Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №161/18670/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/18670/25 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.

Провадження № 22-ц/802/104/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із даним позовом, який обґрунтований тим, що 27.03.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1178-4058, за умовами якого відповідачу надано у кредит грошові кошти в розмірі 4800 грн, строк кредитування - 300 днів, які остання зобов`язалася повернути зі сплатою відсотків за користування коштами.

Вказує, що товариство свої зобов`язання перед позичальником відповідно до укладеного кредитного договору виконав у повному обсязі. Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за умовами договору порушила, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед кредитором, що станом на 25.08.2025 року становить 47568 грн, з яких: 4800 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 42768 грн – нараховані проценти.

Позивач також зазначав, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 568 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за договором в розмірі 24 000 гривень.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24000 грн, з яких 4 800 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 19 200 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, та судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2025 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1178-4058 від 27.03.2023 року в розмірі 24000 грн та 2422 грн 40 коп судового збору.

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення 19 200 грн процентів та в частині відмови у розстрочці/відстрочці виконання рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Просила зменшити розмір процентів, що підлягають стягненню, до розумної та співмірної суми (орієнтовно до 4 800 –7 000 грн — на розсуд суду) та надати їй розстрочку виконання рішення суду (після остаточного визначення суми боргу) на 24 місяці з щомісячним платежем не більше 1 000 грн або, як альтернативу, надати відстрочку виконання рішення на 6 місяців з подальшим наданням розстрочки.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що нараховані проценти (19 200 грн) перевищують тіло кредиту майже в 4 рази. Вказує, що прострочена сума процентів є явно невідповідною сумі та строку кредиту, має каральний, а не компенсаційний характер і порушує принципи розумності, добросовісності та співмірності цивільно-правової відповідальності (ст. 3, ст. 509, ст. 549–552, ст. 611 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Зазначає, що офіційно працевлаштована, але має низький дохід. У зв`язку з цим одночасна сплата 26 422,40 грн поставить її у вкрай скрутне матеріальне становище, фактично позбавить засобів до існування. Наголошує , що вона не ухиляється від виконання зобов`язання, а лише просить привести розмір боргу до справедливого та надати розумну розстрочку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що у кредитному договорі № 1178-4052 від 27.03.2023 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилася з такими умовами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A0873. З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих непогашених відсотків відповідачем. Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до вищезазначеного розрахунку штраф та комісія стосовно боргу ОСОБА_1 не нараховувались. Разом з тим, вказує, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 23 568 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 24000 гривень.

Вказує також, що проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором у розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 625 ЦК України і не можуть бути зменшені судом. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2025 року у даній справі прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи як малозначну, оскільки ціна позову становить 24000 грн.

Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом установлено, що 27 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1178-4058, за умовами якого відповідачу надано в кредит на строк кредитування - 300 днів, грошові кошти в розмірі 4800 грн, які остання зобов`язалася повернути зі сплатою відсотків за користування коштами (а. с. 11-16).

Зазначений кредитний договір укладений відповідно до правил надання споживчих кредитів ТОВ «Укр Кредит Фінанс», затверджених наказом № 69-ІІ від 23 листопада 2022 року та розміщених на сайті товариства (а. с. 17-20).

Відповідно до умов кредитного договору кредитор взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 4 800 грн (пункт 4.1 договору); строк кредитування - 300 календарних днів, і дата повернення кредиту – 20 січня 2024 року (пункт 4.8 договору).

Базовий період складає 18 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії договору (пункт 4.4 договору).

Пунктом 4.6. договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, який здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом протягом базового періоду (пільгова ставка), 3 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою).

За змістом пункту 11.12 договору невід`ємними його частинами є правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики НБУ. Позичальник підтвердила, що ознайомлена із указаними документами та зобов`язалася виконувати їхні умови.

Позичальнику наданий одноразовий ідентифікатор А0873 для підписання кредитного договору № 1178-4052 від 27 березня 2023 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

У п. 12 кредитного договору сторони зазначили свої реквізити, зокрема, відповідач зазначила свої анкетні та паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , на який в подальшому було перераховано кредитні кошти у розмірі 4800 грн.

Усі зазначені документи підписані позичальником за допомогою електронного цифрового підпису.

На виконання укладеного кредитного договору кредитодавець 27 березня 2023 року перерахував позичальнику кредитні кошти у розмірі 4 800 грн на її банківський рахунок за допомогою системи LiqPay, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1178-4052 від 27 березня 2023 року (а. с. 25).

Вказані обставини не заперечувалися і самою відповідачкою.

Крім того, судом встановлено, що позичальник належним чином не виконувала взятих на себе зобов?язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 25 серпня 2025 року складала 47568 грн, з яких 4 800 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 42768 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а. с. 26-30).

Оскільки відповідач не виконала передбачених п. 4.5. кредитного договору зобов`язань та не сплатила проценти за користування кредитом не пізніше останнього дня базового періоду, то з 14 квітня 2023 року уже застосована узгоджена сторонами стандартна процентна ставка 3,00% за кожен день користування кредитом.

Разом з тим, у своїй позовній заяві позивач вказував, що до відповідача застосовано програму лояльності, у зв`язку із чим зменшено розмір відсотків до 19200 грн.

З урахуванням зменшення суми боргу позивачем, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 24 000 грн, з яких: 4800 грн - заборгованість за кредитом, та 19200 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яку суд задовольнив, беручи до уваги наведені умови договору.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_1 погоджується із сумою тіла кредиту, а лише просить зменшити розмір стягнутих процентів за користування кредитом, покликаючись на надто високу процентну ставку кредитування та на своє матеріальне становище.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (стаття 639 ЦК України).

Статтями 526, 527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, яким було встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підтвердження укладення з відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору надало суду належні та достатні докази на підтвердження факту укладення договору, отримання відповідачкою кредиту, наявність заборгованості та правильність розрахунку її розміру в межах визначеної сторонами процентної ставки та строку кредитування – 300 днів, а також з урахуванням застосованого позивачем права на зменшення нарахованої суми заборгованості за процентами ( з 42768 грн до 19200 грн).

Крім того, як указувала ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, проти укладення договору вона не заперечувала. Разом з тим, доказів сплати коштів на погашення заборгованості відповідачка суду не надала.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитним договором в межах заявлених позовних вимог у розмірі 24000 грн, в тому числі за процентами – 19200 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі також підтвердила, що не здійснювала погашення кредитної заборгованості через фінансові труднощі, тому просила суд зменшити суму стягнутих процентів та надати їй розстрочку виконання рішення суду.

З приводу наведеного колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині судом першої інстанції також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ні у відзиві на позовну заяву, ні в окремій заяві, не подавала до суду першої інстанції клопотання про розстрочку виконання рішення суду (після його остаточного визначення) на 24 місяці з щомісячним платежем не більше 1000 грн, або, як альтернативу, про надання відстрочки виконання рішення на 6 місяців з подальшим наданням розстрочки, лише вказувала про це в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведені норми та відсутність повноважень в суді апеляційної інстанції на вирішення даного клопотання, колегія суддів дані вимоги в апеляційній скарзі не бере до уваги.

Крім того, слід зазначити, що в порядку виконання рішення суду після набрання ним законної сили у боржника виникає право, передбачене ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за його заявою як сторони, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

На підставі наведеного колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни в оскаржуваній частині не вбачається.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

При зверненні до апеляційного суду із даною апеляційною скаргою ОСОБА_1 клопотала звільнити її від сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги або надати розстрочку його сплати з урахуванням її майнового стану (ст. 8 Закону «Про судовий збір»).

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору було задоволено. Розстрочено сплату суми судового збору у розмірі 3633,60 грн, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на судове рішення у даній справі, у наступному порядку: до 15 грудня 2025 року – у розмірі 1 000,00 грн; до моменту ухвалення судового рішення – 2633,60 грн.

12 грудня 2025 року на виконання вимоги ухвали апеляційного суду від 03 грудня 2025 року відповідачкою сплачено 1000 грн (а.с.72).

Отже, враховуючи часткову сплату судового збору в розмірі 1000 грн, із ОСОБА_1 слід достягнути 2633, 60 грн за подання даної апеляційної скарги.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 23 січня 2026 року – дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 265, 268, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384, 435 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2025 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 2633 (дві тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді