Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №364/40/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/40/26

Провадження № 3/364/28/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 суддя Володарського районного суду Київської області Макаренко Л. А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов 05.01.2026 від Батальйону № 2 Полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі – Батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП) з протоколом про адміністративне правопорушення від 22.12.2025 серії ВАД № 331184 щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює різноробочою на Білоцерківському консервному заводі,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з відомостями зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 22.12.2025 близько 22:00, перебуваючи за місцем проживання свого співмешканця за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно матері свого співмешканця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: виражалася на її адресу нецензурною лайкою, чим могла завдати шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Судове засідання з розгляду справи призначено первісно на 06.01.2026 з урахуванням вимог статті 277-2 КУпАП, надалі відкладено на 12.01.2026 через неявку учасників справи та на 26.01.2026 через відсутність підтвердження повідомлення ОСОБА_1 (враховуючи час тимчасової непрацездатності судді та перебування у відпустці).

У судове засідання 26.01.2026 ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 не з`явилися, остання телефоном повідомила суд, що прибути у судове засідання не зможе у зв`язку із хворобою, не заперечує проти розгляду справи без її участі.

ОСОБА_1 також обізнана про розгляд щодо неї справи, оскільки судову повістку отримала, що підтверджено відповідним рекомендованим поштовим повідомленням, про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення не подавала.

Прокурор, залучений до справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 08.03.2018 у справі «Михайлов проти України», від 06.10.2022 у справі «Бантиш проти України», від 06.10.2022 у справі «Пушкарьов проти України», щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення, та враховуючи повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, не з`явився.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за наявними матеріалами, суд виходить з такого.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.12.2024 у справі № 990SCGC/20/24, провадження № 11-222сап24, суддя має забезпечити необхідний баланс між дотриманням прав сторони і розглядом справи протягом встановленого законом строку або хоча б у розумні строки. При цьому розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені статтею 268 КУпАП, за частиною першою якої така особа має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката тощо. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтею 173-2 КУпАП, не є обов`язковою (частина друга статті 268 КУпАП).

За статтею 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. При цьому названа стаття, визначаючи права та обов`язки потерпілого, так само не вимагає його обов`язкової участі в судовому засіданні.

Суд наголошує, що добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній її участі в розгляді справи, недопущенні зловживань наданими правами, а безпідставне затягування справи нівелює завдання КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1).

Інститут строків у судових провадженнях сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників судового процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судом застосовуються рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Так, згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням… Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (зокрема, рішення від 28.05.1985 у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства», рішення від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

У своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, ЄСПЛ виходив з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить по умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03), а так само в інших справах ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, суд виходить з того, що особа повинна добросовісно ставитися до користування своїми процесуальними правами, виконання своїх обов`язків, має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби національного законодавства для прискорення процедури слухання, не затягувати розгляд справи.

Подібні висновки і підходи застосовує також Верховний Суд у своїй практиці (зокрема, ухвали Касаційного кримінального суду від 16.12.2024 у справі № 341/546/19, Касаційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 440/17704/23, Касаційного цивільного суду від 10.03.2025 у справі № 760/27605/20).

Зважаючи на наведене та враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи, їх обізнаність про дату, час і місце судового розгляду справи, відсутність законодавчих вимог про їх обов`язкову участь, суд вбачає можливим провести розгляд справи за відсутності учасників, якими подано відповідні клопотання, за наявними матеріалами.

Дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення і доданих до нього матеріалах, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (статті 252 КУпАП), вирішуючи справу, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За визначенням пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 зазваного Закону України психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З огляду на це суд виходить з того, що лише факт конфліктної ситуації не може свідчити про насильство, зокрема психологічне, в сім`ї у розумінні наведених приписів статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відтак, домашнє насильство слід відрізняти від конфліктних стосунків. Так, людина, яка чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи. Тоді як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, – це конфлікт.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання, образи під час сімейної сварки, не формують домашнє насильство, оскільки утворюють склад відповідного адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо ці дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

За визначенням статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, насамперед, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 204/2352/16-а).

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі № 752/23552/20).

Також судами вищих інстанцій неодноразово зверталася увага на те, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, тому як і у кримінальному провадженні суд у справах про адміністративні правопорушення повинен бути неупередженим і безстороннім, а відтак не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а судовий розгляд повинен провадитися виключно в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Недотримання таких засад означатиме неминуче перебирання судом на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що в свою чергу є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України», заява № 16347/02, від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії», заява № 36673/04, від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», заява № 926/08, постанови Київського апеляційного суду від 24.12.2019 у справі № 761/26744/19, від 23.09.2019 у справі № 753/9705/19 та інші, які є остаточними в подібній категорії справ).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Отже, провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом виключно в межах пред`явленого обвинувачення, що викладено у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення, згідно з доданими до протоколу доказами (матеріалами), суд не вправі самостійно змінювати формулювання правопорушення та не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені статтею 256 КУпАП, зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються прізвища, адреси свідків, якщо вони є. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються матеріали про правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення (пункт 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.12.2025 серії ВАД № 331184 додано такі докази (матеріали):

– терміновий заборонний припис від 23.12.2025 серії АА № 336733, винесеного стосовно кривдника ОСОБА_1 із забороною на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_2 , строк дії – 3 (три) доби, починаючи з 00:45 23.12.2025 до 00:45 26.12.2025, який не оскаржувався кривдником у порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;

– форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, з якої вбачається характер стосунків кривдника ОСОБА_1 з постраждалою ОСОБА_2 (матір`ю співмешканця) та визначено середній рівень небезпеки;

– письмову заяву потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (матері співмешканця), про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та її письмові пояснення від 22.12.2025;

– рапорт інспектора взводу № 1 роти № 1 бат. № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП від 23.12.2025 про виклик поліції за подією «домашнє насильство»;

– відеозаписи з нагрудних камер (після прибуття на місце події).

Крім того, з матеріалів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, а також з матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 364/39/26, що одночасно розглядається Володарським районним судом Київської області згідно з одночасно поданим до суду протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відносно ОСОБА_2 також за ознаками частини першої статті 173-2 КУпАП за тими самим обставинами, що мали місце 22.12.2025 близько 22:00 год., судом встановлено, що працівниками поліції дії учасників згаданого вище конфлікту ( ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ) кваліфіковано однаково, тобто вони обидві в одній і тій самій ситуації одночасно визнані і кривдниками, і постраждалими особами, що, на переконання суду, суперечить Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Як вбачається з наведених матеріалів, згадані ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у названі у протоколах день і час спільно розпивали спиртні напої, під час цього у них виник словесний конфлікт із використанням нецензурної лайки, ОСОБА_2 викликала поліцію. Складені за наслідками опитування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства різняться у відповідях за однією позицією – за відповіддю на питання № 27 «Щось змушує постраждалу особу турбуватись про безпеку?», на яке ОСОБА_2 дала позитивну відповідь з поясненням, що саме її турбує – «можливість виникнення конфліктів в майбутньому», проте без жодних пояснень, в чому саме полягає небезпека для цієї особи.

Таким чином, перелічені вище матеріали, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, є суперечливими і такими, з яких суд не може встановити дійсні обставини справи, відмежувавши домашнє насильство від сімейного конфлікту, а так само визначивши, хто є дійсно потерпілою особою в описаній вище ситуації. Допитати жодного з учасників справи також неможливо через їх неявку до суду та/або небажання брати участь у розгляді справи.

За наведених обставин суд вважає, що подані до суду документи адміністративного матеріалу позбавляють можливості здійснити повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті, з`ясування її дійсних обставин та притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Тому суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, не доведена належними і допустимими доказами.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62 Конституції України).

Ці конституційні гарантії підлягають застосуванню й в справах про адміністративні правопорушення. Як наголошено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, при відсутності складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з усім наведеним вище суд вважає недостатніми зібрані та надані суду докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею 22.12.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Тому ця справа підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище та керуючись статтями 247, 254, 284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Надіслати копії цієї постанови надіслати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а також після набрання законної сили – прокуророві та до Батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП – до відома.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначеного десятиденного строку, встановленого для її оскарження.

Суддя Л. А. Макаренко

Постанова набрала законної сили з "_____"_________ 202____ року.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.