Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №697/137/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/137/26

Провадження № 1-кп/697/108/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку у кримінальному провадженні №1 2026 25 534 0000003 від 01.01.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Нова-Каховка, Херсонської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, незаміжньої, пенсіонерки, фізичної-особи підприємця, не маючої на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, до категорії осіб, які мають групу інвалідності не відноситься, постраждалої в наслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, раніше не судимої,-

-у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 08 грудня 2025 року, близько 07 год. ЗО хв., перебуваючи поряд з кіоском, що неподалік магазину «Карапишівські ковбаси» по вул. Шевченка, 1 Зе, в м. Канів, Черкаської області, (більш точної адреси не встановлено), переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, шляхом знахідки таємно викрала банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» номер НОМЕР_1 , до якої було прикріплено рахунок НОМЕР_2 , яка є матеріальною формою одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на носії, і у контексті положень ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1,15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засіб доступу до банківських рахунків та яка належить потерпілому ОСОБА_4 , після чого цього ж дня, розрахувалася нею в магазинах «Кава тютюн» о 08 год. 11 хв. на суму 25 грн. та о 08 год. 27 хв. на суму 300 гри., «Карапишівські ковбаси» о 08 год. 40 хв. на суму 299 грн. 58 коп., «Аврора» о 08 год. 47 хв. на суму 557 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 , вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.

Формулювання статті (частин статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Частина 1 ст. 357 КК України – викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, -караються штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Частиною 2 ст. 12 КК України встановлено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Отже, враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 357 КК України передбачене основне покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, то кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК є кримінальним проступком.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

В обвинувальному акті прокурором в порядку ч. 1 ст. 302 КПК України зазначене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додана письмова заява обвинуваченої ОСОБА_3 , яка складена в присутності захисника ОСОБА_5 , в якій обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість та письмова заява потерпілого ОСОБА_4 якими вони погодилися із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. А відповідно до другого речення ч. 2 ст. 382 КПК, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження), про що свідчать відповідне письмове клопотання та заява, суд, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України, дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).

Оцінені судом додані до обвинувального акта матеріали також дають підстави для висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , про винуватість останньої в його вчиненні, про наявність фактичних підстав для визнання нею винуватості та про відповідність встановлених органом досудового розслідування обставин наявним матеріалам досудового розслідування та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.

До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченої, тяжкість скоєного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Обвинувачена вину визнала повністю, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, являється пенсіонеркою, фізичною-особою підприємцем, незаміжньою, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не відноситься до категорії осіб, які мають інвалідність, являється постраждалою в наслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, до лікаря-нарколога не зверталася.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що йому необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу.

Суд вважає, що саме ця міра покарання з урахуванням обставин даного кримінального провадження буде достатньою для його виправлення та перевиховання і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та надасть можливість останньому довести розуміння своїх протиправних дій та своє виправлення.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувалися і обранню не підлягають.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експертів в кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

З цих підстав та керуючись статтями 368, 370-371, 373-376, 381, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирати.

Речові докази: виписку по банківському рахунку АТ КБ «ПрибатБанк» НОМЕР_2 , банківській карті НОМЕР_3 за період з 01.12.2025 по 31.12.2025, а також скріншоти СМС-повідомлень про здійснення оплати, які надходили потерпілому ОСОБА_4 ; DVD-R диск, де наявний відеозапис з внутрішніх камер відеоспостереження магазину «Карапишівські ковбаси», що розташований за адресою: вул. Шевченка, 13 Е в м. Каневі Черкаського району Черкаської області за 08.12.2025 та DVD-R диск, де наявний відеозапис з внутрішніх камер відеоспостереження магазину «Аврора», що розташований за адресою: вул. Шевченка, 13 В в м. Каневі Черкаського району Черкаської області за 08.12.2025, – залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий ОСОБА_1