Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №160/11659/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 рокуСправа №160/11659/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (49000, місто Дніпро, вул. Бориса Кротова, будинок, 35; ЄДРПОУ 37540210) до Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, 8А, Київ, 03124; ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» до Київської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості №UA100430/2025/000008/2 від 21.03.2025 року;

- картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000040 від 21.03.2025 року;

- рішення про коригування митної вартості №UA100430/2025/000009/2 від 01.04.2025 року;

- картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000053 від 01.04.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» з метою митного оформлення товарів подало до Київської митниці електронні митні декларації: №25UA100430582006U1 від 21.03.2024 року та № 25UA100430582299U4 від 21.03.2024 року. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач, вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 28.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23997/25), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час здійснення Київською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржені рішення про коригування митної вартості товару. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

30.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №28598/25), в яких представник позивача заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 26.01.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (далі ТОВ «РПК «АДМІРАЛ», позивач), ідентифікаційний код 37540210, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, запис №12241020000051728, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Чорних Запорожців, будинок 35.

Основним видом економічної діяльності ТОВ «РПК «АДМІРАЛ» згідно КВЕД є 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків.

Судом встановлено, що 01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» та "PROMAROSA, Productos del Mar Santa Rosa Cia Ltda" Еквадор, був укладений зовнішньо - економічний контракт № 10/01/18.

За умовами даного контракту, Товариство з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (Покупець) купує товар у «PROMAROSA, Productos del Mar Santa Rosa Cia Ltda» (Продавець).

Так, відповідно до п.1.1 Контракту, Продавець передає у власність покупцю, а Покупець приймає та сплачує товар у кількості, асортименті та по цінам згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною контракту.

Загальна сума контракту складає 500 000,00 дол. США (п.2.2. Контракту).

Базові умови поставки товару: CFR/CIF ODESSA UKRAINE згідно Інкотермс 2010 (якщо інші умови не узгоджені Сторонами для окремої поставки)(п.3.2. Контракту).

Право власності на товар переходить до Покупця у момент поставки товару згідно умовам п.3.2 Контракту (п.5.1. Контракту).

Всі витрати з пакування відноситься на рахунок Продавця (п.6.4. Контракту).

Контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 3 місяців (п.12.1. Контракту).

21.03.2025 для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом, а саме: товар №1: Риба морожена: вомер, ціла, нерозроблена, без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 100-150 гр/шт. Чиста вага нетто: 7500 кг, без врахування ваги крижаної глазурі, упаковано в 750 карт. короби (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка, п/е тесьма) на 11 дерев. палетах. Дата виготовлення: 11/2024 р. на загальну суму 9375,50 USD (доларів США), позивачем до митного органу подано електрону митну декларацію №25UA100430582006U1. Товар поставляється на умовах: CFR Клайпеда (ІНКОТЕРМС 2010). Специфікацією передбачені умови розрахунків, а саме: 30% авансовий платіж, 70% залишок.

Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: сертифікат якості 05.12.24; проформа 4040-CUF 27.11.24; інвойс 003-002-000002214 05.12.24; специфікація 2214 до інв. 003-002-000002214 05.12.24; CMR б/н 18.03.25; сертифікат походження 16910849202400000930Р 13.12.24; swift б/н 06/12/24; swift б/н 10/01/25; рахунок про надання транспортних послуг P-94 21/03/25; довідка про транспортні витрати 21/03 21/03/25; банківська виписка 0408006 11/11/24; банківська виписка 0408006 26/12/24; банківська виписка 06/12/24; банківська виписка 10/01/25; зовнішньоекономічний контракт 10/01/18 10/01/18; брокерський договір 18-05-21 18/05/21; транспортний договір 17-03 17/03/24; заявка 17/03 17/03/25; Експортна декларація 028-2024-40-02875099 06/12/24; експортна декларація 25LTLUA000004D83B6 18/03/25.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Київська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, на виконання повідомлення митного органу, ТОВ «РПК «АДМІРАЛ» листом від 21.03.2025 №9 надав до митного оформлення додаткові документи, а саме: Сертифікат якості 05.12.24, проформа 4040-CUF 27.11.24, інвойс 003-002-000002214 05.12.24, специфікація 2214 до інв. 003-002-000002214 05.12.24 CMR б/н 18.03.25, Сертифікат походження 16910849202400000930P 13.12.24, swift б/н 06/12/24, swift б/н 10/01/25, рахунок про надання транспортних послуг Р-94 21/03/25, довідка про транспортні витрати 21/03 21/03/25, банківська виписка 0408006 11/11/24, банківська виписка 0408006 26/12/24, банківська виписка 06/12/24, банківська виписка 10/01/25, зовнішньоекономічний контракт 10/01/18, брокерський договір 18-05-21 18/05/21, транспортний договір 17-03 17/03/24, Заявка 17/03 17/03/25, 10/01/18 Експортна декларація 028-2024-40-02875099 06/12/24, Експортна декларація 25LTLUA000004D83B6 18/03/25.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000008/2 від 21.03.2025.

В графі 33 прийнятого рішення, митним органом, як підставу для прийняття рішення вказано таке: « 1) В інвойсі від 05.12.2024 № 003-002- 000002214 зазначено країна відправки Еквадор в графі 15 митної декларації зазначено країну відправлення Литва; 2) В інвойсі від 05.12.2024 № 003-002-000002214 і графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки CFR- Klaipeda (LT). Згідно положень Інкотермс, термін CFR (Cost and Freight (… named port of destination)), (Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) —стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі – Наказ № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом можуть надаватись: - рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. 3) До митного оформлення надано Довідку про транспорті витрати від 21.03.2025 № 21/03 які видані ФОП « ОСОБА_1 .». Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 18.03.2025 № б/ н, безпосереднім перевізником товару є «Company Expo-M LTD». Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування, як і сам договір, не надаються.»

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості резервний метод- 2 ґ (ст. 63 Митного кодексу України).

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, а саме – джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація від 15.10.2024 № UA100190/2024/067273, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (шини) становить 2,87 дол.США/кг.

Митну вартість товару Київською митницею скориговано з розрахунку 2,87 дол. США за кг).

Так, розрахована декларантом митна вартість товару становила: 9375,00 USD, вартість митних платежів – 150046,09 грн., а внаслідок коригування митної вартості загальна вартість товару склала 21525,00 USD, а вартість митних платежів склала – 200 294,09 грн.

Сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала 50 248,00 грн.

Крім того, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000040 від 21.03.2025 року.

Також, 31.03.2025 «РПК «АДМІРАЛ» був заявлений до митного оформлення до Київської митниці за ЕМД №25UA100430582299U4 товар №1 –Риба морожена: вомер(Selene Peruviana), ціла, нерозроблена, без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 100-150гр/шт. Чиста вага нетто:19500 кг, без врахування ваги крижаної глазурі, упаковано в 1950 карт.короби (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка,п/е тесьма) на 28 дерев.палетах. Дата виготовлення: 11/2024р. Термін придатності: 18 місяців. Виробник:Promarosa,Productos Del Mar. Країна виробництва: ЕС.

До митної декларації було додано наступні документи: Сертифікат якості (Certificate of quality) від 05.12.2024; Рахунок-проформа (Proforma invoice) №4040-CUF від 27.11.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice)№003-002-000002214 від 05.12.2024; Специфікація №2214-1 до інв.003 від 05.12.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 28.03.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №16910849202400000930P від 13.12.2024; Банківський платіжний документ swift від 06.12.2024; Банківський платіжний документ swift від 10.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №67 від 28.03.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07-2444 від 28.03.2025; Виписка з бухгалтерської документації банківська виписка від 06.12.2024; Виписка з бухгалтерської документації банківська виписка від 10.01.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №10/01/18 від 01.10.2018; Договір про надання послуг митного брокера №18-05-21 від 18.05.2021; Договір (контракт) про перевезення № 01-64-С від 01.12.2022; Інформація про позитивні результати державних видів контролю №12681139 від 31.03.2025; Копія митної декларації країни відправлення №028-2024-40-02875099 від 06.12.2024; Копія митної декларації країни відправлення №25LTLUA0000058E3B8 від 28.03.2025; Митна декларація №25UA100430582299U4 від 31.03.2025.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Київська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, на виконання повідомлення митного органу, ТОВ «РПК «АДМІРАЛ» листом від 01.04.2025 №11 надав до митного оформлення додаткові документи, а саме: Сертифікат якості 05.12.24, проформа 4040-CUF 27.11.24, інвойс 003-002-000002214 05.12.24, специфікація 2214 до інв. 003-002-000002214 05.12.24, CMR б/н 18.03.25, Сертифікат походження 16910849202400000930P 13.12.24, swift б/н 06/12/24, swift б/н 10/01/25, рахунок про надання транспортних послуг 67 28/03/25, довідка про транспортні витрати 28/03/25, банківська виписка 06.12.2024, банківська виписка 10.01.2025, зовнішньоекономічний контракт 10/01/18, брокерський договір 18-05-21 18/05/21, транспортний договір 01.12.2022, Експортна декларація 028-2024-40-02875099 06/12/24, Експортна декларація 25LTLUA000004D83B6 18/03/25.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000009/2 від 01.04.2025.

В графі 33 прийнятого рішення, митним органом, як підставу для прийняття рішення вказано таке:

1) В інвойсі від 05.12.2024 № 003-002-000002214 зазначено країна відправки Еквадор в графі 15 митної декларації зазначено країну відправлення Литва; 2) Згідно рахунку-проформи від 27.11.2024 № 4040-CUF, інвойса від 05.12.2024 № 003-002-000002214 та графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки CFR- Klaipeda (LT). Згідно положень Інкотермс, термін CFR (Cost and Freight (… named port of destination)), (Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) — стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі – Наказ № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом можуть надаватись: - рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. 3) До митного оформлення надано довідку про транспорті витрати від 28.03.2025 № 07-2444 та рахунок-фактура про надання транспортноекспедиційних послуг від 28.03.2025 № 67 від виконавця договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.12.2022 № 01-64-С, які видані ТОВ «Данкар Логістік». Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 28.03.2025 №б/н, безпосереднім перевізником товару є Private Company «SMV-TRANS». Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування, як і сам договір, не надаються. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Враховуючи, що документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та передбачені положенням наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості; 4) Надані платіжні документи swift від 06.12.2024 та від 10.01.2025 б/н не можуть бути взяті до уваги у якості банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару, оскільки згідно з нормами ЗУ від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого Постановою правління НБУ від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, проте до митного оформлення надані платіжні документи. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості резервний метод- 2 ґ (ст. 63 Митного кодексу України).

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, а саме – джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація від 15.10.2024 № UA100190/2024/067273, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (шини) становить 2,87 дол.США/кг.

Митну вартість товару Київською митницею скориговано з розрахунку 2,87 дол. США за кг).

Так, розрахована декларантом митна вартість товару становила: 24375,00 USD, а внаслідок коригування митної вартості загальна вартість товару склала 55965,00 USD.

Розрахована декларантом митна вартість товару становила 25508,11 USD (1 058 043,31 грн. (курс валюти станом на момент подання декларації 31.03.2025 – 41,4787 )), а вартість митних платежів – 237 001,71 грн. (мито – 21 160,87 грн., ПДВ – 215 840,84 грн.), внаслідок протиправних дій відповідача у вигляді коригування митної вартості загальна вартість товару склала 55 965,00 USD (2 318 227,00 грн. (курс валюти станом на 01.04.2025 – 41,4228 ), а вартість митних платежів склала – 519 282,85 грн (мито – 46 364,54 грн., ПДВ – 472 918,31 грн.).

Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала – 282 281,14 грн.

Крім того, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000053 від 01.04.2025 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вищезазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також зазначене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо зауважень митниці стосовно складових витрат на транспортно-експедиційні послуги суд зазначає таке.

Умовами договору про перевезення №17-03 від 17.03.2025, укладеного між ТОВ РПК «АДМІРАЛ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) визначено право Виконавця залучати третіх осіб для виконання заявок Замовника без погодження Замовника.

Відповідно до ст. 932 ЦК України, виконавець має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Отже, чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини декларанта та перевізників, третіх осіб, яких було залучено Експедитором.

Суд вважає, що достатнім та належним доказом отримання послуг перевезення є договір транспортного експедирування послуг з організації такого перевезення, що підтверджує взаємозв`язок декларанта - позивача і Експедитора, який був наданий на момент декларування з первинною митною декларацією.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність інших документів, які можуть підтвердити залучення третіх осіб є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, й відповідно не може бути покладено в основу оспорюваних рішень.

Крім того, з долученої декларантом довідки про транспортно-експедиторські витрати від 21.03.2025 року вбачається, що: «Транспортні витрати на перевезення вантажу по маршруту м. Клайпеда (Литва) - м. Дніпро (Україна), автомобілем DAF, державний номер якого НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , становлять 42 000,00 грн (сорок дві тисячі гривень 00 копійок): - від місця завантаження м. Клайпеда до митного переходу Ягодин - Дорогуськ - згідно специфікації N 3952-1 від 12.11.2024 р. - 18 000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень), N 2214 від 05.12.2024 р. - 18 000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.); - від митного переходу Ягодин - Дорогуськ до місця вивантаження м. Дніпро - 6 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.), в тому числі експедиторські послуги.

Щодо зауважень митного органу відносно відомостей у інвойсі, в якому зазначено країна відправки Еквадор та у графі 15 Митної декларації, де зазначено країну відправлення Литва суд зазначає таке.

Так, відповідно до умов Контракту, Продавець поставляє товар Покупцю на умовах CFR/CIF Odessa Ukraine, Специфікацією №2214 від 05.12.2024 до Контракту Сторони узгодили, що поставка даної партії товару відбувається на умовах CFR Клайпеда.

Умови CFR передбачають, що відповідальність продавця за вантаж завершується у той момент, коли товар розміщується на борту зафрахтованого відправником судна. Ризики і видатки переходять до покупця не одночасно, а на різних етапах доставки.

Відправник вантажу зобов`язується організувати й оплатити завантаження товару на складі, транспортування до порту відправлення, завантаження товару на судно і перевезення до порту замовника.

При цьому, за даними умовам поставки обов`язки Покупця складаються зі сплати повної вартості товару; сплати процедури митного оформлення для імпорту; сплати вантажно-розвантажувальних робіт в порту призначення; розрахунку за транспортування товару з порту до кінцевого пункту доставки.

В Інвойсі від 05.12.2024 року № 003-002-000002214, на відміну від хибних тверджень відповідача, не зазначено «країна відправки Еквадор», навпаки, Інвойс містить інформацію такого змісту: «PLACE OF LOADING: GUAYAQUIL-ECUADOR (МІСЦЕ НАВАНТАЖЕННЯ: ГУЯКІЛЬ-ЕКВАДОР) PLACE OF DISCHARGE: KLAIPEDA-LITHUANIA (МІСЦЕ РОЗВАНТАЖУВАННЯ: КЛАЙПЕДА-ЛИТВА) Final destination: Dnipro, Ukraine» (Кінцевий пункт призначення: Дніпро, Україна).

Отже, у відповідності до умов Контракту, та визначених ним умов поставки – Продавець організував та здійснив відправку товару у порт розвантаження КЛАЙПЕДА-ЛИТВА, що повністю підтверджується наданими товаросупровідними документами й узгоджується з відображеними декларантом у митній декларації значеннями.

Одночасно суд вказує, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправомірності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, які належним чином не підтверджені.

У зв`язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивачем стосовно митної вартості товарів є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Таким чином суд вважає, що позивач для здійснення митного оформлення товарів за ЕМД надав достатні документи, що належним чином підтверджують усі складові митної вартості цих товарів. При цьому, відповідачем не наведено належного обґрунтовання щодо невідповідності заявлених числових значень митної вартості товарів за ЕМД.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняттю спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Поряд з цим, суд зазначає, що обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не містять протиріччя, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваних рішеннях обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

За таких обставин, рішення Київської митниці про коригування митної вартості товару №UA100430/2025/000008/2 від 21.03.2025 року, №UA100430/2025/000009/2 від 01.04.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000040 від 21.03.2025, №UA100430/2025/000053 від 01.04.2025 року прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (49000, місто Дніпро, вул. Бориса Кротова, будинок, 35; ЄДРПОУ 37540210) до Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, 8А, Київ, 03124; ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000008/2 від 21.03.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000040 від 21.03.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000009/2 від 01.04.2025 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000053 від 01.04.2025.

Стягнути з Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, 8А, Київ, 03124; ЄДРПОУ 43997555) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (49000, місто Дніпро, вул. Бориса Кротова, будинок, 35; ЄДРПОУ 37540210) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10654 (десять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26.01.2026.

Суддя О.В. Царікова