Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №160/36711/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 рокуСправа №160/36711/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛОМ" про стягнення податкового боргу,-

УСТАНОВИВ:

25.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛОМ" про стягнення податкового боргу, в якій позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛОМ" (код ЄДРПОУ 40782668) до бюджету в розмірі 218 400,00 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платників податків у банках, обслуговуючих такого платника.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується податковий борг зі штрафних санкцій в сумі 218 400,00 грн. Відтак контролюючий орган звертається до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

06.01.2026 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що ГУ ДПС у Дніпропетровський області 30.04.2025 був складений Акт№ 24400/04 36-04-15/40782668 про результати камеральної перевірки щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «АЛОМ». На підставі Акту перевірки 29.05.2025 було складено податкове повідомлення рішення № 0299800415. Згідно вказаного ППР до ТОВ «АЛОМ» за порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у сумі 218 400,00 грн (двісті вісімнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок). В позовній заяві зазначено, що податкова вимога №0022536-1310-036 від 21.07.2025, якою повідомлено ТОВ «АЛОМ», що станом на 17.07.2025 податковий борг становить 218 400 гривень 00 копійок, та Детальний розрахунок суми податкового боргу до податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області були направлені АТ «Укрпошта» та вручені ТОВ «АЛОМ» рекомендованим листом №0601172352620.

Відповідач вказує, що згідно інформації з сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення було повернуто відправнику (позивачу по справі) в зв`язку з закінченням терміну зберігання на поштове відділення 49502.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ТОВ «АЛОМ» (44118658): 50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ КОЛОМОЙЦІВСЬКА, будинок 3. ГУ ДПС у Дніпропетровській області направляло податкову вимогу на поштове відділення 50081, що не відповідає поштовому відділенню, яке зазначено в інформації про місцезнаходження товариства, зазначеного в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що вже є порушенням з боку податкового органу.

Також відповідач зазначає, що 24.06.2025 у відповідності до норм Податкового кодексу України ТОВ «АЛОМ» подало Заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет, реєстраційний номер заяви 9181787084.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що податкова вимога №0022536-1310-036 від 21.07.2025 позивачу належним чином не направлялась і, відповідно, ТОВ «АЛОМ» не отримувало цю податкову вимогу, чим було порушено норми податкового законодавства та право ТОВ «АЛОМ» щодо обізнаності про наявність податкового боргу.

Відповідач вказує, що застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних покладає додатковий надмірний тягар та є порушенням основоположних принципів верховенства права та принципу належного урядування.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

09.01.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому вказав наступне.

Так, відповідач стверджує про порушення порядку вручення податкової вимоги №0022536-1310-036 від 21.07.2025. Проте, позивачем було направлено вимогу на адресу, зазначену в ЄДР: вул. Коломойцівська, буд. 3, м. Кривий Ріг. Повернення листа у зв`язку із «закінченням терміну зберігання» (відділення 49502/50081) згідно з правовою позицією Верховного Суду не свідчить про порушення процедури з боку ДПС, оскільки обов`язок забезпечити отримання пошти за податковою адресою покладається на платника . Відповідач стверджує, що податкова вимога №0022536-1310-036 від 21.07.2025 не була йому вручена належним чином через направлення на невірне поштове відділення та ігнорування заяви про перехід на електронний документообіг. ГУ ДПС звертає увагу суду, термін "надіслання" податкової вимоги в контексті норми пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України означає відправлення податкової вимоги платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу такого платника податків. Відповідно в разі використання поштового способу інформування платника податків про наявність у нього податкового боргу право на внесення подання про стягнення податкового боргу виникає у податкового органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня відправлення платнику податків податкової вимоги рекомендованим листом із повідомленням про вручення, незалежно від дати фактичного отримання цієї податкової вимоги платником податків, вказаної в повідомленні про вручення.

Відповідно до п. 2. ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Позивачем було направлено вимогу рекомендованим листом (ШКІ 0601172352620). Повернення відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, згідно з нормами ПК України, прирівнюється до належного вручення у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про невручення. Твердження про подання заяви на електронний документообіг від 24.06.2025 не скасовує обов`язку платника забезпечувати отримання кореспонденції за фізичною адресою, зазначеною в ЄДР.

ГУ ДПС звертає увагу, що судом першої інстанції має бути досліджено та враховано, що матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідача узгодженого податкового боргу (надісланого платнику податкового повідомлення-рішення та вимоги, які було направлено засобами поштового зв`язку), що підтверджено повернутим корінцями рекомендованого повідомлення про відправлення із зазначенням дати та причини невручення.

Позивач зазначає, що оскільки перевіркою, Акт № 24400/04-36-04-15/40782668 від 30.04.2025 встановлено порушення граничних строків реєстрації ПН/РК, застосування штрафу у сумі 218 400,00 грн згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України є цілком правомірним, що відповідає ст. 201 та п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України. Оскільки податковий борг є узгодженим і не сплаченим, вимоги про його стягнення є законними.

Також на думку позивача, оцінка правомірності податкового повідомлення-рішення в межах цієї справи не можливо, оскільки предметом спору є стягнення узгодженого податкового боргу.

Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши надані суб`єктом владних повноважень докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 218 400,00 грн.

Податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0299800415 від 29.05.2025 на суму 10400,00 грн та податкового повідомлення-рішення № 0299800415 від 29.05.2025 на суму 208 000,00 грн.

У зв`язку з несплатою заборгованості, відповідачу надсилалась податкова вимога №0022536-1310-036 від 21.07.2025. Однак з моменту направлення/вручення податкової вимоги відповідач не погасив заборгованість, що і стало підставою для звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України.

За приписами підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підп. 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

За пунктами 95.1.-95.4. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов`язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом податкове 14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання є податковим боргом.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом-повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

На виконання вищевказаних положень Податкового кодексу України позивач у встановленому порядку надіслав на адресу відповідача податкову вимогу.

Слід зазначити, що відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.02.2024 у справі № 600/5156/21-а.

Жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі №640/24273/19.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.

Відповідачем не спростовано доводи податкового органу, стосовно надіслання податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень в порядку встановленому законом.

Суд повторює, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №140/12235/21.

Згідно правозастосування, здійснено Касаційним адміністративним судом у постанові від 20.10.2020 у справі №140/30/20, викладені вище правові висновки стосуються і юридичних осіб.

Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, формування щодо такого податкового боргу контролюючим органом податкової вимоги, а також безперервність існування такого боргу у позивача з моменту формування податкової вимоги до звернення позивача до суду, при цьому докази оскарження та скасування такої податкової вимоги чи податкових повідомлень-рішень в матеріалах справи відсутні.

Виходячи із зазначеного суд констатує, що направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на відому контролюючому органу адресу відповідача станом на дату направлення таких документів є належним виконанням обов`язків контролюючого органу, в зв`язку з чим ці документи вважаються направленими належним чином.

З огляду на положення п. 58.3 ст. 58, п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України та той факт, що конверти, направлені відповідачу за його місцезнаходженням були повернуті з відповідною відміткою, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вручені відповідачу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність доказів оскарження податкових-повідомлень рішень та податкової вимоги, самостійного погашення відповідачем податкового боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами.

Суд звертає увагу на те, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 №380/783/21.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем у справі не понесені, а отже не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛОМ" про стягнення податкового боргу – задовольнити.

Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛОМ" (код ЄДРПОУ 40782668) до бюджету в розмірі 218 400,00 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платників податків у банках, обслуговуючих такого платника.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез