Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №160/22564/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 рокуСправа №160/22564/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

05.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України на підставі пп. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно з поданим рапортом 02.06.2025 року;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 прийняти рішення, яким звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі пп. «г» 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 . Однак, його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки МСЕК серії 2-18 ВА №151768 має ІІ групу інвалідності безстроково, та потребує постійного стороннього догляду. 02.06.2025 позивач направив рапорт керівництву Військової частини НОМЕР_2 стосовно звільнення його з військової служби для здійснення постійного стороннього догляду за його матір`ю. 18.06.2025 від Військової частини НОМЕР_5 надійшла відповідь про те, що поданий рапорт направлений на розгляд на відповідне доопрацювання та командування Військової частини НОМЕР_2 . Проте жодної відповіді від відповідача не було отримано.

Позивач зазначає про протиправну бездіяльність відповідача стосовно нерозгляду його рапорту про звільнення з військової служби, у зв`язку з чим звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

11.08.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 26.01.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_6 , позивач є військовозобов`язаною особою та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходить військову службу під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати відповідний догляд від 30.05.2025 №1/5031, який наданий ІНФОРМАЦІЯ_4 , установлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 23.09.1976 матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-18ВА №051768 від 03.06.2003. Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного догляду за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розкладу №4 від 14.01.2025. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 може здійснювати догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно довідки МСЕК серії 2-18ВА №051768 ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності з 03.06.2003 безстроково, причина інвалідності - загальне захворювання.

Згідно довідки від 17.01.2025 №142-17/47, яка видана Соколівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 дійсно проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 та до складу його сім`ї входять:

- Мати ОСОБА_2 , 1948 року народження;

- Дружина ОСОБА_4 , 1978 року народження;

- Дочка ОСОБА_5 , 2016 року народження.

З метою звільнення з військової служби позивач 02.06.2025 направив рапорт засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" до командування Військової частини НОМЕР_2 .

Листом від 18.06.2025 №4680 Військова частина НОМЕР_5 надала відповідь, згідно якої вбачається, що рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 направлено на розгляд і відповідне дооформлення до Військової частини НОМЕР_2 .

З такими діями відповідача позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України Про оборону України визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З матеріалів справи встановлено, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Водночас, як свідчать матеріали справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю IІ групи.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Так, відповідно до пп. г п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

За приписами ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153 (зі змінами) (далі - Положення № 1153).

Відповідно до абз.2 п.12 Положення №1153 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 233 Положення №1153 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п.241 Положення №1153 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Згідно приписами п.242 Положення №1153 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 р. № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153.

Відповідно до п.1.5 розділу І Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо: звільнення з військової служби (додаток 1).

Зокрема, згідно п.26 додатку 19 Інструкції № 170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; :

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді;

З аналізу вище наведених положень вбачається, що однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто, для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти:

- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять відповіді Військової частини НОМЕР_2 на рапорт позивача про звільнення з військової служби.

Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі зокрема і в органах військового управління, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням встановлені в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженій Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 № 40 (далі Інструкція № 40).

В п.1.4 Інструкції № 40 зазначено, що заяви, пропозиції і скарги, що надходять на адресу установи за зверненнями громадян, опрацьовуються відповідно до розпорядчих документів з організації розгляду звернень громадян у Збройних Силах України. Діловодство за зверненнями громадян ведеться окремо.

Положеннями Інструкції № 40 передбачено, що усі документи, що надходять до установи, приймаються в уповноваженому органі у сфері діловодства установи (п.3.7.1). Документ повертається відправникові без розгляду у разі його надходження не за адресою, надходження паперового примірника документа, який вже надійшов в електронній формі через СЕДО, або надходження документа в паперовій формі без наявних на те підстав, які визнаються обґрунтованими для створення документів у паперовій формі (п.3.7.4). Документи, адресовані керівникам установ, а також такі, в яких не зазначено конкретної посадової особи або підрозділу установи як адресата, підлягають попередньому розгляду в службах діловодства установи (п.3.8.1). Під час попереднього розгляду документів враховуються повноваження суб`єктів розгляду кореспонденції, передбачені в положеннях (статутах) про підрозділи та установи, розпорядчих документах про розподіл обов`язків між командиром, начальником штабу та заступниками, посадових інструкціях, а також номенклатура справ, схеми проходження документів. Під час попереднього розгляду документів визначається: чи має документ бути допущений до реєстрації; чи потребує розгляду керівництвом установи установи або надсилання після реєстрації за належністю до структурного підрозділу або структурних підрозділів відповідно до функціонального розподілу обов`язків в установі; чи належить до документів термінового розгляду (опрацювання). На стадії попереднього розгляду здійснюється відбір документів, що не підлягають реєстрації в уповноваженому органі у сфері діловодства (додаток 33), а також таких, що передаються для реєстрації структурним підрозділам (п.3.8.4).

Відповідно до приписів п. 3.9.2. Інструкції № 40, заяви, що надходять на адресу установи, реєструються і опрацьовуються у підрозділі установи, який за функціональним призначенням відповідає за розгляд звернень громадян, та передаються на розгляд встановленим порядком.

Згідно п. 3.10.10 Інструкції № 40, відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені в розпорядчому документі, резолюції командира (керівника), та працівники, яким безпосередньо доручено його виконання.

В п. 3.13.1 Інструкції № 40 вказано, що вихідні документи надсилаються службою діловодства установи адресатам із використанням засобів поштового зв`язку і технічних засобів зв`язку, кур`єрською та фельд`єгерською службою, а також із використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, які суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в цьому випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду рапорта позивача від 02.06.2025 року.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що позивач направив рапорт про звільнення 02.06.2025 командуванню Військової частини НОМЕР_2 . Листом від 18.06.2025 №4680 Військова частина НОМЕР_5 надала відповідь, згідно якої вбачається, що рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 направлено на розгляд і відповідне дооформлення до Військової частини НОМЕР_2 .

Матеріали справи не містять відповідь на вказаний рапорт позивача від 02.06.2025, що свідчить про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 по не наданню відповіді щодо розгляду рапорта позивача від 02.06.2025 року.

Отже, для захисту порушеного права позивача, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 надати відповідь ОСОБА_1 щодо розгляду рапорта від 02.06.2025 року про звільнення з військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не надання відповіді на рапорт про звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі пп. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 02.06.2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.06.2025 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі пп. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» по суті та надати обгрунтовану письмову відповідь на нього.

В іншій частині позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 26.01.2026.

Суддя О.В. Царікова