Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №367/10401/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10401/25

Провадження №2/367/273/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 367/10401/25 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказує, що 07 березня 2019 року відповідач уклав з АТ «Альфа Банк» Угоду про надання споживчого кредиту № 631126037, на підставі якої відповідачу був наданий кредит. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 30.06.2025 року утворилась заборгованість в сумі 130 863,75 грн., з яких: 93 715,59 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 37 147,86 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,30 грн - відсотки за простроченим тілом кредиту. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

2. Стислий виклад позицій сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, представником позивача подано заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення судом не заперечує.

Відповідач про дату, час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, отриманих судом відповідно до вимог ч. 6ст. 187 ЦПК України. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило, процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зважаючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 07 березня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки на відкриття відновлювальної кредитної лінії, мета кредиту для особистих потреб, строк дії міжнародної платіжної картки МС Debit World - 3 роки, ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 гривень, процента ставка 24% річних, тип процентної ставки - фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Підписанням оферти відповідач підтвердив, що попередньо ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту; з нормами ЗУ «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.

Згідно оферти, відносини між відповідачем та Банком та істотні умови надання та користування кредитом, що не врегульовані Угодою, відповідач пропонував врегулювати договором, діюча редакція якого розміщення за відповідною електронною адресою.

07 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, у якому, зокрема, передбачено строк договору, мета отримання кредиту, процента ставка за користування кредитними коштами, порядок повернення кредиту, тощо.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту.

З оферти вбачається, що відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що отримав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 07.03.2019.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать, що з моменту підписання банком отриманого відповідачем акцепту, кредитний договір №631126037 від 07.03.2019 року набув чинності, відповідач погодився з визначеними у оферті умовами кредитування, про що свідчить його особистий підпис.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що 07.03.2019 року між «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положенням частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 646 ЦК України, визначено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Альфа-Банк» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №631126037 від 07.03.2019.

Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов кредитного договору та користування ними підтверджується виписками по рахунку.

До позовної заяви позивач надав виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 07.03.2019 року по 30.06.2025 року (а.6-15).

Також із довідки АТ « СЕНС БАНК» вбачається, що в межах оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631126037, укладеного між ОСОБА_1 та АТ « Альфа – Банк» ( правонаступник – АТ « СЕНС БАНК») випущено кредитну картку НОМЕР_1 термін дії якої до 31.12.2020 року та кредитну картку НОМЕР_2 термін дії якої до 31.12.2025 року ( а.с.31).

З матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, заборгованість Відповідача за кредитом станом на 30.06.2025 року складає 130 863,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредитом – 93 715,59 грн.; заборгованість за відсотками – 37 147,86 грн., відсотки за прострочене тіло кредиту – 0,30 грн (а.с.15).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суд дав оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Такі висновки наведені, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16.

Отже, надана позивачем виписка по рахунку відповідача № НОМЕР_3 є належними та допустимими доказами в справі, оскільки вказані виписки з банківського рахунку містять інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми основного боргу, суми процентів та овердрафт.

Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно поданого стороною позивача розрахунку заборгованості за тілом кредитом, оскільки маючи сумніви щодо вказаного розрахунку як доказу, не погоджуючись із розміром заборгованості та порядком його визначення відповідач не був позбавлений можливості надати свої докази на спростування даних такого розрахунку та суми заборгованості, або ж звернутись до суду із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, однак таким правом не скористався.

Отже, належних доказів невірності, наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту, відповідачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи. Крім того відповідач не звертався до суду з клопотанням про призначення відповідної судово-економічної експертизи.

Крім того, уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися умов Договору.

Суд враховує, що відповідач підписав договір, а отже ознайомився та погодився з усіма його умовами, своїми правами та обов`язками, іншою інформацією.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, порядок його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання ним договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд звертає увагу, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом надана правова оцінка твердженням та посиланням представника відповідача, у зв`язку із чим суд не бере їх до уваги, оскільки обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 631126037 від 07.03.2019 року у розмірі 130 863 ( сто тридцять тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 75 копійок, яка складається: 93 715 ( дев`яносто три тисячі сімсот п`ятнадцять) гривень 59 копійок, 37 147 ( тридцять сім тисяч сто сорок сім) гривень 86 копійок, 30 копійок відсотки за прострочене тіло кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « СЕНС БАНК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 100;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання (останнє відоме): АДРЕСА_1 .

Суддя М.П. Одарюк