Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №507/2573/25 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/2573/25

Провадження № 2/507/91/2026

Номер рядка звіту 40

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2026 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дюдюна О.В.

при секретарі судового засідання – Сироти Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства із обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач товариство із обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач вказує, що 01 грудня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4183615, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису. Відповідно до умов договору Товариство передало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8000 грн., які відповідач зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом.

ОСОБА_1 умови договору не виконала, кошти не повернула та проценти за користування кредитними коштами не сплатила. Право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 01.12.2023 року перейшло до позивача за договором факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 року, а тому позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4183615 від 01 грудня 2023 року в розмірі 29006 грн. 15 коп., а також судові витрати, з яких 2422,40 грн. судовий збір та 10000 грн. витрати на професійну правничу допомогу. Додатково позивач вказує, в порядку ст.265 ЦПК України, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних за ст.625 ЦК України починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту його виконання на задоволену суму боргу.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, через надсилання електронного листа на її електронну адресу, що підтверджується довідкою.

З огляду на вказане, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином.

В судове засідання на розгляд справи відповідач не з`явився, причини неявки не повідомив, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надав. У встановлений ухвалою суду строк, відзив відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін. (а.с. 125).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив здійснювати заочний розгляд цієї цивільної справи за правилами гл. 11 розділу ІІІ ЦПК України на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 01 грудня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4183615, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису. Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту складає 8000 грн., які відповідач зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 01.12.2023 року по 25.11.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Договір підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «79457 (а.с. 76-85)

Перед підписанням договору відповідач була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, який був підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора "31912" (а.с. 72-74)

На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результаті застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто на час укладання договору.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов?язання перед ОСОБА_2 виконало та надало їй кредит в сумі 8000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ".

Всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконала свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.

23 вересня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №23/09/2024 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4183615 від 01 грудня 2023 р.

В межах строку дії договору, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 23.09.2024 року донараховано відсотки за (62 календарних днів). 8000 грн. * 2 % = 91,0156 грн. * 62 календарні дні = 5642,9672 грн. відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції".

Відповідно до розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 29006 грн. 15 коп., з яких: 4550 грн. 78 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 18812 грн. 40 коп. - сума заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором, які нараховані первісним кредитором, 5642,9672 грн. відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції"

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Надані позивачем докази свідчать про те, що відповідач умови договору не виконав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку.

Отже, відповідачем не виконано грошові зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості.

Щодо процесуального клопотання позивача про нарахування інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України в порядку частин 10, 11 ст.265 ЦК України на майбутнє то суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві просив відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 10000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат необхідно:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в ТОВ «Українські фінансові операції» надало договір від 01.08.2024 року №01/08/2024-А про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О., акт наданих послуг, детальний опис наданих послу до акту. Сума наданих послуг складає 10000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статтях 137, 141 ЦПК України критерії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає стягненню 10000 грн. витрат на правничу допомогу в суді.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, тому судовий збір має бути стягнений з відповідача.

Згідно платіжної інструкції № 12637 позивач сплатив 2422 грн. 40 коп. судового збору та поніс витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10000 грн. (а.с.1)

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного , керуючись ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов товариства із обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства із обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4183615 від 01 грудня 2023 року в розмірі 29006 грн. 15 коп. , судовий збір 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Любашівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: О.В. Дюдюн