Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №161/8927/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8927/24

Провадження № 1-кп/161/402/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 23 січня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023030580001137 від 21.04.2023, який надійшов до суду 10.12.2025 від Луцької окружної прокуратури про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Ведмежка Маневицького району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді начальника відділу КП «Луцьк авто парк сервіс», раніше не судимого

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , 20.04.2023 о 22:16 год., в темну пору доби, керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota Camry», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ковельській в лівій смузі, зі сторони с. Зміїнець Луцького району Волинської області, зі швидкістю 40 км./год., в порушення п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода на проїзній частині дороги, не врахував дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, проявив безпечність та неуважність, не вибрав безпечної швидкості для руху, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, у результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , 1955 року народження, який перетинав проїзну частину дороги з права на ліво відносно руху автомобіля поза пішохідним переходом.

Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_5 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив пішоходу ОСОБА_6 , 1955 року народження, згідно висновку судово-медичної експертизи № 252 від 11.05.2023, тілесні ушкодження у вигляді: вторинно відкритий сегментарний перелом обох кісток лівої гомілки із зміщенням відламків, що за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм ОСОБА_5 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме п.п. 2.3 (б), 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України:

-п.2.3 (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

-п.12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

-п.12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю. Суду дав показання про те, що дійсно він, при обставинах місця і часу, вказаних в обвинувальному акті, керуючи автомобілем марки «Toyota Camry», р.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати його.

У письмовій заяві, поданій на адресу суду, потерпілий ОСОБА_6 вказав, що матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого не має, просив суд суворо не карати останнього та застосувати до ст.69 КК України.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, своїми необережними протиправними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ст.286 ч.2 КК України.

Обговорюючи питання про вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та дані особу винного.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, не оспорюючи фактичні обставини справи, а також повідомив, що шкодує про скоєне.

Окрім того, до обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить добровільне відшкодування завданого збитку, оскільки із заяви потерпілого ОСОБА_6 встановлено, що завдана йому матеріальна та моральна шкода була добровільно відшкодована обвинуваченим ОСОБА_5 (т.1 а.к.п.164).

Обставин, що обтяжують покарання, суд по справі не вбачає.

Враховуючи встановлені обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого та, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст.12 КК України хоча і відноситься до категорії тяжких злочинів, однак завдані злочином збитки відшкодовано, потерпілий просить суворо не карати обвинуваченого та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, з урахуванням особи винного, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, офіційно працевлаштований, є потерпілим від аварії на ЧАЕС 3 категорії, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а тому суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст.286 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції зазначеної статті, а саме у виді штрафу.

При цьому, враховуючи конкретні обставини даної справи, а саме те, що на час вчинення ДТП обвинувачений не перебував у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, а також відсутність доказів, які б свідчили про систематичність протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 в частині порушень правил дорожнього руху, відомості про його притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху відсутні, окрім того, із показань обвинуваченого встановлено, що він офіційно працює та автомобіль йому необхідний для службових потреб, враховуючи також думку представника потерпілого, яка просила не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами, а тому суд не призначає обвинуваченому ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ст. ст.100 ч.9, 124 ч.2, 174 ч.4 КПК України суд вирішує долю речових доказів, процесуальних витрат, а також арештованого майна.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 370, 371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Речові докази:

-ДВД диск з фрагментом відеозапису з відеокамери «Безпечне Місто», що розташована на перехресті вул. Ковельська та Боголюбська в м. Луцьк Волинської області; DVD-R диск hp 4.7 Gb, серії ZE5788-DVR-J47F4 з відеозаписом з камери БМ, що по вул. Ковельській в м. Луцьк; медична документація, зокрема, медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_6 № 7894/1025 без опису та нумерації акр. – залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

-транспортний засіб марки «Тойота Камрі», р.н.з. НОМЕР_1 – залишити за належністю законному володільцеві ОСОБА_5 ;

-одяг потерпілого ОСОБА_6 , а саме: джинси та куртка – залишити належністю потерпілому ОСОБА_6 .

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (висновок №СЕ-19/103-23/6181-ІТ від 18.07.2023) у сумі 2 390 (дві тисячі триста дев`яносто) грн., судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» (висновок №СЕ-19/103-23/11151-ІТ від 16.11.2023) у сумі 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні, а всього на загальну суму 6 214 (шість тисяч двісті чотирнадцять) гривень.

Арешт, накладений 26.04.2023 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області на майно, у кримінальному провадженні №12023030580001137, скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий