Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №696/523/19 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

696/523/19

1-кп/703/51/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 26.02.2019 під №12019250170000095, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Карабіновка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянки України, із середньою освітою, неодруженої, має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

у с т а н о в и в :

26 лютого 2019 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись в будинку, де проживає та який розташований на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у ході сварки, яка виникла після погроз та фізичного насилля щодо неї з боку ОСОБА_7 , перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, викликаного жорстким поводженням і таким, що принижує честь і гідність особи, який мав системний характер такого поводження з боку останнього протягом тривалого періоду часу, з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно завдала один удар кухонним ножем в область черевної порожнини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з пошкодженням судин брижі та тонкого кишківника, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

02 березня 2019 року о 19 годині 30 хвилин від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер в приміщенні реанімаційного відділення Кам`янської центральної районної лікарні.

Указані дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані за ст.123 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням та таким, що принижує честь і гідність особи, за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 повністю визнала себе винуватою у заподіянні потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, що зазначені у висунутому їй обвинуваченні, яке сформульоване у обвинувальному акті, однак не погодилася із кваліфікацією її дій за ч.2 ст.121 КК України. У наданих в судовому засіданні показаннях зазначила, що потерпілий ОСОБА_7 є батьком її малолітнього сина ОСОБА_9 . З ОСОБА_7 вона не проживала, а останній часто приїздив до неї додому в АДРЕСА_1 , де вона проживала із матір`ю. Там він вживав спиртні напої, після чого ставав агресивним, провокував сварки, ображав, вчиняв фізичне та психологічне насилля, виганяв із хати на вулицю. Останній не рахував її за людину, постійно погрожував відібрати у неї дитину. Їй доводилося часто викликати поліцію у зв`язку із такими його діями щодо неї та її матері. 26 лютого 2019 року близько 11 години ОСОБА_7 вкотре прийшов до неї додому та вже перебував у стані алкогольного сп`яніння. Перед цим її мати ОСОБА_10 поламала ногу і її відвезли в районну лікарню. Вдома вона лишилася із сином ОСОБА_9 , якому на той момент було чотири місяці від народження. ОСОБА_7 приніс із собою пляшку горілки, яку самостійно випив, після чого пішов до своїх знайомих, оскільки випитого йому здалося недостатньо. Близько 16 години він повернувся у стані сильного алкогольного сп`яніння та почав до неї чіплятися, шарпати, чіпати дитину. У цей час вона чистила ножем картоплю, оскільки готовила їжу, щоб відвезти її матері в лікарню. У той момент ОСОБА_7 схопив її за волосся і потягнув до себе, після чого вона встаючи розвернулась та нанесла один удар ножем, який тримала в правій руці в живіт ОСОБА_7 . Попереднього умислу нанести цей удар вона не мала, це сталось миттєво і неусвідомлено. Ніж в руці тримала бо готувала їжу. Після того, як це сталося, вона дійсно випила горілки з пляшки, яку приніс ОСОБА_7 з собою. Після цього вона викликала поліцію, повідомивши про цю подію, а також зателефонувала матері.

Залучена до провадження як потерпіла ОСОБА_11 показань не надавала, оскільки від участі в судовому розгляді відмовилася, про що нею була подана відповідна письмова заява, а також остання відмовилася від заявленого цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (т.1 а.п.143, 194).

За клопотанням сторони обвинувачення у судове засідання були викликані та допитані як свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Допитана як свідок ОСОБА_10 надала в судовому засіданні показання та вказала, що обвинувачена ОСОБА_5 є її донькою. Остання мала важкі стосунки із потерпілим ОСОБА_7 . Останній часто бив її, безпідставно звинувачував у зрадах, знущався над нею, зокрема гасив об неї недопалки, підвішував на мотузці. У зв`язку із такими діями вони неодноразово зверталися з донькою до прокуратури із заявами про злочини. Останнього було засуджено за незаконне проникнення до житла, в якому вони з донькою проживають. Також щодо ОСОБА_7 судом розглядалося кримінальне провадження за нанесення їй, ОСОБА_10 , тілесних ушкоджень, однак воно закрите у зв`язку зі смертю обвинуваченого. 26.02.2019 вона перебувала в лікарні у зв`язку із переломом кінцівки. Їй зателефонувала ОСОБА_5 та розповіла, що поранила ножем ОСОБА_7 , однак деталей тоді не розповідала. Згодом розповідала, що ОСОБА_7 напав на неї, схопив за волосся, коли та чистила картоплю, а вона відмахнулася рукою з ножем. Із потерпілим ОСОБА_5 спільно не проживала, хоча син у них спільний. У зв`язку з агресивною поведінкою ОСОБА_7 їм доводилося постійно викликати поліцію.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомив, що був одним із понятих під час огляду будинку, в якому проживає ОСОБА_5 із сином та її матір. У будинку, крім працівників поліції, знаходилася ОСОБА_5 . Від неї відчувався запах алкоголю, однак значного сп`яніння він не спостерігав. Вона плакала та кричала, не заперечувала, що саме вона вдарила ножем потерпілого, але казала, що хотіла вдарити рукою, але вдарила ножем. Потерпілий в цьому будинку не проживав, інколи з`являвся, завжди в стані алкогольного сп`яніння, постійно вчиняв сварки. Його забирали працівники поліції, але він усе одно повертався. Він це бачив, бо проживає навпроти будинку де живе обвинувачена, через дорогу.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що був запрошений понятим для огляду домоволодіння, в якому проживає обвинувачена. Вона була «випивша», постійно плакала. Під час огляду на кухні був вилучений ніж. На столі бачив почищену та неочищену картоплю, а тому припускає, що подія сталася під час приготування їжі.

Допитана як свідок ОСОБА_14 повідомила, що працює на Кам`янській станції швидкої допомоги. Виїжджала на виклик в с. Косарі з приводу ножового поранення. Це було близько 20 години. По приїзду спостерігала, як пацієнт лежав на підлозі з ножовим пораненням, при свідомості, а поліцейський надавав допомогу. Коли почали госпіталізувати пацієнт втратив свідомість. Від потерпілого відчувався запах алкоголю. Він лежав на підлозі кухні, а обвинувачена з дитиною знаходилася в іншій кімнаті. Обстановка у кухонній кімнаті не була порушена, кухонний ніж лежав на підлозі зі слідами крові.

Свідок ОСОБА_15 повідомила, що працює лікарем-анастезіологом у Кам`янській ЦРЛ. 26.02.2019 близько 21 год. до лікарні поступив ОСОБА_7 із ножовим пораненням в черевну порожнину. Від нього відчувався запах алкоголю. Пацієнт був прооперований, однак ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.

Клопотань про виклик інших свідків для їх допиту безпосередньо судом під час судового розгляду прокурором та стороною захисту не заявлено.

На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, під час судового розгляду прокурором надані письмові докази, процесуальні рішення, документи та інші матеріали, які безпосередньо досліджені судом, а саме:

- витяги з ЄРДР у кримінальному провадженні від 26.02.2019 під №12019250170000095 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.121 та ч.2 ст.121 КК України відповідно (т.2 а.п. 89, 167);

- рапорт старшого інспектора-чергового від 26.02.2019, відповідно до даних якого 26 лютого 2019 року надійшло повідомлення зі служби «102» про надходження повідомлення від заявниці ОСОБА_5 те, що вона власноруч нанесла тяжкі ушкодження ножем колишньому співмешканцю ОСОБА_7 і що потрібна ШМД (т.2 а.п.90);

- протокол огляду місця події від 26.02.2019 з таблицею зображень, проведеного у проміжку часу з 21 год. 45 хв. по 22 год. 25 хв. у присутності понятих, обвинуваченої, з використанням відеокамери, згідно з даними якого слідчим проведено огляд приміщення житлового будинку по АДРЕСА_1 . У ході огляду будинку в кухонному приміщенні на одній із ряднин на підлозі виявлено пляму бурого кольору та кухонний ніж з коричневим руків`ям та залишками рідини бурого кольору на лезі. Загальна обстановка у кімнатах будинку та кухонному приміщенні не порушена. З місця огляду вилучено кухонний ніж та вирізана частина полотна із плямою бурого кольору. Запис цієї слідчої дії на оптичному диску, здійснений за допомогою відеозаписувального технічного засобу, відтворений та переглянутий у судовому засіданні під час судового розгляду. Огляд житла проведений за письмової згоди ОСОБА_16 (т.2 а.п.91-96);

- довідка Кам`янської ЦРЛ від 27.02.2019 №111, згідно з даними якої ОСОБА_7 знаходиться на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні з діагнозом: колоте проникаюче поранення черевної порожнини з ураженням судин брижі та тонкого кишківника. Стан тяжкий (т.2 а.п.97);

- аркуш паперу, зовні схожий на фіскальний чек чи чек алкотестера «Драгер», на звороті якого міститься логотип мережі автозаправних станцій, а на лицевій частині ряд рукописних записів, зокрема ПІБ та дата народження обвинуваченої, два підписи і рукописний напис « ОСОБА_17 ». Інший друкований текст є нечитабельним (т.2 а.п.98);

- письмове пояснення ОСОБА_18 від 26.02.2019, надане на ім`я поліцейського СРПП №3 Кам`янського відділення поліції Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_17 , згідно з даними якого у присутності вказаної особи ОСОБА_5 проходила освідування на стан алкогольного сп`яніння з використанням алкотестера «Драгер 6810», під час якого прилад показав 2,16 проміле (т.2 а.п.99);

- письмове пояснення ОСОБА_19 від 26.02.2019, надане на ім`я поліцейського СРПП №3 Кам`янського відділення поліції Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_20 , згідно з даними якого у присутності вказаної особи ОСОБА_5 близько 23 год .10 хв. проходила освідування на стан алкогольного сп`яніння з використанням алкотестера «Драгер 6810», під час якого прилад показав 2,16 проміле (т.2 а.п.100);

- засвідчені копії роздруківок відомостей із АРМОР (інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України), згідно із даними якої ОСОБА_5 та її мати ОСОБА_10 систематично звертались по лінії «102» про скоєння ОСОБА_7 неправомірних дій щодо них у період з грудня 2016 року і по 26 лютого 2019 року. Згідно з указаними відомостями заявники ОСОБА_5 та ОСОБА_10 чисельну кількість разів зверталися до правоохоронців із повідомленнями про вчинення ОСОБА_7 протиправних дій за місцем їхнього проживання в АДРЕСА_1 . Перед інкримінованою подією останнє повідомлення неправомірні дії ОСОБА_7 від ОСОБА_5 до служби «102» надходило 20.02.2019. Крім того, зафіксовані повідомлення містять інформацію про насильницькі дії з боку ОСОБА_7 , нанесення тілесних ушкоджень, проникнення до житла, що стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення останнім кримінальних правопорушень (т.2 а.п. 110-137);

- рапорт старшого інспектора-чергового від 02.03.2019, відповідно до даних якого 02 березня 2019 року з Кам`янської ЦРЛ надійшло повідомлення про смерть ОСОБА_7 у реанімаційному відділенні о 20 год. 20 хв. (т.2 а.п.138);

- протокол огляду місця події від 28.02.2019, проведеного у проміжку часу з 11 год. 00 хв. по 11 год. 20 хв. у присутності понятих, згідно з даними якого слідчим проведено огляд приміщення приймального відділення Кам`янської ЦРЛ, під час якого вилучено предмети одягу потерпілого: пару шкарпеток, труси, підштаники та джинсові штани (т.2 а.п.139-140);

- протокол огляду місця події від 02.03.2019, проведеного у проміжку часу з 20 год. 35 хв. по 21 год. 120 хв. у присутності понятих, згідно з даними якого слідчим проведено огляд приміщення реанімаційного відділення Кам`янської ЦРЛ, під час якого виявлено труп ОСОБА_7 , який направлено для проведення судово-медичної експертизи (т.2 а.п.141-142);

- протокол проведення слідчого експерименту від 06.03.2019 року за участю підозрюваної ОСОБА_5 , під час якого остання відтворила обстановку події, яка мала місце 26.02.2019 близько 20:00 год. в с. Косарі по вул. П.Куліша, 146, у ході якої вона заподіяла ножове поранення ОСОБА_7 . Запис цієї слідчої дії на оптичному диску, здійснений за допомогою відеозаписувального технічного засобу, відтворений та переглянутий у судовому засіданні під час судового розгляду (т.2 а.п.143-144);

- протокол огляду предметів від 21.03.2019, згідно з даними якого слідчим проведено огляд речей, вилучених під час огляду місця події 26.02.2019 та 28.02.2019 та постанова про визнання вказаних предметів речовими доказами (т.2 а.п.145-146);

- висновок судово-медичної експертизи трупа від 20.04.2019 №05-6-01/218, згідно з даними якого: смерть ОСОБА_7 настала від проникаючого поранення черевної порожнини, яке супроводжувалося ушкодженням тонкої кишки і її брижі із кровотечею в черевну порожнину (3000 мл) та отяготилося гострою крововтратою із розладом кровообігу в судинах внутрішніх органів; ОСОБА_7 отримав проникаюче сліпе поранення черевної порожнини із ушкодженням тонкої кишки і її брижі та раною передньої стінки черевної порожнини зліва, кровотеча в черевну порожнину (3000 мл), крововиливи у тканини по ходу раньового каналу. Дане ушкодження виникло від дії травмуючого предмета, що мав ознаки колюче-ріжучого, можливо типу ножа, прижиттєве, по давнині спричинення може відповідати часу події, має ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпеку для життя (т.2 а.п.147-149);

- висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 18.04.2019 №05-1-09/232, згідно з даними якого кров підозрюваної ОСОБА_5 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютинінами анти-В ізосерологічної системи АВО (т.2 а.п.151-152);

- висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 15.05.2019 року №05-1-08/60, згідно з даними якого кров трупа ОСОБА_7 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютинінами анти-В ізосерологічної системи АВО (т.2 а.п.154-155);

- висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 17.05.2019 №05-1-08/59, згідно з даними якого антиген А у слідах крові людини на плавках, на підштаниках, на штанях може походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А(ІІ) з ізогемаглютинінами анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_7 чи підозрюваної ОСОБА_5 не виключається (т.2 а.п.157-160);

- висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 17.05.2019 №05-1-08/58, згідно з даними якого антиген А у слідах крові людини на вирізі з килима може походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А(ІІ) з ізогемаглютинінами анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_7 чи підозрюваної ОСОБА_5 не виключається (т.2 а.п.162-164);

- документи і дані, які характеризують особу обвинуваченої: копії окремих аркушів паспорта обвинуваченої; копія свідоцтва про народження малолітньої дитини; довідка характеристика, згідно з даними якої обвинувачена за місцем проживання характеризується позитивно, проживає у АДРЕСА_1 , довідка про зареєстрованих за вказаною адресою осіб; вимоги про судимості, згідно з даними яких обвинувачена раніше не судима; довідка, згідно з даними якої обвинувачена не перебуває на обліку і лікаря психіатра та перебуває на обліку у лікаря нарколога (т.2 а.п.103-109).

Від огляду у судовому засіданні речових доказів сторони відмовилися.

За клопотанням захисника до справи долучено характеристики обвинуваченої з місця проживання та навчання сина, згідно з даними яких на даний час остання характеризується винятково позитивно.

Також за клопотанням сторони захисту, проти задоволення якого не заперечував прокурор, у цьому кримінальному провадженні ухвалою суду від 12.03.2024 була призначена комплексна амбулаторна судова психолого-психіатрична експертиза, проведення якої доручено експертам Черкаської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», на вирішення якої поставлені ряд питань, пов`язаних із індивідуально-психологічними особливостями обвинуваченої, які могли вплинути на характер інкримінованих їй дій, наявності ознак перебуванням у стані сильного душевного хвилювання, обумовленості такого стану, у разі наявності, його впливу на розвиток інкримінованих дій, адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації, а також щодо наявності психічних розладів, можливості усвідомлювати свої дії, керувати ними, тощо.

Згідно з висновком комплексної судової експертизи від 30.05.2025 № 309, проведеної судово-психіатричним експертом та експертом-психологом, встановлено, що ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння (26 лютого 2019 року), страждала на розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю із синдром залежності та епізодичною формою вживання - що не позбавляло на вказаний період часу її здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 у даний час (час проведення експертизи) виявляє ознаки розладів психіки і поведінки внаслідок вживання із синдромом залежності та епізодичною формою вживання, в теперішній час – утримання (стійка ремісія) – що не позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. ОСОБА_5 не потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

До індивідуально-психологічних особливостей підекспертної ОСОБА_5 належать риси активної особистісної позиції, стенічність, актуальність потреби в тісній та стабільній емоційній прив`язаності. Підекспертна схильна легко ототожнювати себе з особистісно значними людьми, з їхніми потребами та різними аспектами їхнього життя. Порушення у сфері усталених міжособистісних зв`язків є найбільш стресогенною обставинної для підекспертної. Характерна реакція на перешкоди за внутрішньо конфліктним типом (поєднання активності, наполегливості з рисами підкорюваності, намагання відповідати очікуванням особистісно значимих осіб, що створює загальне тло емоційної напруженості в емоційних переживаннях). Провідними мотиваційними чинниками підкекспертного визначається актуальність потреби в тісній та стабільній емоційній прив`язаності. Встановлені індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_5 суттєво не вплинули на характер інкримінованих їй дій щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 26 лютого 2019 року. Підекспертна особа ОСОБА_5 при скоєнні інкримінованого їй діяння перебувала у стані вираженого емоційного збудження (фрустрації) унаслідок протиправних дій з боку потерпілого, що може розглядатись, як психологічна підстава сильного душевного хвилювання, оскільки зазначений стан суттєво вплинув на її свідомості та поведінку. Підекспертна ОСОБА_5 на момент скоєння інкримінованих їй дій 26 лютого 2019 року під час травмування потерпілого ОСОБА_7 не перебувала у стані фізіологічного афекту. Стан вираженого емоційного збудження (фрустрації) ОСОБА_5 обумовлений систематичними протиправними діями потерпілого ОСОБА_7 , вчиненими ним відносно до 26 лютого 2019 року, а також протиправними діями, вчиненим ОСОБА_7 відносно ОСОБА_21 безпосередньо 26 лютого 2019 року.

Індивідуальні властивості психічних процесів ОСОБА_5 мають стійкий характер та не змінюються внаслідок протиправних дій інших осіб (в тому числі і потерпілого ОСОБА_22 ), безпосередньо не впливали на правильність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації та на їх відтворення у показаннях. Протиправні дії ОСОБА_7 вчиненні відносно ОСОБА_5 призвели до змін у її емоційному стані на момент скоєння інкримінованих їй.

За клопотанням прокурора з метою роз`яснення зазначених висновків в судове засідання були викликані для допиту експерти ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .

Експерт-психолог ОСОБА_24 зазначив, що ОСОБА_5 під час вчинення інкримінованих дій перебувала під впливом емоційного стану – фрустрації, викликаного, серед іншого, поведінкою потерпілого, елементами домашнього насильства, наявністю під опікою обвинуваченої новонародженої дитини віком до одного року. Потерпілий смикав ОСОБА_5 за волосся, погрожував відібрати дитину. Вчинок обвинуваченої був імпульсивним, викликаним поведінкою потерпілого, його образами, зловживанням алкоголем. Стан фрустрації мав накопичувальний характер, а дії обвинуваченої відповідають польовій поведінці. В такому стані особа може перебувати один раз в житті. Стан вираженого емоційного збудження (фрустрації) можливий при перебуванні в стані алкогольного сп`яніння. Під час цього стану ОСОБА_5 керувала своїми діями та усвідомлювала наслідки з точки зору психіатрії, однак відповідно до понять фрустрації в психології такий стан в особи передбачає, що особа не адекватно оцінює ситуацію, взаємодії з потерпілим, не може встановити адекватні цілі, вибирати реальні цілі для вирішення ситуації, що склалась, тобто в стані фрустрації у особи порушується чітке мислення та керування своєю поведінкою.

Експерт-психіатр ОСОБА_23 також підтвердив свою частину висновку і у межах власних спеціальних знань вказав, що виявлені ним розлади психіки та особистості обвинуваченої не перешкоджали виникненню у ОСОБА_5 реакції фрустрації.

Суд, безпосередньо, всебічно, ретельно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

За приписами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

За приписами ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Суд же, відповідно до ст.26 КПК України, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з висунутим ОСОБА_5 обвинуваченням остання обвинувачується у нанесенні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

На підтвердження перебування обвинуваченої у цьому стані прокурором надано аркуш паперу, зовні схожий на фіскальний чек чи чек алкотестера «Драгер», на звороті якого міститься логотип мережі автозаправних станцій, а на лицевій частині ряд рукописних записів, зокрема ПІБ та дата народження обвинуваченої, два підписи і рукописний напис « ОСОБА_17 », а інший друкований текст є нечитабельним; письмові пояснення ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , згідно з якими ОСОБА_5 у їх присутності проходила освідування на стан алкогольного сп`яніння з використанням алкотестера «Драгер 6810», під час якого прилад показав 2,16 проміле.

Однак, указані пояснення судом не визнаються доказами у розумінні приписів ст.84 КПК України, а клопотань про виклик вказаних осіб для допиту в судовому засіданні не було заявлено.

Написи на аркуші паперу, схожому на чек приладу «Драгер», які доступні для сприйняття через можливість прочитання, не містять інформації, яка б відповідала вищевказаним поясненням щодо показників сп`яніння у відповідних одиницях вимірювання (проміле).

Крім того, стороною обвинувачення не надано акту огляду на стан сп`яніння, як це у обов`язковому порядку передбачено у більш спрощеній процедурі притягнення до адміністративної відповідальності.

Медичний огляд ОСОБА_5 на стан сп`яніння в межах досудового розслідування не проводився, про що заявлено стороною захисту і не було спростовано прокурором.

Із урахуванням викладеного суд уважає, що стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами обставину перебування ОСОБА_5 під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим вказана обставина виключається із формулювання обвинувачення, визнаного доведеним.

Разом із цим суд дійшов висновку, що інші надані прокурором докази, які досліджені безпосередньо судом за участю сторін кримінального провадження та зміст яких відображений у даному вироку, є належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки прямо чи непрямо підтверджують умисне заподіяння обвинуваченою ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_7 за обставин, які зазначені у вироку.

Судом ретельно досліджено докази, що мали значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винної, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема судом враховано спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку винної і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Як з`ясовано у ходу судового розгляду обвинувачена та потерпілий були тривалий час знайомі, однак спільно не проживали, їхні стосунки не мали ознак, які характерні подружжю, однак вони мали спільну дитину, що не заперечувалося сторонами.

Як слідує з показань свідка ОСОБА_10 потерпілий часто бив обвинувачену, знущався над нею, зокрема гасив об неї недопалки, підвішував на мотузці. У зв`язку із такими діями вони неодноразово зверталися з донькою до прокуратури із заявами про злочини. Останнього було засуджено за незаконне проникнення до житла, в якому вони з донькою проживають. Також щодо ОСОБА_7 судом розглядалося кримінальне провадження за нанесення їй, ОСОБА_10 , тілесних ушкоджень, однак воно закрите у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Щодо останнього показання ОСОБА_10 цілком узгоджуються із відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень та були перевірені судом шляхом доступу до реєстру у порядку оцінки і перевірки доказів. Зокрема, ОСОБА_7 вироком Кам`янського районного суду Черкаської області від 25.10.2017 у справі № 696/787/17 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.162 КК України, за фактом протиправного проникнення до домоволодіння в АДРЕСА_1 , де власне і сталася подія кримінального правопорушення у цьому провадженні. Також відомості цього реєстру відповідають показанням щодо закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 (ухвала Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2019 року у справі № 696/1221/18.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 , який залучався як понятий під час ОМП та є сусідом обвинуваченої, ОСОБА_7 в цьому будинку не проживав, інколи з`являвся, завжди в стані алкогольного сп`яніння, постійно вчиняв сварки. Його забирали працівники поліції, але він усе одно повертався. Він це бачив, бо проживає навпроти будинку де живе обвинувачена, через дорогу.

Відомості, які містяться у наданих стороною обвинувачення копіях роздруківок відомостей із АРМОР (інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України), свідчать, що ОСОБА_5 та її мати ОСОБА_10 систематично звертались по лінії «102» про скоєння ОСОБА_7 неправомірних дій щодо них у період з грудня 2016 року і по 26 лютого 2019 року. Згідно з указаними відомостями заявники ОСОБА_5 та ОСОБА_10 чисельну кількість разів зверталися до правоохоронців із повідомленнями про вчинення ОСОБА_7 протиправних дій за місцем їхнього проживання в АДРЕСА_1 . Перед інкримінованою подією останнє повідомлення неправомірні дії ОСОБА_7 від ОСОБА_5 до служби «102» надходило 20.02.2019. Крім того, зафіксовані повідомлення містять інформацію про насильницькі дії з боку ОСОБА_7 , нанесення тілесних ушкоджень, проникнення до житла, що стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення останнім кримінальних правопорушень.

Аналізуючи докази, які стосуються суб`єктивної сторони злочину, судом також враховується, що під час огляду не було встановлено порушення обстановки у житлі, в якому сталася подія, а знаряддя злочину є кухонним ножем, який ОСОБА_5 тримала в руці у момент вчинення щодо неї протиправної дії потерпілим, яка виразилася у хапанні за волосся.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні підтвердив, що був залучений як понятий під час огляду місця події. Під час огляду на кухні був вилучений ніж. На столі бачив почищену та неочищену картоплю, а тому припускає, що подія сталася під час приготування їжі.

Згідно з висновком комплексної судової експертизи від 30.05.2025 № 309, проведеної судово-психіатричним експертом та експертом-психологом ОСОБА_5 при скоєнні інкримінованого їй діяння перебувала у стані вираженого емоційного збудження (фрустрації) унаслідок протиправних дій з боку потерпілого, що може розглядатись, як психологічна підстава сильного душевного хвилювання, оскільки зазначений стан суттєво вплинув на її свідомості та поведінку. Стан вираженого емоційного збудження (фрустрації) ОСОБА_5 обумовлений систематичними протиправними діями потерпілого ОСОБА_7 , вчиненими ним відносно до 26 лютого 2019 року, а також протиправними діями, вчиненим ОСОБА_7 відносно ОСОБА_21 безпосередньо 26 лютого 2019 року. Протиправні дії ОСОБА_7 вчиненні відносно ОСОБА_5 призвели до змін у її емоційному стані на момент скоєння інкримінованих їй.

Експерт-психолог ОСОБА_24 у судовому засіданні серед іншого вказав, що ОСОБА_5 під час вчинення інкримінованих дій перебувала під впливом емоційного стану – фрустрації, викликаного, серед іншого, поведінкою потерпілого, елементами домашнього насильства, наявністю під опікою обвинуваченої новонародженої дитини віком до одного року. Потерпілий смикав ОСОБА_5 за волосся, погрожував відібрати дитину. Вчинок обвинуваченої був імпульсивним, викликаним поведінкою потерпілого, його образами, зловживанням алкоголем. Стан фрустрації мав накопичувальний характер, а дії обвинуваченої відповідають польовій поведінці. Стан вираженого емоційного збудження (фрустрації) можливий при перебуванні в стані алкогольного сп`яніння. Під час цього стану ОСОБА_5 керувала своїми діями та усвідомлювала наслідки з точки зору психіатрії, однак відповідно до понять фрустрації в психології такий стан в особи передбачає, що особа не адекватно оцінює ситуацію, взаємодії з потерпілим, не може встановити адекватні цілі, вибирати реальні цілі для вирішення ситуації, що склалась, тобто в стані фрустрації у особи порушується чітке мислення та керування своєю поведінкою.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Дослідивши та оцінивши вищезазначені докази, зокрема висновок судової психолого-психіатричної експертизи та показань експертів, суд, у межах передбачених законом повноважень та керуючись внутрішнім переконанням дійшов висновку, що під час нанесення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7 , яке зазначене в обвинувальному акті, обвинувачена перебувала у стані сильного душевного хвилювання унаслідок перебування у емоційному стані фрустрації, який виник раптово як реакція на протиправне насильство з боку потерпілого, а також був викликаний тривалим системним жорстоким поводженням, що принижує честь і гідність особи, з боку потерпілого.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, суд може змінити обвинувачення та перекваліфікувати дії обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи обвинуваченого за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено.

Ураховуючи викладене, суд перекваліфіковує дій обвинуваченої ОСОБА_5 з ч.2 ст.121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого) на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, та кваліфікує її дії за ст.123 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням та таким, що принижує честь і гідність особи, за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, яке уважає доведеним.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Дослідивши дані про особу обвинуваченої ОСОБА_5 , при визначенні останній покарання суд бере до уваги:

- характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, на момент вчинення класифікувалося як злочин середньої тяжкості, а станом на дату ухвалення вироку відноситься до нетяжких злочинів;

- відношення обвинуваченої до скоєного, фактично визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнаного судом доведеним, та розкаялася у вчиненому;

- особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивно характеризується за місцем проживання та навчання дитини, .

Як обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до положень ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд не вбачає підстав для застосування при призначенні ОСОБА_5 покарання положень ст.69, 69-1 КК України.

За таких обставин суд призначає ОСОБА_5 основне покарання у межах санкції ст.123 КК України у виді позбавлення волі і вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до чинної редакції ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.123 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Згідно з ч.1 ст.49 КК України (у діючій редакції), строк давності у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, складає три роки. Сплив строку давності є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Станом на дату ухвалення вироку вказаний строк сплинув, даних про його переривання чи зупинення судом не встановлено. При обчисленні строку давності судом застосовуються положення ст.12, 49 КК України у чинній редакції, як такі, що поліпшують становище особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, оскільки діючі на час вчинення кримінального правопорушення редакції вказаних норм передбачали строк давності у п`ять років.

Згідно з ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК України. При цьому таке звільнення особи від покарання за строками давності є обов`язком суду, залежить від настання передбачених ст. 49 КК України правових підстав і не залежить від волевиявлення учасників кримінального провадження.

З огляду на наведене, у зв`язку зі спливом строку, передбаченого п.2 ч.1 ст.49 КК України та не встановленні обставин, з якими пов`язано зупинення чи переривання перебігу давності, передбачених ч.2 та ч.3 ст.49 КК України, ОСОБА_5 підлягає звільненню від покарання, призначеного їй за ст.123 КК України, на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України.

Під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченої ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього зі строком дії по 06 червня 2019 року. На стадії судового провадження щодо ОСОБА_25 застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час з 11 липня 2019 року до 11 вересня 2019 року та у подальшому не продовжувався.

Частиною другою статті 4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, крім випадків, коли пізніше прийнятий закон поліпшує становище особи (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність). Умови та підстава застосування зворотної дії закону про кримінальну відповідальність в часі визначені у ст.5 КК України та спрямовані на поліпшення становища визначених у цій нормі осіб.

Частина сьома статті 72 КК України у чинній редакції, зокрема, передбачає зарахування судом цілодобового домашнього арешту у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі. Стаття 72 КК України доповнена цією частиною Законом України № 3342-IX від 23.08.2023, який набрав чинності з 28.03.2024, тобто після вчинення інкримінованого обвинуваченій правопорушення.

Однак, відповідно до ст. 4, 5 КК України, вказана норма підлягає застосуванню щодо ОСОБА_5 , оскільки поліпшує становище особи, яка притягується до кримінальної відповідальності (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність), а тому на підставі ч.7 ст.72 КК України ОСОБА_5 у строк відбування призначеного покарання слід зарахувати строк застосування щодо неї запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у період з 08 квітня 2019 року по 06 червня 2019 року включно з розрахунку - три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі. Зарахування домашнього арешту у нічний час до строку відбування призначеного покарання законом не передбачено.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У межах цього кримінального провадження 11.07.2019 потерпіла ОСОБА_11 звернулася із цивільним позовом до обвинуваченої ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 20884 грн. 55 коп. та моральної шкоди в сумі 500000 грн. 00 коп., завданих кримінальним правопорушенням. Указаний позов прийнятий судом до розгляду ухвалою попереднього складу суду від 11.07.2019, а також нинішнім складом суду ухвалою від 17.11.2021.

22 лютого 2022 року до суду надійшла заява потерпілої ОСОБА_11 про відмову від вказаного позову.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1-3 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Ураховуючи викладене, провадження у справі в частині заявленого потерпілою до обвинуваченої цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає закриттю у зв`язку з відмовою позивача від позову на підставі ч.3 ст.206 ЦПК України.

Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 369-371, 374 КПК України, ст. 12, 49, 50, 65, 66, 67, 121, 123 КК України, ст. 206 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.123 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування призначеного покарання строк застосування щодо неї запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у період з 08 квітня 2019 року по 06 червня 2019 року включно з розрахунку - три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_5 від призначеного за ст.123 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ч.1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Прийняти відмову потерпілої ОСОБА_11 від цивільного позову до обвинуваченої ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Провадження у справі в частині заявленого потерпілою ОСОБА_11 до обвинуваченої ОСОБА_5 цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 20844 грн. 55 коп. та моральної шкоди в сумі 500000 грн. 00 коп., завданих кримінальним правопорушенням, - закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- кухонний ніж, кусок ряднини, чоловічі труси, підштаники, джинсові штани, пара шкарпеток, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП№2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області, - знищити після набрання вироком законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку у день його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1