Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №751/5230/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/5230/25

Головуючий у першій інстанції – Топіха Р. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/128/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив зменшити розмір аліментів, які на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2011 року стягуються з нього на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів до 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Заявлені вимоги мотивував тим, що є платником аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини його заробітку відповідно до судового рішення. З часу визначення розміру аліментів сімейний стан позивача змінився, оскільки у 2017 році він одружився із ОСОБА_4 , у цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_5 , який наразі пішов до школи та витрати на його утримання збільшились. Посилаючись на наведені обставини, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання доньки, до 1/8 частини всіх видів його доходу.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2025 року позов задоволено частково: зменшено розмір аліментів, що стягуються за рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова по справі № 2-618/11 від 15 березня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частину заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22, який нерелевантний до спірних правовідносин, оскільки підстави позову та встановлені фактичні обставини є відмінними. Зокрема, у справі № 682/2454/22 підставами для зменшення розміру аліментів стало те, що у позивача змінився матеріальний та сімейний стан, а також погіршився стан здоров`я, водночас у цій справі позивач посилається лише на те, що на його утриманні перебуває ще одна дитина – син від іншого шлюбу, який пішов до школи, що зумовило збільшення витрат. При цьому доказів на підтвердження цих доводів суду не надано.

Указує на те, що судом не встановлено обставин, за яких позивач не має можливості сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі, стягнутому рішенням суду. ОСОБА_1 не доведено погіршення його майнового стану, а зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів (висновок Верховного суду, викладений у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23).

ОСОБА_2 зазначає, що наразі у ОСОБА_1 покращився матеріальний стан, він офіційно працевлаштувався, у нього збільшився розмір доходу, а утримання його меншої дитини в рази збільшиться за рахунок зменшення розміру аліментів на утримання старшої дитини.

Скаржниця просить урахувати додані до апеляційної скарги докази покращення матеріального стану позивача, зокрема інформацію про безготівкове зарахування на карту ОСОБА_2 коштів, інформацію про виконавче провадження від 09 жовтня 2025 року, які свідчать про те, що з березня 2025 року державним виконавцем знято усі обмеження з боржника ОСОБА_1 , які були накладені на нього у зв`язку із неналежним виконанням обов`язку по сплаті аліментів.

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, а рішення суду – скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується доводи заявника про збільшення у позивача кількості утриманців (народження в іншому шлюбі сина ОСОБА_7 ).

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зміни розміру аліментів, оскільки він не відповідає обставинам справи та нормам чинного сімейного законодавства, що регулює спірні відносини.

У справі встановлено, з 30 січня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2011 року у справі № 2-1614/11 (а.с. 10).

Позивач та відповідачка являються батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2011 року у справі № 2-618/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати звернення до суду – 21 лютого 2011 року і до повноліття дитини (а.с. 6-8).

20 травня 2017 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с. 11).

У цьому шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с. 11-а).

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частина якої належить йому на праві власності (а.с. 58, 63), а ОСОБА_10 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громад відповідного змісту (а.с. 58, 59, 60). Фактично ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_2 , що засвідчено актом про фактичне проживання без реєстрації від 13 серпня 2025 року (а.с. 61).

Відповідно до довідок, сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7, ОСОБА_1 за звітний 2025 рік отримав 11 298,07 грн від міжнародного міжвідомчого ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України) (а.с. 13, 14).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на 22 липня 2025 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 23 липня 2025 року № 3174 (а.с. 38). Згадана квартира належить ОСОБА_2 на підставі Договору дарування від 01 серпня 2023 року (а.с. 39-40, 41, 42-43).

Згідно з копією довідки від 23 липня 2025 року № СКЮ 00000001 ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_11 з 03 серпня 2023 року на посаді «Менеджер (управитель) з постачання», розмір доходу за період з 01 січня 2025 року по 30 червня 2025 року склав 45 535,07 грн (а.с. 44).

Відповідно до інформації Територіального сервісного центру МВС № 7441 станом на 01 серпня 2025 року за ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані (а.с. 45).

Згідно з довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів та розрахунків заборгованості Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові у ОСОБА_1 малася заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 24 січня 2022 року становила 17 155,89 грн, станом на березень 2023 року – 55 081,27 грн та станом на червень 2025 року – 7 812,16 грн (а.с. 32, 34-35, 36-37).

ОСОБА_2 додано до апеляційної скарги інформацію про виконавче провадження № 48525327 від 09 жовтня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів з якої видно, що виконавче провадження відкрито 19 серпня 2015 року (а.с.90-94). В рамках цього виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 винесено постанови:

- 23 липня 2021 року про внесення боржника до Єдиного державного реєстру боржників;

- 30 липня 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника у зв`язку з наявною заборгованістю по аліментам у сумі 49 008,25 грн;

- 03 серпня 2021 року винесено постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, про встановлення тимчасового обмеження у праві користування зброєю та станову про розшук майна боржника;

- 18 серпня 2021 року винесено постанову про арешт майна боржника, заборгованість по сплаті аліментів становила 87 953,39 грн;

- 26 серпня 2021 року тимчасові обмеження щодо розшуку майна боржника, права виїзду за межі України, користування зброєю, керування транспортними засобами скасовані;

- 19 січня 2022 року боржника внесено до Єдиного державного реєстру боржників;

- 24 січня 2022 року винесено постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України;

- 27 лютого 2023 року винесено постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, у праві полювання, користування зброєю та винесено постанову про розшук майна боржника;

- 26 жовтня 2023 року тимчасові обмеження скасовані;

- 20 лютого 2025 року винесено постанови про арешт коштів боржника (борг по аліментам становив 29 758,64 грн), про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників;

- 26 березня 2025 року знято арешт з коштів боржника;

- 06 серпня 2025 року виконавчий документ передано до В/Ч НОМЕР_4 , де боржник проходить службу, для подальшого виконання.

Згідно з скрін-копією інформації про безготівкове зарахування, 10 вересня 2025 року на рахунок ОСОБА_2 зараховано аліменти по ВП № 48525327 в/л 2-618 ОСОБА_1 (а.с. 95).

Відповідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 20 січня 2026 року № 2253240, отриманої на запит апеляційного суду в рамках розгляду цієї справи ОСОБА_1 отримує виплати військовослужбовцям. За період з квітня 2025 року по листопад 2025 року ним отримано 268 382,59 грн, тобто його середній дохід становить 33 547,82 грн на місяць (а.с. 119-120).

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України та роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.

Аналіз ст. 181, 192 СК України свідчить про те, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить взяти до уваги докази, які не були предметом розгляду суду першої інстанції, зокрема: інформацію про виконавче провадження № 48525327 від 09 жовтня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів та скрін-копію інформації про безготівкове зарахування 10 вересня 2025 року на рахунок ОСОБА_2 аліментів по ВП № 48525327 в/л 2-618 ОСОБА_1 .

Поважність неподання наведених доказів до суду першої інстанції відповідачка обґрунтовує тим, що ці докази отримані вже після ухвалення рішення у справі, але підтверджують її доводи щодо матеріального стану позивача, який дозволяє ОСОБА_1 сплачувати аліменти у визначеному законом розмірі.

Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Тлумачення змісту п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. 1, 2 та 3 ст. 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд враховує як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд констатує, що наданими ОСОБА_2 доказами серед іншого підтверджується матеріальний стан позивача. Додані відповідачкою до апеляційної скарги наведені вище докази є достовірними та мають виключне значення для правильного вирішення спору, вони безпосередньо стосуються предмету доказування.

Зокрема, інформація по виконавчому провадженню № 48525327, яка узгоджується з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, свідчить про те, що у зв`язку з покращенням матеріального стану ОСОБА_1 26 березня 2025 року державним виконавцем з його рахунків знято арешт, оскільки ним сплачено заборгованість по аліментам у сумі 21 485 грн. Крім того, позивач працевлаштувався, тому 06 серпня 2025 року виконавчий документ передано до В/Ч НОМЕР_4 , де боржник проходить службу, для подальшого виконання.

Ці докази не свідчать про погіршення матеріального стану позивача, заперечення щодо їх долучення до матеріалів справи ОСОБА_1 не подавались.

Отже, додані відповідачкою до апеляційної скарги докази оцінюються апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи інформації про доходи ОСОБА_1 апеляційним судом отримано інформацію з відкритих джерел – Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 20 січня 2026 року № 2253240, з якої видно, що середній заробіток позивача у 2025 році є стабільним і у місяць становить приблизно 33 547,82 грн.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2011 року у справі № 2-618/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати звернення до суду – 21 лютого 2011 року і до повноліття дитини.

ОСОБА_1 на час звернення з цим позовом перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 та є батьком малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, по справі встановлено, що після ухвалення судового рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , сімейний стан позивача очевидно змінився.

Звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 , як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на зміну його сімейного стану та народження сина ОСОБА_1 , який наразі пішов до школи, що зумовило збільшення витрат на його утримання.

Отже, за обставинами справи встановлено, що позивач мав заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 , уклав другий шлюб, у якому народився син ОСОБА_13 . Наразі заборгованість по сплаті аліментів відсутня, ОСОБА_1 проходить службу В/Ч НОМЕР_4 та має стабільний дохід, що свідчить про покращення майнового стану позивача. Доказів наявності/збільшення витрат на утримання сина у зв`язку з навчанням або його незадовільного стану здоров`я матеріали цієї справи не містять. Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що доводи позову про зміну майнового стану платника аліментів внаслідок зміни сімейного стану не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50% заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%.

Присуджуючи стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку позивача (25% на дитину), суд не перевищив визначений ст. 183 СК України розмір аліментів на утримання однієї дитини. Крім того, навіть народження ОСОБА_14 та необхідність його утримання (25% від заробітку позивача), не перевищуватиме визначений законом 50% поріг стягнень з доходу боржника на загальних підставах.

Тож колегія суддів вважає, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилася в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.

Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Отже, зменшення аліментів з 1/4 частки до 1/6 частки доходів ОСОБА_1 поставить доньку позивача ОСОБА_12 у нерівне становище порівняно з його сином ОСОБА_7 .

Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів виходить з того, що позивач не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2011 року у справі № 2-618/11 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд констатує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не вважається незмінним. Позивач не позбавлений можливості звернутись з позовом про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини в бік їх зменшення у разі зміни обставин, що враховуються судом при вирішенні цього спору, або за наявності підстав, передбачених положеннями ст. 192 СК України.

Отже, дослідивши обставини справи в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам матеріального та процесуального права, тому відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 , відповідно до вищенаведених правил належить стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 816,80 грн (1 211,20 грн х 150% = 1 816,80) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України», пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України», пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представництво інтересів ОСОБА_2 у суді першої та апеляційної інстанції здійснював адвокат Денисенко С.В. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 27 липня 2025 року (а.с. 52) та ордерів серії СВ № 1135655 від 27 липня 2025 року (а.с. 54), серії СВ № 1144454 від 10 жовтня 2025 року (а.с. 96).

За змістом п. 1.1. договору адвокат взяв на себе зобов`язання надавати клієнту послуги адвоката, правничу допомогу, бути його представником як заявника та скаржника, позивача та відповідача, представляти його права і законні інтереси у відносинах з органами державної влади, в тому числі судами загальної юрисдикції органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, пов`язаними з реалізацією та захистом прав та інтересів клієнта у сімейних правовідносинах, в обсягах і на умовах, визначених цим договором.

До послуг адвоката також входить надання клієнту усних та письмових консультацій, складання довідок з правових питань і направлення запитів та звернень тощо; отримання рішень, відомостей і відповідей на вказані запити і звернення. Предмет договору охоплює стадію виконання на користь клієнта судових рішень (п. 1.2., 1.3.).

Відповідно до п. 5.1. договору за отриману правничу допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) за домовленістю в залежності від обсягу замовлених послуг або за представлення інтересів у конкретній справі (провадженні) і таке інше, про що окремо визначається у договорі, чи укладається додаткова угода до даного договору.

Згідно з п. 5.2.1. за надану правничу допомогу та послуги адвоката з підготовки та складання проектів заяви (позовної заяви), скарг та інших процесуальних документів, подання їх у суд відповідно до вимог процесуального законодавства, збору та подання суду доказів для захисту прав клієнта безпосередньо у суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 5 000 грн.

За надану правничу допомогу та послуги адвоката в ході розгляду відповідної справи судом апеляційної інстанції за предметом даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 3 000 грн (п. 5.2.2. договору).

Оплата за надані послуги (виплата гонорару) здійснюється в безготівковій формі або готівкою, про що адвокат видає клієнту платіжний документ (п. 5.3. договору).

Згідно з квитанціями про прийняту плату за надані послуги від 27 липня 2025 року ОСОБА_2 на підставі договору від 27 липня 2025 року сплатила 5 000 грн (а.с. 53) та 09 жовтня 2025 року – 3 000 грн (а.с. 98).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Колегія суддів, вирішуючи, чи є розмір витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, виходить з того, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу, понесена відповідачем у суді першої інстанції розміром 5 000 грн та у суді апеляційної інстанції розміром 3 000 грн, не виходить за межі попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, наведеного у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі, а під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій стороною позивача клопотання про необґрунтованість заявленого розміру витрат на правничу допомогу та його зменшення не заявлялося.

Виходячи з наведеного вище та беручи до уваги наявність документально підтверджених доказів витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу у суді у загальному розмірі 8 000 грн, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідачки заявлену до стягнення суму на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2025 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 816,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова