Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №161/2738/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/2738/25 Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А.

Провадження № 22-ц/802/124/26 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Бовчалюк З. А., Шевчук Л. Я.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Макари Оксани Євгеніївни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

10.02.2025 року позивач звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій просить суд: стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі , що становить 1/4 частку від усіх видів заробітку (доходу) батька щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до закінчення ним навчання, але не більше, як до досягнення двадцяти трьох років у зв`язку із тим, яка з цих обставин настане першою; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 250,00 грн. витрат, пов`язаних з навчанням сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з договором про навчання в закладі вищої освіти № 197/24 від 12.08.2024 року, договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців 85/2024 від 12.08.2024 року та витрат на проживання в гуртожитку.

Позов обґрунтовує тим, що з 03 вересня 2006 року по 16.12.2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від шлюбу мають спільного сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 14.11.2013р. по цивільній справі № 161/17857/13-ц постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4частини від усіх видів йог заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, про що було видано виконавчий лист від 18.12.2013 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.12.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Зазначає про те, що їх син – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 досягає повноліття, та, відповідно з цього часу призначені аліменти на його утримання перестануть стягуватися.

Окрім цього, зазначає про те, що їх син на теперішній час навчається на 1-му курсі станкового і монументального живопису в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури на очній формі навчання і на контрактній основі, що підтверджується договором № 197/24 від 12.08.2024 року, договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців 85/2024 від 12.08.2024 року та випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи. Вартість навчання згідно з умовами про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців 85/2024 від 12.08.2024 року складає 42500,00 грн на рік.

Так, позивач зазначила, що їх з відповідачем спільний син проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні, проте вона не може самостійно утримувати сина, оскільки її доходи від здійснення підприємницької діяльності, є на рівні мінімальної заробітної плати по Україні, як платник єдиного податку вона перебуває на 2-ій групі з 01.04.2020 року.

Виконавчий лист щодо стягнення аліментів від 18.12.2013 року позивачем передано на виконання до ВДВС у м. Луцьку, а тому 25.12.2013 року державним виконавцем було відкрите виконавче провадження №41356654. Стягнення аліментів виконавчою службою проводиться із заробітної плати відповідача, яку йому нараховують за роботу на посаді лікаря-стоматолога в Луцькій міській стоматологічній поліклініці.

Отже, зазначає про те, що відповідач є працездатним лікарем-стоматологом в Луцькій міській стоматологічній поліклініці та його середній заробіток на місяць складає 17000,00 грн, інших аліментів відповідач не сплачує, тому має можливість надавати грошову допомогу на утримання спільної дитини.

Оскільки її доходи є недостатніми для того, щоб покрити усі витрати на придбання необхідних речей та вартості навчання, проживання в гуртожитку, проїзду до місця навчання та до дому, тому, з урахуванням вартості проживання, проїзду, харчування, одягу, засобів повсякденного вжитку, предметів для навчання, тощо, вважає, що можливо визначити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) батька щомісячно, з дня подання позову до суду і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення дитиною 23 років.

Додатково зазначає про те, що син проживає в гуртожитку, який розміщений при Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, вартість за проживання в якому складає 6000,00 грн за півроку, отже відповідач має відшкодувати позивачеві 3000,00 грн, як половину такої вартості.

Отже, просить стягнути з відповідача половину вартості за навчання, що складає 21250,00 грн. (за половину навчального року 2024/2025, 42500,00/2), вартість за половину проживання у гуртожитку 3000,00 грн (6000,00 грн./2), а всього витрат, пов`язаних з навчанням сина в розмірі 24250,00 грн (3000,00 +21250,00).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 (однієї п`ятої) частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06.02.2025 року та до закінчення навчання, чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку, - у зв`язку із тим, яка із зазначених обставин настане першою.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), 13 625 (тринадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок витрат, пов`язаних з навчанням сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з договором про навчання в закладі вищої освіти № 197/24 від 12.08.2024 року, договору про надання платної освітньої послуги для підготовці фахівців 85/2024 від 12.08.2024 року та витрат на проживання в гуртожитку.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), судовий збір в дохід держави в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до обов`язкового негайного виконання.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення розміру стягнутих аліментів,представник відповідача ОСОБА_2 адвокат МакараО. Є подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення підлягає частковому скасуванню у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права та невірного застосування матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить зменшити визначений судом розмір аліментів з 1/5 частки на 1/6 частку усіх видів доходу платника.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до принципу диспозитивності суд апеляційної інстанції не робить своїх висновків щодо неоскарженої частини рішення ні в мотивувальній, ні резолютивній частині судового рішення. Разом з тим, переглядаючи рішення суду в частині вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін з таких підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що сторони з 03 вересня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який 16.12.2013 року за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області розірвано (а.с. 30-31).

У колишнього подружжя від даного шлюбу є спільна дитина, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2013 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від усіх видів йог заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2013року і до досягнення дитиною повноліття, про що було видано виконавчий лист від 18.12.2013 року; на виконання даного рішення суду 18.12.2013 року видано виконавчий лист (а.с. 32-33).

Як убачається з Виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.08.2024 року зарахований до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на денну контракту форму навчання, до структурного підрозділу образотворчого мистецтва та реставрації; спеціалізація: - освітня програма: Станковий і монументальний живопис; дата початку і закінчення навчання: 01.09.2024 – 30.06.2028 роки (а.с. 19), що також підтверджується договором № 197/24 від 12.08.2024 року про навчання у закладі вищої освіти від 12.08.2024 року, та Договором про надання платної освітньої послуги для підготовці фахівців 85/2024 від 12.08.2024 року (а.с. 11-18).

Як убачається з Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №85/2024 від 12.08.2024 року передбачено, що загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 170000,00 грн. Пунктом 8-10 даного Договору визначено оплату надання платної освітньої послуги та порядок розрахунків (а.с. 65-17), зокрема:

За 2024/2025 навчальний рік – 42500,00 грн.

За 2025/2026 навчальний рік – 42500,00 грн.

За 2026/2027 навчальний рік – 42500,00 грн.

За 2027/2028 навчальний рік – 42500,00 грн.

Оплата здійснюється в безготівковій формі щосеместрово та не пізніше, ніж за 10 днів від початку навчального року, семестру, а саме:

-щороку – плата за навчання вноситься за весь навчальний рік до 10 вересня;

-щосеместрово – плата за навчання вноситься за перший семестр до 10 вересня навчального року, за другий семестр – до 10 лютого навчального року (пункт 10 Договору).

Як убачається з дублікату чеку від 12.08.2024 року та копії платіжної інструкції 0.0.4142568543.1 від 19.01.2025 року, ОСОБА_1 здійснила оплату за навчання сина ОСОБА_3 , зокрема: в сумі 21250,00 за 2024/2025 навчальний рік (за перший семестр), та другий семестр 2024/2025 навчальний рік в сумі 21250,00 грн. (а.с. 21-22).

Договором № 16 від 01.09.2024 року про надання в тимчасове користування ліжко-місця в гуртожитку, передбачено надання в тимчасове платне користування 1,5 (півтора) ліжко-місце в кімнаті № НОМЕР_4 гуртожитку НОМА за адресою: АДРЕСА_3 , для тимчасового проживання Мешканця ОСОБА_3 . Термін дії договору: з 01.09.2024 року по 30.06.2025 року. Вартість проживання становить 12000,00 грн: за період з 01.09.2024 року по 31.01.2025 року – 6000,00 грн, за період з 01.02.2025 року по 30.06.2025 року – 6000,00 грн (а.с. 24-26).

Відповідно до копії платіжної інструкції 0.0.4147408620.1 від 21.01.2025 року ОСОБА_1 здійснила платіж на суму 6000,00 грн за проживання в гуртожитку ОСОБА_3 (а.с. 23).

Згідно з довідкою декана архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури № 358 від 25.09.2025 року, ОСОБА_3 дійсно є студентом 1-го курсу архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури денної форми навчання, контрактна форма навчання. Навчання в КНУБА закінчується 30.06.2029 року (а.с. 131).

Як вбачається з Договору про надання платної освітньої послуги №АРХ-16125 від 13.08.2025 року передбачено, що предметом даного Договору є фінансові зобов`язання Замовника ( ОСОБА_1 ) щодо оплати освітньої послуги, що надається Здобувачу освіти ( ОСОБА_3 ) Закладом освіти. З 1 курсу навчання Денна форма здобуття освіти для здобуття ступеня Бакалавр за спеціальністю G17Архітектура та містобудування за освітньою програмою Архітектура та містобудування.

Загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить 168000,00 грн. Вартість платної освітньої послуги за один навчальний рік визначається наказом ректора та складає 42000,00 грн. Оплата здійснюється в безготівковій формі щосеместрово протягом 5 діб після зарахування, а в подальшому, не пізніше 10 днів після початку: семестру (10 вересня в осінньому семестрі та 19 лютого у весняному семестрі) або навчального року (10 вересня) (а.с. 134).

Як вбачається з платіжної інструкції 0.0.4498186802.1 від 14.08.2025 року, ОСОБА_1 здійснила оплату за навчання сина ОСОБА_3 , в сумі 21000,00 згідно Договору АРХ-16125 (а.с. 130-зворотній бік).

Договором № 183 від 01.09.2025 року про надання в тимчасове користування ліжко-місця в гуртожитку, передбачено надання в тимчасове платне користування 1,5 (півтора) ліжко-місце в кімнаті № НОМЕР_4 гуртожитку НОМА за адресою: АДРЕСА_3 , для тимчасового проживання Мешканця ОСОБА_3 . Термін дії договору: з 01.09.2025 року по 30.06.2026 року. Вартість проживання становить 18000,00 грн: за період з дня поселення і до 31.01.2026 року – 9000,00 грн, за період з 01.02.2026 року по 30.06.2026 року – 9000,00 грн (а.с. 126-129).

Відповідно до копії платіжної інструкції 0.0.4536909635.1 від 11.09.2025 року ОСОБА_1 здійснила платіж на суму 9000,00 грн за проживання в гуртожитку ОСОБА_3 (а.с. 130).

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання є одним із способів захисту інтересів таких осіб, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для реалізації їх права на вищу освіту, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними не більш як двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При вирішенні справи суд бере до уваги ту обставину, що обов`язок по утриманню дитини, в тому числі й повнолітньої, покладається на обох батьків у повній мірі.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що спільний син сторін – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , продовжує навчання, є студентом 1 курсу архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури денної форми навчання, контрактна форма навчання, не має самостійного заробітку та будь-якого доходу, у зв`язку із чим суд доходить висновку, що останній потребує матеріальної допомоги на навчання.

Так, відповідно до довідки про доходи, виданої КП «Луцька міська стоматологічна поліклініка» 19.02.2025 року ОСОБА_2 , останній працює в КП «Луцька міська стоматологічна поліклініка» на посаді лікаря стоматолога терапевта, загальна сума його доходу за період з лютого 2024 по січень 2025 року становить 267848,68 грн., сплачені аліменти в розмірі 54908,98 грн. (а.с. 47).

Отже, відповідач є здоровою, працездатною особою, спроможний надавати таку матеріальну допомогу своєму повнолітньому синові, який продовжує навчання.

Разом з тим судом враховано перебування на утриманні відповідача малолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , відповідно до якого в графі «батько» зазначений « ОСОБА_6 » (а.с. 48) та, також, бере до уваги наявність у матері відповідача – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , інвалідності першої А групи за загальним захворюванням, яка встановлена ОСОБА_7 довічно; яка потребує постійного стороннього догляду та допомоги, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК № 587428 від 18.03.2024 року (а.с. 50), та інформацією про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) в житлі за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 135).

Отже, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі, що становить 1/4 частку від усіх видів заробітку (доходу) батька щомісячно, приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що розмір заявлених до стягнення аліментів має розумно співвідноситися з мінімальним рекомендованим розміром аліментів на одну дитину, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України), враховуючи перебування на утриманні відповідача малолітнього сина, матері – інваліда першої А групи, суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, щодо стягнення аліментів з відповідача в розмірі 1/5 частки усіх видів його заробітку (доходу), що буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньогосина, який продовжує навчання.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Так, при визначенні розміру аліментів судом було враховано, що ОСОБА_3 , який продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, проживає разом із матір`ю, перебуває на її утриманні, потребує матеріальної допомоги, що є підставою для стягнення аліментів з відповідача на утримання сина, який продовжує навчання, а його батько - відповідач по справі, спроможний надавати таку допомогу.

Отже, доведеним є те, що ОСОБА_3 є сином сторін, є повнолітнім, однак не досяг віку 23 років, продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, відтак відповідач, як батько, зобов`язаний брати участь в його утриманні, оскільки доказів неможливості надання матеріальної допомоги, останній не надав, а суд не встановив.

Щодо визначення розміру аліментів, то суд першої інстанції правильно врахував, що відповідач отримує постійний дохід. Отже, встановлено і за доводами апеляційної скарги не спростовано те, що апелянт має можливість утримувати себе, неповнолітню дитину від другого шлюбу та допомагати повнолітньому сину, який продовжує навчання.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується й колегія суддів, про стягнення аліментів в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця.

Виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

На батька покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, яка проживає разом із матір`ю.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе. Дитині має забезпечуватися такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

Під інтересами дитини необхідно розуміти збереження здоров`я дитини, нормального психічного та фізичного розвитку, виховання в дитині якостей, необхідних суспільству. Визначення інтересів дитини охоплює також необхідні матеріальні, побутові умови життя дитини.

Оскільки син сторін проживає разом із матір`ю, витрати на харчування, одяг, навчання, відпочинок, розвиток тощо несе позивачка, що не спростовано в свою чергу відповідачем.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення, в оскаржуваній частині, та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 268 ч.ч.4, 5, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Макари Оксани Євгеніївни залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2025 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: