Рішення від 22 грудня 2025 р. у справі №372/6500/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6500/25

Провадження 2-3079/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Сташків Т.Г.

при секретарі Таценко М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

13.11.2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1193-6060 від 23.04.2023 року у розмірі 130 000 грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 23.04.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1193-6060. Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа з наданням позивачу одноразового ідентифікатора А2225 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримала кредит в сумі 26 400 грн. 00 коп. зі строком кредитування 300 днів, базовим періодом 14 днів, зниженою % ставкою1,20 % в день, стандартною % ставкою 1,50 % в день. Всупереч умов кредитного договору відповідач не повернула у повному обсязі кредит, а також не виконала інші грошові зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим станом на 19.09.2025 року виникла заборгованість на загальну суму 146 051 грн. 20 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 26 400 грн. 00 коп., прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 117 691 грн. 20 коп., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1 960 грн. 00 коп. Позивачем прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 16 051 грн. 20 коп. за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 130 000 грн. 00 коп. Позивач просить стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 26 400 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 103 600 грн. 00 коп., що разом становить 130 000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді від 18.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання.

23.12.2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.

26.12.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, до позову подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважав можливим розглянути спір у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, наступні обставини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У своїй позовній заяві позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вказує, що 23.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1193-6060.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну комерцію». Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору, моментом підписання такого договору є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом. Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. На думку позивача, таким одноразовим ідентифікатором є кодом НОМЕР_1 , який зазначений у тексті договору у розділі «Реквізити сторін».

Відповідач ОСОБА_1 не укладала із позивачем у паперовому чи електронному вигляді договору.

Позивачем не доведено і матеріалами справи не підтверджено отримання ним цифрового підпису і підписання спірного договору, ознайомлення з Правилами про надання споживчих кредитів, що є порушенням вимог cт.ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

На підтвердження укладення договору позивач додав роздруківку правил відкриття кредитної лінії, роздруківку паспорта споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, роздруківку таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1193-6060 на якому відсутній підпис відповідача ОСОБА_1 , роздрукований бланк (проект) договору про відкриття кредитної лінії № 1193-6060 від 23.04.2023 року, на якому відсутній підпис відповідача у справі ОСОБА_1 . Однак, такі дії свідчить про протиправне використання персональних даних відповідача, а також не укладення та не підписання цих документів відповідачем.

Таким чином, позивач не надав доказів укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов договору, включаючи правила Позивача відкриття кредитної лінії, тобто їх оригіналів, а надані докази є неналежними, недопустимими і недостовірними у розумінні ст. ст. 77, 78, 79, 100 ЦПК України.

Позивач в своїй позовній заяві стверджує, що надав кошти у розмірі 26 400,00 грн. і вимагає сплатити 130 000,00 грн., посилаючись на довідку про перерахування суми кредиту № 1193-6060 від 23.04.2023 року та довідку про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи, яка не є фіскальним документом, незавірена, а тому не є належним, допустимим та достовірним доказом того, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надав кошти, а відповідач їх отримала.

Також, позивач у своїй позовній заяві стверджує, що відповідач в загальній кількості 3 рази оформлювала кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідачки з процедурою оформлення та виконання кредитного договору. Дане твердження не підтверджується жодним письмовим доказом у справі в розумінні вимог ст. ст. 76-81 ЦПК України.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, та Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 липня 2018 року у справі №2-2171/11.

Щодо неукладення кредитного договору в «електронній формі» та настання правових наслідків згідно рішення Великої Палати Верховного Суду слід зазначити наступне.

Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 30 листопада 2022 року за заявою особи яка подала касаційну скаргу розглянуто клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики з питання щодо правових наслідків перерахування коштів, які надаються на підставі кредитного договору, оформленого в електронній формі, на банківську картку третьої особи, яка не є стороною договору, та можливості застосування такої обставини при доказуванні факту неукладення кредитного договору особою, яка зазначена у договорі як позичальник.

Позивачем нараховано і штраф, і пеню, що, відповідно до вказаного вище, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.

Таким чином, обставини, що покладені в основу позову не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Суд вважає, що позивачем не доведено обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення зобов`язань сплатити визначені позовом кошти, тому достатніх підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом не встановлено достатніх правових і фактичних підстав для покладення на відповідача у судовому порядку обов`язку сплати передбачених позовом коштів, позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами, тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 10, 12. 13, 18, 77, 78, 79, 100, 247, 258, 259, 260, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 12, 14, 16, 549, 626, 638, 764 ЦК України, суд, ст. 3, 11, 12, Закону України «Про електронну комерцію»,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г.Сташків