Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №523/25146/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/25146/25

Провадження №1-кп/523/1043/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора Пересипської окружної прокуратури м.Одеси – ОСОБА_3

захисників – ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченої (підсудної) – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024162490001996, внесене до ЄРДР 26.12.2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Одеси, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої та має на утриманні неповнолітню дитину 2013 року народження, працюючої водієм автотранспортних засобів ТОВ «ГАС РІПЕІР СЕРВІС», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

25.12.2024, приблизно о 18:22 годині, підсудна ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW X6», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , здійснюючи рух у темний час доби, при необмеженій видимості, по мокрій асфальтованій проїзній частині дороги по вулиці Михайла Грушевського, з боку вулиці Віталія Нестеренка в напрямку вулиці Хуторської в м.Одесі, на якій організований двосторонній дворядний рух у кожному з напрямків руху, що розділений дорожньою розміткою, у лівій смузі свого напрямку руху, рухаючись у обраному напрямку та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу неподалік будинку №39 по вулиці Михайла Грушевського, діючи необережно, з кримінальною протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла їх передбачити, в порушення вимог п.п.2.3 «б», 18.1, дорожньої розмітки 1.14.2 «пішохідний перехід» та дорожнього знаку 5.38.14 «пішохідний перехід» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі – Правил дорожнього руху), які вказують на те, що:

п.2.3 «б» Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.18.1 Водій, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість руху, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека,

вказана підсудна проявила особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змін, хоча зобов`язана була постійно її контролювати і мала таку можливість, не звернула увагу на пішохода – потерпілу ОСОБА_7 , яка в цей час перетинала проїжджу частину вулиці Михайла Грушевського по пішохідному переходу з права наліво по ходу руху автомобіля, своєчасно не вжила заходів до зниження швидкості керованого нею транспортного засобу, аж до повної його зупинки, продовжила свій рух у вибраному напрямку та допустила наїзд на зазначеного пішохода.

Внаслідок означеної дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозково-лицевої травми (переломи кісток носа, правої орбіти, основи черепа, забою головного мозку, крововиливів та рани м`яких тканин обличчя), закритої травми тулуба (закриті переломи правих поперечних відростків третього, четвертого та п`ятого поперекового хребців, багато уламкові переломи кісток тазу та переривання вагітності), ран та осаднень м`яких тканин нижніх кінцівок, які складають єдиний комплекс ушкоджень, були небезпечними для життя та призвели до переривання вагітності, які за висновком комісійної судово-медичної експертизи №31-354-2025 від 25.09.2025 року, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

В умовах розглядуваної дорожньо-транспортній пригоди, дії підсудної ОСОБА_6 як водія регламентувались вимогами п.18.1 Правил дорожнього руху, належним дотриманням яких вказана підсудна мала технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 , а відтак дії підсудної знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Потерпіла ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась, але в матеріалах судової справи міститься раніше надане стороною захисту нотаріально завірене клопотання зазначеної потерпілої щодо проведення судових засідань з розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 без її участі, на підставі чого та з урахуванням позиції інших сторін провадження, дотримуючись вимог розумності строків судового провадження, суд вирішив провести розгляд кримінального провадження за відсутністю вказаної потерпілої.

Підсудна ОСОБА_6 повністю визнала свою провину за висунутим обвинуваченням та не оспорюючи при цьому час, місце, спосіб та мотиви вчиненого нею при наведених вище обставинах, будучи допитаною в судовому засіданні пояснила суду про обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення щодо порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що призвели до заподіяння потерпілій ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, які відповідають викладеним вище обставинам.

Так, під часу допиту в суді підсудна ОСОБА_6 показала, що дійсно за наведеними в обвинувальному акті обставинами вона, керуючи з дозволеною швидкістю автомобілем марки «BMW X6», у зв`язку з власною необережністю та неуважністю скоїла наїзд на пішохода – потерпілу ОСОБА_7 , яка перебувала на пішохідному переході та яку вона не побачила, внаслідок чого останній були заподіяні описані у висновку експерта тілесні ушкодження, ступінь тяжкості яких і критерії їх судово-медичної оцінки нею не оспорюються. Моменту зіткнення автомобіля з потерпілою вона не відчула, почувши лише звук, схожий на удар камінця по автомобілю, а по приїзду додому вона не побачила на автомобілі будь-яких видимих для неї пошкоджень. Через деякий час, до неї звернулися працівники поліції, які повідомили про її причетність до дорожньо-транспортної пригоди і наїзду на пішохода, а також на вимогу яких вона добровільно надала автомобіль для проведення експертних досліджень, при цьому не заперечуючи своєї причетності до ДТП.

Шкодує про скоєне і висловлює щирий жаль з приводу цієї дорожньо-транспортної пригоди, висловлюючи співчуття потерпілій ОСОБА_7 , оскільки сама є жінкою і матір`ю, тому під час лікування потерпілої вона добровільно і повністю сплачувала всі витрати, у тому числі на її лікування, оперативне втручання і медичну реабілітацію, що підтверджується наданими стороною захисту документами, а також зобов`язується у майбутньому в разі виникнення потреби надавати потерпілій фінансову допомогу.

Просить її суворо не карати, урахувати повне відшкодування нею завданих потерпілій збитків (матеріальних і моральних) та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки збереження такого права конче необхідно їй в роботі, у матеріальному забезпеченні своєї родини і належному утриманні її неповнолітньої дитини, яку виховує самостійно, а також її матері похилого віку.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

За наведених підстав, суд вважає, що винність підсудної ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, фактичні обставини якого нею та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких, окрім допиту підсудної, не здійснювалось у повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги викладені обставини та отримавши покази підсудної ОСОБА_6 , судом встановлено, що остання при керуванні транспортним засобом порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, а відтак суд погоджується з кваліфікацією стороною обвинувачення дій вказаної підсудної за ч.2 ст.286 КК України.

Так, з огляду на ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, що карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудній ОСОБА_6 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого нею, зміст й обсяг допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, їх наслідки та подальшу поведінку підсудної та те, що скоєне нею кримінальне правопорушення відноситься до категорії необережних тяжких злочинів, що призвели до спричинення потерпілій ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, а також судом враховується у певній мірі висновки досудової доповіді органу пробації та викладена у відповідному нотаріально завіреному клопотанні позиція вказаної потерпілої з цього приводу і відсутність у неї претензій будь-якого характеру до підсудної у зв`язку з повним відшкодуванням заподіяних збитків, стан здоров`я підсудної та характеризуючі її особу дані.

Так, підсудна ОСОБА_6 свою провину в межах висунутого обвинувачення визнала повністю та завдані нею потерпілій ОСОБА_7 збитки відшкодувала у повному обсязі (згідно наданих стороною відповідних заяв потерпілої); незаміжня, але має на утриманні неповнолітню дитину 2013 року народження та матір похилого віку, яка страждає певними захворюваннями (за наданими стороною захисту медичними документами) і мешкає окремо у передмісті Одеси; позитивно характеризується за місцем роботи на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «ГАС РІПЕІР СЕРВІС»; на обліку КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я ООР» не перебуває; забезпечена місцем реєстрації в Одеській області і позитивно характеризується за місцем проживання в м.Одесі; зі слів – її водійський стаж триває з 2008 року та протягом цього часу до відповідальності за порушення у сфері безпеки дорожнього руху вона не притягалась.

Комплексність наведених обставин у взаємозв`язку з необережною формою вини підсудної ОСОБА_6 та повним відшкодуванням нею завданих потерпілій ОСОБА_7 збитків (матеріальних і моральних), свідчать про дієве і щире каяття підсудної, її намагання виправити виниклу ситуацію і зменшити негативний вплив на потерпілу наслідків свого діяння, що у свою чергу обумовлюють можливість виправлення вказаної підсудної в умовах суспільства, з обов`язковим застосування наглядово-виховних заходів.

За приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудної ОСОБА_6 як зазначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, слід віднести щире каяття та повне відшкодування потерпілій ОСОБА_7 завданих збитків, а обставин, що обтяжують покарання зазначеної підсудної, протягом розгляду кримінального провадження не встановлено.

Відповідно до ст.69-1 КК України, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Положення ж ч.ч.1, 3 ст.75 зазначеного Кодексу встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов`язків.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду фактичні обставини доведеного підсудній ОСОБА_6 обвинувачення, його суспільну небезпечність та наслідки, а також ураховуючи характеризуючі особу підсудної дані, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, комплексність яких обумовлюють можливість її виправлення в умовах суспільства, суд у контексті ст.ст.50, 65, 69-1 КК України та презумпції призначення більш м`якого покарання (ч.2 ст.65 КК) доходить обґрунтованого висновку про те, що виправлення зазначеної підсудної і недопущення вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливо в умовах суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах строку, встановленого санкцією ч.2 ст.286 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами та зі звільненням від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.ст.75, 76 цього ж Кодексу.

При вирішенні ж питання щодо доцільності призначення підсудній ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, приймаючи до уваги необережну форму вини вказаної підсудної і наслідки вчиненого нею діяння, визнання нею своєї провини та повне відшкодування завданих потерпілій збитків, склад сім`ї підсудної та наявність неповнолітньої дитини, позитивну характеристику за місцем роботи і проживання, її досить тривалий водійський стаж (з 2008 року) та відсутність у справі відомостей щодо попередньої історії допущених нею правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, а також ураховуючи промову підсудної в судовому засіданні й викладену у відповідному нотаріально завіреному клопотанні позицію потерпілої з означеного приводу, суд в цілому погоджується з висловленими під час судових дебатів позиціями сторін процесу, внаслідок чого доходить висновку про те, що нагальна потреба підсудної у виконанні обов`язків водія за місцем роботи, оперативне забезпечення вирішення побутових питань її родини, у забезпеченні належного утримання матері похилого віку та виховання і навчання неповнолітньої дитини (навчається у 7-му класі школи, яка знаходиться у передмісті Одеси – с.Усатово), є достатніми і обґрунтованими підставами у конкретному випадку для не призначення вказаній підсудній означеного виду додаткового покарання.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат та арешту майна – в силу ст.ст.124-126, ст.174 цього ж Кодексу, відповідно.

Керуючись ст.ст.100, 124-126, 174, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавлення права керувати транспортним засобом.

На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки – періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку в частині призначеного покарання та нагляд за засудженою ОСОБА_6 , – покласти на Хаджибейський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

В порядку ст.ст.124-126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадження в сумі 50811,20 гривень (2120,40+2120,40+2120,40+44450), пов`язані зі залученням експертів, - стягнути із засудженої ОСОБА_6 , на користь держави.

Арешт на майно, накладений за ухвалою слідчого судді від 13.01.2025 року на транспортний засіб марки «BMW X6», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили, - скасувати.

В силу ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні – транспортний засіб марки «BMW X6», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який переданий під зберігальну розписку ОСОБА_6 , - вважати повернутим за належністю вказаній особі.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_6 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити для виконання до Хаджибейського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та до СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1