Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №160/35220/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 рокуСправа №160/35220/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням її уточнень від 18.12.2025 р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення відомостей про нього, як боржника, з Єдиного реєстру боржників, внесених у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №53423726;

- зобов`язати відповідача виключити відомості про нього, як боржника, з Єдиного реєстру боржників, внесені у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №53423726.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що згідно із даними Єдиного реєстру боржників він є боржником у виконавчому провадженні №53423726, яке перебувало у Амур-Нижньодніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Вказує, що станом на теперішній час борг перед ОСОБА_2 погашений поза межами виконавчих проваджень у повному обсязі про що свідчить довідка від 09.12.2025 р. Зазначає, що він звертався до відповідача із заявою про виключення його з реєстру боржників, проте у виключенні його з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні №53423726 було відмовлено. Він вважає, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність щодо не виключення його з Єдиного реєстру боржників, а тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

15.12.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення листа від 05.12.2025 р. №202335.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій уточнити зміст позовних вимог, відповідно до ст.5 КАС України та вказати вимоги щодо визнання протиправними дій, бездіяльності або рішень відповідача.

На виконання ухвали суду 18.12.2025 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано до суду уточнену позовну заяву.

23.12.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 12.12.2025 р. про відсутність заборгованості.

Ухвалою суду від 23.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням особливостей ст.287 КАС України. Зобов`язано відповідача надати до суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №53423726.

На виконання вимог ухвали суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при завершені виконавчого провадження 09.03.2017 року в порядку п.9 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", у державного виконавця була законна підстава не вилучати інформацію про боржника з Єдиного реєстру боржників, оскільки за наслідками завершення виконавчого провадження, норма чинного законодавства не передбачала та не передбачає відповідні дії. Тобто, норма прямо вказує на необхідність збереження відомостей щодо боржника в Єдиному реєстрі боржників, оскільки вимоги виконавчого документа боржником не виконано. Згідно із пунктом 6 розділу ХІ Положення №2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру одночасно з винесенням постанов: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами стягнення періодичних платежів, про скасування заходів примусового виконання згідно із частиною четвертою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Пунктом 23 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Відповідно до пункту 24 розділу ІІІ Інструкції №512/5 за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Відповідно до ч.7 ст.9 Закону №1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем періодичних платежів. Виконавчий документ у виконавчому провадженні №53423726 повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII та п.7 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV. Згідно із ч.9 ст.37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №53423726, яке перебувало у Амур-Нижньодніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

09.03.2017 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Кисельовим Б.В. при примусовому виконанні винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу №53423726 на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

23.11.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виключити відомості відносно позивача з Єдиного реєстру боржників та надати можливість ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження №53423726.

Листом від 05.12.2025 року № 202335 відповідачем повідомлено, що 15.02.2017 року до відділу надійшов виконавчий напис №2659 від 14.05.2013 р., виданий приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 339 133,44 грн. Державним виконавцем 16.02.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53423726. 16.02.2017 року було винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. 16.02.2017 року було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору розмірі 10% від загальної суми боргу відповідно до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" - 33 913,34 грн. 16.02.2017 року було винесено постанову про звернення стягнення на все майно боржника в межах суми стягнення згідно із виконавчим документом, керуючись ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви стягувача. Відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", встановлено заборону звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим документом. 09.03.2017 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру забезпечується системою у разі винесення виконавцем відповідної постанови. При цьому, оскільки підстави для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру визначені Законом №1404-VІІІ, питання щодо можливості виключення таких відомостей з Єдиного реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, потребує законодавчого врегулювання.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.9 Закону №1404-VІІІ, Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: 1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; 2) найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; 3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця; 4) номер виконавчого провадження; 5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).

Частиною 7 статті 9 Закону №1404-VІІІ передбачено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У свою чергу, пунктами 1, 3, 11 частини 1 статті 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (п.1); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (п.3); запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (п.11).

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).

Відповідно до п.2 розділу І Положення № 2432/5, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Згідно із пунктів 1, 2, 6 Розділу XI Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження";

про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;

про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження";

про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Наказом МЮУ № 5223/5 від 23.11.2022 року розділ III зазначеної Інструкції доповнено пунктом 23, згідно якого, за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

Заява боржника та додані до неї документи, а також документи за результатом розгляду такої заяви приєднуються до матеріалів виконавчого провадження, в межах якого виноситься постанова про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.

У разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на те, що оскільки виконавче провадження, запис про яке просить вилучити позивач, були повернуті на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону №1404-VІІІ, а не як передбачено частиною 7 статті 9 цього Закону, на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону, підстави для вилучення відповідних записів відсутні.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Законом №1404-VІІІ та Положенням №2432/5 визначені підстави, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону.

Цією ж статтею 9 Закону №1404-VІІІ (в редакції станом на момент винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу) було передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

В даному випадку з наданих до суду відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження, а також наданої постанови про повернення виконавчого документа стягувачу №53423726 від 09.03.2017 року, встановлено, що виконавчий документ, а саме, виконавчий напис № 2659, виданий приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. 14.05.2013 року було повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону №1404-VІІІ (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення).

Тобто, на момент винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №53423726 підстави для одночасного вилучення відомостей про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників були відсутні.

В свою чергу, станом на момент звернення представника позивача до відповідача із заявою, в якій викладено прохання про вилучення записів з Єдиного реєстру боржників, вже було врегульовано питання вилучення записів з Єдиного реєстру боржників шляхом прийняття державним виконавцем відповідної постанови за наявності, зокрема, такої підстави, як: після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).

Слід наголосити, що мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

З наданої позивачем копії довідки ОСОБА_2 вбачається, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 17.02.2021 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Карточка Плюс" та ОСОБА_2 , останній набув належні права вимоги за кредитним договором №ML-300/1944/2006 від 14.08.2006 р., що укладений між Акціонерним комерційним банком "Райффайзен банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та ОСОБА_1 . Вказане право вимоги виникло на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.07.2012 р., укладеного між ПАТ "ОТБ Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", по якому банк відступає повністю право вимоги по вказаному основному договору ТОВ "ОТП Факторинг України", договору факторингу від 09.02.2021 р. №09/02/21, укладеного між ТОВ "ОТП Факторинг України" та ТОВ "Фінансова компанія "Карточка плюс", по якому ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відступив в повному обсязі право вимоги по вказаному основному договору ТОВ "Фінансова компанія "Карточка плюс". Станом на 09.12.2025 р. ОСОБА_1 повністю сплатив на користь ОСОБА_2 заборгованість відповідно до кредитного договору №ML-300/1944/2006 від 14.08.2006 р., що укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком "Райффайзен банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (права вимоги за яким передавались ТОВ "ОТП Факторинг України", потім ТОВ "Фінансова компанія "Карточка плюс", потім фізичній особі ОСОБА_2 ) та згідно із рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2013 року у справі №437/3814/12, виконавчий лист за яким знаходився на виконанні в рамках виконавчого провадження №44917330, виконавчого напису, оформленого приватним нотаріусом Бондар І.М. про звернення стягнення на майно, який знаходився на виконанні в АНД ВДВС м.Дніпра ГТУЮ в рамках виконавчого провадження №53423726, виконавчого напису, оформленого приватним нотаріусом Бондар І.М. про звернення стягнення на майно, який знаходився на виконанні №55131757, в Соборному ВДВС м.Дніпра ГТУЮ в рамках виконавчого провадження №55131757.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву від ОСОБА_2 , датованою 12.12.2025 р., яка також підтверджує відсутність заборгованості у позивача відповідно кредитного договору №ML-300/1944/2006 від 14.08.2006 р., що укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком "Райффайзен банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (права вимоги за яким передавались ТОВ "ОТП Факторинг України", потім ТОВ "Фінансова компанія "Карточка плюс", потім фізичній особі ОСОБА_2 ) та згідно із рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2013 року у справі №437/3814/12, виконавчий лист за яким знаходився на виконанні в рамках виконавчого провадження №44917330, виконавчого напису, оформленого приватним нотаріусом Бондар І.М. про звернення стягнення на майно, який знаходився на виконанні в АНД ВДВС м.Дніпра ГТУЮ в рамках виконавчого провадження №53423726, виконавчого напису, оформленого приватним нотаріусом Бондар І.М. про звернення стягнення на майно, який знаходився на виконанні №55131757, в Соборному ВДВС м.Дніпра ГТУЮ в рамках виконавчого провадження №55131757.

Однак, наразі позивач досі залишається боржником у виконавчому провадженні №53423726, що очевидно порушує його законні права та інтереси.

Вказані обставини відповідач не врахував та будь-яких дій, направлених на вирішення питання щодо прийняття постанови про виключення з Єдиного реєстру боржників запису щодо виконавчого провадження №53423726 за поданою позивачем заявою, не вчинив.

Зважаючи на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення відомостей про позивача, як боржника з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні належного способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України неодноразово вказував на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий захисту, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору частини першої статті 2 КАС України та статті 13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Беручи до уваги фактичні обставини цієї справи, на переконання суду належним та ефективним захистом порушених прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача виключити відомості про нього, як боржника,з Єдиного реєстру боржників внесених у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №53423726.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 968,96 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не виключення відомостей про ОСОБА_1 , як боржника з Єдиного реєстру боржників.

Зобов`язати Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ) виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників внесених у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №53423726.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр.Слобожанський, буд.42, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49051, код ЄДРПОУ 34984493) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма