Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №489/10501/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/10501/25

Провадження № 1-кп/489/564/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

26 січня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12025152040001066 від 27.09.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, контактний телефон НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 357 ч. 1 та 185 ч. 4 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

25.09.2025 (точний час не встановлено) ОСОБА_3 , перебуваючи біля буд. №56 по проспекту Миру в м. Миколаєві, знайшов та привласнив з корисливих мотивів, а саме: з метою подальшого власного використання для заволодіння грошовими коштами, банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , належну ОСОБА_5 , яка в силу положень ст. 1 ЗУ «Про інформацію», пунктів 13, 56 ст. 1, ст. 38 ЗУ «Про платіжні послуги» та примітки до ст. 358 КК України, є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію та є електронним платіжним засобом у вигляді пластикової картки, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом, та видана повноважною особою, а саме емітована АТ КБ «ПриватБанк». Після того з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 зник, розпорядившись вказаною карткою на власний розсуд.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України – привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Крім того, 25.09.2025 у нічний час (точний час не встановлено) у ОСОБА_3 , який біля буд. №56 по просп. Миру в м. Миколаєві знайшов банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , видану на ім`я ОСОБА_5 , виник злочинний умисел на таємне викрадення грошових коштів останнього шляхом придбання товарів у магазинах з використанням банківської картки потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 26.09.2025 в період часу з 11:38 год до 11:51 год ОСОБА_3 в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу, діючи з корисливою метою з єдиним умислом, направленим на викрадення грошових коштів, умисно таємно викрав з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 грошові кошти ОСОБА_5 , шляхом придбання товарів у магазинах із використанням вказаної банківської картки, а саме:

26.09.2025 в магазині «Лайк Маркет» по просп. Миру, 56-Б, м. Миколаєва придбав товар об 11:38 год на суму 86,00 грн, об 11:39 год - на суму 344,00 грн; об 11:44 год - на суму 258,00 грн;

26.09.2025 в магазині «Гастроном» по просп. Миру, 56, м. Миколаєва придбав товар об 11:41 год на суму 246,00 грн., об 11:41 год - на суму 246,00 грн, об 11:42 год - на суму 167,00 грн, об 11:47 год - на суму 260 грн, об 11:47 год - на суму 260 грн, об 11:48 год - на суму 435,00 грн, об 11:50 год - на суму 360 грн, об 11:50 год - на суму 360 грн, об 11.51 год - на суму 314 грн, а всього на загальну суму 3336 грн.

Після того ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3336 грн.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини вчинених кримінальних правопорушень, вказані в обвинувальному акті, зокрема, що дійсно 25.09.2025 у вечірній час по просп. Миру м. Миколаєва знайшов посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також банківську картку, яку привласнив собі, маючи на меті використати її у власних цілях для придбання товару в магазині. Наступного дня в денний час він з допомогою знайденої банківської картки розрахувався за придбання товару в магазинах «Лайк Маркет» та «Гастроном» по просп. Миру м. Миколаєва. В подальшому вказану картку він викинув, а документи залишив собі та видав їх поліцейським. З розміром вказаної в обвинувальному акті шкоди, яку завдав потерпілому, погодився. Також підтвердив, що на досліджених відеозаписах з камер відеоспостереження зафіксований саме він в момент використання знайденої банківської картки. Зазначив, що розкаюється у вчиненому, шкодує про свої дії, критично оцінює їх та запевнив суд, що став на шлях виправлення. Обставинами, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення зазначив скрутне матеріальне становище та відсутність заробітку.

Крім власного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у скоєному підтверджується також іншими дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.09.2025 вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до поліції з приводу того, що в період часу з 21:26 год 25.09.2025 до 11:51 год 26.09.2025 невстановлена особа здійснила крадіжку грошових коштів з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 на загальну суму 3336 грн, а також мобільного телефону «Samsung» та грошових коштів в сумі близько 2000 грн.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_7 від 29.09.2025, остання серед пред`явлених їй для впізнання за фотознімками осіб впізнала ОСОБА_3 , як особу, яка 26.09.2026 близько 11:30 год неодноразово заходила до магазину «Лайк Маркет» по просп. Миру, 56/1, м. Миколаєва та здійснювала оплату банківською карткою за тютюнові вироби.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 від 01.10.2025, остання серед пред`явлених їй для впізнання за фотознімками осіб впізнала ОСОБА_3 , як особу, яка 26.09.2026 близько 11:50 год неодноразово заходила до магазину «Гастроном» по просп. Миру, 56, м. Миколаєва та здійснювала оплату банківською карткою за тютюнові вироби.

Із заяви ОСОБА_3 від 10.10.2025 слідує, що останній добровільно видав поліцейським посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 КВІ 128867 та КВЕ 521679, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , які були оглянуті слідчим згідно з протоколом огляду предмету від 10.10.2025.

Згідно із розпискою ОСОБА_5 від 15.10.2025, останній отримав на зберігання посвідчення водія НОМЕР_4 та КВЕ 521679, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до протоколів огляду предмету від 13.10.2025 та 19.12.2025 слідує, що слідчим, в тому числі за участю ОСОБА_3 , був оглянутий DVD-R диск, на якому містяться відеофайли з камер внутрішнього відеоспостереження магазину по просп. Миру, 56/1, м. Миколаєва за 26.09.2025, на яких зафіксовано чоловіка, віком близько 35-40 років, худорлявої тіло-будови, одягненого в сорочку темно-синього кольору, футболку темного кольору, джинси синього кольору, кросівки темного кольору, який в період часу з 11:38 год до 11:44 год в приміщенні вказаного магазину здійснює оплату за придбання цигарок з допомогою банківської картки. При цьому, ОСОБА_3 підтвердив, що на вказаних відеозаписах зафіксований саме він в той момент, коли розраховувався в магазині за придбання тютюнових виробів з допомогою знайденої банківської картки.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 19.12.2025 з участю підозрюваного ОСОБА_3 слідує, що останній в присутності двох понятих показав та розказав, як 25.09.2025 біля будинку по просп. Миру, 56-Б, м. Миколаєва знайшов банківську картку, яку використав в магазинах «Гастроном» та «Лайк Маркет» при розрахуванні за придбаний товар.

Згідно з протоколом огляду предмету від 22.12.2025, слідчим оглянуто DVD-R диск, на якому містяться файли з випискою АТ КБ «ПриватБанк» по банківській картці № НОМЕР_2 , виданій на ім`я ОСОБА_5 , з яких слідує, що 26.09.2025 з 11:38 год до 11:51 год відбувався рух коштів з придбання товарів в магазинах по просп. Миру м. Миколаєва на загальну суму 3336 грн, а саме: об 11:38 год на суму 86,00 грн, об 11:39 год - на суму 344,00 грн; об 11:44 год - на суму 258,00 грн, об 11:41 год на суму 246,00 грн, об 11:41 год - на суму 246,00 грн, об 11:42 год - на суму 167,00 грн, об 11:47 год - на суму 260 грн, об 11:47 год - на суму 260 грн, об 11:48 год - на суму 435,00 грн, об 11:50 год - на суму 360 грн, об 11:50 год - на суму 360 грн, об 11.51 год - на суму 314 грн.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена поза розумним сумнівом та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений вчинив умисні кримінальні правопорушення, що відносяться до категорії кримінальних проступків (ч. 1 ст. 357 КК України) та тяжких злочинів (ч. 4 ст. 185 КК України), характеризується посередньо, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходив, не працює, раніше не судимий.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, наявність якого підтверджується тим, що він повністю визнав свою вину, засудив свої дії, шкодує з приводу вчиненого та запевнив суд про неприпустимість вчинення кримінальних правопорушень в майбутньому.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, який не працює, характеризується посередньо, раніше не судимий наявності обставини, що пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також ураховуючи позицію державного обвинувача, який вважав, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України та у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а також призначення остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, зі звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вказані вид та міра покарання, на переконання суду, є необхідними й достатніми для його виправлення й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд зазначає, що з огляду на дискреційні повноваження, суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав. Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При цьому, відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, на переконання суду, обумовлена тим, що останній раніше не судимий, характеризується посередньо, розкаявся у вчиненому, що свідчить про стійку соціальну направленість обвинуваченого та можливість призначення йому покарання без ізоляції від суспільства.

Також право суду призначати покарання на власний розсуд підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».

Визначаючи тривалість строку випробовування, суд, окрім тяжкості кримінальних правопорушень, головним чином враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий, щиро розкаявся у вчиненому, засудив свої дії, жалкує з приводу вчиненого, а також той факт, що в Україні введений воєнний стан, що покладає на жителів держави додаткові обмеження, тому зазначені обставини, які зменшують суспільну небезпечність обвинуваченого, вказують на можливість встановлення дворічного іспитового строку для його виправлення.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, тому відсутні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 357 ч. 1 та 185 ч. 4 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді одного року обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі статей 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 26.01.2026.

Речові докази:

- посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 КВІ 128867 та КВЕ 521679, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 – залишити у володільця ОСОБА_5 ;

- DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1