Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №607/587/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2026 Справа №607/587/26 Провадження №2-а/607/114/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

учасників справи: представника позивача Карого В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Позивач вважає, що дана постанова винесена незаконно та з порушенням процесуальних норм.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 02.01.2026 року йому у застосунок «Резерв+» надійшло сповіщення «порушення правил військового обліку», причина: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК. Того ж дня він особисто пішов у ІНФОРМАЦІЯ_3 , де на останнього був складений протокол №60/18. Жодних систематичних чи навмисних порушень з його боку не було зафіксовано. Окрім того, він був зобов`язаний пройти ВЛК до 05.06.2025 року, однак протокол про адміністративне правопорушення було складено 02.01.2026 року, тобто понад три місяці після закінчення встановленого строку. Таким чином, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , були пропущені передбачені законом строки притягнення до відповідальності, що свідчить про порушення процедури та ставить під сумнів правомірність оформлення матеріалів.

Крім того, вказує, що оскаржувана постанова приймалася у його відсутність, без належного виклику, оскільки відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП повістка вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи, а тому його позбавили можливості скористатися усіма правами, можливості подати пояснення або заперечення, залучити адвоката, чим, на його думку, було порушено вимоги ст. 268 КУпАП, яка гарантує право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на участь у розгляді справи, що є порушенням права на захист. Також, позивач зазначає, що постанову йому було видано без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що передбачена КУпАП, оскільки фактично відбулася лише видача готової постанови, чим порушене право особи на справедливий розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Також, позивач зсилається на те, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку, чи порушення законодавства про оборону та мобілізацію, а сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення. Тому просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 12.01.2026 відкрите провадження у даній справі та призначений судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді від 12.01.2026 було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу звертати до примусового виконання до органів Державної виконавчої служби постанову № R281360 від 02.01.2026 відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 607/587/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не направив.

У судовому засіданні представник позивача Карий В.В. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовні заяві та просив їх задовольнити. Також, представник позивача вказав, що позивач не був присутній під час розгляду уповноваженою службовою особою відповідача справи про адміністративне правопорушення, оскільки не був повідомлений про час та місце розгляду, хоча був присутній в приміщенні ТЦК та СП. Також, вказав, що відповідачу 06.06.2025 стало відомо про те, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК та на час накладення стягнення минув строк притягнення до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином у встановленому законом порядку, причини своєї неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Згідно ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Частиною третьою статті 210-1КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Диспозиція даної статті є бланкетною, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності у період особливого стану.

Суд встановив, що постановою № R281360 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 02.01.2026 позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Згідно змісту постанови зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію» та з цього часу діє особливий період.

Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Таким чином, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-IX в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025 установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення від 02.01.2026 №60/18, ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження ВЛК, а відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-IX, він був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, для чого самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, з об`єктивної сторони правопорушення, передбачені статтею 210-1 КУпАП полягають, серед іншого, у невиконанні обов`язку проходження військовозобов`язаними ВЛК.

Оскільки позивач цього не зробив до 05 червня 2025 року, відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення від 02.01.2026 №60/18 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Вказані обставини не заперечувалось у викладених доводах позовної заяви та представником позивача у судовому засіданні.

Як випливає із змісту даного протоколу, розгляд справи про адміністративне правопорушення був призначений на 02.01.2026 на 18 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, протокол не містить відомостей про його вручення ОСОБА_1 .

Крім того, суду не надано інших доказів належного виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду даної справи про адміністративне правопорушення.

Так, згідно із ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). Як зазначено у Примітці до форми розписки, повістка вважається врученою: - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення - у день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (роботи, навчання), якщо особа не повідомила про іншу свою адресу; - шляхом вручення під особистий підпис - у день, зазначений у розписці до повістки, в якій проставлений підпис особи, або день складеного у довільній формі акта про відмову особи в отриманні повістки під особистий підпис (за підписом осіб, які мали намір вручити особі повістку). Також, як зазначено вище та відповідно до п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Отже, неналежне повідомлення особи про розгляд справи або відсутність доказів вручення повістки є самостійною підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки порушує право на захист, гарантоване ст. 268 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідачем при винесенні постанови №R281360 від 02.01.2026 порушено вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, зокрема, не забезпечено дотримання прав позивача на участь у розгляді справи, оскільки не підтверджено вручення позивачу повістки з повідомленням про час та місце розгляду протоколу та не враховано при розгляді та винесенні постанови наявність у позивача чинної відстрочки від мобілізації.

Також, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності спірної постанови у зв`язку із сплином строку накладення адміністративного стягнення, виходячи з наступного.

Частиною дев`ятою статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як слідує з матеріалів справи про правопорушення у вигляді не проходження позивачем повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби відповідачеві стало відомо 06 червня 2025 року, адже 05 червня 2025 року був останнім днем для проходження цього огляду.

Суд погоджується із доводами позивача, що відповідач мав об`єктивну можливість виявити це правопорушення, оскільки позивач перебуває на військовому обліку, а відповідачеві відповідно було відомо, що позивач підпадає під категорію осіб, передбачених пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-IX. Відомості про всі ці дані наявні в електронному військово-обліковому документі, а отже, і в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», тому були достовірні відомі відповідачеві.

Натомість, відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача щодо строку виявлення адміністративного правопорушення та належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не подав, хоча обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд розглядаючи адміністративну справу стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зобов`язаний перевірити оскаржуване рішення відповідача на відповідність всім критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, чи винесено таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд встановив, що з часу виявлення адміністративного правопорушення 06 червня 2025 року почав свій перебіг тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, і цей строк закінчився 06 вересня 2025 року.

Адміністративне стягнення на позивача було накладено 02 січня 2026 року, тобто, поза межами строку, передбаченого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

Пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З цього слідує, що відповідач не мав права розпочинати справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача, а розпочате провадження повинен був закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов переконання, що позовні вимоги слід задовольнити, шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та позов задоволений, суд дійшов висновку, що судовий збір слід компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №R281360 від 02 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень, а провадження у справі закрити.

Судові витрати компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне судове рішення складене та підписане 23.01.2026.

Головуючий суддяК. М. Грицай