Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №160/25117/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 рокуСправа №160/25117/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі-відповідач), з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України (далі- третя особа), в якій позивач просить суд: в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , у зв`язку з його загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби пов`язаних із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , загибель якого настала під час виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у період дії воєнного стану.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у медичному закладі КП «Нікопольська міська лікарня №4» НМР, м. Нікополь внаслідок отриманого поранення під час виконання бойового завдання по обороні України та відсічі збройної агресії російської федерації. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №15 від 15.01.2025 року смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Сержант ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків із забезпечення національної безпеки, оборони та відсічі збройної агресії РФ на території України, військовослужбовець 29 листопада 2024 року в місті Нікополь Дніпропетровської області зазнав вогневого ураження з боку збройних формувань РФ. На підставі вищевикладеного, позивач звернулася до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022. Втім, листом в Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту розглянуті документи щодо виплати одноразової грошової допомоги (далі ОГД) членам сім`ї загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті отримання травми, поранення під час участі в бойових діях. Смерть, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Однак, відповідач зазначає, що загиблий військовослужбовець не перебував у зоні бойових дій при отриманні поранення. Позивачка вважає відмову відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги протиправною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/25117/25 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

18.09.2025 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника Міністерства оборони України надійшли пояснення на позовну заяву, в яких зазначено наступне. Позивачка вказує, що є дружиною військовослужбовця, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту. Пакет документів щодо можливості призначення і виплати йому грошової допомоги був поданий на розгляд до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту. Комісією Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення (протокол від 18.06.2025 №739) відмовлено в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у зв`язку з тим, що військовослужбовець під час загибелі не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сили оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення цих заходів. Крім того, зауважено, що Міністерство оборони України не має компетенції в цій справі.

23.09.2025 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що питання щодо порядку діяльності та прийняття рішень з виплати одноразової грошової допомоги визначено Положенням про Комісію Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затверджене наказом Міністерства оборони України від 05.03.2024 № 154, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10 квітня 2024 року за №523/41868 (далі - наказ № 154). Згідно з пунктом 2 наказу №154 - Комісія утворюється в Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - Держспецтрансслужба) з метою виконання Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які стали особами з інвалідністю, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, які загинули під час виконання обов`язків військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290, Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168). Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Наказом Головнокомандувача Збройних сил України від 04.12.2024 № 546 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» було визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 30 листопада 2024 року. Згідно з наведеним вище наказом Дніпропетровська область чи її частина (у тому числі місто Нікополь, Нікопольського району Дніпропетровської області) станом на 29.11.2024 як район ведення воєнних (бойових) дій не визначена. Враховуючи наведене вище, та скільки військовослужбовець ОСОБА_2 загинув у м. Нікополь, Нікопольського району Дніпропетровської області ІНФОРМАЦІЯ_2 то відповідно до пункту другого Постанови № 168 одноразова грошова допомога у такому випадку та згідно з цією постановою не виплачується. (оскільки випадок загибелі військовослужбовця за межами району ведення воєнних (бойових) дій регулюється іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, та оскільки всі документи, подані на розгляд Комісії для виплати одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 оформлені саме відповідно до Постанови № 168 та згідно з Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту в період дії воєнного стану, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 25 травня 2023 року № 308, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 08 червня 2023 року за № 954/40010, зазначене стало підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки подані документи на випадок загибелі (смерті) ОСОБА_2 не розповсюджуються.

10.11.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі та не погоджується з посиланнями відповідача на Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.12.2024 №546 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», згідно з яким станом на 29.11.2024 Дніпропетровська область формально не була віднесена до районів ведення воєнних (бойових) дій. Зазначає, що відповідач ігнорує обставини, викладені в позовній заяві, а також офіційні дані Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, згідно з якими м. Нікополь Дніпропетровської області систематично перебуває під артилерійськими обстрілами з території м. Енергодар, що віднесене до районів ведення бойових дій відповідно до вищезазначеного наказу. З огляду на викладені обставини просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Нікополь Нікопольського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 отримала сповіщення, яким повідомлено про те, що її загиблий чоловік, головний сержант - командир відділення інженерної техніки 3 будівельного взводу 3 роти спеціальних будівельних робіт 2 батальйону обладнання території військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_2 , призваний на військову службу по мобілізації 01.03.2022, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в н.п. Нікополь Нікопольського району Дніпропетровської області, внаслідок ворожого обстрілу зі ствольної артилерії та застосуванням FPV-дронами.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №588 від 02.12.2024 у пункті 8 «Місце смерті» вказано: АДРЕСА_1 , в зоні проведення бойових дій.

Військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку №29/2095 від 30.12.2024 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до якої сержант ОСОБА_2 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Нікопольської міської територіальної громади, Нікопольського району, Дніпропетровської області.

Відповідно до витягу з протоколу засідання 20 Регіональної військово лікарської комісії №448 від 02.02.2025 року причина смерті ОСОБА_2 , пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки про причини та обставини загибелі військовослужбовця або поранення (травми, контузії, каліцтва), що призвело до його смерті від 06.05.2025 року №3.29/1471, сержант ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нікополь, Дніпропетровської області. Травма яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Не перебував в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння. Смерть не пов`язана із самоушкодженням та внаслідок вчинення кримінального або адміністративного правопорушення.

15.03.2025 року мати ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах дочки ОСОБА_4 , звернулися до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168.

Листом від 06.05.2025 року №3.27/2621 Військовою частиною НОМЕР_1 було направлено документи Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державної спеціальної служби транспорту в період дії воєнного стану затвердженого наказом Міністерства оборони України 25 травня 2023 року №308 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 червня 2023 р. за № 954/40010).

Листом від 04.07.2025 року за вих. №518/5722 Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, генерал-майор ОСОБА_5 , підписав лист, яким було повідомлено, що у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено, в зв`язку з тим, що загиблий ОСОБА_2 не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій.

Листом від 04.07.2025 року за вих. №1339 від Військової частини НОМЕР_1 на адресу позивачки також надійшов лист, яким ще раз повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не призначив їй одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:

- військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

- військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

- військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.

Відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до частини 10 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року №1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.

Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).

Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацами 1-4, 6 пункту 2 Постанови №168 установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, визначається відповідно до абзацу другого підпункту а пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.

У разі наявності особистого розпорядження осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови (крім осіб начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро), на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за вибором визначається розмір частки таких осіб у відсотках. Розмір допомоги осіб, які мають на неї право, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, визначається відповідно до розміру часток, зазначених в особистому розпорядженні, у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Отже, після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 гривень.

Водночас, суд зазначає, що єдиними умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених пунктом 1 Постанови 168 та загибель в період дії воєнного стану.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.09.2024 по справі №160/14225/23.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).

Вказаний Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Пунктом 20 Порядку №975 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

Так, правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця унормовані ст.16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч.1 ст.16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ, набрав чинності - 29.03.2024р.) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ, набрав чинності - 29.03.2024) у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках

За правилами частини 4 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ; набрав чинності - 29.03.2024) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Між тим, до набрання чинності Законом України від 09.12.2023 №3515-ІХ (набрав чинності - 29.03.2024) згідно з ч.1 ст.16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

З листа від 04.07.2025 року за вих. №518/5722 Головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, генералом-майором ОСОБА_6 , підписано лист, яким було повідомлено, що у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено, в зв`язку з тим, що загиблий ОСОБА_2 не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2024 року №29/2095 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до якої сержант ОСОБА_2 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Нікопольської міської територіальної громади, Нікопольського району, Дніпропетровської області.

Відповідно до довідки про причини та обставини загибелі військовослужбовця або поранення (травми, контузії, каліцтва), що призвело до його смерті від 06.05.2025 року №3.29/1471, сержант ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нікополь, Дніпропетровської області. Травма яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Не перебував в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння. Смерть не пов`язана із самоушкодженням та внаслідок вчинення кримінального або адміністративного правопорушення.

Отже, відповідно до цих довідок сержант ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території міста Нікополь, Нікопольського району Дніпропетровської області.

Визначальною вимогою для отримання грошової допомоги, зазначеною у Постанові КМУ №168 є перебування військовослужбовця безпосередньо в районі ведення (здійснення) бойових дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Наказом Головнокомандувача Збройних сил України від 04.12.2024 №546 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» було визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 30 листопада 2024 року.

Згідно з наведеним вище наказом - Дніпропетровська область чи її частина (у тому числі місто Нікополь, Нікопольського району Дніпропетровської області) станом на 29.11.2024 як район ведення воєнних (бойових) дій не визначена.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Постановою №168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Враховуючи наведене вище, та оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 загинув у м. Нікополь, Нікопольського району Дніпропетровської області ІНФОРМАЦІЯ_2 , то відповідно до пункту другого Постанови КМУ №168 одноразова грошова допомога у такому випадку та згідно з цією постановою не виплачується, (оскільки випадок загибелі військовослужбовця за межами району ведення воєнних (бойових) дій регулюється іншим нормативно-правовим актом.

Випадок загибелі військовослужбовця за межами району ведення воєнних (бойових) дій регулюється іншими нормативно-правовими актами і підпадає під дію підпункту другого частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності, позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна