Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №536/1905/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1905/24 Номер провадження 22-ц/814/538/26Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю прокурора Марченко О.О., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Савєльєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2025 року у справі за позовом Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У липні 2024 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області Хатьонка В. звернувся до суду із позовом до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказував, що рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 29.10.2021 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для індивідуального садівництва з земель не наданих у власність або постійне користування за адресою, с. Кривуші Кременчуцького району та передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452 площею 0,1200 га.

На підставі зазначеного рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2021 зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку. Номер запису про право власності 45291172, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2517059553020.

Установлено, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах захисної прибережної смуги річки Дніпро.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м (частина друга статті 88 ВК України, пункт 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173).

В ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42022172030000063 від 22.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України з залученням спеціалістів проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452 та встановлено, що відстань від лінії узрізу води річки Дніпро станом на 09.05.2024 до крайньої межі земельної ділянки становить 46-50 м., вказане однозначно свідчить про перебування земельної ділянки в межах 100м. зони прибережної захисної смуги.

Згідно інформації отриманої від Кременчуцької районної військової адміністрації у Відділі містобудування та архітектури зберігається генеральний план с. Кривуші Кременчуцького району затверджений Рішенням 29 сесії 7-го скликання Піщанської сільської ради від 22.01.2018 згідно якого межі прибережної захисної смуги річки Дніпро не встановлені, інша містобудівна документація відсутня.

Земельні ділянки водного фонду не можуть вибувати у приватну власність фізичних осіб.

На підставі вищевикладеного, просив суд ухвалити рішення, яким:

1. Усунути перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452 шляхом:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацю права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452, із одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути Піщанській сільській територіальній громаді Кременчуцького району земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452.

2. Стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 6056 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2025 року у задоволенні позову заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області Хатьонка В., в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з цим рішенням заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах захисної прибережної смуги річки Дніпро. Вказане підтверджується звітом щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельної ділянки та відстані до берегової лінії р. Дніпро Кременчуцького р-ну Полтавської обл. с. Кривуші. Крім того, зазначає, що Кам`янське водосховище є штучноствореним, а рівень води в ньому залежить від пусків Кременчуцької та Середньодніпровської ГЕС, а тому є неправильним рівнятися на меженний період для здійснення замірів.

Доказів, що спірна земельна ділянка на момент її надання у приватну власність не перебувала в межах прибережної-захисної смуги р. Дніпро матеріали справи не містять.

У відзивах на апеляційну скаргу представник Піщанської сільської ради Єфремов О.О. та представник ОСОБА_2 адвокат Савєльєв М.В. посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши прокурора Марченко О.О., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Савєльєва М.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням 31 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Піщанської сільської ради із заявою, де просив видати рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в с.Кривуші на території Піщанської сільської ради.

14 травня 2021 року шостою сесією Піщанської сільської ради восьмого скликання винесено рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва в с.Кривуші Піщанської сільської ради Кременчуцького району.

09 серпня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Терра-Макс» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, площею 0, 1200 га за адресою: с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Піщанської сільської ради.

В результаті виконаних робіт вирахувано загальну площу земельної ділянки, що становить 0, 1200 га, підготовлено матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, а також складено кадастровий план земельної ділянки з відображенням суміжних землекористувачів, відомості координат кутів зовнішніх меж землекористування, таблиць відомостей про цільове призначення земельної ділянки та переліку земельних угідь, відомості про встановлені межові знаки, відомості про перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, прибережних захисних смуг і пляжних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель та меж земельної ділянки.

З проекту вбачається, що при його складанні використано дані Публічної кадастрової карти України, а саме інформація про кадастровий поділ, координати поворотних точок суміжних земельних ділянок, інформація з інших допоміжних шарів.

04 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Піщанської сільської ради із заявою, де просив затвердити проект землеустрою та видати рішення про передачу у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва, площею 0,1200 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452 в с.Кривуші Кременчуцького району на території Піщанської сільської ради.

29 жовтня 2021 року одинадцятою сесією восьмого скликання Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області прийнято рішення «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для індивідуального садівництва за адресою: с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області та передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 5322483805:05:005:0452) площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за адресою: с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.08.2024 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0542, площею 0, 1200 га, вбачається, що вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення для індивідуального садівництва, право власності зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі витягу з рішення «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок», Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області від 29.10.2021 року.

З інформації з сайту Державного агентства водних ресурсів видно, що річка Дніпро відноситься до категорії великих річок.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452 розташована в межах прибережної захисної зони річки Дніпро, та належить до земель водного фонду, тому відповідно до положень ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58, 59, 84 Земельного кодексу України, і з огляду на її цільове призначення, не може бути відведена у приватну власність за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, відтак, вимоги позову є необґрунтованими, а докази недостатніми.

Колегія суддів не погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Згідно зі статтями 19,20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 цього Кодексу.

Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 4 статті 182 ЦК України, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом

Відповідно до ч. 4 статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 3 ч. 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

За змістом ст. ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 13 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ч. 10 статті 24 Закону України «Про земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Судом першої інстанції не враховано вищезазначених норм законодавства, та неналежним чином досліджено докази надані позивачем, у зв`язку із чим прийнято помилкове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452, із одночасним припиненням права власності відповідача на вказану земельну ділянку.

Враховуючи, що в Державному земельному кадастрі категорія земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452, площею 0,1200 га, яка знаходиться в межах захисної прибережної смуги р.Дніпро, відноситься до земель водного фонду та може перебувати виключно у державній власності, визначена як землі сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва), колегія суддів, з метою відновлення порушених прав держави, вважає за необхідне задовольнити вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452, загальною площею 0,1200 га, розташованої на території с.Кривуші Піщанської сільської ради Кременчуцького райну Полтавської області, реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 , з припиненням усіх речових прав на неї, з припиненням приватної власності ОСОБА_2 , та інших речових прав на вказану земельну ділянку.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Відповідно до частин перших статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані зпозбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

У постанові від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 в справі № 469/1044/17.

Отже належним способом захисту у разі передання у власність особі земельної ділянки із земель водного фонду будуть вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов`язання володільця земельної ділянки повернути її законному власнику.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод територіальній громаді в особі Піщанської сільської ради у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 5322483805:05:005:0453 шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 , повернути територіальній громаді в особі Піщанської сільської ради зазначену спірну земельну ділянку є необґрунтованими та підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення відповідної вимоги.

Колегія суддів не приймає до увагу посилання, представника відповідача Савєльєва М.В. на неналежність як доказу по справі звіту ТОВ ВФ «Кремінь» від 09.05.2024, враховуючи наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , реальне проведення дослідження розташування земельної ділянки за межами водного об`єкту не проводилось, підтвердження розташування об`єкта нерухомості за межами водного об`єкту встановлено суто на підставі візуального обстеження. Також слід зазначити, що Кам`янське водосховище є штучно створеною водоймою, відповідно рівень води змінюється протягом року в залежності від пусків Кременчуцької ГЕС, тому при здійсненні замірів керуватися лише меженним періодом не є вірним.

Відповідно до звіту щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельної ділянки та відстані до берегової лінії та графічних матеріалів, складених ТОВ ВФ «Кремінь» (а.с.20-21, 139-141 том 1) відстань земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452 до урізу води складає 46-50 м., що є значно меншим за встановлену законом відстань.

В свою чергу належних, допустимих та достатніх доказів на спростування перебування спірної земельної ділянки поза межами 100м прибережної смуги, відповідачі не надали. Докази подані позивачем є більш вагомими та переконливими у своїй сукупності.

Колегія суддів приймає до уваги, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, які за чіткими та однозначними формулюваннями норм законодавства не можуть передаватися у приватну власність.

При цьому використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню визначених для них профільним законодавством цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина другастатті 59 ЗК України).

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина першастатті 50 Конституції України).

У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні земельної ділянки водного фонду, розташованої в межах прибережної захисної смуги, стале існування якої становить значну суспільну вагу та потребує особливого ставлення, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисної смуги, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Відповідачі не надали належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження знаходження земельної ділянки, наданої ОСОБА_2 поза межами прибережної смуги.

Також колегія суддів звертає увагу, що земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина першастатті 60 ЗК України, частина першастатті 88 ВК України).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог є необгрунтованими, не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, тому рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про задовлення позовних вимог.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п.2,ч.1.ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо судового збору

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд,змінює рішення або ухвалює нове,цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відтак, з Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_2 на користь Полтавської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15140 грн (6056 судовий збір за подання позовної заяви + 9084 судовий збір за подання апеляційної скарги ), тобто по 7 570,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури - задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки задовольнити.

Усунути перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452, із одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути Піщанській сільській територіальній громаді Кременчуцького району земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0452.

Стягнути з ОСОБА_2 та Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060, місцезнаходження: вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, р/р UA 118201720343130001000006160, ДКСУ м. Київ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 7570 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 січня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль