Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №357/13874/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 25 січня 2026 р.

Справа: №357/13874/25

Суддя: Цуранов А. Ю.

Справа № 357/13874/25

Провадження № 2/357/1079/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року від представника ТОВ «Він Фінанс» до суду надійшов вищевказаний позов, в якому він просить суд поновити строк звернення з позовом, стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 307771 від 12.09.2018 у розмірі 20 050 грн, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 12.09.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 307771, зобов`язання за яким відповідачем не виконано. В подальшому від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке перейменовано в ТОВ «Він Фінанс», за плату передано право вимоги до відповідача за вказаним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

03.10.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні 20.11.2025, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

У позовній заяві представник позивача просить суд про розгляд справи за його відсутності, відносно заочного розгляду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, з відзивом (запереченнями) на позов до суду не звертався, тому суд ухвалив провести по справі заочний розгляд, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

12.09.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 307771, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 4 000 грн на 30 днів за процентною ставкою 0,01% в день.

За правилом п. 4.4 договору, у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству пеню в розмірі 3% (три процента) від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення, на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн, на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.

25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

Від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Він Фінанс» на підставі договору факторингу № 15052025 від 12.04.2018 (з урахуванням додаткової угоди № 10 від 27.12.2018 та акту приймання-передачі реєстру боржників) перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 307771.

В матеріалах справи також міститься графік платежів, розрахунок заборгованості за кредитним договором, картка обліку договору, підтвердження видачі онлайн кредиту, виписка, довідка ідентифікатор та довідка щодо розрахунків.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позикодавець надавши відповідачу кредитні кошти, зобов`язання за договором виконав, при цьому позичальник порушив взяті на себе зобов`язання та не повернув отримані кошти з відсотками за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 20 050 грн, в тому числі: 4 000 грн - тіло кредиту; 2 160 грн - проценти; 8 760 грн - пеня; 400 грн - штраф; 3 349,94 грн - інфляційні втрати; 1 380,06 грн - 3% річних.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилом ч. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України встановлений карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», вказаний карантин скасовано з 24:00 год. 30.06.2023.

Оскільки карантин тривав в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023, тож строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, станом на день скасування карантину (30.06.2023), діяла редакція пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згодом пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України викладено в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, відповідно до якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набув чинності Закон 4434-IX від 14.05.2025 про відновлення перебігу строків позовної давності.

З огляду на вказане, перебіг позовної давності за позовними вимогами, заявленими позивачем в межах даного спору, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 продовжувався в зв`язку з карантином, з 01.07.2023 по 08.11.2023 продовжувався в зв`язку з воєнним та надзвичайним станом, а з 08.11.2023 зупинено у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Враховуючи вказане, відсутні підстави для поновлення строків позовної давності у даній справі.

Разом із цим, за положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Судом встановлено, що позивачем нараховано до стягнення одночасно пеню та штраф як види цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, а саме: 8 760 грн - пеня; 400 грн - штраф.

Отже, вказані платежі є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

З огляду на вказане, в частині стягнення штрафу в розмірі 400 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Будь-яких відомостей (доказів) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок порушення договірних зобов`язань відповідачем у розмірі 19 650 грн, в тому числі: 4 000 грн - тіло кредиту; 2 160 грн - відсотки; 8 760 грн - пеня; 3 349,94 грн - інфляційні втрати; 1 380,06 грн - 3% річних.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто 2 373,95 грн (2422,40 х 98%).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано:

1) копію договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, укладеної між позивачем та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської»;

2) копію додаткової угоди від 22.03.2024 до договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024;

3) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10, виданого адвокату Міньковській А.В. 02.11.2023;

3) детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» Міньковською А.В., за договором про надання правничої допомоги № 33 від 22.03.2024;

4) акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 27.08.2025 виконаних робіт на суму 5 000 грн.

Відповідно до вказаних документів, адвокатом Адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» Міньковською А.В. на підставі договору про надання правничої допомоги № 33 від 22.03.2024 надано ТОВ «Він Фінанс» послуги з складання позовної заяви на суму 5 000 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (ст. 137 ЦПК України).

Суд зауважує, що даний спір є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, а тому суд вважає, що вивчення матеріалів справи та підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвокатського об`єднання дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, зважаючи на незначну складність справи, ціну позову, часткове задоволення позову, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та витрачений ним час по даній справі.

На переконання суду вказана сума є доцільною та справедливою в межах цієї справи.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 307771 від 12.09.2018 у розмірі 19 650 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн та судовий збір у розмірі 2 373,95 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ: 38750239.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Ю. Цуранов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua