Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №490/7259/18 — Миколаївський апеляційний суд

26.01.26

22-ц/812/260/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/7259/18

Провадження № 22-ц/812/251/26 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Провадження 22-ц/812/260/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1 та її представника - адвоката

Хорошева Вадима Васильовича

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді - Шолох Л.М. в приміщенні того ж суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Лашина Олена Петрівна, приватний нотаріус Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Краснова Світлана Миколаївна, ОСОБА_3 , про визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з подальшою зміною підстав та предмету, в якому просив визнати недійсним заповіт, посвідчений 18 червня 2013 року секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все своє майно і взагалі все те, що належатиме йому на момент смерті, він заповідає ОСОБА_1 та визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 4810137200:10:003:0062 за вказаною адресою, видані ОСОБА_1 приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївського округу Красновою С.М.

В обґрунтування позову зазначено, що його діду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі нотаріально посвідчених договір купівлі-продажу належав житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка за цією ж адресою для обслуговування житлового будинку.

25 вересня 2002 року ОСОБА_4 склав заповіт, в якому зробив розпорядження на випадок своєї смерті, а саме квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_1 , речі домашнього обіходу і вжитку, що знаходяться в квартирі і житловому будинку за вказаними адресами заповідав своєму синові – ОСОБА_5 . Якщо ОСОБА_5 з будь-яких причин не прийме спадщину, або відмовиться від неї, то все вище вказане майно ОСОБА_4 заповідає таким чином - вказаний вище житловий будинок з господарськими і побутовими спорудами, земельну ділянку, речі домашнього обіходу і вжитку, що знаходяться в квартирі і житловому будинку за вказаними адресами - онуку ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після смерті якого спадщину прийняв його син - ОСОБА_5 , який був зареєстрований разом із своїм батьком. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Після смерті діда та батька він звернувся до приватного нотаріусу Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Краснової С.М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 25 вересня 2002 року, однак у видачі свідоцтва було відмовлено через наявність заповіту посвідченого секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. зареєстрованого 18 червня 2023 року в реєстрі за №85, згідно якого ОСОБА_4 належний на праві приватної власності житловий будинок з господарськими і побутовими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, розташовану за вказаної адресою заповідає своїй доньці ОСОБА_1 .

На підставі вказаного заповіту, ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний вище житловий будинок та земельну ділянку, які видані приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М.

На думку ОСОБА_2 вказаний заповіт від 18 червня 2013 року є недійсним, оскільки по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном не відповідає вимогам закону, окрім того заповіт посвідчений особою, яка не мала на це належних повноважень. Також стверджує, що підпис у заповіті виконаний не ОСОБА_4 , а сторонньою особою, тобто останній є підробленим.

Посилаючись на викладене та вимоги статті 1257 ЦК України, позивач просив суд визнати недійсним заповіт, посвідчений 18 червня 2013 року секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все своє майно і взагалі все те, що належатиме йому на момент смерті, він заповідає ОСОБА_1 ; визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 4810137200:10:003:0062 за вказаною адресою, видані ОСОБА_1 приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївського округу Красновою С.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2018 року до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено приватного нотаріуса Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Краснову Світлану Миколаївну та ОСОБА_3 .

18 вересня 2024 року до суду представником позивача подано клопотання про призначення у справі посмертної судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити такі питання: чи виконаний рукописний текст в графі «Підпис» у примірниках заповіту складеному від імені ОСОБА_4 , посвідченого секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. 18 червня 2013 року, зареєстрований за № 85, ОСОБА_4 чи іншою особою, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 в журналі реєстрації заповітів і довіреностей за 2013 рік Калинівської сільської ради, на сторінці із записом щодо посвідчення заповіту, складеного 18 червня 2013 року Калинівської сільської ради, на сторінці із записом щодо посвідчення заповіту, складеного 18 червня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 85, ОСОБА_4 чи іншою особою; чи виконано підпис у примірнику заповіту від 18 червня 2013 року, посвідченого секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. року, зареєстрований за № 85 та в журналі «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Калинівської сільської ради на 2013 рік» номер нотаріальної дії 84 та 86, однією й тією ж особою? Проведення цієї екпертизи доручити Державному науково-дослідному експертно -криміналістичному центру МВС України (м. Київ, вул. Велика окружна, 4). Оплату за експертизу покласти на позивача.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2024 року клопотання представника позивача - адвоката Костельнюк М.В. задоволено та по справі призначено посмертну судову-почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

чи виконаний рукописний текст в графі «Підпис» у примірниках заповіту складеному від імені ОСОБА_4 , посвідченого секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. 18 червня 2013 року, зареєстрований за № 85, ОСОБА_4 чи іншою особою;

чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 в журналі реєстрації заповітів і довіреностей за 2013 рік Калинівської сільської ради, на сторінці із записом щодо посвідчення заповіту, складеного 18 червня 2013 року Калинівської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 85, ОСОБА_4 чи іншою особою;

чи виконано підпис у примірниках заповітів від 18 червня 2013 року, посвідченого секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. року, зареєстрований за № 85 та в журналі «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Калинівської сільської ради на 2013 рік» номер нотаріальної дії 84 та 86, однією й тією ж особою?

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК України.

В розпорядження експерта надано: матеріали цивільної справи № 490/7259/18; оригінал заповіту від 18 червня 2013 року (а.с.8 том. 3); зразки підписів у записах №№ 84, 85, 86 у Журналі реєстрації нотаріальних дій Калинівської сільської ради на 2013 рік (сторінка 72); зразки підписів у записах №38, 89 Реєстру для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених виконавчого комітету Калинівської сільської ради на 2014 рік (сторін ка № 20); зразки підписів у записах № 148, 147 реєстру заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених виконавчого комітету Калинівської сільської ради на 2013 рік (продовження з 25 вересня 2013 року) на сторінці № 5; зразки підписів в оригіналах заповіту від 09 жовтня 2012 року, зареєстрований за № 95, складений ОСОБА_4 (справа № 06.02 Заповіти том. 1 а.с. 110); зразки підписів в оригіналах заповіту від 09 жовтня 2012 року, зареєстрований за № 94, складений ОСОБА_6 (справа № 06.02 Заповіти том. 1 а.с. 106); зразки підписів у записах № 94 та № 95 Журналу реєстрації заповітів за 2012 рік, де наявний підпис ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (справа № 06-03 Реєстр а.с.23 зворот, 24 зворот).

Проведення екпертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Київ, вул. Велика окружна, 4). Оплату за експертизу покладено на ОСОБА_2 . Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність в частині формулювання поставлених для вирішення експерта питань та в частині визначення складу наданих експерту документів, просила змінити ухвалу в частині визначення питань, з яких експерт має надати суду висновок, а саме змінивши питання.

Чи виконаний рукописний текст в графі «Підпис» у примірниках (двох) заповітів складених від імені ОСОБА_4 , посвідчених секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. 18 червня 2013 року, зареєстрований за № 85, один з яких зберігається в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Калинівської сільської ради за 2013 рік другий - у Спадковій справі №9/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , заведеній приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою Світланою Миколаївною, громадянином ОСОБА_4 чи іншою особою? Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 в журналі реєстрації заповітів і довіреностей за 2013 рік Калинівської сільської ради, на сторінці із записом щодо посвідчення заповіту, складеного 18 червня 2013 року секретарем Калинівської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 85, ОСОБА_4 чи іншою особою? Чи виконано підпис у примірниках (двох) заповітів складених від імені ОСОБА_4 , посвідчених секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. 18 червня 2013 року, зареєстрований за №85, один з яких зберігається в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Калинівської сільської ради за 2013 рік, другий – у Спадковій справі №9/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , заведеній приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою Світланою Миколаївною, заповіті від 09 .102012 року, посвідченому секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., за реєстровим №94, заповіті від 18 .06.2013р., посвідченому секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., за реєстровим №86, в журналі «Реєстр» для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Калинівської сільської ради на 2013 рік» номер нотаріальної дії 84 та 86, однією й тією ж особою.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Хорошев В.В. також подав апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною, оскільки поставлені питання на вирішення експерта не відносяться до предмету позову (за первісним позовом, до вчинення порушення ч.3 ст. 49 ЦПК України), а по друге, не погоджується з формулюванням поставлених для вирішення експерта питань, та в частині визначення складу наданих експерту документів, просив її скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання учасники справи не з`явилися про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Хорошев В.В. надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвала суду відповідно до ч.1 ст. 258 ЦПК України є судовим рішенням.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що відомості, які позивач прагне з`ясувати в результаті проведення посмертної судово-почеркознавчої експертизи, стосуються предмета доказування у справі та мають значення для правильного вирішення спору, оскільки встановлення цих обставин потребує спеціальних знань та з урахуванням наведених представником позивача питань у справі слід призначити вказану експертизу, проведення якої доручити саме експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Велика окружна,4).

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та в повній мірі відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі висновків експертів.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертних досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, постановлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно положень Наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» до основних видів експертиз відноситься почеркознавча, основними завданнями якої є, у тому числі, є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 103 ЦПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів. Тому розглядаючи клопотання про призначення експертизи суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з`ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з`ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі. Експертиза не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20 сформовано висновок щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування; відзначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами (Постанова Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №278/2100/21).

Необхідність призначення судової експертизи в цивільному процесі обумовлена, насамперед, необхідністю з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру, не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення цивільного спору по суті.

Отримані докази, у тому числі пояснення сторін та висновки експертизи, мають бути оцінені судом за правилами ст. 89 ЦПК України. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи й потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Отже, експертиза призначається у тому випадку, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи та поданих доказів, а особа, яка заявляє клопотання про її призначення, повинна обґрунтувати та довести таку необхідність.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного позову є визнання недійсним заповіту складеному від імені ОСОБА_4 , посвідченого секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. 18 червня 2013 року, зареєстрований за № 85, а відтак і встановлення відсутності волевиявлення спадкодавця ОСОБА_4 (підпис не належить спадкодавцю та виконаний іншою особою) на укладення вказаного заповіту відносно майна на ім`я відповідачки ОСОБА_7 у зв`язку з чим позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

За таких обставин, колегія суддів відмічає, що питання належності підпису, тобто встановлення особи, яка безпосередньо виконала спірний підпис, має істотне значення для вирішення спору по суті, оскільки від встановлення зазначених обставин залежить наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог щодо визнання заповіту недійсним, а відтак і виникнення у позивача відповідних спадкових прав.

Колегія суддів виходить із того, що встановлення факту виконання або невиконання підпису спадкодавцем, який помер не може бути здійснене без застосування спеціальних знань у сфері судового почеркознавства, а отже такі обставини не можуть бути належним чином з`ясовані виключно шляхом дослідження письмових доказів чи пояснень сторін.

Ураховуючи наявність спору між сторонами щодо справжності спірних підписів, а також те, що сторонами у справі не надано належних та допустимих висновків експертів із зазначених питань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про призначення у даній справі посмертної судово-почеркознавчої експертизи як процесуального засобу, що спрямований на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх істотних для справи обставин.

Передусім, колегія суддів звертає увагу на те, що ключовою та визначальною обставиною у даній справі є саме факт виконання або невиконання спадкодавцем підпису на спірному документі.

Питання, які поставлені судом першої інстанції на вирішення експертів, прямо пов`язані з предметом розгляду справи та потребують спеціальних знань.

Враховуючи предмет спору у даній справі, колегія суддів вважає, що проведення посмертної судово-почеркознавчої експертизи є одним із засобів доказування, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення такої експертизи, адже її проведення необхідне для повного, об`єктивного і всебічного встановлення обставин справи, забезпечення стороні позивача права на подання обґрунтованих доказів для підтвердження своїх вимог.

Оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції про призначення посмертної почеркознавчої експертизи, відповідачка та її представник не довели, що призначення даної експертизи не відноситься до предмета доказування у даній справі, а також, що судом першої інстанції було неправильно визначено питання до експертів.

Колегія суддів зауважує, що доводи відповідачки щодо формальних неточностей у формулюванні питань експертизи або переліку документів, які підлягають дослідженню, не свідчать про незаконність ухвали та можуть бути усунуті у процесі виконання експертного дослідження, що прямо відповідає завданню цивільного судочинства та принципу процесуальної економії.

Інші доводи фактично зводяться до спроби уникнути дослідження ключової для справи обставини, автентичності підпису, що об`єктивно унеможливлює повне та всебічне з`ясування обставин спору. Водночас, такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, апеляційна скарга ОСОБА_1 та апеляційна скарга адвоката Хорошева В.В., подана в її інтересах підлягають залишенню без задоволення, а ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2025 року залишенню без змін.

Також колегія суддів зауважує, що клопотання відповідачки та її представника щодо витребування доказів від КНП «Миколаївський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» Миколаївської обласної ради, а саме інформації про звернення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за медичною допомогою із зазначенням хвороб та діагнозів не підлягає задоволенню, оскільки таке клопотання не було заявлене в суді першої інстанції під час розгляду справи та призначення експертизи відповідно до вимог ст. 83 ЦПК України, а також, виходячи з питань, які поставлені на вирішення експертів.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу її представника - адвоката Хорошева Вадима Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 26 січня 2026 року.