Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №745/1086/23 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 745/1086/23

Головуючий у першій інстанції – Смаль І. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/178/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів:Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

учасники справи:

стягувач: Акціонерне товариство ”Акцент Банк”

боржник: ОСОБА_1

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області у складі судді Смаль І.А. від 09 квітня 2025 року, місце постановлення ухвали с-ще Сосниця, у справі за заявою Акціонерного товариства ”Акцент Банк” про виправлення помилки у виконавчому листі у справі за позовом Акціонерного товариства ”Акцент Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року АТ ”Акцент Банк” звернулось до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі. В обґрунтування вимог поданої заяви АТ ”Акцент Банк” вказувало, що у виконавчому листі по справі № 745/1086/23, виданому Сосницьким районним судом Чернігівської області 13.03.2025 року, було допущено помилку, а саме, помилково вказано стягувача - Акціонерне товариство комерційний банк ’’Приватбанк’’.

Оскаржуваною ухвалою Сосницького районного суду Чернігівської області від 09.04.2025 року постановлено: ’’Виправити помилку у виконавчому листі, який виданий 13.03.2025 року Сосницьким районним судом Чернігівської області у справі №745/1086/23, а саме у викладеній у виконавчому листі резолютивній частині ухваленого судом рішення, що стосується стягнення судового збору, вказати ”Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Акцент банк” 2054,49 грн в рахунок повернення судового збору”, замість помилково вказаного ”Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ”Приватбанк” 2054,49 грн в рахунок повернення судового збору.” ’’

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 09.04.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви стягувача про виправлення виконавчого листа. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що судом першої інстанції було порушено його право на участь у судовому засіданні. Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю ознайомлення його адвоката із матеріалами справи та підготовки клопотань про витребування доказів, чим суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на належну правову допомогу, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 43 ЦПК України. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, не здійснив повного та всебічного розгляду заявлених ОСОБА_1 клопотань, що призвело до істотного порушення процесуальних норм та права на захист. За доводами апелянта, ним було заявлено клопотання про витребування доказів, яке було обґрунтовано необхідністю перевірки повноважень суду та законності його створення, що має суттєве значення для визнання рішень таким судом легітимними. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 просив надати: копію посвідчення судді встановленого зразка; дані про номер (реєстраційний знак) суддівської мантії; нормативно-правовий акт (Закон України або указ Президента), яким утворено Сосницький районний суд Чернігівської області. За доводами апелянта, замість того, щоб розглянути вказані клопотання по суті, суд першої інстанції безпідставно визнав їх ”зловживанням процесуальними правами” та проявом ”неповаги до суду”. Апелянт вважає, що таке трактування не має правового обґрунтування, оскільки кожна сторона має право на доступ до документів, що підтверджують повноваження суду, а також вказані клопотання не були завідомо безпідставними або спрямованими на затягування процесу, вимоги відповідали положенням статті 77 ЦПК України щодо витребування доказів. Доводи апеляційної скарги зазначають, що таким чином, суд першої інстанції фактично не виконав свого обов`язку щодо забезпечення змагальності та рівності сторін у процесі, передбаченого статтею 12 ЦПК України, не дослідив важливі аспекти, пов`язані із правомірністю розгляду справи саме цим судом та повноваженнями судді. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не мотивував належним чином, чому вважає заявлені докази ”неналежними”; відмова у витребуванні таких документів, без проведення правової оцінки кожного з них, порушує статті 263, 264 ЦПК України, які зобов`язують суд давати правову оцінку всім доказам і заявленим клопотанням.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 12.02.2024 року, із врахуванням ухвали Сосницького районного суду Чернігівської області від 14.02.2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.12.2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства ”Акцент Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги було задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Акцент Банк” 136 962,17 грн. боргу за кредитним договором, як заборгованість за простроченим тілом кредиту; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Акцент Банк” 2 054,49 грн в рахунок повернення судового збору.

13.03.2025 року було видано виконавчий лист у даній справі №745/1086/23, в якому резолютивна частина ухваленого судом рішення, що стосується стягнення із ОСОБА_1 судового збору, вказана, як: ”Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” 2054,49 грн в рахунок повернення судового збору”.

Як вбачається із оскаржуваної апелянтом ухвали Сосницького районного суду Чернігівської області від 09.04.2025 року, задовольняючи заяву Акціонерного товариства ”Акцент Банк” про виправлення помилки у виконавчому листі, суд першої інстанції констатував, що 13.03.2025 року по справі №745/1086/23 було видано виконавчий лист, в якому була допущена помилка, а саме, у виконавчому листі резолютивна частина ухваленого судом рішення, що стосується стягнення судового збору вказана, як ”Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ”Приватбанк” 2054,49 грн в рахунок повернення судового збору”, замість правильного ”Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Акцент банк” 2054,49 грн в рахунок повернення судового збору”. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у виконавчому листі була допущена помилка, яка підлягає виправленню в порядку приписів статті 432 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні поданого ОСОБА_1 через систему ”Електронний суд” клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки його адвокат не має змоги належним чином підготуватися до участі в судовому засіданні через необхідність ознайомлення із матеріалами справи та подання відповідного клопотання про витребування документів, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, і оскільки ОСОБА_1 зареєстрований в системі ”Електронний суд”, то він має змогу ознайомитися із матеріалами справи у вказаній системі. При цьому, судом першої інстанції констатовано, що призначаючи справу до розгляду, судом визначено достатньо часу для підготовки, як стягувачу так і боржнику до судового розгляду, в тому числі, і скористатися правовою допомогою. Окрім цього, неявка боржника і стягувача не є перешкодою для розгляду справи, відповідно до статті 432 ЦПК України.

Подане ОСОБА_1 клопотання про витребування доказів: копію посвідчення судді відповідного зразка, інформацію про номер (реєстраційний знак) мантії, нормативний акт (Закон або указ Президента України), яким утворено Сосницький районний суд Чернігівської області, як орган правосуддя, судом першої інстанції відхилено та розцінено, як зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 43 ЦПК України та проявом неповаги до суду, крім того, ці докази є неналежними, оскільки не можуть містити інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної апелянтом ухвали суду першої інстанції від 09.04.2025 року про задоволення заяви Акціонерного товариства ”Акцент Банк” про виправлення помилки у виконавчому листі, виданому 13.03.2025 року Сосницьким районним судом Чернігівської області у справі №745/1086/23, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невідокремленим складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012).

Приписами ч.3 статті 431 ЦПК України визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України ”Про виконавче провадження”, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно із положеннями п.6 ч.4 статті 4 Закону України ”Про виконавче провадження”, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Відповідно до наведеного вище, виконавчий лист, серед іншого, має містити резолютивну частину судового рішення, яке набрало законної сили та зміст якого передбачає заходи примусового виконання.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 12.02.2024 року, із врахуванням ухвали Сосницького районного суду Чернігівської області від 14.02.2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.12.2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства ”Акцент Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги було задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Акцент Банк” 136 962,17 грн. боргу за кредитним договором, як заборгованість за простроченим тілом кредиту; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Акцент Банк” 2 054,49 грн в рахунок повернення судового збору.

13.03.2025 року було видано виконавчий лист у даній справі №745/1086/23, в якому резолютивна частина ухваленого судом рішення, що стосується стягнення із ОСОБА_1 судового збору, вказана, як: ”Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” 2054,49 грн в рахунок повернення судового збору”.

Із наведеного вище вбачається, що зміст виконавчого листа Сосницького районного суду Чернігівської області, виданого 13.03.2025 року, не відповідає змісту резолютивної частини рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 12.02.2024 року у даній цивільній справі № 745/1086/23.

Відповідно до ч.1 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких, зокрема, належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у виконавчому документі, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

У контексті приписів норм права, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 09.04.2025 року про наявність правових підстав для виправлення помилки у виконавчому листі, виданому 13.03.2025 року Сосницьким районним судом Чернігівської області у справі № 745/1086/23. А саме, зазначення у викладеній у виконавчому листі резолютивній частині ухваленого судом рішення, що стосується стягнення судового збору: ”Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Акцент банк” 2054,49 грн в рахунок повернення судового збору”, замість помилково вказаного ”Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” 2054,49 грн в рахунок повернення судового збору”.

Необхідно зазначити, що неправильне зазначення у виконавчому листі стягувача ”Акціонерне товариство комерційний банк ”Приватбанк”, замість позивача по справі Акціонерного товариства ”Акцент банк”, є допущеною судом об`єктивною помилкою у виконавчому листі, яка б перешкоджала пред`явленню виконавчого документа до виконання та виконанню рішення суду від 12.02.2024 року, яке набрало законної сили.

Пунктом 9 ч.2 статті 129 Конституції України регламентовано, що основною засадою судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що судом першої інстанції було порушено його право на участь у судовому засіданні. Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю ознайомлення його адвоката із матеріалами справи та підготовки клопотань про витребування доказів, чим суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на належну правову допомогу, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 43 ЦПК України. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, не здійснив повного та всебічного розгляду заявлених ОСОБА_1 клопотань, що призвело до істотного порушення процесуальних норм та права на захист.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вище доводи поданої апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 09.04.2025 року, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів ч.3 статті 432 ЦПК України, яка регламентує виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відмовляючи у задоволенні поданого ОСОБА_1 через систему ”Електронний суд” клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки його адвокат не має змоги належним чином підготуватися до участі в судовому засіданні через необхідність ознайомлення із матеріалами справи та подання відповідного клопотання про витребування документів, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що оскільки ОСОБА_1 зареєстрований в системі ”Електронний суд”, то він має змогу ознайомитися із матеріалами справи у вказаній системі. При цьому, судом першої інстанції констатовано, що призначаючи справу до розгляду, судом визначено достатньо часу для підготовки, як стягувачу так і боржнику до судового розгляду, в тому числі, і скористатися правовою допомогою. Окрім цього, неявка боржника і стягувача не є перешкодою для розгляду справи, відповідно до статті 432 ЦПК України.

Подане ОСОБА_1 клопотання про витребування доказів: копію посвідчення судді відповідного зразка, інформацію про номер (реєстраційний знак) мантії, нормативний акт (Закон або указ Президента України), яким утворено Сосницький районний суд Чернігівської області, як орган правосуддя, судом першої інстанції відхилено та розцінено, як зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 43 ЦПК України та проявом неповаги до суду, крім того, ці докази є неналежними, оскільки не можуть містити інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги вищезазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи та вказаними вище нормами права, які регламентують дані правовідносини.

За наведених вище обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 09.04.2025 року, залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 26.01.2026 року.

Головуючий: Судді: