Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №747/458/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/458/25

Головуючий у першій інстанції – Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/122/26

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

стягувач: ОСОБА_1 ,

боржник: ОСОБА_2 ,

заінтересована особа: Срібнянський відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просив видати йому дублікат виконавчого листа у справі № 1-21/09 та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заявлені вимоги мотивував тим, що вироком Талалаївського районного суду від 25 грудня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 879 грн майнової шкоди та 70 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Вироком апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року вирок Талалаївського районного суду від 25 грудня 2009 року скасовано. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 70 000 грн і у відшкодування майнової шкоди 12 130,74 грн. Ухвалою Верховного Суду України від 20 липня 2010 року вирок апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року залишено без змін.

Зазначав, що 30 березня 2015 року повторно пред`явив виконавчий лист № 1-21/09 від 27 квітня 2010 року, виданий апеляційним судом Чернігівської області, до виконання до органів ДВС. У 2015 році неодноразово звертався до виконавчої служби з приводу виконання судового рішення та отримував відповідь про неможливість його виконання через те, що боржник ніде не працює. До цього часу заявник перебував в очікуванні та сподівався на виконання судового рішення.

Указує, що, починаючи з 2019 року хворіє, у зв`язку з чим обмежений у можливості реалізації своїх прав, оскільки постійне лікування вимагає значного часу та зусиль. Крім того, у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року пересування та доступ до органів виконавчої служби було істотно ускладнено. 17 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Срібнянського відділу ДВС та дізнався, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на його користь коштів на виконанні у відділі не перебуває, оскільки 28 грудня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Наразі у відділі будь-яка інформація відсутня, матеріали виконавчого провадження знищено. Заявник наголошує на тому, що жодних повідомлень про повернення виконавчого документа не отримував. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі ДВС свідчить про те, що його втрачено, у зв`язку з чим наявні підстави для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання.

Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Видано дублікат виконавчого листа у справі № 1-29/09 від 27 квітня 2010 року. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджено відповідними доказами, та по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відповідно до висновку, наведеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 1519/2-4707/11, незалежно від фактичних та об`єктивних обставин втрати виконавчого документа, підтверджених доказами, юридично значущим є встановлення факту дотримання заявником строку звернення до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ОСОБА_2 зазначає, що в ході примусового виконання судового рішення органом виконавчої служби 22 жовтня 2012 року було реалізовано нерухоме майно, а саме, належна йому частина квартири, і кошти від її реалізації в сумі 20 910,66 грн перераховані ОСОБА_1 . Оскільки інше належне боржнику майно, на яке можливо б було звернути стягнення, на час виконання рішення було відсутнє, постановою державного виконавця від 25 лютого 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу. У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою про притягнення боржника до відповідальності за умисне невиконання ухвали суду. Надаючи пояснення слідчому, ОСОБА_2 указував, що повністю обізнаний про невідшкодовану суму коштів, але у зв`язку з тим, що ніде не працює та не має доходів, можливість погасити заборгованість у нього відсутня. Постановою виконавця від 06 травня 2015 року було вдруге відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-21/09, а постановою від 28 грудня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Наразі будь-яка інформація стосовно виконання рішення суду, а також можливість надати копії постанов, прийнятих державним виконавцем у межах виконавчого провадження відсутні, оскільки його матеріали знищені.

Наголошує на тому, що оскільки постановою виконавця від 28 грудня 2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу, відтак у цьому випадку строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив 28 грудня 2018 року. Матеріали справи на містять належних доказів на підтвердження наявності поважних причин, з огляду на які ОСОБА_1 в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не мав змоги звернутись до виконавчої служби. Стягувач, будучи обізнаним про наявність виконавчого провадження, щонайменше у період часу з грудня 2015 року станом виконавчого провадження не цікавився, за захистом своїх прав ані до виконавчої служби, ані до суду не звертався, і лише 17 червня 2025 року, тобто майже через дев`ять з половиною років після завершення виконавчого провадження, звернувся до Срібнянського відділу ДВС із заявою про надання інформації щодо перебування на виконанні виконавчого листа № 1-21/09. Водночас ОСОБА_1 , маючи доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, мав об`єктивну можливість цікавитись ходом виконавчого провадження, своєчасно вчиняти процесуальні дії як з отримання оригіналу чи дубліката виконавчого листа, так і пред`явлення його до виконання.

Звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять доказів тривалого лікування заявника, оскільки долучені ним докази на підтвердження зазначених обставин, зокрема, виписки з медичних карт, протоколи обстеження, консультаційні виписки спеціалістів підтверджують лише періодичне короткочасне амбулаторне та стаціонарне лікування у період часу з вересня 2020 року, тобто поза межами строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, який сплив 28 грудня 2018 року, та не підтверджують неможливість або ускладнення вчинення заявником процесуальних дій у визначений законом строк незалежно від його волі.

На переконання ОСОБА_2 , перед зверненням у 2025 році до виконавчої служби, поліції та суду із заявою у цій справі ОСОБА_1 дізнався, що боржник з 27 лютого 2025 року перебуває на військовій службі в ЗСУ по мобілізації, у зв`язку з чим має стабільний дохід. Наведене зумовило звернення заявника до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

У наданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи доводи апеляційної скарги – безпідставними і такими, що не спростовують висновків суду, а ухвалу суду – законною та обґрунтованою, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду – залишити без змін.

В обґрунтування відзиву заявник зазначає, що в установлений законом строк скерував виконавчий лист до примусового виконання і свідомо очікував його виконання. Про винесення постанови про повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» йому відомо не було, що стало підставою для пропуску ним строку повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання. Реалізувати повною мірою своє право на примусове виконання рішення суду він не міг через поважні причини: неотримання рішення органу виконавчої служби, погіршення стану здоров`я, що потребувало тривалого обстеження та лікування, а згодом і введення воєнного стану.

Стверджує, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органах ДВС свідчить про його втрату, що є підставою для видачі дубліката виконавчого документу.

Срібнянським відділом ДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом термін не подавався.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу суду – скасувати, виходячи з наступного.

Дійшовши висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 в частині вимог про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження втрати виконавчого документа ОСОБА_1 надано повідомлення начальника Срібнянського відділу ДВС про те, що на виконанні у відділі виконавчий лист № 1-29/09 від 27 квітня 2010 року не перебуває, а наявність виконавчого листа у самого стягувача в ході розгляду справи не встановлено, що є підставою для видачі його дублікату.

Задовольняючи вимогу про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, районний суд констатував, що указані заявником обставини для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та долучені ним докази на підтвердження таких обставин, зокрема, його тривале лікування та повномасштабне вторгнення російської федерації з 24 лютого 2022 року, є поважними і такими, які свідчать про безпосередню неможливість або ускладнення можливості вчинення заявником процесуальних дій у визначений законом строк, і такі обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що вироком Талалаївського районного суду 25 грудня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 9 879 грн у відшкодування майнової шкоди та 70 000 грн моральної шкоди (а.с. 19-20).

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року вирок Талалаївського районного суду від 25 грудня 2009 року скасовано. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 70 000 грн і у відшкодування майнової шкоди 12 130,74 грн (а.с. 21-25).

Ухвалою Верховного Суду України від 20 липня 2010 року вирок апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року залишено без змін (а.с. 26-28).

Постановою слідчого СВ Талалаївського РВ УМВС від 30 травня 2015 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015270260000084 від 25 березня 2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення (а.с. 30). Зі змісту постанови видно, що 25 березня 2015 року до чергової частини Талалаївського РВ УМВС надійшла письмова заява ОСОБА_1 , в якій він просив притягнути до відповідальності ОСОБА_2 , який умисно не виконує рішення суду про відшкодування на користь заявника майнової та моральної шкоди. 22 жовтня 2012 року в ході примусового виконання судового рішення відділом ДВС було реалізоване нерухоме майно: належна ОСОБА_2 1/2 частина квартири, і кошти від її реалізації в сумі 20 910,66 грн були перераховані ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої майнової та моральної шкоди. Оскільки в ході примусового виконання рішення суду у ОСОБА_2 іншого рухомого та нерухомого майна виявлено не було, 25 лютого 2015 року начальником ВДВС Талалаївського РУЮ винесена постанова про повернення стягувачу виконавчого листа. На даний час ОСОБА_2 не відшкодував ОСОБА_1 згідно з вироком суду кошти в розмірі 61 220,14 грн. 01 квітня 2015 року ОСОБА_2 пояснив, що він ніде не працює та жодних доходів не має. Про наявність у нього грошового зобов`язання перед ОСОБА_1 він обізнаний та не відмовляється його виконувати, але у зв`язку з відсутністю у нього майна та доходів виконати судове рішення можливості не має.

Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив постанову слідчого (а.с. 31). Ухвалою слідчого судді Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2015 року постанову слідчого СВ Талалаївського РB УМВС України в Чернігівській області від 30 травня 2015 року про закриття кримінального провадження № 12015270260000084 скасовано, матеріали кримінального провадження № 12015270260000084 повернуто до Талалаївського РВ УМВС України в Чернігівський області для проведення досудового розслідування (а.с. 32-33). Ухвала суду мотивована тим, що слідчим не вжито всіх передбачених законом заходів для встановлення складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, не з`ясовано та не перевірено всіх обставин, на які посилався ОСОБА_1 в своїй заяві, що унеможливило встановлення істини у кримінальному провадженні.

Постановою слідчого СВ Талалаївського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області від 24 квітня 2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015270260000084 від 25 березня 2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а.с. 69-70).

17 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Срібнянського відділу ДВС у Прилуцькому районі із заявою щодо надання інформації, чи перебуває на виконанні у відділі виконавчий лист № 1-21/09 від 27 квітня 2010 року відповідно до поданої ним заяви від 30 березня 2015 року (а.с. 35).

У листі від 17 червня 2025 року начальник Срібнянського відділу ДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-21/09 від 27 квітня 2010 року апеляційного суду Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості не перебуває. Відповідно до відомостей, отриманих із спецрозділу АСВП 06 травня 2015 року начальником Талалаївського РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області Ромаховою Г.М. відкрито виконавче провадження 47128487 з примусового виконання виконавчого листа № 1-21/09 від 25 серпня 2010 року апеляційного суду Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 грн та 12 130,74 грн майнової шкоди. 28 грудня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. На даний час будь-яка інформація стосовно виконання вищезазначеного рішення суду відсутня, також немає можливості надати копій постанов, прийнятих державним виконавцем у межах виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження 47128487 з примусового виконання виконавчого листа № 1-21/09 від 25 серпня 2010 року апеляційного суду Чернігівської області відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07 червня 2017 року, знищено (а.с. 36-38).

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства (п. 9 ст. 129 Конституції України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат – це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, зокрема, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки наведені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10.

За приписами ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 указав на те, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

На час видачі виконавчого листа № 1-21/09 від 25 серпня 2010 року діяв ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документів до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу (ч. 2, 3 ст. 22 Закону № 606-XIV в редакції, що діяла на момент видачі виконавчого листа).

05 жовтня 2016 року набрав чинності ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі – Закон № 1404-VIII), у зв`язку з чим Закон № 606-XIV втратив чинність.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`являти виконавчий документ до виконання. Отже, строк потрібно відраховувати саме з дати винесення постанови про повернення виконавчого документа.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не відповідає вимогам закону.

За матеріалами справи встановлено, що на виконання вироку апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року, залишеного без змін ухвалою Верховного Суду України від 20 липня 2010 року, апеляційним судом 25 серпня 2010 року видано виконавчий лист № 1-21/09 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 12 130,74 грн майнової шкоди, який надалі пред`явлено ним до примусового виконання.

За обставинами справи виконавчий лист пред`являвся до виконання двічі. Точної календарної дати відкриття виконавчого провадження вперше матеріали справи не містять. Водночас зміст постанови про закриття кримінального провадження від 30 травня 2015 року свідчить про те, що 22 жовтня 2012 року в ході примусового виконання судового рішення відділом ДВС реалізоване належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а кошти від його реалізації в сумі 20 910,66 грн були перераховані ОСОБА_1 . Оскільки іншого рухомого та нерухомого майна боржника виявлено не було, 25 лютого 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу.

30 березня 2015 року ОСОБА_1 вдруге скерував до відділу ДВС виконавчий лист № 1-21/09 до виконання. Постановою державного виконавця від 06 травня 2015 року відкрито виконавче провадження.

28 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

За правилами ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Аналогічні вимоги до надсилання документів виконавчого провадження були встановлені і ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа).

З огляду на викладене, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт направлення державним виконавцем стягувачу Лісіцину О.А. та отримання ним як копії постанови державного виконавця від 28 грудня 2015 року про повернення виконавчого документу, так і оригіналу виконавчого листа № 1-21/09. Саме на відсутності у нього оригіналу виконавчого документу та неотримання постанови про повернення виконавчого документа наголошує стягувач у заяві про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Апеляційний суд позбавлений можливості перевірити ці твердження ОСОБА_1 у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження. Водночас наведене не свідчить про те, що постанова про повернення виконавчого документа та оригінал виконавчого листа № 1-21/09 стягувачу не направлялися. Отже, посилання ОСОБА_1 на неотримання постанови про повернення виконавчого документа від 28 грудня 2015 року не є достатньою підставою для визнання причин пропуску поважними та його поновлення, оскільки ці посилання жодними доказами не підтверджені, ґрунтуються лише на твердженні заявника, яке неможливо перевірити з причини спливу значного часу та знищення матеріалів виконавчого провадження за закінченням терміну їх зберігання.

Оскільки 28 грудня 2015 року постановою державного виконавця було повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто мало місце переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, відтак строк пред`явлення виконавчого листа до виконання заново розпочався з 28 грудня 2015 року та сплинув 28 грудня 2018 року. Водночас із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання ОСОБА_1 звернувся лише 20 серпня 2025 року.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 826/12483/16 виснував, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і не поновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 1519/2-4707/11).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що ОСОБА_1 , починаючи з 2015 року станом виконавчого провадження не цікавився, із запитами щодо ходу виконання судового рішення до ВДВС не звертався. Матеріали справи містять інформацію про те, що ОСОБА_1 у 2015 році звертався до правоохоронних органів із заявою про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Постановою слідчого СВ Талалївського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області від 24 квітня 2017 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. У мотивах цієї постанови відображено також те, що виконавчий документ повернуто стягувачу 28 грудня 2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна) (а.с. 69-70). Отже, ОСОБА_1 не цікавився також і станом розгляду кримінального провадження за його заявою, інакше був би обізнаний про завершення виконавчого провадження та повернення йому виконавчого документа. Натомість із такою заявою до Прилуцького районного відділу поліції заявник звернувся лише у липні 2025 року (а.с. 68).

Як у заяві, яка розглядається по суті (а.с. 2-6), так і у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 117-119) ОСОБА_1 зазначає, що, скерувавши виконавчий лист до відділу ДВС, свідомо очікував його примусового виконання.

У червні 2025 року, тобто через дев`ять з половиною років після винесення постанови про повернення виконавчого документа, ОСОБА_1 звернувся до Срібнянського відділу ДВС у Прилуцькому районі із запитом щодо надання інформації про те, чи перебуває на виконанні виконавчий лист № 1-21/09. При цьому, суд зважає на те, що ОСОБА_1 запитував у ВДВС не про хід виконання судового рішення (хоча стверджував, що сумлінно очікував його виконання), а саме про те, чи перебуває виконавчий документ на виконанні.

Отримавши відповідь про відсутність на виконанні указаного виконавчого листа та неможливість надання копій постанов, прийнятих у межах виконавчого провадження 47128487, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Однією з причин для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник указує хворобу у 2019 році, що вимагала багато часу та зусиль, пов`язаних з лікуванням, проходженням медичних комісій, обстеженнями та збором документів.

На підтвердження цієї обставини заявником надано: протоколи обстеження (МР-томографії) головного мозку та поперекового відділу хребта від 27 серпня 2019 року, від 14 березня 2020 року, від 07 жовтня 2020 року, від 09 жовтня 2020 року, від 10 вересня 2021 року, від 19 листопада 2021 року, (а.с. 50, 51, 53, 54, 55, 56 ); виписку № 580 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 10 по 19 березня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Талалаївська центральна районна лікарня» (а.с. 59); виписку № 1261 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 13 по 20 серпня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Талалаївська центральна районна лікарня» (а.с. 62); виписку № 5826 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 08 по 21 жовтня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» (а.с. 57); виписку № 852 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 08 по 22 червня 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Талалаївська центральна лікарня» (а.с. 60); виписку № 8207 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 06 по 15 липня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня» (а.с. 40); виписку № 1187 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 20 серпня по 02 вересня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Талалаївська центральна лікарня» (а.с. 61); виписку № 14292 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 18 по 28 жовтня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня» (а.с. 41-42); виписку № 5307 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 16 по 25 березня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня» (а.с.39); виписку № 22296 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 23 листопада по 04 грудня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня» (а.с. 48-49); виписку № 827 з медичної карти стаціонарного хворого, відповідно до якої ОСОБА_1 з 22 квітня по 01 травня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Талалаївська центральна лікарня» (а.с. 47); виписку № 10647 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 22 по 28 травня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня» (а.с. 45-46); виписку № 25049 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_1 з 12 по 20 грудня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня» (а.с. 44).

Проаналізувавши ці надані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що долучені заявником медичні документи, що засвідчують захворювання, зокрема, виписки з медичних карт стаціонарного хворого та протоколи обстеження, підтверджують лише періодичне обстеження та короткочасне стаціонарне лікування, яке розпочалося з березня 2020 року, тобто поза межами строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, який сплив 28 грудня 2018 року. Отже, ці документи не підтверджують неможливість або ускладнення можливості вчинення заявником процесуальних дій у визначений законом строк незалежно від його волі.

Достеменно знаючи про наявність виконавчого провадження, відкритого у травні 2015 року на примусове виконання виконавчого листа № 1-21/09, ОСОБА_1 не забезпечив дотримання процесуальних строків та своєчасність отримання інформації про стан виконавчого провадження (що залежало лише від нього), оскільки тривалий час (з грудня 2015 року по грудень 2018 року, а надалі і до часу звернення до суду) не цікавився виконавчим провадженням, а невчинення ним дій щодо примусового виконання рішення суду не є поважною причиною для поновлення строку.

Таким чином, є слушними доводи скаржника про ненадання заявником належних та допустимих доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним процесуальних прав стягувача та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на забезпечення контролю за виконанням судового рішення, як і не підтвердження існування обставин, які об`єктивно цьому перешкоджали.

На переконання колегії суддів, сам по собі факт того, що судове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів залишається невиконаним вже 15 років, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець, наголошуючи на обов`язковості виконання рішення суду, визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Посилання ОСОБА_1 на неможливість реалізації прав стягувача через військовий стан правового значення для вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не мають, оскільки такий стан введено на території України з 2022 року, а строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив у 2018 році. Доказів наявності поважних причин не пред`явлення виконавчого документа до виконання з 2018 по 2022 рік матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим ухвалу суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить скасувати та відмовити у задоволенні заяви стягувача у виконавчому провадженні.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подачу апеляційної скарги на ухвалу суду, поданої в електронному вигляді, ОСОБА_2 сплачено 484,48 грн судового збору (а.с. 105).

За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу суду та відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 , відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених учасниками справи, зокрема, компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави 484,48 грн сплаченого ним судового збору у порядку, встановленому КМУ.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2025 року – скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання – відмовити.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави 484,48 грн сплаченого ним судового збору у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 26 січня 2026 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова