Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №735/632/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/632/25

Головуючий у першій інстанції – Балаба О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/322/26

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 5 000 грн щомісячно до досягнення дитиною 23-річного віку або до моменту закінчення навчання.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що з 14 жовтня 2006 року по 25 червня 2008 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син – ОСОБА_3 . На утримання сина з відповідача на підставі рішення Коропського районного суду від 16 січня 2008 року стягувалися аліменти. У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України позивачка у вересні 2024 року вивезла сина до Польщі, і з 01 жовтня 2024 року він навчається у Свентокшиській Політехніці у м. Кельці на денній формі навчання.

ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 сину виповнилося 18 років. У зв`язку з навчанням за кордоном повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги, зокрема, на оплату гуртожитку, забезпечення навчання, його побутових потреб, лікування, послуг репетитора для вивчення польської мови, відвідування спортивних секцій тощо. Середньомісячна сума витрат складає близько 20 000 грн, які сплачуються позивачкою самостійно. Крім того, на її утриманні перебуває другий малолітній син сторін – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зважаючи на те, що відповідач є працездатним, займається підприємницькою діяльністю, отримує стабільний дохід, у зв`язку з чим може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, відтак відповідно до приписів ст. 182, 199, 200 СК України наявні підстави для стягнення з нього аліментів.

У червні 2025 року ОСОБА_3 скерував до суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. У поданому згодом позові просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на його утримання у зв`язку з продовженням навчання у твердій грошовій сумі 5 000 грн щомісячно до досягнення ним 23 років або до моменту закінчення навчання.

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначив, що відповідач ОСОБА_2 є його батьком та надає заявнику фінансову допомогу, регулярно пересилаючи кошти на особистий рахунок ОСОБА_3 , відкритий в АТ «Універсал Банк», тому він бажає надалі отримувати аліменти на свою користь, оскільки вправі самостійно розпоряджатися грошовими коштами.

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2025 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. Об`єднано в одне провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (а.с. 124).

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на його утримання у зв`язку з продовженням навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 02 червня 2025 року і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку. Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду в частині вирішення питання про стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу, просить рішення у наведеній частині скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з неї на користь ОСОБА_2 1 000 грн у відшкодування понесених витрат за адвокатські послуги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції вирішив питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без дотримання критерію реальності цих витрат та розумності їх розміру. Заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу є необґрунтованою та завищеною.

Позивачка зазначає, що стороною відповідача в порушення вимог ст. 137 ЦПК України не надано детального опису наданих робіт (послуг), що відповідно до позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 904/8308/17/, може бути підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу.

Наголошує на тому, що відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, оформлені у встановленому законом порядку. Тобто, понесені витрати мають бути документально підтверджені та понесені.

Відповідачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а рішення суду – змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу таким вимогам не відповідає.

Дійшовши висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, пославшись на приписи ст. 137, 141 ЦПК України, зазначив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 28 травня 2025 року, укладеного з адвокатським об`єднанням «Рябінін, Переверзєв та партнери», копію ордера, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 28 травня 2025 року про сплату адвокатському об`єднанню 10 000 грн. Ураховуючи відсутність клопотання позивачки про зменшення розміру вказаних витрат через їх неспівмірність з предметом спору, суд дійшов висновку про відшкодування відповідачу понесених витрат у заявленому розмірі.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції адвокат Переверзєв О.О. здійснював на підставі договору про надання правничої допомоги від 28 травня 2025 року (а.с. 75) та ордеру серії СВ № 1129806 від 30 травня 2025 року (а.с. 68).

За умовами договору Адвокатське об`єднання «Рябінін, Переверзєв та партнери» зобов`язується надати клієнту правничу допомогу щодо представництва прав та законних інтересів останнього у судах під час здійснення цивільного, господарського, кримінального, адміністративного судочинства, захисту в справах про адміністративне правопорушення, в судах всіх інстанцій, а також в інших державних органах, органах міністерства юстиції, перед будь-якими фізичними та юридичними особами, з приводу подання відзиву, представництва інтересів у справі № 735/632/25 (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору правнича допомога полягає в: зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи; наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень; складання необхідних для справи процесуальних документів, скарг, претензій, адвокатських запитів, клопотань, позовних заяв, тощо.

Відповідно до п. 3 договору гонорар адвоката становить 10 000 грн, який виплачується в день підписання договору.

28 травня 2025 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок АО «Рябінін, Переверзєв та партнери» 10 000 грн на виконання умов договору від 28 травня 2025 року, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 28 травня 2025 року (а.с. 74).

Згідно з актом прийняття-передачі наданих послуг від 28 травня 2025 року за договором про надання правничої допомоги від 28 травня 2025 року (а.с. 73) АО «Рябінін, Переверзєв та партнери» надало ОСОБА_2 правову допомогу у справі № 732/632/25: консультація з приводу подання відзиву, представництво інтересів у справі – 2 000 грн; складання та подання відзиву, виготовлення додатків та аналіз законодавства – 8 000 грн. Загальна вартість послуг становить 10 000 грн.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 навів правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц, від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21, від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Втім, незалежно від того, яким є порядок обчислення гонорару, форма та строки його сплати, важливо, щоб його розмір відповідав визначеним процесуальним кодексом критеріям співмірності. А саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціні позову та/або значенню справи для сторони, в тому числі впливу вирішення справи на репутацію сторони або публічного інтересу до справи.

Матеріали цивільної справи свідчать про те, що адвокатом Переверзєвим О.О. подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (65-67).

Колегія суддів, вирішуючи, чи є стягнутий районним судом розмір витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, зважає на те, що спір ініційовано ОСОБА_1 , у задоволенні її позову відмовлено повністю. Справа стосується стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, тобто, не є складною, і розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи відбувався без участі сторін. Відповідач позов, заявлений ОСОБА_3 , визнав.

Адвокатом Переверзєвим О.О. визначено суму до стягнення на відшкодування понесених ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 10 000 грн, і складовими наданих адвокатом послуг є: консультація з приводу подання відзиву, представництво інтересів у справі – 2 000 грн; складання та подання відзиву, виготовлення додатків та аналіз законодавства – 8 000 грн.

Апеляційний суд виходить з того, що зазначені в акті прийняття-передачі наданих послуг від 28 травня 2025 року послуги адвоката щодо надання консультації з приводу подання відзиву, аналіз законодавства, складання та подання відзиву охоплюються послугою зі здійснення підготовки та подання відзиву, тобто за своєю суттю є послугами, які дублюються, є складовими одного завдання.

Зазначена адвокатом вартість підготовки відзиву у розмірі 10 000 грн, на думку апеляційного суду, у цьому випадку очевидно є не співмірною зі складністю справи та усталеною судовою практикою розгляду справ зазначеної категорії. Беручи до уваги об`єм та зміст складеного відзиву на позовну заяву, те, що безпосередню участь сторони та їх представники у розгляді справи не брали, колегія суддів вважає обґрунтованим до стягнення з позивачки на користь відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 5 000 грн.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з позивачки на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, водночас вважає необхідним зменшити суму до відшкодування на користь відповідача до 5 000 грн. Саме такий розмір відповідатиме критеріям реальності витрат на послуги адвоката та розумності їхнього розміру.

Зважаючи на викладене вище у сукупності, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, зменшивши визначену судом першої інстанції суму до стягнення у відшкодування витрат на правову допомогу з 10 000 грн до 5 000 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2025 року – змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 5 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова