Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №165/2252/25 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 165/2252/25

Провадження № 1-кп/156/34/26

В И Р О К

Іменем України

26 січня 2026 року сел. Іваничі

Колегія Іваничівського районного суду Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з секретарем судових засідань ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представниці неповнолітніх

потерпілих осіб адвоката ОСОБА_9 ,

законних представників

неповнолітніх потерпілих осіб ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_12 ,

захисника адвоката ОСОБА_13 ,

розглянувши в режимі закритих судових засідань у залі суду № 1 у сел. Іваничі Волинської області кримінальне провадження (№ за ЄРДР 12025030000000364 від 08.04.2025) щодо обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 122, ч. 4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України:

ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Головне Любомльського району Волинської області, є громадянином України, українцем за національністю, здобув повну загальну середню освіту, до взяття під варту працював вогнетривником у ПрАТ « Нововолинський ливарний завод », не перебуває у шлюбі, від шлюбних відносин має чотирьох неповнолітніх дітей, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

1.Формулювання обвинувачень, що їх суд визнав доведеними

1.1. ОСОБА_12 вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.

1.2. Обвинувачений у період часу з 07.05.2021 по 20.07.2021 (більш точна дата та час не встановлені), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у спальній кімнаті будинку за місцем проживання власної родини за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів порушення принципів моральності, духовного і культурного життя суспільства та статевої моралі в суспільстві, скориставшись відсутністю дружини ОСОБА_14 , яка тимчасово перебувала на заробітках в Естонській Республіці, діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись метою задоволення власної статевої пристрасті, вступив у гетеросексуальний статевий акт з власною донькою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котра на той час не досягла чотирнадцятирічного віку і через свій малолітній вік не могла чинити кривднику активного психічного та фізичного опору, правильно аналізувати ситуацію. ОСОБА_12 , використовуючи фізичну перевагу над потерпілою, всупереч її волі, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у тіло потерпілої (піхву) власних геніталій (статевого члена), тобто зґвалтування.

1.3. Це діяння обвинуваченого містить у собі ознаки складу кримінального правопорушення (злочину), кваліфікованого за ч.4 ст. 152 КК України (дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), скоєні щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди).

1.4. Крім того, у 2022 році (більш точна дата та час не встановлені), ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у спальній кімнаті будинку за місцем проживання власної родини за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів порушення принципів моральності, духовного і культурного життя суспільства та статевої моралі в суспільстві, діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись метою задоволення власної статевої пристрасті з власними доньками ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які через свій малолітній вік не могли чинити кривднику активного психічного та фізичного опору, правильно аналізувати ситуацію, використовуючи фізичну перевагу над потерпілими, у положенні лежачи на ліжку, розмітивши ОСОБА_17 та ОСОБА_18 поруч біля себе з обох сторін, шляхом орального проникнення власними геніталіями (статевим членом) у ротові порожнини малолітніх на той час доньок, повторно почергово вступав із потерпілими у статеві акти оральним способом.

1.5. Це діяння обвинуваченого містить у собі ознаки кримінального правопорушення (злочину), кваліфікованого за ч. 6 ст. 152 КК України (дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в тіло інших осіб з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо осіб, які не досягли чотирнадцяти років, незалежно від їх добровільної згоди, повторно).

1.6. У подальшому, ОСОБА_12 як особа, що раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України, у 2023 році (більш точна дата та час не встановлені), у нічну пору доби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в кімнаті будинку за місцем проживання власної родини за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів порушення принципів моральності, духовного і культурного життя суспільства та статевої моралі в суспільстві, діючи умисно, усвідомлюючи значення і суспільно небезпечний характер власних дій, з метою задоволення власної статевої пристрасті, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаного із проникненням в тіло іншої особи, наблизився до ліжка власної доньки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , котра на той час спала, тому фактично перебувала у безпорадному стані через свій малолітній вік та стан сну, не могла чинити кривднику активного фізичного та психологічного опору, всупереч волі потерпілої, торкався пальцями своїх рук до тіла та статевих органів потерпілої.

1.7. Таке діяння обвинуваченого містить у собі ознаки складу кримінального правопорушення (злочину), кваліфікованого за ч. 6 ст. 153 КК України (насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані з проникненням в тіло іншої особи, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчинені особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 152 КК України).

1.8. Крім того, в один із днів наприкінці травня 2023 року, але не пізніше 27 травня (більш точна дата та час не встановлені), ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у спальній кімнаті будинку за місцем проживання власної родини за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів порушення принципів моральності, духовного і культурного життя суспільства та статевої моралі в суспільстві, діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись метою задоволення власної статевої пристрасті, повторно вступив у гетеросексуальний статевий акт із власною донькою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на той час не досягла чотирнадцятирічного віку і внаслідок малолітства не могла чинити кривднику активного психічного та фізичного опору, правильно аналізувати ситуацію. Таким чином, обвинувачений, використовуючи фізичну перевагу над потерпілою, всупереч її волі, повторно вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у тіло потерпілої (піхву) власних геніталій (статевого члена), тобто зґвалтування.

1.9. Це діяння ОСОБА_12 містить у собі ознаки складу кримінального правопорушення (злочину), кваліфікованого за ч. 6 ст. 152 КК України (дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, повторно).

1.10. Також в один із днів у жовтні 2023 року (більш точна дата та час не встановлені) обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у спальній кімнаті будинку за місцем проживання власної родини за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів порушення принципів моральності, духовного і культурного життя суспільства, статевої моралі в суспільстві, діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись метою задоволення власної статевої пристрасті, повторно вчинив гетеросексуальний статевий акт із власною донькою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котра на той час не досягла чотирнадцятирічного віку і внаслідок малолітства не могла чинити кривднику активного психічного та фізичного опору, правильно аналізувати ситуацію. Таким чином, ОСОБА_12 , використовуючи фізичну перевагу над потерпілою, всупереч її волі, повторно вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у тіло потерпілої (піхву) власних геніталій (статевого члена), тобто зґвалтування.

1.11. Це діяння обвинуваченого містить у собі ознаки складу кримінального правопорушення (злочину), кваліфікованого за ч. 6 ст. 152 КК України (дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, повторно).

1.12. У подальшому, в жовтні 2023 року (більш точна дата та час не встановлені, однак не раніше ніж через тиждень від попереднього випадку зґвалтування), ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у спальній кімнаті будинку за місцем проживання власної родини за адресою: АДРЕСА_1 ), з мотивів порушення принципів моральності, духовного і культурного життя суспільства, статевої моралі в суспільстві, діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись метою задоволення власної статевої пристрасті, повторно вступив у гетеросексуальний статевий акт із власною донькою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котра на той час не досягла чотирнадцятирічного віку і внаслідок малолітства не могла чинити кривднику активного психічного та фізичного опору, правильно аналізувати ситуацію. Таким чином, обвинувачений, використовуючи фізичну перевагу над потерпілою, всупереч її волі, повторно вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у тіло потерпілої (піхву) власних геніталій (статевого члена), тобто зґвалтування.

1.13. Це діяння ОСОБА_12 містить у собі ознаки складу кримінального правопорушення (злочину), кваліфікованого за ч. 6 ст. 152 КК України (дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, повторно).

1.14. Крім того, в один із днів у червні 2024 року (більш точна дата та час не встановлені) обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на вкритій рослинністю ділянці місцевості поблизу місцевої водойми (ставка у с. Хренів Володимирського району Волинської області), з мотивів порушення принципів моральності, духовного і культурного життя суспільства та статевої моралі в суспільстві, діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись метою задоволення власної статевої пристрасті, повторно вступив у гетеросексуальний статевий акт із власною донькою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на той час не досягла чотирнадцятирічного віку і внаслідок малолітства не могла чинити кривднику активного психічного та фізичного опору, правильно аналізувати ситуацію. Таким чином, ОСОБА_12 , використовуючи фізичну перевагу над потерпілою, всупереч її волі потерпілої, повторно вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у тіло потерпілої (піхву) власних геніталій (статевого члена), тобто зґвалтування, внаслідок цих дій на дівочій пліві потерпілої виявлені ознаки, що свідчать про систематичні статеві акти без ушкодження дівочої пліви.

1.15. Це діяння обвинуваченого містить у собі ознаки складу кримінального правопорушення (злочину), кваліфікованого за ч. 6 ст. 152 КК України (дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, повторно).

1.16. Також ОСОБА_12 у період часу з 07.05.2021 по 20.07.2021, протягом 2022 року, наприкінці травня 2023 року, в жовтні 2023 року, в червні 2024 року (більш точні дати та час не встановлені), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з мотивів порушення принципів моральності, духовного і культурного життя суспільства, статевої моралі в суспільстві, шляхом вчинення умисних, протиправних, насильницьких дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням з використанням власних геніталій в тіло ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котра на той час досягла чотирнадцятирічного віку, шляхом вчинення умисних, протиправних, насильницьких дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням з використанням власних геніталій в тіло потерпілої, заподіяв ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілої (розлад адаптації зі змішаним порушенням емоцій і поведінки).

1.17. Це діяння обвинуваченого містить у собі ознаки кримінального правопорушення (злочину), кваліфікованого за ч.1 ст. 122 КК України (заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілої особи).

2.Позиція обвинуваченого та його захисника

2.1. Під час судового розгляду справи ОСОБА_12 визнав себе винним у скоєнні всіх інкримінованих йому протиправних діянь, а також визнав повністю цивільні позови, заявлені до нього представницею неповнолітніх потерпілих - адвокатом ОСОБА_9 ..

2.2. Обвинувачений не став розповідати «з мотивів моральності» подробиці протиправних дій сексуального характеру, вчинених ним щодо власних доньок, водночас зауважив, що в обвинувальному акті «все викладено правильно». Також ОСОБА_12 визнав правдивими свідчення неповнолітніх ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , відображені на відеозаписах допитів дітей у реабілітаційному центрі за моделлю Барнахус. Відповідаючи на уточнюючі запитання прокурора, обвинувачений не заперечував, що він дійсно з 2021 року тривалий час вчиняв насильницькі дії сексуального характеру щодо доньки ОСОБА_17 та доньки ОСОБА_18 , фізичного насильства до дітей він не застосовував, тиснув на дівчат психологічно, залякував можливим розголосом у селі та руйнуванням їхніх родинних зв`язків, додатковою роботою по господарству, прибиранням приміщень, двору тощо. ОСОБА_12 ніколи не розповідав власній дружині ОСОБА_14 про те, що він робив з неповнолітніми доньками, під час вчинення протиправних дій користувався відсутністю дружини вдома, дружина не знала про сексуальне насильство в сім`ї. Обвинувачений підтвердив, що під час насильницьких дій сексуального характеру щодо власних доньок він перебував у стані алкогольного сп`яніння, точної кількості сексуальних актів з дітьми, усіх подробиць він вже не пам`ятає, чому він так вчиняв щодо власних дітей, пояснити не може, повідомив, що засуджує власні дії, «шкодує про це, але тепер уже нічого змінити не можна».

2.3. Про правдивість показань ОСОБА_12 також опосередковано свідчить наявна в матеріалах кримінальної справи довідка щодо результатів опитування з використанням поліграфа від 11.04.2025, складена ст. оперуповноваженим ВКП Луцького РУП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_22 (хоча результати цього опитування не мають будь-якої доказової сили, носять вірогідний характер, є одним із джерел інформації, що підлягає оцінці разом з іншою сукупністю зібраних даних). Так, ОСОБА_12 , за своєю добровільною згодою пройшов опитування, підтвердив, що тричі в 2024 році та один раз у 2025 році у нього відбувся статевий акт з донькою ОСОБА_17 , вказав, що вчиняв зґвалтування доньки близько 6 разів (імовірно, що і більше). Внаслідок опитування підтверджено версію обвинуваченого щодо вчинення дій сексуального характеру щодо неповнолітньої ОСОБА_17 та її зґвалтування, отримані значимі реакції, які свідчили, що такі відносини відбулись вперше більше 5 років тому, ініціатором цих відносин був саме ОСОБА_12 , він змушував ОСОБА_17 до вчинення таких дій (т. 3, а. с. 14-16).

2.4. Захисник - адвокат ОСОБА_13 під час судового розгляду справи звернув увагу суду на те, що обвинувачений щиро розкаявся, визнав повністю заявлені до нього цивільні позови, на стадії досудового розслідування сприяв встановленню істини у справі, тому щодо ОСОБА_12 існують кілька обставин, котрі пом`якшують покарання, на думку адвоката, це може бути підставою для застосування судом положень ст. 69 КК України щодо призначення особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

3. Позиція потерпілих осіб та їхніх представників

3.1. Потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на теперішній час є неповнолітніми особами, у матеріалах справи наявні висновки спеціаліста - психолога, згідно з якими вчинення неодноразового сексуального насильства щодо дівчат є психотравмувальним фактором, тому присутність дітей і їхній допит у судових засіданнях є недоцільним, може спричинити ретравматизацію дітей. Прокурори та представники неповнолітніх потерпілих просили суд здійснювати розгляд кримінальної справи за відсутності дітей.

3.2. Положення ст. 325 КПК України дозволяють проведення судового розгляду без потерпілого, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини справи. Також варто зауважити, що процесуальний статус дітей у кримінальному провадженні характеризується певними особливостями, оскільки вони є соціально вразливою групою, щодо якої передбачені додаткові правові гарантії для захисту їхніх прав і законних інтересів.

3.3. Так, відповідно до Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007 (ратифікована із заявами Законом України від 20.06.2012 № 4988-VI) кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для захисту прав й інтересів жертв, у тому числі їхніх особливих потреб як свідків, на всіх стадіях розслідування та кримінального провадження, зокрема, шляхом забезпечення уникнення контакту між жертвами та правопорушниками в суді та приміщеннях правоохоронних органів, крім випадків, коли компетентні органи встановлять інше в найкращих інтересах дитини або коли розслідування чи провадження вимагають такого контакту (підпункт "g" п. 1 ст. 31 Глави VII Конвенції). Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення проведення опитувань дитини без необґрунтованої затримки, відразу після повідомлення фактів компетентним органам (підпункт "а" п. 1 ст. 35 Глави VІІ Конвенції), а також для забезпечення згідно з нормами національного законодавства можливості жертві свідчити, не перебуваючи при цьому в залі суду, тобто шляхом використання належних комунікаційних технологій (підпункт "b" п. 2 ст. 36 Глави VII Конвенції). Отже, здійснення судового розгляду кримінальної справи за відсутності неповнолітніх потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , котрі у недавньому минулому стали жертвами сексуального насильства, сприятиме захисту їхніх прав та інтересів та у подальшому мінімізує травматичний досвід дітей.

3.4. З цих підстав, зважаючи на зізнавальні покази самого обвинуваченого та на можливість за відсутності дітей з`ясувати фактичні обставини справи, суд не забезпечував безпосередньої присутності неповнолітніх потерпілих у судових засіданнях, що відповідає міжнародним стандартам, закріпленим у Керівних принципах ООН щодо судочинства у питаннях дітей-жертв і дітей-свідків злочинів (Рeзолюція Ради з економічних і соціальних питань № 2005/20, 2005 рік).

3.5. Водночас інтереси неповнолітніх потерпілих представляли у судовому процесі адвокат ОСОБА_9 , законні представники дітей (співробітниці відповідної служби у справах дітей) ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .. Представниці потерпілих під час судового розгляду справи заявили, що окремі злочини з числа тих, скоєння яких інкримінуються ОСОБА_12 , є особливо тяжкими, сама сутність цих кримінальних правопорушень суперечить усталеним у суспільстві уявленням про моральність, ці злочини потягли за собою невідворотні наслідки - фактично зруйнували долю дітей, заподіяли їм глибокі страждання, навіть травми психіки, переживання, пов`язані з домашнім насильством, імовірно, переслідуватимуть дівчат усе життя. Висловлення жалю обвинуваченим з приводу ситуації, що склалась у його родині, є нещирими, здійсненими лише під тиском доказів як намагання пом`якшити належне йому покарання, представниці потерпілих зазначили, що, на їхню думку, ОСОБА_12 заслуговує найсуворішого покарання, установленого законом за такі діяння.

3.6. Крім того, до початку розгляду справи по суті, 02.10.2025 представниця неповнолітніх потерпілих - адвокат ОСОБА_9 надала до суду два цивільних позови, просила суд стягнути з ОСОБА_12 компенсацію моральної шкоди, заподіяної систематичним домашнім насильством сексуального характеру, в розмірі по 300000,00 грн. на користь кожної з дівчат. Адвокат вказала, що така сума цілком відповідатиме глибині душевних страждань, котрі потерпілі відчували внаслідок систематичного насильства щодо них з боку близької для дітей особи - їхнього батька, діти тепер потребують тривалої реабілітації, змушені терпіти зміни звичного способу життя.

4. Досліджені під час судового розгляду справи докази на підтвердження встановлених судом обставин

4.1.Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання, подання до суду доказів, які відповідно до приписів ст. 23 КПК, суд досліджує безпосередньо.

4.2.За загальним правилом (ч.1 ст. 92 КПК України) обов`язок доказування в кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора. Суд допитав свідків, заявлених стороною обвинувачення, дослідив запропоновані прокурорами письмові докази, котрі (поряд з власними показаннями обвинуваченого) підтверджують винуватість ОСОБА_12 у скоєнні інкримінованих йому протиправних діянь.

4.3. Зокрема, свідок ОСОБА_23 під час допиту у судовому засіданні пояснила, що вона працює сімейним лікарем КНП « Нововолинський центр первинної медико – санітарної допомоги », до дільниці її обслуговування належить також с. Хренів, де мешкає родина ОСОБА_24 , свідок знає цю сім`ю досить давно, в родині є четверо неповнолітніх дітей. В один із днів на початку квітня 2025 року діти прийшли на прийом до лікаря у супроводі їхньої бабусі ОСОБА_25 .. Діти пройшли огляд у кабінеті лікаря, потім бабуся попросила їх почекати в коридорі, спитала у свідка дозволу поспілкуватись віч - на - віч, потім повідомила, що її онука ОСОБА_17 минулої п`ятниці намагалась здійснити самогубство з тієї причини, що « ОСОБА_26 давно живе з ОСОБА_15 як із жінкою», бабуся підозрює, що « ОСОБА_27 вчиняє сексуальні домагання і щодо інших дітей». Лікар спитала бабусю, чи зверталась вона до поліції з цього приводу, ОСОБА_25 відповіла «ні», тоді свідок зателефонувала на лінію « НОМЕР_1 », повідомила про злочин щодо дитини, також зателефонувала дільничному педіатрові, внесла до спеціального журналу обліку відомості про виявлений факт домашнього насильства, направила дітей здавати аналізи, дала бабусі координати психолога у Нововолинську для звернення за допомогою для дітей.

4.4. Заявлена стороною обвинувачення як свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні заявила про свою відмову надавати показання у кримінальній справі на підставі ст. 63 Конституції України, також посилаючись на тяжкі моральні переживання та погану пам`ять щодо подій. Така відмова прийнята судом.

4.5. Свідок ОСОБА_28 під час допиту в суді вказав, що він є дідусем по материнській лінії неповнолітніх потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а ОСОБА_26 був чоловіком його доньки, на теперішній час цей шлюб розірвано. Свідок повідомив, що одного дня у квітні 2025 року, вечірньої пори доби, він перебував удома, працював по господарству, коли його хтось погукав з вулиці, він вийшов, побачив, що до воріт підбігли зять ОСОБА_27 та онука ОСОБА_29 , вони вказали, що старшої онуки ОСОБА_17 немає вдома, свідок сказав їм, що не бачив ОСОБА_17 . Згодом на автомобілі приїхала донька свідка - ОСОБА_30 , сказала, що треба їхати на 8-му шахту, бо ОСОБА_17 там. Коли ОСОБА_28 приїхав на територію шахти, він там побачив онуку ОСОБА_17 , яка вилізла на терикон, рідні вмовили дівчинку спуститись додолу, потім ОСОБА_17 ночувала у свідка вдома, вона плакала, у неї був стрес, тілесних ушкоджень у дитини візуально не було. Наступної суботи після цих подій ОСОБА_28 прийшов на подвір`я до ОСОБА_24 , щоб віддати їм оприскувач для роботи на городі, донька ОСОБА_31 разом з молодшою онукою ОСОБА_32 сиділи за столом, раптом свідок почув якісь крики, потім побачив, як старша онука ОСОБА_17 кудись біжить і плаче, кричить, що вона «не хоче більше жити», намагається втекти з дому. Свідок викликав телефоном «швидку медичну допомогу», медики забрали дитину до лікарні у супроводі бабусі, у «швидкій» ОСОБА_17 повідомила, що «її ґвалтує батько», але їй тоді не повірили, направили на консультацію до лікаря - психіатра до м. Луцька, дівчинка за результатами обстеження виявилась психічно здоровою. Наступного тижня ОСОБА_17 з бабусею були на огляді у сімейного лікаря, там з`ясували, що батько вчиняє сексуальне насильство щодо дитини. Раніше ні ОСОБА_17 , ні ОСОБА_18 не повідомляли свідкові нічого про випадки «домагань» з боку батька, у поведінці ОСОБА_33 щодо дітей свідок не помічав чогось «незвичного», в присутності свідка ОСОБА_27 не кривдив своїх дітей.

4.6. Допитана як свідок ОСОБА_14 повідомила, що вона є колишньою дружиною обвинуваченого, на теперішній час шлюб між ними розірваний, ОСОБА_26 є рідним батьком усіх її чотирьох дітей: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 . Обвинувачений вчиняв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо свідка через ревнощі, безпідставно підозрював, що дружина йому зраджує. Дітей ОСОБА_27 не бив, міг лише накричати на них, щоб вони його послухали і допомагали по господарству. Обвинувачений часто зловживав алкогольними напоями, після цього ставав агресивним, псував меблі, одного разу розбив вікно. Старша донька ОСОБА_17 дуже переживала через сварки батьків, які відбувались на очах у дітей, намагалась захистити свою матір від насильства з боку батька. Унаслідок «неспокійної ситуації» в родині у ОСОБА_17 навіть були дві спроби вчинити самогубство, дівчинка бігала на територію 8-ї шахти, хотіла зістрибнути з високого терикону. Коли свідок намагалась поговорити зі старшими доньками, то ОСОБА_17 казала «тато вас зраджує, він вас не любить», а ОСОБА_18 лише мовчала. Раніше дівчата ніколи не розповідали матері про випадки сексуального насильства щодо них з боку батька. Коли ОСОБА_17 повідомила лікарям «швидкої медичної допомоги» про своє зґвалтування, свідок водила дівчинку до психолога у м. Нововолинську, психолог не повірила словам дитини, рекомендувала звернутись до лікаря - психіатра, там ОСОБА_17 обстежили, вона виявилась цілковито здоровою психічно. ОСОБА_14 запитувала свого колишнього чоловіка, чи правду донька каже про випадки зґвалтування, ОСОБА_27 тоді все заперечував. Свідок більше не говорила з ОСОБА_17 на цю тему, бо не хотіла зайвий раз травмувати дитину, не водила її на прийом до лікаря - гінеколога, бо в цьому не було потреби. Свідок запитувала також доньку ОСОБА_18 про те, чи «домагався» її батько, на що дівчинка лише відповідала «мамо, ви все одно не повірите…». Свідок з приводу таких повідомлень дітей не зверталась сама до поліції, оскільки не хотіла «руйнувати родину».

4.7. Крім показань свідків, задля підтвердження обставин інкримінованих ОСОБА_12 діянь сторона обвинувачення надала до суду додаткові письмові та електронні докази, котрі були досліджені у судових засіданнях, а саме:

1) відеозапис допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_15 , здійсненого 08.04.2025 за моделлю Барнахус у присутності спеціаліста - психолога ОСОБА_36 (т.2, а. с. 21), стенограми до протоколу допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_15 від 08.04.2025 (т.2, а. с. 22-38; т.2, а. с. 39-49); під час допиту потерпіла повідомила про неодноразові випадки сексуального насильства щодо неї з боку батька ОСОБА_12 ;

2) професійний висновок спеціаліста - психолога ОСОБА_36 , складений за результатами здійснення допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_15 (т.2, а. с. 50-57); згідно з цим висновком у потерпілої під час опитування не спостерігались ознаки психотравми, але пережиті неповнолітньою події (психологічна, фізична, сексуальна агресія) є психотравмуючими й можуть мати відтерміновані наслідки, у дівчинки виникло почуття сорому і провини перед своєю матір`ю, усі ці травмуючі події призвели до суїцидальної поведінки;

3) відеозапис допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_15 , здійсненого 10.04.2025 за моделлю Барнахус у присутності спеціаліста - психолога ОСОБА_36 (т.2, а. с. 61), стенограми до протоколу допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_15 від 10.04.2025 (т.2, а. с. 62-69);

4) повідомлення КП « Володимирське територіальне медичне об`єднання » Володимирської міської ради від 09.05.2025 № 942/09-06/3/2.25, згідно з яким ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під медичним наглядом у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога у вказаному закладі не перебуває (т.2, а. с. 71);

5) повідомлення КП « Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька » Волинської обласної ради від 07.05.2025 № 4602/2-06.25, згідно з яким ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була доставлена 07.04.2025 до цього закладу бригадою екстреної медичної допомоги для обстеження та лікування, мати неповнолітньої ОСОБА_14 категорично відмовилась від стаціонарного лікування доньки, підстав для госпіталізації неповнолітньої в примусовому порядку не було встановлено, на лікуванні у лікаря - психіатра чи лікаря - нарколога неповнолітня не перебувала (т.2, а. с. 73);

6) характеристику з Грядівського ліцею Управління освіти Нововолинської міської ради від 23.04.2025 № 95, згідно з якою учениця 8 класу вказаного закладу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зарекомендувала себе як ввічлива і тактовна, вихована і дисциплінована, спокійна і врівноважена учениця, з повагою ставиться до старших і однолітків, не порушує норм та правил поведінки, доручення виконує охоче і відповідально, виявляє середній рівень навчальних досягнень, виховується у багатодітній родині, всім необхідним для навчання забезпечена, батьки не завжди цікавились навчанням дівчини, батьківські збори не відвідували (т.2, а. с. 74);

7) відеозапис допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_16 , здійсненого 08.04.2025 за моделлю Барнахус у присутності спеціаліста - психолога ОСОБА_36 (т.2, а. с. 78), стенограми до протоколу допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_16 від 08.04.2025 (т.2, а. с. 79-101); під час допиту потерпіла повідомила про випадки сексуального насильства, вчинені щодо неї та її старшої сестри ОСОБА_17 саме обвинуваченим;

8) професійний висновок спеціаліста - психолога ОСОБА_36 , складений за результатами здійснення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_16 (т.2, а. с. 102-107); згідно з цим висновком у потерпілої під час опитування було виявлено достатній комплекс ознак психотравмуючої події, дитина була дуже засмучена, робила довгі паузи в розмові, важко дихала, сиділа в закритій позі, для дитини спогади про ситуацію були дуже неприємними, у дитини після цих подій виникли відчуття страху, провини, сорому;

9) повідомлення КП « Володимирське територіальне медичне об`єднання » Володимирської міської ради від 09.05.2025 № 943/09-06/3/2.25, згідно з яким ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під медичним наглядом у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога у вказаному закладі не перебуває (т.2, а. с. 116);

10) повідомлення КП « Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька » Волинської обласної ради від 28.04.2025, згідно з яким ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вказаному закладі на стаціонарному лікуванні не перебувала за наданням психіатричної допомоги не зверталась, за наданням наркологічної допомоги не зверталась (т. 2, а. с. 114, зворот);

11) характеристику з Грядівського ліцею Управління освіти Нововолинської міської ради від 23.04.2025 № 94, згідно з якою учениця 6 класу вказаного закладу ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зарекомендувала себе як урівноважена, доброзичлива та відкрита у спілкуванні дівчинка, сумлінно ставиться до виконання шкільних обов`язків, виявляє середній рівень навчальних досягнень, виховується у багатодітній родині, всім необхідним для навчання забезпечена, батьки не завжди цікавились навчанням дівчини, батьківські збори не відвідували (т.2, а. с. 117);

12) відеозапис допиту малолітнього свідка ОСОБА_21 , здійсненого 10.04.2025 за моделлю Барнахус у присутності спеціаліста - психолога ОСОБА_36 (т.2, а. с. 121), стенограми до протоколу допиту малолітнього свідка ОСОБА_37 від 10.04.2025 (т.2, а. с. 122 - 126); під час допиту малолітній свідок надав інформацію щодо випадків домашнього насильства з боку батька, «домагань» до старших сестер та до нього самого;

13) професійний висновок спеціаліста - психолога ОСОБА_36 , складений за результатами здійснення допиту малолітнього свідка ОСОБА_37 (т.2, а. с. 127 -131); згідно з цим висновком у хлопчика під час опитування було виявлено достатній комплекс ознак психотравмуючої події, хлопчик був засмучений, робив паузи в розмові, тема є неприємною, дитині незручно, соромно про це говорити;

14) характеристику з Грядівського ліцею Управління освіти Нововолинської міської ради від 23.04.2025 № 93, згідно з якою учень 5 класу вказаного закладу ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зарекомендував себе як стриманий, урівноважений, спокійний, ввічливий хлопчик, навчальним матеріалом володіє на середньому рівні, навчається не у повну міру своїх можливостей, бере активну участь у суспільно корисній праці, доручення учнівського колективу, класного керівника виконує добросовісно, виховується у багатодітній родині, всім необхідним для навчання забезпечений, батьки не завжди цікавились навчанням хлопчика, батьківські збори не відвідували (т. 2, а. с. 133);

15) складений слідчим в присутності двох понятих протокол обшуку від 08.04.2025 території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_12 та його родини (т. 2, а. с. 135-141); під час проведення вказаних слідчих дій були виявлені та вилучені простирадло (махрове покривало) оранжевого кольору, простирадло (махрове покривало) сірого кольору з малюнком у виді квітів, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 24.01.2019 на ім`я ОСОБА_12 ; ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.04.2025 у справі № 161/6707/25 стороні обвинувачення було надано дозвіл на проведення такого обшуку (т. 2, а. с. 146-147);

16) протоколи відібрання у ОСОБА_12 на підставі постанови слідчого від 09.04.2025 зразків букального епітелію для судової молекулярно - генетичної експертизи, дактилоскопічні сліди пальців та долонь обох рук (т.3, а. с. 39-42);

17) висновок судово - медичного експерта від 23.04.2025 № 250 (ДСУ « Волинське обласне бюро судово-медичних експертиз »), згідно з яким у неповнолітньої ОСОБА_15 не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень на тілі (включно із ділянкою зовнішніх статевих органів, перианальною ділянкою), у під експертної не виявлено видимих пошкоджень дівочої пліви не виявлено, але певні її властивості свідчать про систематичні статеві акти з неповнолітньою (т.3, а. с. 48-66);

18) висновок судово - психіатричної експертизи від 11.04.2025 № 118 (Волинська філія судових експертиз ДУ « Інститут судової психіатрії МОЗ України »), згідно з яким неповнолітня ОСОБА_39 на час вчинення щодо неї протиправних діянь не страждала на будь-який психічний розлад, котрий би перешкоджав їй правильно сприймати факти, які мають доказове значення у справі, усвідомлювати характер і значення цих протиправних дій і чинити опір цим діям; на теперішній час ОСОБА_39 страждає на розлад адаптації зі змішаним порушенням емоцій і поведінки, котрий виник унаслідок протиправних дій сексуального характеру, скоєних щодо неї, проте це не позбавляє потерпілу здатності давати правильні показання, щодо фактів, які мають доказове значення у справі; за психологічними критеріями у потерпілої не виявлено надмірного, невідповідного віковим особливостям, навіювання чи фантазування, вираженої схильності до псевдології, які б могли суттєво впливати на достовірність її свідчень; ОСОБА_17 спроможна надавати правильні свідчення щодо фактичної сторони подій без усвідомлення внутрішнього змісту. Морального і правового значення цих дій; загальний психічний розвиток підекспертної відповідає її вікові; у розпорядженні експертів немає даних, які могли би вказувати, що ОСОБА_17 дає показання під впливом дорослих (т.3. а. с. 71-74);

19) висновок судово - медичного експерта від 16.05.2025 № 324 (ДСУ « Волинське обласне бюро судово-медичних експертиз »), згідно з яким неповнолітня ОСОБА_39 на теперішній час страждає на розлад адаптації зі змішаним порушенням емоцій і поведінки, котрий виник унаслідок протиправних дій сексуального характеру, скоєних щодо неї; діагностований у потерпілої розлад є реактивним станом нервової системи (а не психічним захворюванням), який триває значний проміжок часу (більше 21 доби), тому за ступенем тяжкості належить до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я (т. 3, а. с. 77-87);

20) висновок судової психологічної експертизи від 18.06.2025 № СЕ-19/103-25/5298-ПС ( Волинський НДЕКЦ МВС України ), згідно з яким психологічні особливості відтворення неповнолітньою ОСОБА_15 обстановки та обставин події (за матеріалами слідчих дій від 08.04.2025, від 10.04.2025 за участю цієї особи) характеризуються наявністю психологічно значимих умов, що відповідають індивідуально - психологічним проявам реконструкції подій потерпілою, у діалоговому спілкуванні констатована значна кількість питань відкритого характеру, альтернативних питань, які є уточнюючими, відсутні ознаки інформаційно - випереджального впливу запитань на відповіді підекспертної, констатована наявність психологічних умов, котрі сприяли самостійній комунікативній діяльності потерпілої; психологічна характеристика комунікативної діяльності ОСОБА_17 у процесі відтворення нею подій щодо вчинення протиправних дій сексуального характеру характеризується високою діалоговою активністю, схильністю надавати стверджувальні відповіді (це є характерним для ініціативного керування своїм процесом комунікації); повідомлення ОСОБА_17 у переважній більшості процесу допиту супроводжуються вираженою емоційною включеністю, активністю невербальних реакцій; виявлені ознаки психічної напруги в комунікації з ОСОБА_15, ймовірно, зумовлені відтворенням події, яка має психотравмувальний характер для потерпілої; у поведінці неповнолітньої наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення подій; суттєвих ознак психологічного впливу на потерпілу з боку осіб, які брали учать у проведенні слідчих дій, не виявлено (т.3, а. с. 100- 141);

21) висновок судово - психіатричного експерта від 11.04.2025 № 126 (Волинська філія судових експертиз ДУ « Інститут судової психіатрії МОЗ України »), згідно з яким, ураховуючи індивідуальні особливості неповнолітньої ОСОБА_16 і стан її розумового розвитку, вона має здатність правильно сприймати і давати правильні показання лише щодо зовнішнього боку подій та обставин, котрі розгортались у рамках кримінальної ситуації, не усвідомлюючи внутрішнього змісту, соціального та правового їх значення; з причини свого малолітства потерпіла не могла чинити фізичний і психологічний опір кривдникові; надмірного, невідповідного віковим особливостям навіювання чи фантазування, які могли би суттєво вплинути на достовірність свідчень ОСОБА_18 , не було виявлено; у розпорядженні експерта немає даних про те, що ОСОБА_18 надає показання під впливом інших осіб; ситуація, що досліджується за справою, для потерпілої є психотравмуючою (т. 3, а. с. 146-150);

22) висновок судово - медичного експерта від 23.04.2025 № 254 (ДСУ « Волинське обласне бюро судово-медичних експертиз »), згідно з яким у неповнолітньої ОСОБА_16 не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень на тілі (включно із ділянкою зовнішніх статевих органів, перианальною ділянкою), цілісність дівочої пліви у неповнолітньої не порушена (т.3, а. с. 152-165);

23) висновок судової психологічної експертизи від 06.06.2025 № СЕ-19/103-25/5303-ПС ( Волинський НДЕКЦ МВС України ), згідно з яким психологічні особливості комунікативного процесу під час допиту неповнолітньої ОСОБА_16 , здійсненого 08.04.2025, характеризуються наявністю психологічно значимих умов, що відповідають індивідуально - психологічним проявам реконструкції подій потерпілою та визначаються відсутністю психологічного впливу на відтворення подій; наявність альтернативних запитань під час допиту пояснюється необхідністю організації комунікативної діяльності потерпілої в процесі слідчої дії для повідомлення нею релевантних подробиць події; комунікативна діяльність неповнолітньої під час допиту характеризується діалоговою пасивністю, схильністю надавати ствердні відповіді (це є характерним для ініціативного керування своїм процесом комунікації); діалогова пасивність потерпілої з великою вірогідністю обумовлена безпосередньо ситуацією та емоційним впливом повідомлюваної інформації, що обмежує здатність неповнолітньої вільно висловлюватись щодо згаданої теми; певні ознаки можуть свідчити про опір неповнолітньої комунікативному контакту через переживання стресу під час викладення відомостей або можуть бути пов`язані з природнім процесом забування; невербальні прояви комунікативної діяльності ОСОБА_18 не є властивими для стану невпевненості, страху, пригніченості психічної діяльності та вимушеного спонукання до комунікації, виконують функцію смислового навантаження; протягом слідчої дії у потерпілої спостерігається внутрішня напруга, з великою вірогідністю викликана безпосередньо ситуацією та емоційним дискомфортом, що обмежує здатність неповнолітньої вільно висловлюватись в процесі обговорення інтимних тем; реконструкція потерпілою обставин та перебігу подій містить ознаки, котрі за своєю сутністю є «психологічними слідами» минулого досвіду щодо таких подій; у комунікативній поведінці неповнолітньої, доступній для візуального спостереження, констатовані особливості, властиві для самостійного відтворення подій; суттєвих ознак психологічного впливу на потерпілу з боку осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, в основному не виявлено (т.3, а. с. 171- 194);

24) отримана на запит слідчого від КП « Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф » Волинської обласної ради письмова інформація з супровідним листом від 02.05.2025 № 559/1.10 щодо виклику на лінію « 103 », який надійшов 05.04.2025 о 20 год 35 хв з абонентського номера НОМЕР_4 , копія карти виклику «швидкої допомоги» № 431, аудіозапис телефонного дзвінка, який став підставою виїзду бригади ЕМД (т. 4, а. с. 8-10); під час прослуховування аудіозапису в судовому засіданні з`ясовано, що виклик «швидкої допомоги» надійшов телефоном з адреси АДРЕСА_2 , суть події - «дівчинка хоче зістрибнути зі скелі», бабуся дитини попросила сусідку зателефонувати, повідомила, що це вже друга спроба самогубства дівчинки, перша була тиждень тому, потерпілою є ОСОБА_39 , вік 13 років;

25) висновок судово - психіатричного експерта від 24.04.2025 № 111 (Волинська філія судових експертиз ДУ « Інститут судової психіатрії МОЗ України »), згідно з яким ОСОБА_12 на час вчинення інкримінованих йому протиправних дій не виявляв ознак хронічного психічного захворювання, недоумства чи тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, страждав на алкогольну залежність у стадії активного вживання, однак міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на теперішній час ОСОБА_12 виявляє ознаки алкогольної залежності (алкоголізму) в стадії вимушеного утримання від вживання, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_12 не потребує (т.3, а. с. 43 - 44).

5. Оцінка судом досліджених доказів

5.1. Суд дійшов переконання, що винуватість ОСОБА_12 у вчиненні злочинів доведена в повному обсязі, його діяння містять ознаки складу правопорушень, кваліфікованих за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України.

5.2. Зокрема, із власних показань обвинуваченого з`ясовано, що саме він з 2021 року тривалий час вчиняв насильницькі дії сексуального характеру щодо доньки ОСОБА_17 та доньки ОСОБА_18 (вагінальне проникнення, оральне проникнення), достовірність показань ОСОБА_12 також опосередковано підтверджена наявною в матеріалах кримінальної справи довідкою щодо результатів опитування з використанням поліграфа від 11.04.2025.

5.3. Неповнолітні потерпілі ОСОБА_39 та ОСОБА_40 невідкладно від часу початку досудового розслідування у кримінальному провадженні були допитані у реабілітаційному центрі за моделлю Барнахус. У такий самий спосіб було здійснено допит неповнолітнього свідка ОСОБА_21 . Отримана від дітей вербальна інформація у кримінальному провадженні була зафіксована на відеозаписах, котрі оглянуті колегією суддів у судових засіданнях в присутності учасників кримінального провадження. Діти під час спілкування з ними спеціаліста - психолога на відеозаписах повідомили про відомі їм неодноразові факти сексуального насильства («домагання») їхнього батька ОСОБА_12 щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , обвинувачений, безумовно, був для дітей людиною близькою та їм знайомою, що виключає наявність помилок в ідентифікації кривдника.

5.4. Правдивість зафіксованих на відеозаписах показів дітей, відсутність у неповнолітніх схильності до надмірного навіювання чи фантазування, вираженої схильності до псевдології, відсутність впливу на показання дітей інших дорослих осіб, відсутність наміру умисно обмовити батька у скоєнні насильницьких дій підтверджені висновками судово - психіатричних та судових психологічних експертиз. Унаслідок дослідження цих документів судом з`ясовано, що неповнолітня ОСОБА_39 на час вчинення щодо неї протиправних діянь не страждала на будь-який психічний розлад, котрий би перешкоджав їй правильно сприймати факти, які мають доказове значення у справі, психологічні особливості відтворення неповнолітньою ОСОБА_15 обстановки та обставин події характеризуються наявністю психологічно значимих умов, котрі відповідають індивідуально - психологічним проявам реконструкції подій потерпілою, у поведінці неповнолітньої наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення подій. Також встановлено, що неповнолітня ОСОБА_40 має здатність правильно сприймати і давати правильні показання лише щодо зовнішнього боку подій та обставин, котрі розгортались у рамках кримінальної ситуації, не усвідомлюючи внутрішнього змісту, соціального та правового їх значення, надмірного, невідповідного віковим особливостям навіювання чи фантазування, які могли би суттєво вплинути на достовірність свідчень ОСОБА_18 , не було виявлено; у розпорядженні експерта немає даних про те, що ОСОБА_18 надавала показання під впливом інших осіб.

5.5. Відсутність підстав сумніватись у відповідності психологічного стану дітей їхнім віковим нормам опосередковано підтверджують повідомлення КП « Володимирське територіальне медичне об`єднання », КП « Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька », характеристики неповнолітніх з Грядівського ліцею Управління освіти Нововолинської міської ради .

5.6. Також показання дітей узгоджуються з отриманими під час судового розгляду кримінального провадження показаннями свідків сторони обвинувачення ОСОБА_23 , ОСОБА_28 , ОСОБА_14 , котрі або безпосередньо від неповнолітніх, або від близьких їм осіб отримали інформацію щодо випадків сексуального насильства над дітьми та щодо пов`язаних із цим наслідків.

5.7. Зважаючи на це, колегія суддів оцінює безпосередньо досліджені у судових засіданнях відеозаписи, на котрих зафіксовані допити неповнолітніх потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , свідка ОСОБА_21 , як належні та допустимі докази в кримінальній справі.

5.8. Адже застосування моделі Барнахус (як міждисциплінарного та міжустановчого спеціалізованого центру по роботі з дітьми, які постраждали від насильства або стали свідками подібних злочинів), використання у кримінальному провадженні показань, отриманих від дітей у такий спосіб, має відповідне нормативне регулювання (див., зокрема, Порядок реалізації пілотного проєкту щодо запровадження центрів захисту дитини (за моделлю Барнахус), затв. наказом Міністерства юстиції України , Офісу Генерального прокурора , Міністерства внутрішніх справ України , Міністерства соціальної політики України , Міністерства охорони здоров`я України від 26.07.2024 № 2218/5/180/523/352-Н/1306, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 29.07.2024 за № 1151/42496).

5.9. Крім того, міжнародні стандарти отримання вербальної інформації від дитини у кримінальному провадженні заохочують аудіовізуальні заяви дітей, які стали жертвами або свідками, поважаючи права інших сторін на оскарження змісту таких заяв, закликають уникати прямого контакту, протистояння або спілкування між дитиною-жертвою або дитиною-свідком з підозрюваним, наскільки це можливо, якщо тільки дитина-жертва не вимагає цього, водночас існування менш суворих правил щодо надання свідчень (як - от відсутність вимоги присяги, інших подібних заяв, або інших дружніх до дітей процесуальних заходів) не повинно само по собі зменшувати значення, котре приділяється свідченням або доказам дитини (див., наприкл., Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 17.11.2010).

5.10. Верховний Суд у постанові від 23.11.2021 у справі № 369/1044/19 (провадження № 51-2732км21) підтримав допустимість відмови від допиту дитини при тому, що законний представник категорично заперечувала проти допиту через психологічний стан дитини і сторони не наполягали на допиті. Дослідження судом доказу-відеозапису допиту малолітньої особи й прийняття таких відеосвідчень як доказу в суді дозволяє уникнути необхідності повторних викликів та допитів дитини та її ревіктимізації, що відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини - свідка чи жертви злочинних посягань.

5.11. Настання фізіологічних наслідків сексуального насильства для потерпілої ОСОБА_19 підтверджує досліджений судом висновок судово - медичного експерта, згідно з яким у підекспертної не виявлено видимих пошкоджень жіночих статевих органів, але певні властивості цих органів свідчать про систематичні статеві акти чоловіка з неповнолітньою.

5.12. Заподіяння потерпілій ОСОБА_41 внаслідок систематичного сексуального насильства з сторони власного батька умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження підтверджено змістом висновку судово - медичного експерта, згідно з яким на теперішній час дівчинка страждає на розлад адаптації зі змішаним порушенням емоцій і поведінки, котрий виник унаслідок протиправних дій сексуального характеру, скоєних щодо неї; діагностований у потерпілої розлад є реактивним станом нервової системи (а не психічним захворюванням), який триває значний проміжок часу (більше 21 доби), тому за ступенем тяжкості належить до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Про тяжкість таких наслідків для здоров`я дитини опосередковано свідчать показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_28 , котрі підтвердили наявність двох спроб самогубства неповнолітньої, а також отримана на запит слідчого від КП « Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф » Волинської обласної ради письмова інформація щодо виклику на лінію « 103 », який надійшов копія карти виклику «швидкої допомоги» № 431, аудіозапис телефонного дзвінка, який став підставою виїзду бригади медиків.

5.13. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

5.14. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

5.15. Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

5.16. У розглядуваній справі суд дійшов висновку про те, що винуватість ОСОБА_12 у скоєнні протиправних діянь доведена повністю «поза розумним сумнівом». Діяння, що ставляться в вину ОСОБА_12 , судом кваліфіковані саме за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України. Згідно з дослідженим колегією суддів висновком судово - психіатричної експертизи ОСОБА_12 на час скоєння інкримінованих йому протиправних діянь міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, на теперішній час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Тож обвинувачений за суб`єктивним критерієм повинен нести кримінальну відповідальність за скоєні ним злочини.

6. Призначення покарання

6.1. При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які відповідно до класифікації, наведеної у ст. 12 КК України, належать до категорії нетяжких злочинів (діяння, кваліфіковане за ч. 1 ст. 122 КК України) та особливо тяжких злочинів (діяння, кваліфіковані за ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України), конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та обставини, котрі обтяжують покарання.

6.2. ОСОБА_12 є громадянином України, внесений до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, має зареєстроване місце поживання у с. Хренів Володимирського району Волинської області, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має (т.3, а. с. 17-23).

6.3. За повідомленням КП « Володимирське територіальне медичне об`єднання » Володимирської міської ради від 09.05.2025 № 944/09-06/3/2.25 ОСОБА_12 у вказаному закладі під медичним наглядом у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебував (т. 3, а. с. 25). За повідомленням КП « Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька » від 28.04.2025 ОСОБА_15 у вказаному закладі на стаціонарному лікуванні не перебував, за отриманням наркологічної допомоги не звертався, за наданням психіатричної допомоги не звертався, у базах даних закладу не обліковується (т. 3, а. с. 26, зворот).

6.4. Згідно з характеристикою, наданою поліцейським офіцером громади капітаном поліції ОСОБА_42 , обвинувачений проживає у с. Хренів, за місцем проживання зарекомендував себе посередньо, скарги від громадян на його поведінку до територіального органу Національної поліції не надходили, у 2021, 2023, 2025 роках він був притягнутий до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, перебуває на профілактичному обліку як особа - кривдник (т. 3, а. с. 29). Обвинувачений з 03.06.2024 був працевлаштований вогнетривником у ПрАТ « Нововолинський ливарний завод », за місцем роботи має позитивні характеристики (т. 4, а. с. 58). ОСОБА_12 раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (т. 4, а. с. 18-34).

6.5. Згідно з висновком судово - психіатричного експерта від 24.04.2025 № 111 (Волинська філія судових експертиз ДУ « Інститут судової психіатрії МОЗ України ») ОСОБА_12 на час вчинення інкримінованих йому протиправних дій не виявляв ознак хронічного психічного захворювання, недоумства чи тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, страждав на алкогольну залежність у стадії активного вживання, однак міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на теперішній час ОСОБА_12 виявляє ознаки алкогольної залежності (алкоголізму) в стадії вимушеного утримання від вживання, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_12 не потребує (т.3, а. с. 43 - 44).

6.6. Обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд в розглядуваному випадку вважає активне сприяння обвинуваченим розкриттю кримінальних правопорушень. Зокрема, ОСОБА_12 на стадії досудового розслідування згідно з його заявою від 08.04.2025 добровільно видав співробітникам поліції свій мобільний телефон марки «Infinix X6525» (т. 2, а. с. 150), під час обшуку за місцем свого проживання обвинувачений добровільно видав слідчому простирадла та особистий паспорт громадянина України для виїзду за кордон (т. 2, а. с. 135-141), ОСОБА_12 за своєю добровільною згодою пройшов опитування за допомогою поліграфа, внаслідок такого опитування підтверджено версію обвинуваченого щодо вчинення дій сексуального характеру щодо неповнолітньої ОСОБА_17 та її зґвалтування (т. 3, а. с. 14-16), обвинувачений на стадії судового розгляду кримінального провадження свою винуватість визнав і надавав у суді зізнавальні показання.

6.7. Поряд з цим, колегія суддів не погоджується із твердженням сторони захисту щодо наявності в розглядуваній справі такої обставини, що пом`якшує покарання, як щире каяття обвинуваченого. Адже згідно з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19), щирість каяття неправильно ототожнювати з визнанням вини; розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого; факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Натомість у матеріалах кримінальної справи щодо ОСОБА_12 відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений намагався будь-яким чином допомогти неповнолітнім потерпілим оговтатись від пережитого, компенсувати дітям перенесені ними страждання чи полегшити їхній душевний біль. Обвинувачений лише визнав два цивільні позови потерпілих, але дотепер не здійснив навіть часткової грошової компенсації моральної шкоди на користь дітей.

6.8. Обставинами, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, в розглядуваному випадку суд вважає скоєння злочинів особою, котра перебуває у стані алкогольного сп`яніння (ця обставина підтверджена самим обвинуваченим у власних показаннях, отриманою від неповнолітніх потерпілих вербальною інформацією, зафіксованою на відеозаписах, висновком судово - психіатричного експерта від 24.04.2025 № 111), а також скоєння злочинів щодо осіб, з якими винний перебуває у сімейних відносинах (неповнолітні потерпілі є рідними доньками обвинуваченого).

6.9. Згідно із ч.2 ст. 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

6.10. Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Покарання повинно бути призначено необхідне та достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

6.11. Колегія суддів не погоджується з твердженнями сторони захисту щодо можливості на підставі ст. 69 КК України призначити ОСОБА_12 більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, з огляду на об`єктивну відсутність у справі кількох обставин, що пом`якшували би покарання та істотно знижували би ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на той ступінь суспільної небезпеки, котрий становлять злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості, скоєні щодо дітей, у сучасному цивілізованому суспільстві, враховує, що окремі злочини з числа тих, скоєння яких інкримінуються ОСОБА_12 , є особливо тяжкими. На думку суду, сама сутність цих кримінальних правопорушень суперечить усталеним у суспільстві уявленням про моральність, ці злочини потягли за собою невідворотні наслідки - фактично зруйнували долю дітей, котрі внаслідок протиправних дій зі сторони рідного батька втратили відчуття спокою та безпеки у власній оселі, заподіяли глибокі страждання, навіть травми психіки, переживання, пов`язані з домашнім насильством можуть переслідувати дітей протягом подальшого життя. Отже, на думку суду, ОСОБА_12 заслуговує на суворе покарання в межах санкцій відповідних статей закону про кримінальну відповідальність.

6.12. З урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованих йому діянь, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_12 за скоєння злочину, кваліфікованого за ч. 1 ст. 122 КК України, необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, за скоєння злочину, кваліфікованого за ч. 4 ст. 152 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років, за скоєння злочинів, кваліфікованих за ч. 6 ст. 152 КК України - покарання у виді довічного позбавлення волі, за скоєння злочину, кваліфікованого за ч. 6 ст. 153 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років.

6.13. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Якщо хоча б за одне із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

6.14. Таким чином, на підставі ч. 1,2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд визначає ОСОБА_12 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді довічного позбавлення волі.

6.15. Крім того, оскільки обвинуваченого було затримано та взято під варту 09.04.2025, з того часу і дотепер він утримується в умовах ізоляції від суспільства, необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_12 з часу затримання ОСОБА_12 (з 09.04.2025) до часу набрання цим вироком законної сили в строк відбування остаточно визначеного судом за цим вироком покарання відповідно до ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

7. Інші рішення щодо питань, які підлягають розв`язанню судом під час ухвалення вироку

Щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу

7.1. ОСОБА_12 на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.04.2025, ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2025, ухвали Володимирського міського суду Волинської області від 03.07.2025, ухвали Іваничівського районного суду Волинської області від 18.08.2025, ухвали Іваничівського районного суду Волинської області від 09.10.2025, ухвали Іваничівського районного суду Волинської області від 03.12.2025 перебував під вартою в Державній установі « Луцький слідчий ізолятор ».

7.2. Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 14.01.2026 щодо обвинуваченого ОСОБА_12 було за клопотанням прокурора продовжено на час судового розгляду кримінальної справи № 165/2252/25 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі « Луцький слідчий ізолятор », встановлено строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу з 14.01.2026 по 13.03.2026 включно.

7.3. З урахуванням констатованого судом існування щодо ОСОБА_12 ризиків переховуватись від правосуддя, вчинити інші кримінальні правопорушення насильницького характеру щодо власних неповнолітніх дітей, задля забезпечення у подальшому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі, неможливості застосування до ОСОБА_12 більш м`якого запобіжного заходу, запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

Щодо вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні

7.4. Представниця неповнолітніх потерпілих - адвокат ОСОБА_9 до початку розгляду справи по суті, 02.10.2025 надала до суду два цивільних позови, просила суд стягнути з ОСОБА_12 компенсацію моральної шкоди, заподіяної систематичним домашнім насильством сексуального характеру, в розмірі по 300000,00 грн. на користь кожної з дівчат. Адвокат вказала, що така сума цілком відповідатиме глибині душевних страждань, котрі потерпілі відчували внаслідок систематичного насильства щодо них з боку близької для дітей особи - їхнього батька, діти тепер потребують тривалої реабілітації, змушені терпіти зміни звичного способу життя.

7.5. Відповідач ОСОБА_12 визнав обидва цивільні позови, не вважав надмірною суму моральної шкоди, про відшкодування якої просила представниця потерпілих. Згідно з ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

7.6. З приводу заявлених представницею неповнолітніх потерпілих осіб цивільних позовів суд зазначає про таке.

7.7. Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

7.8. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч.4 ст. 128 КПК України).

7.9. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

7.10. Як зазначено у ст. 23 Цивільного кодексу (ЦК) України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема,у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров`я.

7.11. Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

7.12. Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

7.13. Згідно з правовими позиціями, висловленими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору (п.5 постанови); розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та тривалість страждань, тяжкість завданої травми (п.9 постанови).

7.14. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості й справедливості, глибини моральних страждань.

7.15. Ураховуючи глибину моральних страждань потерпілих, перенесених унаслідок сексуального насильства, вчинюваного рідним батьком щодо власних дітей, систематичність такого насильства, беручи до уваги, що внаслідок таких подій діти переживали сильний стрес, зважаючи на беззаперечно встановлену судом винуватість ОСОБА_12 у скоєнні злочинів щодо обох неповнолітніх, колегія суддів убачає наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди. Тож обидва цивільні позови, подані у кримінальному провадженні представницею неповнолітніх потерпілих, підлягають задоволенню, заявлені розміри моральної шкоди є обґрунтованими і достатніми для відшкодування позивачам. З обвинуваченого необхідно стягнути на користь неповнолітньої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду, заподіяну кримінальними правопорушеннями, в розмірі 300000,00 грн., також суд стягує з обвинуваченого на користь неповнолітньої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду, заподіяну кримінальними правопорушеннями, в розмірі 300000,00 грн..

Щодо розподілу процесуальних витрат

7.16. Під час досудового розслідування на проведення судових психологічних експертиз ( Волинський НДЕКЦ МВС України ) були здійснені процесуальні витрати на загальну суму 53484,00 грн. (т. 3, а. с. 142; т. 3, а. с. 195).

7.17. Відповідно до ст. 118 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів, віднесені до складу процесуальних витрат. Згідно зі ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (експертів). Тож саме таку суму процесуальних витрат у кримінальному провадженні суд стягує з ОСОБА_12 в дохід держави.

Щодо визначення подальшої долі речових доказів у кримінальному провадженні

7.18. У кримінальному провадженні № за ЄРДР 12025030000000364 від 08.04.2025 постановою слідчого були визнані речовими доказами вилучені під час обшуку за місцем проживання родини ОСОБА_12 простирадло (махрове покривало) оранжевого кольору, простирадло (махрове покривало) сірого кольору з малюнком у виді квітів, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 24.01.2019 на ім`я ОСОБА_12 (т. 2, а. с. 143-145). Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.04.2025 у справі № 161/6709/25 на ці предмети було накладено арешт як на тимчасово вилучене майно (т. 2, а. с. 148-149).

7.19. Обвинувачений ОСОБА_12 згідно з його заявою від 08.04.2025 добровільно видав співробітникам поліції свій мобільний телефон марки «Infinix X6525», IMEI1: НОМЕР_5 ; IMEI2: НОМЕР_6 , з установленою SIM - картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ « Київстар » з номером НОМЕР_7 (т. 2, а. с. 150). Постановою слідчого від 09.04.2025 цей телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (т. 2, а. с. 151-152). Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.04.2025 у справі № 161/6708/25 на телефон накладено арешт як на тимчасово вилучене майно (т. 2, а. с. 153- 154).

7.20. Крім того, сторона обвинувачення отримала тимчасовий доступ до документів, котрі зберігались у КНП « Нововолинський центр первинної медико – санітарної допомоги » Нововолинської міської ради (протокол від 14.05.2025), слідчим були вилучені медична карта амбулаторного пацієнта, заповнена 30.08.2022 на ім`я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та медична карта амбулаторного пацієнта, заповнена 30.08.2022 на ім`я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 4, а. с. 1-4).

7.21. Вирішуючи подальшу долю речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, суд вважає за необхідне після набрання цим вироком законної сили: простирадло (махрове покривало) оранжевого кольору, простирадло (махрове покривало) сірого кольору з малюнком у виді квітів - повернути володілиці майна ОСОБА_14 (оскільки вказані речі не містять на собі слідів кримінальних правопорушень, не були предметами кримінальних правопорушень); паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 24.01.2019 на ім`я ОСОБА_12 - передати до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України (оскільки призначене обвинуваченому кримінальне покарання не передбачає наявності у нього права виїздити за межі України); мобільний телефон марки «Infinix X6525», IMEI1: НОМЕР_5 ; IMEI2: НОМЕР_6 , з установленою SIM - картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ « Київстар » з номером НОМЕР_7 - повернути володільцю майна ОСОБА_12 (оскільки вказана річ не містить на собі слідів кримінальних правопорушень, не була предметом кримінальних правопорушень, відсутні дані щодо наявності у телефоні інформації, котра мала би доказове значення у кримінальній справі); медичну карту амбулаторного пацієнта, заповнену 30.08.2022 на ім`я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та медичну карту амбулаторного пацієнта, заповнену 30.08.2022 на ім`я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - повернути до КНП « Нововолинський центр первинної медико – санітарної допомоги » Нововолинської міської ради.

7.22. Також у зв`язку з відсутністю в подальшому необхідних цілей, визначених ч.2 ст. 170 КПК України, суд скасовує арешти, накладені на зазначені речові докази ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.04.2025 у справі № 161/6709/25, від 09.04.2025 у справі № 161/6708/25.

Керуючись ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України, ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_12 визнати винним у скоєнні злочину, кваліфікованого за ч. 1 ст. 122 КК України,та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

ОСОБА_12 визнати винним у скоєнні злочину, кваліфікованого за ч. 4 ст. 152 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.

ОСОБА_12 визнати винним у скоєнні злочинів, кваліфікованих за ч. 6 ст. 152 КК України, та призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_12 визнати винним у скоєнні злочину, кваліфікованого за ч. 6 ст. 153 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років.

На підставі ч. 1,2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_12 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді довічного позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_12 до набрання цим вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі « Луцький слідчий ізолятор ».

Обчислювати ОСОБА_12 строк покарання з моменту набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати строк попереднього ув`язнення з часу затримання ОСОБА_12 (з 09.04.2025) до часу набрання цим вироком законної сили в строк відбування остаточно визначеного судом за цим вироком покарання відповідно до ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільні позови у кримінальному провадженні, заявлені представницею неповнолітніх потерпілих осіб - адвокатом ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_12 , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь неповнолітньої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду, заподіяну кримінальними правопорушеннями, в розмірі 300000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь неповнолітньої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду, заподіяну кримінальними правопорушеннями, в розмірі 300000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

Зобов`язати орган опіки та піклування (виконавчий комітет) Нововолинської міської ради Володимирського району Волинської області відкрити на ім`я дітей: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в установі АТ « Державний Ощадний банк України » особисті рахунки, призначені для отримання компенсації моральної шкоди, стягнутої на користь дітей з ОСОБА_12 , та здійснювати контроль за цільовим використанням таких коштів.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані зі здійсненням експертиз у кримінальному провадженні, на загальну суму 53484 (п`ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Подальшу долю речових доказів у кримінальному провадженні після набрання цим вироком законної сили вирішити таким чином:

-простирадло (махрове покривало) оранжевого кольору, простирадло (махрове покривало) сірого кольору з малюнком у виді квітів (зберігаються в кімнаті збереження речових доказів ГУ НП у Волинській області ) - повернути володілиці майна ОСОБА_14 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 );

-паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 24.01.2019 на ім`я ОСОБА_12 (міститься в матеріалах особової справи обвинуваченого в Державній установі « Луцький слідчий ізолятор ») - передати до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України ;

-мобільний телефон марки «Infinix X6525», IMEI1: НОМЕР_5 ; IMEI2: НОМЕР_6 , з установленою SIM - картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ « Київстар » з номером НОМЕР_7 (зберігається в кімнаті збереження речових доказів ГУ НП у Волинській області ) - повернути володільцю майна ОСОБА_12 ;

-медичну карту амбулаторного пацієнта, заповнену 30.08.2022 на ім`я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та медичну карту амбулаторного пацієнта, заповнену 30.08.2022 на ім`я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зберігаються в т. 4 матеріалів кримінальної справи № 165/2252/25) - повернути до КНП « Нововолинський центр первинної медико – санітарної допомоги » Нововолинської міської ради (юридична адреса: просп. Дружби, буд. 19, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область ).

Скасувати арешти, накладені на зазначені речові докази ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.04.2025 у справі № 161/6709/25, від 09.04.2025 у справі № 161/6708/25.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення).

Вирок суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, вирок, якщо його не було скасовано за наслідками апеляційного провадження, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно з п.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії запровадженого в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, після складання та підписання повного тексту цього вироку суд обмежився проголошенням резолютивної частини, водночас повний текст цього вироку вручений (направлений) учасникам судового провадження в день проголошення, 26.01.2026.

Головуючий у справі суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3