Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №160/31144/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 рокуСправа №160/31144/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом №08/21727-25 від 17.09.2025 року щодо відмови йому у звільненні з військової служби на підставі рапорту від 13.08.2025 року згідно із ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

- зобов?язати відповідача звільнити його з військової служби, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII за станом здоров?я, видавши відповідний наказ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він 13.08.2025 року направив до відповідача рапорт про звільнення з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Відповідно до ч.12 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Листом №08/21727-25 від 17.09.2025 року відповідачем повідомлено, що він рахується з 06.06.2024 р. як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, матеріали по даному факту передані в ДБР та на даний час задоволення рапорта на звільнення не можливо. Він вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення відповідача, оформленим листом №08/21727-25 від 17.09.2025 року, а тому змушений був звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 20.11.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач призваний на військову за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.01.2023 р. №53-ОС «Про особовий склад» зарахований у списки особового складу та всі види забезпечення. Разом з тим, рапортом від 25.03.2024 р. №25/16363/24-Вн здійснена доповідь начальнику загону щодо відсутності 20.03.2024 р. позивача за місцем лікування. Наказом від 27.03.2024 р. №1339-АГ «Про призначення службового розслідування» за фактом неприбуття з лікування до місця тимчасового розташування підрозділу (служби) інспектора прикордонної служби 2 категорії – навідника першої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 в умовах воєнного стану. Так, наказом начальника загону від 25.03.2024 р. №234-ОС «Про особовий склад» позивач знятий з усіх видів забезпечення на підставі абз.13 п.5 глави 2 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу державної прикордонної служби України №468 від 06.06.2017 (військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.), з 14.03.2024 р. Наказом начальника загону від 27.03.2024 р. №243-ОС «Про особовий склад» позивач звільнений з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії – навідника першої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, згідно із пунктом 127 підпункту 8 Положення про проходження громадянами України військової служби в ДПС України, з 24.03.2024 року та зарахований у розпорядження начальника загону.

Посилання позивача про те, що йому не відомо про відкрите кримінальне провадження стосовно нього, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не прибуваючи на службу після лікарняного він не міг не знати про передбачену відповідальність. Після отримання відомостей з Єдиного Державного реєстру досудових розслідувань щодо порушення кримінального провадження відносно позивача, військова служба останньому, згідно із наказом начальника загону від 07.06.2025 р. №481-ОС «Про особовий склад», в порядку статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призупинена. Тобто, з 06.06.2024 р. призупинена виплата грошового забезпечення та здійснення інших видів забезпечення. В свою чергу, на адресу ВЧ НОМЕР_1 , надійшов лист від 04.09.2025 р. №13/1/3527 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в додатках до якого містився рапорт на звільнення від 13.08.2025 р. Відповіддю від 17.09.2025 р. №08/21727-25-Вих позивача проінформовано про призупинення військової служби та про те, що рапорт за даних обставин не може бути розглянутий. Відповідач, вважає надану відповідь від 17.09.2025 р. №08/21727-25-Вих обґрунтованою та правомірною, оскільки альтернативних дій у начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до подальшого звільнення позивача не було, окрім як залишити рапорт без розгляду. В даному випадку звільнення з військової служби можливо або у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку, або у разі прийняття виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 КПК України та відповідно з`явлення на військовій службі. Після чого, позивач буде поновлений на військовій службі та може звернутися з рапортом щодо свого звільнення за обраною ним підставою. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

25.11.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що твердження вказане відповідачем у відзиві, що звільнення з військової служби можливо або у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку, або у разі прийняття виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 КПК України та відповідно з`явлення на військовій службі, є необґрунтованим. Крім того, йому не відомо жодної інформації стосовно наявних відносно нього кримінальних проваджень стосовно самовільного залишення військової частини. Згідно із витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відомості про притягнення до кримінальної відповідальності - відсутні, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості - відсутні, відомості про розшук – відсутні. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у ньому.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно із витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.01.2023 р. №53-ОС «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», Указу Президента України від 29.11.2009 р. №115/2009 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 р. №468, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 16.08.2017 р. №1011/30879 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу по мобілізації на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України, з 31.01.2023 року, та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.05.2023 р. №240-ОС «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», Указу Президента України від 29.11.2009 р. №1115/2009 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 р. №468, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 16.08.2017 р. №1011/30879 призначено солдата ОСОБА_1 (П-077284), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника першої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, згідно із пункту 127 підпункту 8 (коли більше десяти днів відсутні відомості про місцезнаходження військовослужбовця, - до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим) Положення про проходження громадянами України військової служби в ДПС України, з 24.03.2024 року.

Згідно із витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.03.2024 р. №234-ОС «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», Указу Президента України від 29.11.2009 р. №1115/2009 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 р. №468, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 16.08.2017 р. №1011/30879 зняти з усіх видів забезпечення: відповідно до абзацу 13 пункту 5 глави 2 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу ДПС України солдата ОСОБА_1 (П-077284), інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника першої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, з 14.03.2024 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.03.2024 р. №243-ОС «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», Указу Президента України від 29.11.2009 ро. №1115/2009 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 р. №468, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 16.08.2017 р. №1011/30879 зараховано у розпорядження начальника прикордонного закону солдата ОСОБА_1 (П-077284), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника першої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, згідно із пунктом 127 підпункту 8 (коли більше десяти днів відсутні відомості про місцезнаходження військовослужбовця, - до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим) Положення про проходження громадянами України військової служби в ДПС України, з 24.03.2024 року

Згідно із витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.06.2024 р. №481-ОС «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», Указу Президента України від 29.11.2009 р. №1115/2009 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 р. №468, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 16.08.2017 р. №1011/30879 призупинено військову службу відповідно до підпункту 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: солдату ОСОБА_1 (П-077284), який перебуває у розпорядженні начальника прикордонного загону, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (остання штатна займана посада - інспектор прикордонної служби 2 категорії - навідник першої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування), відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу». Призупинено з 06.06.2024 року: виплату грошового забезпечення; здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення.

13.08.2025 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив перенаправити на ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) рапорт про звільнення з військової служби згідно із ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII, через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Листом від 17.09.2025 р. «Про надання відповіді» відповідачем повідомлено, що наказом від 07.06.2024 р. № 481-ОС позивачу призупинено військову службу відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 06.06.2024 року на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань Першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську від 06.06.2024 року № 62024050010003798 за ч.5 ст.407 КК України. З урахуванням положень ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, військова служба яких призупинена на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань звільняються лише у випадку набрання законної сили обвинувального вироку, з урахуванням особливостей визначених абзацами 6, 7, 8, 9 частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В інших випадках військовослужбовці прибувають до військових частини для подальшого проходження служби. На підставі вищевикладеного, рапорт від 13.08.2025 р. за вхідним від 11.09.2025 р. № 18808-25-Вх не може бути розглянутий та залишається таким, що не був реалізований у зв`язку з тим, що призупинена військова служба. Таким чином, необхідно звернутись до Першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську для вирішення питання щодо відкритого кримінального провадження. Після закриття кримінального провадження та поновлення на військовій службі позивач маєте право повторно звернутися з рапортом по команді для звільнення з лав ДПС України за сімейними обставинами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За приписами частин 1, 3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно із пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації.

На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Підстави звільнення з військової служби передбачені у статті 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до абзацу 16 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 12 Положення №1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 279 вказаного Положення військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Порядок звільнення врегульований пунктами 288-297 Положення №1115/2009.

Пунктом 288 Положення №1115/2009 передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Отже, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби.

Подання рапорту по команді означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Так, чинним законодавством не передбачено чіткого строку, протягом якого командир зобов`язаний розглянути вказаний рапорт на звільнення.

Проте, Інструкція з діловодства в Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 р. №124, містить положення, яке встановлює загальний 30 денний строк для виконання документів та надання відповіді по суті порушених питань.

Суд наголошує, що за загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутий, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з покликання на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.

Зважаючи на вищевикладене, слід звернути увагу на те, що наслідком подання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив перенаправити на ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) рапорт про звільнення з військової служби згідно із ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII,через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Однак, листом від 17.09.2025 р. «Про надання відповіді» відповідачем повідомлено, що рапорт від 13.08.2025 р. за вхідним від 11.09.2025 р. № 18808-25-Вх не може бути розглянутий та залишається таким, що не був реалізований у зв`язку з тим, що призупинена військова служба.

Відповідно до ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Із аналізу наведених норм слідує, що подання рапорту «по команді» означає направлення (подання особисто) його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі, до прямого керівника, командира військової частини або іншої особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників), а останні, в свою чергу, мають обов`язок прийняти відповідне рішення (наприклад: наказ, відповідь на рапорт та інше (про задоволення чи відмову у вирішенні такого питання), а у разі відмови у вирішенні питання, із зазначенням у ній обґрунтування причин та підстав для відмови та з посиланнями на акти законодавства.

Як вже зазначалося, сторонами не заперечується той факт, що рапорт позивачем був направлений до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту дотримання позивачем вимог Положення №1115/2009 в частині подання рапорту до відповідача.

Окрім наведеного у листі від 17.09.2025 р. «Про надання відповіді» відповідачем роз`яснено про відсутність правових підстав для розгляду зазначеного рапорту через призупинення служби (через самовільне залишення військової частини).

З цього приводу суд вважає за потрібне зазначити про наступне.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпунктів «е» пунктів 1 і 2, підпункту «в» пункту 3 частини п`ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпунктів «д» пунктів 1 та 2 частини п`ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту ґ пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Відповідно до пунктів 48-1, 48-2 Положення №1115/2009 для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення начальника органу Держприкордонслужби, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання органом Держприкордонслужби письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Відповідно до частини 1 пункту 48-3 Положення №1115/2009 військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.

Пунктами 48-4 - 48-6 Положення №1115/2009 передбачено, що час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до загальної чисельності Держприкордонслужби.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "д" пункту 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім випадків, передбачених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Для військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні, з дня початку відбування такого покарання військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану для військовослужбовців, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, звільнено від відбування покарання на підставі амністії, а також яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, з дня прибуття їх до органів Держприкордонслужби (місць проходження військової служби) військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством.

Звільнення військовослужбовців, військову службу яких призупинено, з військової служби здійснюється в установленому порядку посадовими особами, зазначеними в пункті 270 цього Положення.

Згідно із пунктом 48-7 Положення №1115/2009 для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 КПК України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

З аналізу вказаних норм права можливо дійти висновку про неможливість прийняття рішення по рапорту позивача про звільнення з військової служби до повернення останнього до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ), який він самовільно залишив, або до набрання законної сили обвинувального вироку, або після продовження його військової служби.

Також суд звертає уваги позивача на те, що факт самовільного залишення ним військової частини унеможливлює розгляд його рапорту від 13.08.2025 року, оскільки його військова служба є призупиненою та на нього не поширюються норми Закону №2232-ХІІ, що передбачено ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ.

Перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у задоволенні його рапорта від 13.08.2025 року про звільнення з військової служби, суд доходить висновку, що, в даному випадку, вказані вище дії відповідача щодо відмови у задоволенні вказаного рапорта позивача про його звільнення з військової служби через самовільне залишення ним військової частини та призупинення військової служби, що не спростовано позивачем будь-якими іншими доказами, є правомірними, а, відповідно, у суду не має жодних правових підстав вважати, що відповідач діяв не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача, підстави для задоволення похідних вимог щодо зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII за станом здоров?я, видавши відповідний наказ, відсутні.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС України, не відшкодовуються.

У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року (включно) суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим рішення ухвалено у перший робочий день 12.01.2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма