Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №357/19841/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19841/25

Провадження № 2-о/357/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В.П.,

секретар судового засідання – Чайка О.В.,

за участю представника заявника – адвоката Потапенка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті –

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст заяви.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі – «Заявник») звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа – Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області (далі – «Заінтересована особа»).

В обґрунтування вимог посилається на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 07.12.2017 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Київській області.

Померлий приходився Заявнику – ОСОБА_1 рідним батьком, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Білоцерківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Київської області 09.02.1973 року.

Місцем смерті та місцем постійного проживання ОСОБА_2 був індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 .

Разом з померлим фактично проживав, але не був зареєстрований за вище вказаною адресою, його син – ОСОБА_1 .

Заявник, як син, являється спадкоємцем першої черги за законом.

30.09.2025 року Заявник звернувся до державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори – Карпусь Інни Олександрівни з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті його батька, а саме на земельні ділянки площею 0,1690 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0912 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Однак, постановою від 30.09.2025 року № 1265/02-31, винесеною державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори – Карпусь І.О. Заявнику відмовлено в оформленні спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті його батька ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що він як спадкоємець не має право на спадкування, оскільки в установлений законом строк спадщину не прийняв.

За таких умов Заявник вимушений звернутися до суду та просив встановити факт його постійно проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух справи.

05.12.2025 року судом відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 59).

У судовому засіданні представник Заявника вимоги заяви підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні за змістом заяви. (а.с. ).

У судове засідання представник Заінтересованої особи не з`явився, до канцелярії суду подав листа, що не має що додати до заяви ОСОБА_1 , а також просив про розгляд справи за його відсутності (а.с. 64-65).

У судовому засідання було допитано у якості свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона є двоюрідною сестрою Заявника. Повідомила, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 з 2006 року почали проживати з ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 доглядав за своїм батьком, оскільки останній маючи цукровий діабет та серцеву недостатність часто хворів, знаходився на стаціонарному лікуванні, а відтак потребував постійної допомоги. ОСОБА_1 жив за вище зазначеною адресою як станом на день смерті батька так і наразі проживає там. ОСОБА_1 організував поховання батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засідання було допитано у якості свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що вона є двоюрідною сестрою Заявника. Повідомила, що вона перебувала у дружніх сусідських стосунках з померлим ОСОБА_2 , часто провідувала його, як за адресою його постійного місця проживання, так і в лікарні. Оскільки батько ОСОБА_6 за станом здоров`я був важкий у 2006-2007 року ОСОБА_1 разом з своєю сім`єю переїхав жити у будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 жив зі своїм батьком та доглядав за ним до дня його смерті, а потім провів поховання батька.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 07.12.2017 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с.15).

Померлий приходився Заявнику – ОСОБА_1 рідним батьком, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Білоцерківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Київської області 09.02.1973 року (а.с. 19).

Ідентичність записів прізвища батька – « ОСОБА_7 » ( ОСОБА_8 ), зазначеного у Свідоцтві про народження, Серія НОМЕР_2 , від 09.02.1973 року, виданого Білоцерківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Київської області, та « ОСОБА_2 ), зазначеного у Свідоцтві про смерть, Серія НОМЕР_1 , виданого 07.12.2017 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Київській області підтверджується експертним висновком від 23.10.2025 року № 056/1488-п, підготовленим на замовлення заявника експертом державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» (а.с. 29).

Місцем смерті та місцем постійного проживання ОСОБА_2 був індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки від 16.09.2025 року №66/02-21 про останнє місце проживання померлого (а.с.

АДРЕСА_1 підтверджується копією листа Фурсівської сільської ради від 24.10.2025 року № 1264/02-14 з додатком з копією розпорядження Київської обласної державної адміністрацією від 23.07.2024 року № 939 «Про перейменування об`єктів топонімії у населених пунктах Київської області» на виконання вимог Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізації топонімії» від 21.03.2023 року № 3005-ІХ (а.с. 37-49).

30.09.2025 року Заявник звернувся до державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори – Карпусь І.О. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті його батька, а саме на земельні ділянки площею 0,1690 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0912 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Факт проживання Заявника разом з померлим, але без реєстрації у житловому будинку АДРЕСА_1 підтверджується копією довідки, виданої секретарем Фурсівської сільської ради довідки від 20.03.2018 року № 338, з якої слідує, що заявник проживав разом з моїм батьком та вів з ним спільне господарство по АДРЕСА_1 (а.с. 28).

Іншими письмовими доказами постійного проживання Заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є копія листа Фурсівської сільської ради від 10.10.2025 року №1211/02-14 з якого слідує, що при видачі довідки від 16.09.2025 року № 66/02-21 про останнє місце проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та проживаючих осіб за цією адресою на день смерті спадкодавця, обстеження господарства на факт проживання осіб, в тому числі заявника, не проводилось, а довідка була видана на підставі даних Демографічного реєстру та погосподарського обліку Фурсівської сільської ради, що не виключає проживання за цією адресою Заявника (а.с. 27).

Померлий ОСОБА_2 був хворий на цукровий діабет, в останні роки життя він часто знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з чим потребував догляду за ним, який здійснював Заявник. Це підтверджується: 1) копією виписки з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого Комунального некомерційного підприємства Білоцерківська центральна районна лікарня Маловільшанської сільської ради від 17.06.2016 року, згідно якої у померлого була виразкова хвороба 12-ти палої кишки, яку він лікував в цьому закладі (а.с. 30-31); 2) копією медичної карти стаціонарного хворого № 7229 Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» з випискою № 7229 від 01.09.2017 року, з якої слідує, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у Білоцерківській міській лікарні № 1 з 20.08.2017 року по 01.09.2017 року з діагнозом дифузний кардіосклероз, гіпертанічна хвороба 2-го ступеня (а.с.32-35, 36).

Заявник мав спільні з померлим батьком витрати на утримання житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджуються:

- копією рахунку ПАТ «Укртелеком» Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» за листопад 2017 року (а.с. 50);

- копією рахунку ТОВ «Київоблгаз збут» Білоцерківський ВР № 0800696581 від 12.12.2017 року (а.с. 51).

Після смерті батька Заявник продовжував платити за комунальні послуги по даному житловому будинку, що підтверджується:

- копією рахунку ПАТ «Укртелеком» Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» за листопад 2017 року (а.с. 53);

- копією рахунку ТОВ «Київоблгаз збут» Білоцерківський ВР № 0800696581 від 15.03.2018 року (а.с. 52).

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, в рішенні у справі «Буланов і Купчик проти України» від 09.12.2010 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й в рішенні у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом ч.1ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Верховний Суд в постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 вказав, що відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Висновки суду.

Таким чином, надані Заявником докази у своїй сукупності підтверджують вказані ним обставини та Заінтересованою особою не спростовані.

Суд приходить до висновку про те, що заяву необхідно задовольнити, оскільки вона обґрунтована, а її доводи не спростовані та підтверджені належним, достовірними та допустимими доказами.

Резолютивна частина.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4, 10, 81, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа - Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, місцезнаходження: 09117, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 48, код ЄДРПОУ: 04363225.

Повне судове рішення складено 26.01.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров