоратизації підприємств», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 №508, прийнято рішення про створення на базі Дніпропетровського заводу стінових матеріалів відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський силікатний завод».

В подальшому, наказом Регіонального відділу Фонду державного майна у Дніпропетровський області від 03.02.1995 за №12/16 прийнято рішення про приватизацію ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод» створеного на основі державного підприємства «Дніпропетровський завод стінових матеріалів», шляхом продажу акцій.

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 08.05.1997 внесені відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровській силікатний завод» (код ЄДРПОУ 00290400), колективної форми власності, що розташоване: м.Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Байкальська, 1.

Згідно акту прийому-передачі об`єктів нерухомості від 13.03.1998 Регіональне відділення Фонду державного майна у Дніпропетровській області передало об`єкти нерухомості, що знаходилися на балансі ВАТ «Дніпропетровській силікатний завод» і не увійшли до його установчого фонду після завершення процедури його приватизації, однак серед об`єктів майна споруда цивільного захисту – сховище №12372 не зазначено.

Приватизацію ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод» було завершено після продажу Регіональним відділенням державної частки акцій, про що видано наказ від 04.03.1998 за №12/08-ЗВП.

В подальшому, ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 06.02.2002 у справі №Б26/8/02 прийнято до розгляду заяву Лівобережної міжрайонної ДПІ м.Дніпропетровська про визнання банкрутом ВАТ «Дніпропетровській силікатний завод».

Розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради від 09.07.2004 за №681р, відповідно до листа Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський силікатний завод» (код ЄДРПОУ 00290400) від 08.04.2004 №283 присвоєно будівлям та спорудам по вул. Комісара Крилова – нову адресу: вул. Комісара Крилова, 1Б (колишня адреса – вул. Байкальська, 1).

В подальшому, 20.09.2004 прийнято рішення про реєстрацію права колективної власності на будівлі та споруди, що розташовані по вул. Комісора Крилова, 1Б за Відкритим акціонерним товариством «Дніпровський силікатний завод» з видачою відповідного витягу.

Поряд з цим, відповідно до наданої до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» довідки ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод» від 10.09.2004 про знаходження на балансі товариства будинків та споруджень по вул.Комісара Крилова, 1 Б з`ясовано, що сховище №12372 не вказано в переліку майна, що перебуває на балансі товариства.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2006, боржника визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура у справі, з призначенням ліквідатора - арбітражного керуючого Андросову В.Є. (ліцензія серія АА №719835).

У подальшому, 15.01.2007 юридичну особу ВАТ «Дніпропетровській силікатний завод» (код ЄДРПОУ 00290400) припинено у зв`язку з визнанням її банкрутом на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б26/8/02 від 26.12.2006 (реєстраційний запис №12241170004003240).

Далі, 18.10.2006 шляхом добровільного об`єднання своїх внесків – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «СФЕРА-1» - створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» (код ЄДРПОУ 34775113). Відповідно до договору про заснування ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів» вищевказані учасники передали товариству у власність належне їм майно у вигляді будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1 та Комісара Крилова, буд.1Б в м.Дніпропетровську.

Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 08.02.2007 за №262 оформлено право приватної власності з видачею свідоцтва Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод будівельних матеріалів» на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресами: вул. Комісара Крилова, 1Б та вул. Байкальська, 2П.

Відповідно до переліку об`єктів нерухомого майна, на яке оформлюється право приватної власності ТОВ «Дніпропетровський завод будівельних матеріалів», та які зазначені в додатку до рішення виконкому міської ради від 08.02.2007 за №262 встановлено, що про відсутність відомостей про набуття права приватної власності на захисну споруду цивільного захисту №12372.

В подальшому, з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 за №1473-р «Про підготовку та проведення у 2009-2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони», згідно з наказом МНС України від 10.06.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони», в тому числі розпорядженням голови районної у місті ради проведено технічна інвентаризація захисної споруди цивільної оборони за №12372, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Комісара Крилова, 1Б.

Так, комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради на виконання замовлення від ТОВ «Дніпропетровський завод будівельних матеріалів» №2982/06 від 13.04.2012 проведено інвентаризацію захисної споруди, розташованої за адресою: вул. Комісара Крилова, 1Б.

В акті комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту №12372 та в акті технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту №12372, що складені 19.03.2012 ТОВ «Дніпропетровський завод будівельних матеріалів» вказано, що сховище № 12372 належить до державної форми власності.

З метою встановлення форми власності споруди цивільної оборони №12372, окружна прокуратура в 2023 році звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів».

Згідно листа ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів» від 21.08.2023 за вих. 7/2 з`ясовано, що вказане товариство не визнає себе ні власником, а ні балансоутримувачем захисної споруди №12372. Так, в 2007 році останніми отримано від міської ради земельну ділянку разом з згаданою захисною спорудою, однак будь-яких документів на будівлю бомбосховища міська рада підприємству не надала.

При цьому, відповідно наданої інформації ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів», останні зверталися до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях з відповідним клопотанням №7 від 07.04.2023 про передачу захисної споруди №12372 на баланс ТОВ «ДЗБМ».

Листом РВ ФДМ по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях зазначив, що в нього не опубліковується спірна захисна споруда №12372, при цьому Фонд держмайна лише передав акції заводу ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод» і запропонував звернутися до колишнього власника та засновника - Дніпропетровської обласної ради. Фонд держмайна зазначив, що він не може передати те майно, якого в нього не має і ніколи не було (не лишилося в процесі приватизації поза статутним фондом).

Відповідно до листа отриманого ТОВ «ДЗБМ» від Дніпропетровської обласної ради від 18.04.2023 за вих. 817/0/2/-23 з`ясовано, що на балансі в останніх не перебуває захисна споруда 12372 і Дніпропетровська обласна рада не була засновником заводу (ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод»), а був саме виконавчий комітет Дніпропетровської обласної ради народних депутатів, а не Дніпропетровська обласна рада народних депутатів.

Згідно інформації наданої 18.08.2023 за вих. 10-10-03666 до окружної прокуратури РВ ФДМ по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях встановлено, що листом від 27.07.1994 №178/7 за підписом голови Комітету по будівництву, архітектурі та будіндустрії виконкому Дніпропетровської ради народних депутатів було повідомлено Регіональне відділення, що Облвиконком завершив роботу по корпоратизації державного підприємства Дніпропетровський завод стінових матеріалів та підтверджено, що підприємство виконало вказаний графік корпоратизації згідно з пунктом 9 Указу Президента України від 15.06.1993 №210 «Про корпоратизацію підприємств» і має право пільгового придбання акцій акціонерного товариства «Дніпропетровський силікатний завод» у розмірі 5% статутного капіталу.

На підставі наказу Комітету економіки виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 04.08.1994 №90, було створено ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод» на базі державного підприємства Дніпропетровського заводу стінових матеріалів.

Засновником товариства є виконкомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів, згідно з Актом передачі акцій від 03.02.1995, Регіональному відділенню було передано сертифікат акцій на суму 6 947 010,00 тис. крб., який відповідав сумарній номінальній вартості акцій ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод» та інші документи, необхідні для продажу акцій.

Наказом Регіонального відділення від 03.02.1995 №12/16-ПАОК було прийнято рішення про приватизацію ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод» (ЄДРПОУ 00290400) шляхом продажу акцій.

Приватизацію ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод» було завершено після продажу Регіональним відділенням державної частки акцій, про що видано наказ від 04.03.98 №12/08-ЗВП.

Відповідно до законодавства України, управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації/корпоратизації, здійснюють засновники таких товариств.

Крім того, в матеріалах Регіонального відділення відсутня інформація стосовно державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод».

Будь-яка інша інформація стосовно зазначених захисних споруд цивільного захисту в Регіональному відділенні відсутня.

Поряд із цим, відповідно до інформації Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 27.02.2024 за вих. 486/345-24 з`ясовано, що захисна споруда цивільного захисту № 12372 була поставлена на облік в часи Радянського Союзу, лише в 2012 році була проведена технічна інвентаризація, як об`єкту нерухомого майна та у 2017 році оновлено облікову документацію.

На даний час, зазначена захисна споруда внесена до загальнодержавного електронного обліку захисних споруд цивільного захисту, який веде Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Облікові документи занесені до Інформаційної системи «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту».

Відповідно до інформації наданої товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-архівне бюро ЛЕГІС» від 03.11.2023 за вих. 121 – з`ясовано, що у зв`язку з ліквідацією Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський силікатний завод» (код платника податків згідно з ЄДРПОУ 00290400), ТОВ «ЮАБ» «ЛЕГІС» прийняті на архівне зберігання від ліквідатора Андросової В.С. документи з особового складу Товариства (накази з особового складу та особові рахунки з нарахування заробітної платні).

Документи на приватизацію Дніпропетровського заводу стінових матеріалів (Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський силікатний завод» та матеріали по банкрутству даного Товариства ліквідатором Андросовою В.С. до ТОВ «ЮАБ «ЛЕГІС» не передавались. Відповідно до листа Дніпровської міської ради від 05.04.2024 за вих. 7/11-828 з`ясовано, що до переліку сховищ, розташованих на території міста Дніпра, включено захисну споруду цивільного захисту №12372.

За обліковими документами, наявними в Департаменті громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради майна України (далі - Фонд) від 03.06.2024 за вих.10-21-14905 щодо належності захисних споруд цивільного захисту (далі - ЗСЦЗ) № 12224 та № 12372, розташованих за адресами: 49022, м. Дніпро, Самарський р-н, вул. Олександра Оцупа (Комісара Крилова), буд. 1 С, вул. Олександра Оцупа (Комісара Крилова), буд. 1 Б зазначено, що відомості про нерухоме майно, зокрема сховища № 12372 та № 12224 за класифікаційним угрупуванням: 2420.8 — «Захисні споруди цивільного захисту» відповідно до Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду від 15 березня 2006 року № 461, та місцезнаходженням: м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Олександра Оцупа (Комісара Крилова), 1Б та 1С відповідно, від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності не надавалися.

Будь-яка інформація стосовно вищевказаних ЗСЦЗ у Фонді відсутня.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 10.05.2024 за вих. 5377 зясовано, що станом на 31.12.2012, згідно матеріалів інвентаризаційних справ за адресами: м.Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова (зараз - вул. Олександра Оцупа), 1Б значиться захисна споруда сховище №12372 (літ. АБ-1), захисна споруда сховище №12224 (літ. АА-1), відомості щодо реєстрації права власності на які, в КП «ДМБТІ» ДМР відсутні.

На даний час заходи щодо визнання захисної споруди цивільного захисту №12372 безхазяйним майном та передачі її у комунальну власність Дніпровської міської територіальної громади Дніпровською міською радою не здійснювались.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру від 14.12.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII).

Відповідно до частин 3, 4статті 23 Закону №1697-VIIпрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Крім того, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції(F.W. v. France), заява №61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти Російської Федерації(заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003)Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, згідно з ч.3ст.23 Закону №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Предметом даного позову є бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка полягає у невжитті Дніпровською міською радою дій, спрямованих на набуття права власності територіальної громади на безхазяйне нерухоме майно сховища №12372.

Відповідно до матеріалів справи, будь-які заходи Дніпровською міською радою з вказаного питання не вживались.

Управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, в межах, визначених радою, належить до компетенції територіальної громади Дніпровської міської ради, однак, незважаючи на викладене, Дніпровська міська рада жодних дій по набуттю права власності на безхазяйне нерухоме майно, а саме споруду цивільного захисту сховище №12372, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Самарський район, вул. Олександра Оцупа, 1Б, не вчинив впродовж тривалого часу, попри обізнаність міської ради про корпоратизацію власника такої споруди Дніпропетровського заводу стінових матеріалів ще у 1994 році.

Оскільки порушення допущено саме Дніпровською міською радою, прокурор обгрунтовано звернувся до суду із даним адміністративним позовом як самостійний позивач, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

За визначенням у п.14 ч 1ст. 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Сховище -герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів (ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

У статті 32 Кодексу цивільного захисту України наведені такі вимоги щодо укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту:

За ч.1 цієї статті до захисних споруд цивільного захисту належить, зокрема, 1 сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.

Відповідно до частин 2-5, 7-12 захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

Укриттю підлягають: 2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах.

Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

У разі використання однієї захисної споруди цивільного захисту кількома власниками, користувачами, юридичними особами вони беруть участь в утриманні такої споруди відповідно до укладених між ними договорів.

Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.

Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ч. 15 ст. 32).

Згідно п. 1 Розділу ІІ «Загальні вимоги до утримання та експлуатації фонду захисних споруд» Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту», споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (Порядок).

За пунктами 16, 17, 18, 23 Порядку облік фонду захисних споруд ведеться у паперовому та електронному вигляді. Облік фонду захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі. Паперовий облік фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення, у тому числі, паспорта захисної споруди. Державна служба з надзвичайних ситуацій веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд.

Електронний облік захисних споруд є спеціальним програмним забезпеченням, яке призначене для збирання, обробки та зберігання інформації про захисні споруди незалежно від форми власності і формується на підставі даних документального обліку захисних споруд.

Оскільки сховище №12372 було зареєстроване на праві власності за ВАТ «Дніпропетровський силікатний завод», яке ліквідовано як юридична особа, в державній та комунальній власності не перебуває, що не заперечується відповідачем, вказане майно є фактично безхазяйним.

Поняття безхазяйного майна визначене статтею 335 Цивільного кодексу України, відповідно до якої безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

У постанові від 21.06.2024 у справі № 420/19870/21 Верховний Суд сформулював висновок про застосування статті 335 ЦК України у питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей: (1) безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам: - відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; - власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене; (2) орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов`язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік. Оскільки частина друга статті 335 ЦК України сформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов`язком, а не правом органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Так, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

В розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Частиною 14 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку. За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що до відання сільських, селищних, міських рад відноситься, в тому числі, реєстрація та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади.

Так, законодавством визначена поетапна процедура передання у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, яка включає в себе звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, звернення органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, до суду за переданням нерухомого майна за рішенням суду у комунальну власність.

Щодо належного відповідача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частинами 1, 2, 5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Твердження Дніпровської міської ради, що належним відповідачем у справі є Комунальне підприємство «Міські активи» Дніпровської міської ради на підставі рішення Дніпровської міської ради від 21.06.2017 №51/22 «Про затвердження Порядку проведення обліку безхазяйного нерухомого майна та відумерлої спадщини у місті» і рішення Дніпровської міської ради від 22.04.2020 №54/56 «Про внесення змін до рішення міської ради від 21.06.2017 №51/22 «Про затвердження Порядку проведення обліку безхазайного нерухомого майна та відумерлої спадщини у місті», суд не приймає виходячи з наступного.

23.10.2024 року Дніпровською міською радою було прийнято рішення № 57/56 «Про затвердження Порядку проведення обліку безхазяйного нерухомого майна та Порядок оформлення права комунальної власності на відумерлу спадщину».

Відповідно до п. 4 рішення, міською радою встановлено Комунальному підприємству «Міські активи» Дніпровської міської ради передати, а департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради прийняти перелік безхазяйного нерухомого майна».

Пунктом 5 - визнано такими, що втратили чинність, рішення міської ради: від 21.06.2017 №51/22 «Про затвердження Порядку проведення обліку безхазяйного нерухомого майна та відумерлої спадщини у місті»; від 22.04.2020 № 54/56 «Про внесення змін до рішення міської ради від 21.06.2017 № 51/22 «Про затвердження Порядку проведення обліку безхазяйного нерухомого майна та відумерлої спадщини у місті».

Згідно п. 2.3 Порядку, департамент правового забезпечення Дніпровської міської ради є відповідальним щодо здійснення обліку нерухомого майна, що може бути безхазяйним, та організації ведення Реєстру нерухомого майна, що може бути безхазяйним.

Отже, належним відповідачем у справі є Дніпровська міська рада.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не вчинено заходів щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме вищенаведеної споруди цивільного захисту.

В порушення вимог частини другої статті 19 Конституції України, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі прокурор є суб`єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді відповідно до ч.3 ст.23 Закону України«Про прокуратуру» та ч.3ст.53 КАС України, а тому враховуючи, що витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Кондратова Володимира Гарійовича в інтересах держави до Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Міські активи» Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська обласна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме споруду цивільного захисту - сховище №12372, площею 96,2 кв.м., розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 1Б;

Зобов`язати Дніпровську міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме споруду цивільного захисту – сховище №12372, площею 96,2 м.кв, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 1Б.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна