Рішення від 08 грудня 2025 р. у справі №372/6505/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6505/25

Провадження 2-514/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2025 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Таценка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Обухів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить: визнати поважними причини пропуску позивачем строку на подачу позовної заяви про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3645 від 15.08.2025 року та поновити процесуальний строк, встановлений законом, на подачу позовної заяви; скасувати постанову № 3645 від 15.08.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП); закрити провадження в адміністративній справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно з постановою № 3645 від 15.08.2025 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.09.2025 року він отримав постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3645 від 15.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою 05.08.2025 року о 16 год. 50 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено правопорушення, а саме, ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці № 1059582 на дату 24.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У встановленому правопорушенні вбачаються порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн.

Копію оскаржуваної постанови позивач отримав лише 01.09.2025 року, про що він особисто розписався із зазначенням дати отримання.

Позивач не згоден з указаною постановою та вважає її незаконною з огляду на наступне.

При складанні постанови уповноважена особа не зазначила та не надала доказів неможливості отримання інформації з відповідних реєстрів. Оскаржуваною постановою не доведено, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, у постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Вказана постанова винесена з порушеннями процедури розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності.

Виходячи з норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», інформацію, яку не оновив позивач, відповідач повинен був отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Натомість, позивач своєчасно оновив дані за допомогою застосунку Резерв+. У червні 2024 року позивач прибув до відповідача, оновив особисто там усі дані і почав проходження ВЛК, яке через його важкий стан здоров`я закінчилось у жовтні 2024 року. Після цього позивач отримав військово-обліковий документ від 31.10.2024 року та в цей же день подав заяву про відстрочку.

Відповідачем не надано доказів направлення повістки позивачу, про яку йде мова в оскаржуваній постанові.

Крім того, оскаржувана постанова складена 15.08.2025 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП, оскільки в постанові зазначено, що позивач не з`явився до відповідача 24.11.2024 року, що є датою вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, в оскаржуваній постанові відсутні докази на підтвердження вчинення правопорушення позивачем, відповідачем не дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, тому він звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.10.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та призначено справу до розгляду на 06.11.2025 року.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились; до суду надійшла заява представника позивача щодо розгляду справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують, прошуть задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що згідно з копією протоколу № 967 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05.08.2025 року цей протокол складено про те, що 05.08.2025 року о 16 год. 50 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено правопорушення, а саме, ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці № 1059582 на дату 24.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У встановленому правопорушенні вбачаються порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 надав пояснення, що він нічого не порушував, повістку не получав, ніхто не приходив, оскільки він постійно вдома.

Постановою № 3645 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 15.08.2025 року, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності; враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено на нього штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп.

Цією постановою установлено, що 05.08.2025 року о 16 год. 50 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено правопорушення, а саме, ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці № 1059582 на дату 24.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У встановленому правопорушенні вбачаються порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На розгляді справи ОСОБА_1 був присутній та надав пояснення, що рекомендованого листа з відміткою «Повістка ТЦК» чи повідомлень про наявність такої повістки він не отримував. Більш того, в день прибуття, згідно з повісткою, він перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення відстрочки від мобілізації у зв`язку з тим, що він є особою з інвалідністю другої групи. Після перевірки пояснень, в тому числі, у книзі відвідувачів до ІНФОРМАЦІЯ_3 та відомостям з ЄДРПВР не було підтверджено відвідування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений, не забрав рекомендований лист з відміткою «Повістка ТЦК» та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 на час та дату, зазначені у повістці. Докази, які б виправдовували правопорушення, або встановлювали відсутність адміністративного правопорушення, на момент розгляду справи не надходили.

Згідно з копією витягу № 251090-05062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 05.06.2024 року ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вид військового обліку: рядовий, сержантський і старшинський склад запасу; звання: солдат; військово-облікова спеціальність: перевезення автомобільним транспортом, водій 790037; постанова ВЛК: придатний; дата проходження ВЛК: 04.05.2001 року; наявність права на бронювання від призову на військову службу під час мобілізації: не заброньовано; наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації: ні; не перебуває у розшуку.

Згідно з витягами із мобільного додатку Резерв+, сформованими 07.08.2025 року та 02.09.2025 року, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним; має відстрочку до завершення мобілізації; тип відстрочки: п. 2 ч. 1 ст. 23; перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 ; постанова ВЛК: придатний до служби у в/ч забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_5 , закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони; дата ВЛК: 17.10.2024 року; має інвалідність 2ї групи; діє до 01.01.2026 року; звання: солдат; номер в реєстрі Оберіг: 220820221362104900014; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; дата уточнення даних: 17.07.2025 року; дані уточнені вчасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 6 цього Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 цього Кодексу постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Стаття 210 КУпАП регулює порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вчинення таких дій в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зокрема ст. 210-1 КУпАП) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За змістом ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до вимог абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відтак, позивач як військовозобов`язаний має обов`язок прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема у строк, що вказаний у повістці.

Відповідно до п.п. 27, 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з абз. 1 п. 33 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У абз. 2 п. 33 Порядку зазначено, що у разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Відповідно до п. 41 зазначеного вище Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного; 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення та вручення повістки № 1059582 про необхідність з`явлення позивача на дату 24.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами, що позивач порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме а саме ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, встановлені під час судового розгляду справи обставини вказують на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Також, з витягів із мобільного додатку Резерв+, сформованих 07.08.2025 року та 02.09.2025 року, вбачається, що позивач є військовозобов`язаним; має відстрочку до завершення мобілізації; тип відстрочки: п. 2 ч. 1 ст. 23; перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 ; постанова ВЛК: придатний до служби у в/ч забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_5 , закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони; дата ВЛК: 17.10.2024 року; має інвалідність 2ї групи; діє до 01.01.2026 року; звання: солдат; номер в реєстрі Оберіг: 220820221362104900014; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; дата уточнення даних: 17.07.2025 року; дані уточнені вчасно. У витягах також вказані адреса електронної пошти та номер телефону.

З витягу № 251090-05062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 05.06.2024 року вбачається, що позивач перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вид військового обліку: рядовий, сержантський і старшинський склад запасу; звання: солдат; військово-облікова спеціальність: перевезення автомобільним транспортом, водій 790037; постанова ВЛК: придатний; дата проходження ВЛК: 04.05.2001 року; наявність права на бронювання від призову на військову службу під час мобілізації: не заброньовано; наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації: ні; не перебуває у розшуку.

З наведеного вбачається, що позивач має дійсний військово-обліковий документ в електронній формі, в якому міститься вся необхідна інформація.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

За положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Таких доказів відповідач суду не надав.

Частина 2 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06.12.1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

У рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)

Оскільки суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини позивача повинні тлумачитися на його користь.

Встановлені під час судового розгляду справи обставини вказують на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови як протиправної та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а відтак, про обґрунтованість позовних вимог та задоволення адміністративного позову.

Разом з тим, суд оцінює критично доводи позивача, що оскаржувана постанова складена поза межами строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Так, оскаржувану постанову № 3645 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача винесено 15.08.2025 року.

Цією постановою встановлено, що 05.08.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено правопорушення, а саме, позивач не з`явився за викликом по повістці на дату 24.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, за змістом оскаржуваної постанови датою вчинення адміністративного правопорушення є 24.11.2024 року, а датою його виявлення – 05.08.2025 року.

За положеннями ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

З огляду на зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову винесено в межах строку, встановленого ст. 38 КУпАП.

За змістом ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Оскаржувану постанову було винесено 15.08.2025 року.

Позивач зазначає у позові, що копію оскаржуваної постанови він отримав 01.09.2025 року, про що він особисто розписався із зазначенням дати отримання.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідачем та одержання позивачем оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене вище, з урахуванням доводів позивача, що копію оскаржуваної постанови він отримав 01.09.2025 року, суд вважає, що строк звернення до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови № 3645 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 15.08.2025 року підлягає поновленню.

Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією ІД: 1675-5439-9955-8923 від 03.09.2025 року.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача підлягає стягненню 605,60 грн. у відшкодування судового збору.

Керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 7, 9, 210, 210-1, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 5, 6, 77, 132, 134, 139, 229, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову № 3645 від 15 серпня 2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом тридцять днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г. Сташків