Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №496/1649/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1649/25

Провадження № 2/496/1267/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про встановлення факту володіння квартирою та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд: - встановити факт володіння на праві приватної власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартирою АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належала її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Мирненською сільською радою Біляївського району Одеської області 05.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №22, згідно якого все своє майно заповідала позивачу. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач звернулася з заявою до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області, однак листом від 10.02.2025 року Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області повідомила, що при огляді документа, встановлено, що в договорі купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Мирненською сільською радою Біляївського району Одеської області 05.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №22, вказано 1/4 (одна четверта) частка житлового будинку. Згідно технічного паспорту №45/01/2024, виданого ФОП « ОСОБА_3 » від 13.01.2025 року, ідентифікатор будівництва: 01.3036744.4647558.20250113.97.9660.50, найменування об`єкта нерухомого майна, вказано квартира. Згідно довідки, наданої ФОП « ОСОБА_3 » від 13.01.2025 року №45/01-2024, вказано «за адресою: АДРЕСА_2 , розташоване нерухоме майно: однокімнатна квартира загальною площею 43,00 кв.м., житловою 14,30 кв.м. У зв`язку з чим, Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області повідомляє, що неможливо встановити склад спадкового майна та рекомендує позивачу звернутися до Біляївського районного суду Одеської області з питання спадкування. У зв`язку з викладеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, не заперечувала проти задоволення позову.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю є ОСОБА_5 , відомості про батька відсутні, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

11.11.1955 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .

12.12.1982 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до якого, остання купила 1/4 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Договір зареєстровано в реєстрі за №103.

03.12.1983 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_1 та змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 за життя склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області Макаренко О.І. 05.11.2015 року, відповідно до якого, все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй за законом, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У довідці Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №108/06-05 від 12.12.2024 року зазначено, що згідно записів в погосподарській книзі за 2021-2025 роки Біляївської міської територіальної громади с. Мирне №4, житловий будинок під АДРЕСА_3 , числиться як багатоквартирний будинок з чотирьох квартир. Кожна квартира має власника. Згідно записів в погосподарській книзі за 2021-2025 роки Біляївської міської територіальної громади с. Мирне №4, номер об`єкта погосподарського обліку 0350-1, аркуш 81, квартира під АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний номер 103 від 12.12.1992 року.

Відповідно до довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №48966/04-04 від 07.01.2025 року, що станом на 31.12.2012 року, згідно із записом в реєстровій книзі, право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровано.

У довідці ФОП « ОСОБА_3 » №3706/02-14 від 13.01.2025 року вказано, що фактично ОСОБА_2 належить однокімнатна квартира загальною площею 43,0 кв.м., житловою 14, 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №283 від 13.05.2024 року ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

13.01.2025 року ФОП « ОСОБА_3 » було виготовлено технічний паспорт №45/01/2024 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 43,0 кв.м., житловою площею 14,30 кв.м. Замовником технічного паспорту є ОСОБА_1 - спадкоємиця померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів спадкової справи №320/2024, заведеної до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 21.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті її матері - ОСОБА_2 .

У спадковому реєстрі наявні відомості про заповіт ОСОБА_2 від 05.11.2015 року, стан «чинний», що підтверджується відповідною довідкою №77039019.

Державний нотаріус Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю.А. листом від 10.02.2025 року №295/02-14 повідомила ОСОБА_1 про те, що при огляді документа, встановлено, що в договорі купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Мирненською сільською радою Біляївського району Одеської області 05.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №22, вказано 1/4 (одна четверта) частка житлового будинку. Згідно технічного паспорту №45/01/2024, виданого ФОП « ОСОБА_3 » від 13.01.2025 року, ідентифікатор будівництва: 01.3036744.4647558.20250113.97.9660.50, найменування об`єкта нерухомого майна, вказано квартира. Згідно довідки, наданої ФОП « ОСОБА_3 » від 13.01.2025 року №45/01-2024, вказано «за адресою: АДРЕСА_2 , розташоване нерухоме майно: однокімнатна квартира загальною площею 43,00 кв.м., житловою 14,30 кв.м. У зв`язку з чим, неможливо встановити склад спадкового майна, тому рекомендовано позивачу звернутися до Біляївського районного суду Одеської області з питання спадкування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про власність», в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу - громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Зі змісту статей 128, 153 ЦК УРСР 1963 року вбачається, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частина 1 ст. 315 ЦПК України не передбачає встановлення факту володіння на праві приватної власності квартирою, проте частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що маючих юридичне значення» зазначено, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Факт володіння громадянином житловим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності (п.17 вищевказаної постанови).

Рішення суду про встановлення факту належності нерухомого майна, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності володіла квартирою АДРЕСА_1 , тому наявні підстави для задоволення позову в цій частині.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.ст. 1217, 1218 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України).

Заповітом, відповідно до ст. 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч.ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України).

У листі Вищого спеціалізованого суду №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Окрім того, у згаданому листі зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

З огляду на викладене, а також враховуючи ту обставину, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом щодо спірного майна, після смерті спадкодавця вчинила усі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину, однак з незалежних від неї причин у видачі такого їй було відмовлено, а тому суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, суд враховує, що представник відповідача не заперечує проти визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом, тому, відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За вказаних обставин суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216-1218, 1220,1223, 1233, 1236 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 258-259, 263-265, 272, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про встановлення факту володіння квартирою та визнання права власності - задовольнити.

Встановити факт володіння на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_5 , у порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належала її матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя М.Л. Пасечник