Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №285/6281/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/6281/25

провадження у справі №2/0285/744/26

16 січня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судового засідання Кородчук О.О. та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

представник третьої особи: Пелешок І.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Звягельської міської ради, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3 , зареєстрований 25.10.2008, визначити місце проживання дочок та стягувати аліменти на її користь на утримання дітей.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час спільного життя народилося двоє дочок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалось, однією сім`єю не проживають. Перебування в шлюбі та примирення є неможливим і суперечить їх інтересам, оскільки давно втратили один до одного почуття любові та поваги. Позивач вимушена сама утримувати і виховувати дітей, на даний час заробітної плати позивачки недостатньо для належного та достатнього забезпечення і утримання неповнолітніх дітей, які також потребують додаткових витрат на навчання іноземними мовами.

Доводи сторін у справі

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.

Представник органу опіки та піклування Звягельської міської ради просила відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визначення місця проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У іншій частині позовних вимог покладається на розсуд суду. Також пояснила, що органом опіки та піклування не складався висновок щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки після спілкування зі сторонами у справі стало відомо, що спір щодо визначення місця проживання цієї дитини між батьками відсутній.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25.10.2008 (а.с. 17).

Під час спільного проживання у них народилося двоє дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 11-12).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 працює неофіційно, отримує зарплатню, є інвалідом ІІ групи (а.с. 42).

У відповідача, згідно заключення МСЕК № 1270 від 22.04.2024 наявна онкологічна хвороба (а.с. 33).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Різниця в поглядах на права та обов`язки подружжя, відсутність взаєморозуміння призвели до поступового погіршення взаємовідносин і до фактичного припинення шлюбних стосунків між позивачем та відповідачем.

Перебуваючи у шлюбі, сторони не змогли створити міцної сім`ї, про що свідчить той факт, що вони не підтримують шлюбних відносин та поновлювати наміру їх не мають, не проживають разом протягом тривалого часу.

Згідно із ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ст. 112 СК України шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання сторін і збереження сім`ї неможливе.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Добровільність шлюбу – одна з основних його засад. В своїй письмовій заяві позивач, зазначивши, що примирення неможливе, наполягала на розірванні шлюбу, відповідач у судове засіданні повторно не прибув, заперечень на позов не подав. Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що сім`я розпалася остаточно, шлюб існує лише формально і його збереження суперечило б інтересам сторін, тому є підстави для розірвання шлюбу.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Зміст глави 15 СК України вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. А згідно ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Статтею 51 Конституції України, ч. 2, ч. 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У статті 5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначено, що державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована, зокрема, на утвердження ґендерної рівності; недопущення дискримінації за ознакою статі; забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов`язків; підтримку сім`ї, формування відповідального материнства і батьківства; виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері; захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

Згідно із ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

У задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити, оскільки останній на момент звернення до суду із зазначеним позовом виповнилось 15 років, а ч. 3 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що сім`я розпалася остаточно, шлюб існує лише формально і його збереження суперечило б інтересам сторін, що має суттєве значення для них, а відтак, існують підстави для розірвання шлюбу.

З`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами - будь-яких причин, що унеможливлюють надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дочок, у розмірі, що зазначений позивачем у позовній заяві, на момент розгляду справи судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, а також обставини, передбачені ст. 182 СК України та законодавчо закріплений розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, суд дійшов висновку, що позов в цій частині обґрунтований, підтверджується належними доказами, а тому підлягає до задоволення повністю.

Як відповідач, так і позивачка, в рівних частках повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне утримання дітей.

Отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю та стягнення аліментів на утриманні двох дітей, підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами.

Разом із тим, у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити на підставі ч. 3 ст. 160 СК України, оскільки останній на момент звернення до суду із зазначеним позовом виповнилося 15 років.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що згідно із

ч. 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 206, 258 259, 265, 268, 280-285 ЦПК України, статтями 104, 105, 109, 110, 112, 113, 160 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) громадянами України, зареєстрований 25 жовтня 2008 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Новограда-Волинського, актовий запис № 332.

Визначити місце проживання дочки — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з її матір`ю ОСОБА_1 .

У задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходів щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 13.11.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Прізвище позивачки після розірвання шлюбу залишити – ОСОБА_6 .

Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) в розмірі 1 611, 52(одна тисяча шістсот одинадцять) гривень, сплаченого за подання до суду позову згідно платіжних інструкцій № 35 від 11.11.2025 та

№ 69 від 24.11.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.01.2026.

Суддя Т.Б. Сташків