Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №489/7974/23 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/7974/23

Номер провадження 2/489/85/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача Гоцуляк Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Миколаївщини" (далі – відповідач, ТОВ «Фармація Миколаївщини») про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення факту застосування мобінгу, відшкодування моральної шкоди

встановив

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення факту застосування мобінгу, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 з 02.05.2023 працевлаштована на посаді заступника завідувача Аптеки №6, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 78, в ТОВ «Фармація Миколаївщини». 02.05.2023 перебуваючи на робочому місці ОСОБА_1 стало зле, та в зв`язку з цим і з дозволу завідувача аптеки покинула робоче місце, звернулась до лікарні та позивачу було відкрито лікарняний лист. ОСОБА_1 тривалий час перебувала на лікарняному. 15.08.2023 позивачем отримано лист від відповідача про необхідність з`явитися на роботі за адресою: АДРЕСА_1 . 16.08.2023 ОСОБА_1 перебуваючи на лікарняному, з`явилась до вказаного місця роботи та дізналась від завідувача аптекою, що це не робоче місце позивача та до роботи ОСОБА_1 не допустили. 29.08.2023 остання з`явилась до свого первісного місця роботи за адресою: АДРЕСА_2 , згідно наданого їй для ознайомлення повідомлення, але там її також не допустили до роботи. 30.08.2023 ОСОБА_1 знову прибула до свого місця роботи за адресою: АДРЕСА_2 , але знову не була допущена до свого робочого місця, їй було надано направлення для проходження обов`язкового медичного огляду. 04.09.2023, 07.09.2023 позивач з`явився до свого місця роботи за адресою: АДРЕСА_2 , але знову був не допущений до свого робочого місця. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що вона пройшла медичний огляд та надала підтверджуючі документи.

07.09.2023 ОСОБА_1 дізналася про те, що існує наказ №12-оп від 30.08.2023 ТОВ «Фармація Миколаївщини» за підписом директора ОСОБА_3 , де було зазначено про те, що позивача відсторонено від роботи з 31.08.2023 до проходження обов`язкового медичного огляду. При цьому в наказі не зазначено, що стало підставою для відсторонення позивача від роботи. 08.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою, в якій зазначила про те, що нею пройдено медичний огляд з додаванням копій підтверджуючих документів, а також просила повідомити їй про місце, час та адресу фактичного її місця роботи. 27.09.2023 ОСОБА_1 отримала повідомлення від відповідача про те, що її місце роботи з 25.09.2023 закріплене в АДРЕСА_3 , до повідомлення також додавався наказ №20.09-1К від 20.09.2023 про вище зазначене. 28.09.2023 ОСОБА_1 з`явилася до Аптеки №20, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , але до робочого місця допущена не була завідувачем аптеки. З 29.09.2023 по 13.10.2023 позивач з`являвся до робочого місця за адресою: АДРЕСА_2 , але допущений до роботи не був. 16.10.2023 ОСОБА_1 знову з`явилася до Аптеки №20, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , але до робочого місця допущена не була завідувачем аптеки. З 17.10.2023 по 25.10.2023 ОСОБА_1 з`являлася до робочого місця за адресою: АДРЕСА_2 , але допущена до роботи не була. 26.10.2023 остання знову з`явилася до Аптеки №20, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , але до робочого місця допущена не була завідувачем аптеки. З 27.10.2023 ОСОБА_1 щодня з`являлась до вищезазначених місць роботи, але допущена до роботи не була. З 29.08.2023 кожен факт недопуску позивача на робоче місце зафіксовано за допомогою викликів співробітників поліції. 03.02.2024 на адресу ОСОБА_1 надійшов рекомендований лист в якому містилася виписка з наказу №25.01-1К від 25.01.2024 про її звільнення з роботи з 26.01.2024 на підставі п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за прогули без поважних причин. Позивач вважає, що зазначеними діями та рішеннями відповідач грубо порушує права ОСОБА_1 на працю.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що незаконне недопущення ОСОБА_1 до роботи, незаконне визначення місця роботи за 100 км від місця проживання позивача, подальше недопущення ОСОБА_1 до місця роботи та подальше її звільнення мають ознаки мобінгу (цькування), оскільки тривають вже значний проміжок часу, мають ознаки знущання, нехтування правами на працю та перешкоджання доступу до робочого місця значний час. Всі ці дії спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_1 як працівника, її ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та економічного тиску. Зазначені обставини призвели до значних моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, а саме, виник стан тривоги, безсоння, думки про профнепридатність, поширення серед співробітників інформації щодо ОСОБА_1 , що принижує честь і гідність останньої як працівника. При появі на робочому місці з позивача в обличчя глузують, сміються, образливо відносяться. Позивач просить визнати незаконними та скасувати накази ТОВ «Фармація Миколаївщини» від 30.08.2023 №12-оп "Про відсторонення від роботи з 31.08.2023 до проходження обов`язкового медичного огляду"; від 20.09.2023 №20.09-1К "Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 "; від 25.01.2024 №25.01-1К "Про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України" з 26.01.2024; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника завідувача Аптеки №6 по вул. Космонавтів, буд. 78 в м. Миколаєві з 25.09.2023; стягнути з ТОВ «Фармація Миколаївщини» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2023 і по день ухвалення рішення суду, встановити факт застосування мобінгу до ОСОБА_1 посадовими особами ТОВ «Фармація Миколаївщини». Крім того, позивач просить стягнути з ТОВ «Фармація Миколаївщини» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 100000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Від представника відповідача надійшов до суду відзив в якому зазначено, що з 02.05.2023 ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ТОВ "Фармація Миколаївщини" на посаду заступника завідувача аптеки відповідно до наказу №01.05-2К від 01.05.2023. При прийомі на роботу позивачу було повідомлено про необхідність проходження попереднього медичного огляду і позивачу це повинно було бути відомо в силу своїх посадових обов`язків. 02.05.2023 ОСОБА_1 раптово зникла та пізніше з`ясувалося, що вона перебувала на лікарняному, оформлювала документи для встановлення їй інвалідності. Відповідно до електронних лікарняних позивач перебував безперервно на лікарняному з 02.05.2023 по 14.07.2023 включно. З 15.07.2023 по 01.08.2023 ОСОБА_1 на роботу з невідомих причин не виходила і 01.08.2023 знову відкрила лікарняний. Після закінчення чергового лікарняного позивач 29.08.2023 з`явився на визначене місце роботи та намагався стати до роботи, але законно було відмовлено у зв`язку з відсутністю в ОСОБА_1 попереднього медичного огляду та медичної книжки, що дає право на допуск до роботи. 30.08.2023 позивачу було пред`явлено наказ про відсторонення від роботи №12-оп від 30.08.2023 і надано направлення на обов`язковий попередній медичний огляд та картку працівника, який підлягає попередньому медичному огляду із зазначенням в ній виробничих факторів і трудового процесу, у якій лікарі зазначали результати медичного обстеження позивача. Твердження ОСОБА_1 про те, що вона дізналася про існування вищезазначеного наказу про відсторонення тільки 07.09.2023 не відповідають дійсності. Позивач достеменно знав причини відсторонення від роботи та був обізнаний про його наявність і суть ще 30.08.2023 при отриманні направлення на медичний огляд та картки, які надавалися позивачу відповідачем.

Представник відповідача вказує на те, що ОСОБА_1 ні 04.09.2023, ні 07.09.2023 з`явившись на роботі та відразу викликавши працівників поліції, не пред`явила співробітникам аптеки жодних документів про проходження медичного огляду, а відразу заявила, що її начебто безпідставно не допускають до роботи. Про проходження медичного огляду позивач повідомив відповідача своєю заявою від 08.09.2023, яку позивач долучив до матеріалів справи. Отже, таким чином відповідач і дізнався про проходження позивачем необхідного первинного медичного огляду та з того часу вважається допущеним до роботи. Тому, представник відповідача вважає, що оскаржуваний наказ №12-оп від 30.08.2023 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи до проходження попереднього медичного огляду винесений відповідачем на законних підставах.

У відзиві зазначено, що при прийомі на роботу ОСОБА_1 було повідомлено про закріплення за нею робочого місця за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач надсилав позивачу повідомлення від 11.08.2023 про необхідність з`явитися на робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 для надання пояснень з приводу тривалої відсутності на роботі, однак менеджером по персоналу була допущена механічна помилка в адресі цього повідомлення, що і призвело до непорозуміння з адресами закріпленого за позивачем робочого місця. З метою врегулювання вищезазначеної помилки з адресою місця роботи відповідачем позивачу було надане письмове повідомлення, що підтверджує закріплення за позивачем робочого місця за адресою: АДРЕСА_2 , з яким позивач ознайомилася 29.08.2023 за адресою свого робочого місця. У зв`язку із постійним збільшенням обстрілів м. Миколаєва, що становило потенційну загрозу для мешканців цього міста та персоналу відповідача, а також виробничою необхідністю було прийнято рішення про переміщення позивача на інше робоче місце без зміни для ОСОБА_1 суттєвих умов праці в межах тих же самих посадових обов`язків, кваліфікації і посади, а також з метою забезпечення її безпеки. У зв`язку з виробничою необхідністю, відносною безпекою перебування та віддаленістю від лінії активного фронту м. Новий Буг, було прийнято рішення про переміщення робочого місця позивача до аптеки, що знаходиться в АДРЕСА_4 . Тому, за ОСОБА_1 було закріплено робоче місце за адресою: АДРЕСА_4 , про що її було повідомлено належним чином. Заробітна плата сплачується працівнику, в тому числі позивачу, за фактично відпрацьований час. ОСОБА_1 не виходила на роботу та не виконувала свої посадові обов`язки, що підтверджується актами про відсутність позивача на роботі, тому заробітна плата виплачувалася позивачу за фактично відпрацьований час.

Представник відповідача зазначив, що не застосовував до позивача жодного мобінгу у будь-яких можливих формах його існування. Представник відповідача вважає, що позивач свідомо робить все, щоб не приступати до роботи. При поодиноких спробах позивача начебто приступити до роботи ОСОБА_1 спочатку викликає працівників поліції, а потім вже з працівниками поліції з`являється у приміщенні аптеки, де визначено її робоче місце та заявляє, що її начебто не допускали до роботи. Після цього позивач одразу викликає невідкладну медичну допомогу та без жодних пояснень покидає приміщення аптеки з медичними працівниками. Представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 штучно створює конфліктні ситуації під приводом начебто не допуску її на робоче місце, заздалегідь плануючи свої дії та ще й називає це мобінгом з боку відповідача.

Крім того, представник відповідача вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації моральної шкоди, оскільки відповідач жодним чином не перешкоджав позивачу у виконанні ним своїх трудових обов`язків, а позивач просто не хоче їх виконувати за власною ініціативою. ОСОБА_1 навіть не намагається стати до роботи, а метою її візитів на роботу є фіксація начебто фактів недопуску до роботи. Переміщення робочого місця позивача у м. Новий Буг Миколаївської області здійснено з метою забезпечення безпеки та виробничою необхідністю, а саме робоче місце повністю відповідає всім вимогам до аптеки. Представник відповідача вважає, що жодних моральних страждань позивачу відповідачем не завдано, оскільки ОСОБА_1 з надуманих причин створює штучні конфліктні ситуації, видаючи їх за порушення її прав відповідачем. Тому, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача надійшла до суду відповідь на відзив в якій зазначено, що відповідач неправомірно не допускав позивача до робочого місця. Переміщення позивача на робоче місце за 100 км від місця його проживання, тобто в іншу місцевість, потребує згоди працівника, оскільки таке переведення створює для працівника зміни в його побуті, проживанні та зміни в організації його життя взагалі. Посилання відповідача у відзиві на начебто збільшення обстрілів м. Миколаєва, що становило небезпеку для працівників підприємства, як на підставу переведення позивача, є надуманими, оскільки жоден працівник відповідача, крім позивача, не був переведений в іншу місцевість, а також Аптека №6 по вул. Космонавтів, 78 у м. Миколаєві не припинила свою роботу та працює і на даний час. Тому, твердження представника відповідача про законність наказу №20.09-1К від 20.09.2023 "Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 " не відповідає вимогам законодавства та є безпідставним. Враховуючи те, що відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства винесено оскаржуваний наказ №20.09-1К від 20.09.2023 "Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 ", то відповідно позивач повинен бути поновлений на попередній посаді та на його користь повинно бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивач зазначає, що з 31.08.2023 ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи та подальшим незаконним переведенням в іншу місцевість на роботу не допускалася відповідачем до роботи і у зв`язку з цим була позбавлена можливості виконувати свої трудові функції і отримувати за це належну заробітну плату. Позивач вважає, що зазначені дії мають ознаки мобінгу (цькування), оскільки тривають вже значний проміжок часу, мають ознаки знущання, порушення права на працю та перешкоджання доступу до робочого місця значний час. Всі ці дії спрямовані на приниження честі та гідності позивача, як працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та економічного тиску. Зазначені обставини призвели до моральних страждань позивача, а саме до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а саме, виник стан тривоги, безсоння, думки про свою профнепридатність, поширення серед співробітників інформації, яка принижує честь і гідність позивача, як працівника. Позивач у зв`язку з діями та рішеннями відповідача був позбавлений можливості виконувати трудові функції та не отримував належну заробітну плату, що призвело до зміни його якості життя. Тому, ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшли до суду заперечення, в яких зазначено, що при прийомі на роботу позивачу було повідомлено про необхідність проходження обов`язкового попереднього медичного огляду. У санітарній книжці робиться відповідний запис про проходження медичного огляду працівника. Не проходження позивачем попереднього медичного огляду протягом більше чотирьох місяців поспіль з моменту працевлаштування беззаперечно свідчить про ухилення позивача від проходження обов`язкового попереднього медичного огляду. За таких обставин, наказ № 12-оп від 30.08.2023 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " є логічним та законним. У зв`язку із постійним збільшенням обстрілів м. Миколаєва, що становило потенційну загрозу для мешканців цього міста та персоналу відповідача, а також виробничою необхідністю було прийнято рішення про переміщення позивача на інше робоче місце без зміни для ОСОБА_1 суттєвих умов праці, в межах тих же посадових обов`язків, кваліфікації і посади, а також з метою забезпечення її безпеки. Місто Новий Буг в Миколаївській області знаходиться на відносно безпечній відстані від лінії активного фронту, тому є більш безпечним для роботи. У зв`язку з цим за позивачем було закріплено робоче місце за адресою: АДРЕСА_4 , про що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено. Таким чином, підстав для задоволення вимог щодо поновлення позивача на посаді заступника завідувача аптеки №6, стягнення середнього заробітку за фактичні прогули не вбачається. Також, відповідач не застосовував до позивача жодного мобінгу у будь-яких можливих формах його існування. Звинувачення позивачем відповідача у начебто застосуванні мобінгу є абсолютно безпідставним та надуманим, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також, і похідна вимога позивача про відшкодування моральної шкоди є абсолютно надуманою, безпідставною та необґрунтованою. Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

20.09.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву зі збільшеними вимогами, в якій зазначив, що їх позиція, яка викладена у відзиві на позовну заяву від 15.01.2024 не зазнала змін. Додатково повідомив, що відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024р. у справі № 489/7966/23 було розглянуто справу за позовною заявою ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та постановлено: «Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції – задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2024 року – скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Вагерич Наталі Сергіївни про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання дій протиправними – відмовити.

02.12.2024 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (зі збільшеними позовними вимогами), просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судове засідання 16.01.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. В попередніх засіданнях вимоги підтримала. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданніпросив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до копії наказу №01.05-2К від 01.05.2023 "Про прийняття на роботу" ОСОБА_1 прийнята на роботу з 02.05.2023 заступником завідувача аптеки.

З копії виписки з наказу №01.05-1К від 01.05.2023 по ТОВ «Фармація Миколаївщини» вбачається, що ОСОБА_1 прийнята на роботу з 02.05.2023 заступником завідувача аптеки.

Відповідно до копії повідомлення від ТОВ «Фармація Миколаївщини», ОСОБА_1 прийнята на основне місце роботи до ТОВ «Фармація Миколаївщини» 02.05.2023, у зв`язку з цим за нею закріплене робоче місце в Аптеці № 6, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 78.

Згідно з копією повідомлення про необхідність з`явитися на роботі для надання пояснень з приводу відсутності на роботі №11-08/1с від 11.08.2023, підписаного менеджером з персоналу ТОВ «Фармація Миколаївщини» ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відсутня на робочому місці з 02.05.2023. Станом на 11.08.2023 у ТОВ «Фармація Миколаївщини» не було інформації про причини відсутності ОСОБА_1 , тому останню було запрошено з`явитися до робочого місця або звернутися до керівництва протягом 2 робочих днів з моменту отримання цього повідомлення для надання пояснень стосовно причин відсутності на робочому місці або надання документів, що підтверджують поважну причину відсутності на робочому місці.

Відповідно до копії наказу №12-оп від 30.08.2023 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 , заступника завідувача аптекою, відсторонено від роботи з 31 серпня 2023 року до проходження обов`язкового попереднього медичного огляду.

Згідно з копією наказу №20.09-1К від 20.09.2023 "Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 " у зв`язку з виробничою необхідністю з 25.09.2023 заступника завідувача аптеки ОСОБА_1 закріплено за аптекою №20 за адресою: АДРЕСА_4 . Встановлено графік роботи для ОСОБА_1 з понеділка по п`ятницю, з 08:00 год. до 15:00 год. (7 год. / день), враховуючи індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю ІІ гр. Оплату праці необхідно здійснювати згідно діючого законодавства України та штатного розкладу.

З копії повідомлення ТОВ «Фармація Миколаївщини» вбачається, що ОСОБА_1 прийнята в якості заступника завідувача аптеки на основне місце роботи до ТОВ «Фармація Миколаївщини» 02.05.2023, у зв`язку з виробничою необхідністю її проінформовано, що з 25.09.2023 за нею закріплене робоче місце в Аптеці №20, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 встановлено графік роботи з понеділка по п`ятницю, з 08:00 год. до 15:00 год. (7 год. / день), з урахуванням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю ІІ гр. Оплату праці здійснювати згідно діючого законодавства України та штатного розкладу. До вказаного повідомлення додано копію наказу №20.09-1К від 20.09.2023 "Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 ". Дане повідомлення вручено позивачу особисто 27.09.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення ф.119: 5721403807688, накладна №6100149959218).

Відповідно до копії висновку медичної комісії від 04.09.2023 ОСОБА_1 придатна для роботи заступником завідувача аптекою.

До позовної заяви додано копії листів з ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області, Управління патрульної поліції в Миколаївській області про звернення ОСОБА_1 про недопущення до місця роботи.

До відзиву представником відповідача додано копії повідомлень з ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області про те, що звернення щодо вжиття заходів відносно невідомої жінки, яка приходить до ТОВ «Фармація Миколаївщини» по вул. Космонавтів, 78 у м. Миколаєві та вимагає пропустити її до касової зони, зареєстровано до ІТС ІПНП України ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області. Під час проведення перевірки з ОСОБА_1 проведено бесіду профілактичного характеру та попереджено про відповідальність за порушення чинного законодавства України. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство.

ОСОБА_1 надсилались повідомлення про надання пояснень з приводу відсутності на роботі №32-11/23 від 09.11.2023, 33-11/23 від 14.11.2023, 34-11/23 від 14.11.2023, №35-11/23 від 14.11.2023, 36-11/23 від 15.11.2023, №37-11/23 від 16.11.2023, №38-11/23 від 17.11.2023, №39-11/23 від 20.11.2023, №40-11/23 від 21.11.2023, №41-11/23 від 22.11.2023, №42-11/23 від 23.11.2023, №43-11/23 від 24.11.2023, №44-11/23 від 28.11.2023, №45-11/23 від 29.11.2023, №55-11/23 від 13.12.2023, №56-11/2023 від 14.12.2023, №57-11/23 від 15.12.2023, №58-12/23 від 18.12.2023, №59-12/23 від 19.12.2023.

Згідно з копією довідки ТОВ «Фармація Миколаївщини» №08/01-1 від 08.01.2024 структура заробітної плати заступника завідувача аптеки згідно штатного розкладу складається з: окладу заступника завідувача аптеки у розмірі 17,25 грн. за годину; доплати за старшинство у розмірі 6,00 грн. за годину; премії згідно результату господарської діяльності, але не менше ніж встановлений державою мінімальний рівень заробітної плати.

З копії Довідки №09.01 від 09.01.2024 про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вбачається, що з липня 2023 року по грудень 2023 року кількість календарних (на вимогу Фонду соціального страхування України - робочих) днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин становила 122 дня (липень 2023 року - 17 днів, серпень 2023 року - 4 дня, вересень 2023 року - 26 днів, жовтень 2023 року - 30 днів, листопад 2023 року - 16 днів, грудень 2023 року - 29 днів), заробітна плата, на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року всього становила 14545,79 грн. (серпень 2023 року - 7298,90 грн., вересень 2023 року - 5364,00 грн., жовтень 2023 року - 293,00 грн., листопад 2023 року - 1358,49 грн., грудень 2023 року - 231,40 грн.), сума страхових внесків та/або єдиного внеску, сплачена застрахованою особою за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року всього склала 9532,18 грн. (серпень 2023 року - 3636,18 грн., вересень 2023 року - 1474,00 грн., жовтень 2023 року - 1474,00 грн., листопад 2023 року - 1474,00 грн., грудень 2023 року - 1474,00 грн.), розмір єдиного внеску для відповідної категорії застрахованих осіб згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року становить 22 відсотки щомісяця.

Згідно з копією виписки з наказу №25.01-1К від 25.01.2024 по ТОВ «Фармація Миколаївщини» «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнено 26.01.2024 з посади заступника завідувача аптеки на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, підстави звільнення: Акти про відсутність працівника на робочому місці ОСОБА_1 наказано виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористану щорічну відпустку за 22 календарних дні за відпрацьований період з 02.05.2023 по 26.01.2024.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що вона потрапила в лікарню з аптеки, хворіла 10 днів. 29.08.2023 вона поїхала сама на вул. Декабристів, бо не було документів про інше. Там їй сказали, що той пакет документів недійсний та треба підписати новий, що вона і зробила 29.08.2023. Потім їй сказали йти додому та вона заперечувала і запитала куди їхати на роботу. 29.08.2023 після виклику поліції та в присутності останніх їй дали направлення на АДРЕСА_2 , вона розписалася про отримання. Там її не пропустили, на що вона викликала поліцію. Остання сказала, що позивач не права, оскільки їй сказали приходить завтра на роботу, то треба було виконувати цей наказ. 30.08.2023 їй сказали, що вона не має документів. Вона знову викликала поліцію, і поки вона їхала, то її пропустили. Вона старалася працювати, підписала про повну матеріальну відповідальність, вивчала асортимент, документи, але їй заважали це робити (сказали сісти та сидіти, наказували робити те, що не передбачено посадовими обов`язками). Потім приїхала поліція і викликали її з робочого місця до залу, назад вже не пропустили. На це вона теж викликала наряд поліції, бо її з робочого місця хотіла увезти поліція. Також викликала швидку допомогу, в лікарню їхати відмовилася, їй зробили укол на місці. Коли приїхав другий екіпаж поліції, їй видали направлення на медичний огляд з аптеки №32 в аптеці №6. Між отриманням направлення пішла до адвоката, наказу про відсторонення її від роботи не було. Адвокат сказав їй 3 дні йти на медичний огляд. Після чого вона звернулася до медичного закладу з питанням пройти медичний огляд. Їй сказали, що це роботодавець надає направлення, тому вона пройшла його за свій рахунок. 04 вересня вона надала документи пройденого мед.огляду та їй сказали, що не вистачає нарколога, до роботи не пропустили. Вона знову викликала поліцію, та сказала їй проходити. 07 вересня вона принесла довідку нарколога, але все одно не пропустили та знову довелося викликати наряд поліції. Та сказала, що є наказ про відсторонення. Вона послала мед.огляд директору по пошті. 15 вересня отримала лист від роботодавця, що просить з`явитись на робоче місце. Вона прийшла та їй сказали, що нічого про це не знають та викликали поліцію. 27.09 отримала листа, що відповідно до наказу її робоче місце - м. Новий Буг, з 08.00 год, восьмигодинний робочий день. Туди її возив чоловік, бо не можна було доїхати іншим чином. Там теж сказали, що нічого не знають про це. 28.09.2023її не допустили до роботи, вона викликала поліцію. Потім поїхала до Миколаєва розповісти , що їй сказали в Новому Бузі. Писала роботодавцю про це. З 29.09.2023 вона приходила до аптеки по вул. Космонавтів. При цьому, письмову відповідь від роботодавця отримала 14.10.2023, поїхала до місця роботи 16.10.2023, а завідуюча аптеки почала її питати, де вона була, починаючи з 25 вересня.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) роботодавець зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

В п. 4.3 Інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №275 від 15.05.2006 зазначено, що працівники аптечних закладів, влаштовуючись на роботу, проходять медичне обстеження, а надалі періодичний медичний огляд. Результати обстеження заносяться в особову медичну книжку, що дає право на допуск до роботи.

З п. 23-1 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 23.05.2001, вбачається, що до такого переліку належать працівники, зайняті виробництвом, фасуванням та реалізацією лікарських засобів.

Згідно з ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18 відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Суд враховує, що законодавством встановлено обов`язок працівників аптечних закладів проходити медичне обстеження при влаштуванні на роботу, а також встановлено необхідність проходження обов`язкового профілактичного медичного огляду працівників, зайнятих реалізацією лікарських засобів.

ОСОБА_1 прийнята на роботу з 02.05.2023, а пройшла медичний огляд лише 04.09.2023, тобто через 4 місяці після прийняття на роботу, а також після винесення відповідачем оскаржуваного наказу №12-оп від 30.08.2023 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ".

Відповідачем не доведено, що позивачу ОСОБА_1 у період з 02.05.2023 до 30.08.2023 пропонувалося пройти організований роботодавцем медичний огляд і вона відмовлялася чи ухилялася від його проходження. Враховуючи, що однією з підстав для відсторонення працівника від роботи роботодавцем є ухилення від обов`язкового медичного огляду та доказів, що на момент винесення відповідачем оскаржуваного наказу №12-оп від 30.08.2023 ОСОБА_1 ухилилася від проходження обов`язкового медичного огляду не надано, суд вважає, що наказ №12-оп від 30.08.2023 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " винесено без належних правових підстав, тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

З ч. 1 ст. 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" вбачається, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №501/2693/15 від 16.01.2018 якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.

Суд враховує, що ОСОБА_1 було переведено в іншу місцевість, а саме з міста Миколаєва до міста Нового Бугу Баштанського району Миколаївської області, тобто в інше місто в межах однієї області.

Чинним законодавством передбачено наявність згоди працівника на переведення на роботу в іншу місцевість. Таке переведення створює для працівника зміни в його побуті, проживанні, зміни в організації життя загалом. Представником відповідача не надано до суду доказів на підтвердження наявності згоди ОСОБА_1 на переведення на роботу з м. Миколаєва до м. Нового Бугу Баштанського району Миколаївської області. Представник відповідача посилається на виробничу необхідність, але доказів такої необхідності та відомостей в чому вона полягала до суду не надано. Крім того, представник відповідача зазначає про збільшення обстрілів м. Миколаєва, але м. Новий Буг знаходиться в Баштанському районі Миколаївської області, тому також наявні ризики обстрілу.

Також, представником відповідача не спростовано доводи позивача про те, що жоден працівник відповідача, крім позивача, не був переведений на роботу в іншу місцевість, а також Аптека №6 по вул. Космонавтів, 78 у м. Миколаєві не припинила свою роботу та працює і на даний час.

Суд вважає, що наказ №20.09-1К від 20.09.2023 "Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 " є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки винесений з порушенням вимог чинного трудового законодавства.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 120 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість . Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв`язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім`ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім`ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі. Працівникам, які переїжджають у зв`язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частині другій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка цим працівникам може бути виплачена за погодженням сторін.

В ч.ч. 1, 2, 8 ст. 235 КЗпП України зазначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір . При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

ОСОБА_1 не просила стягнути з відповідача на її користь відшкодування витрат або інших компенсацій у зв`язку з переведенням на роботу в іншу місцевість (зокрема, вартість проїзду, витрати по перевезенню майна та ін.).

Оскільки, з моменту винесення наказу № 12-оп від 30.08.2023 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", а в подальшому і з моменту видачі наказу № 20.09-1К від 20.09.2023 «Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 » позивачу не нараховувалась заробітна плата суд вважає, що відповідно до ст. 235 КЗпП України має бути виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2023 до 25.01.2024.

Згідно з п.п. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі-Положення) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Судом було витребувано у відповідача довідку про середню заробітну плату, вирахувану відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995, однак відповідач надав довідку для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

З довідки (т. 2 а. с. 179) вбачається, що за серпень 2023 року позивачу нараховано лише за дні перебування на лікарняному, однак допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не враховується в розрахунку середнього заробітку (абзац 2 пункту 4 розділу 3 Положення).

Суд виходить з того, що заробітна плата заступника завідуючого аптекою складається з окладу - 17,25 за годину та доплати 6 грн. за годину.

Суд вважає, що необхідно визначити середньоденний заробіток шляхом множення заробітної плати 23,25 (17,25+6) грн. на 8 годин робочого часу, тобто 186 грн.

У періоді з 31.08.2023 до 25.01.2024 кількість робочих днів складає 106.

Середній заробіток за період з 31.08.2023 до 25.01.2024 складає 19716 грн. (186*106). Цю суму необхідно зменшити на суму нарахованої заробітної плати за цей же період на 1865,63 грн. (1242+69+43,13+24,5+432+24+15+16).

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного із відстороненням від посади та переведенням за період 31.08.2023 до 25.01.2024 в сумі 17850,37 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу ). Невихід працівника на роботу в зв`язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин. Працівник, який відмовився від переведення на більш легку роботу, якої він відповідно до медичного висновку потребував за станом здоров`я, не може бути звільнений за п.3 чи п.4 ст.40 КЗпП, Власник або уповноважений ним орган можуть у зв`язку з цим розірвати трудовий договір за п.2 ст.40 КЗпП, якщо наявні передбачені ним умови.

Суд враховує, що ОСОБА_1 було незаконно переведено на роботу в іншу місцевість, а саме в аптеку №20 за адресою: АДРЕСА_4 . Тому, невихід ОСОБА_1 на роботу не можна вважати прогулом без поважних причин та не є підставою для звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У зв`язку з порушенням відповідачем вимог трудового законодавства, суд приходить до висновку, що необхідно визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» №25.01-1К від 25.01.2024 «Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 з 26.01.2024».

Враховуючи, що ОСОБА_1 було звільнено без законної підстави, її необхідно поновити на посаді заступника завідувача Аптеки №6, розташованої по вул. Космонавтів, буд. 78 у м. Миколаєві з 26.01.2024.

Згідно з п.п. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного(годинного)заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 365/470/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Для обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням суд бере нарахований заробіток за листопад та грудень 2023 року 348,63 грн. (43,13+24,5+15+16+130+120). Вказана заробітна плата нараховано за 4,5 години роботи (т. 2 а. с. 179). Середньогодинний заробіток 77,47 грн. (348,63/4,5).

Тому суд вважає, що середньоденний заробіток за листопад та грудень 2023 року складає 619,76 грн. (77,47*8).

Кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 26 січня 2024 року по 26 січня 2026 року (включно) складає 521 робочих днів (січень 2024 року - 3 робочих дня, лютий 2024 року - 21 робочий день, березень 2024 року - 21 робочий день, квітень 2024 року - 22 робочих дня, травень 2024 року - 23 робочих дні, червень 2024 року - 20 робочих днів, липень 2024 року - 23 робочі дні, серпень 2024 року - 22 робочих днів, вересень 2024 - 21 робочий день, жовтень 2024- 23 робочі дні, листопад 2024- 21 робочі дні, грудень 2024- 22 робочі дні, січень 2025 - 23 робочих днів, лютий 2025 - 20 робочих днів, березень 2025 - 21 робочий день, квітень 2025- 22 робочих днів, травень 2025- 22 робочі дні, червень 2025 - 21 робочих днів, липень 2025- 23 робочих днів, серпень 2025 - 21 робочий день, вересень 2025 - 22 робочих днів, жовтень 2025 - 23 робочих днів, листопад 2025 року - 20 робочих днів, грудень 2025 року - 23 робочих днів, січень 2026 року - 18 робочих днів ).

Таким чином, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу з 26 січня 2024 року по 26 січня 2026 року (включно) складає: 619,76 грн. х 521 робочих днів = 322894,96 грн. (розраховано без вирахування податків і зборів).

Судом не встановлено вини позивача у тривалості розгляду справи понад один рік, тому приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми нарахованої за час вимушеного прогулу.

Суд приходить до висновку, що у зв`язку з вимушеним прогулом ОСОБА_1 та неотриманням нею заробітної плати без її вини за період з 26 січня 2024 року по 26 січня 2026 року включно, необхідно стягнути з ТОВ «Фармація Миколаївщини» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 322894,96 грн. (розраховано без вирахування податків і зборів).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 2-2 КЗпП України мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу. Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Для визначення дій або бездіяльності як мобінг (цькування) суд враховує обставини, які передували цим діям, поведінку працівника, роботодавця та його працівників, умисність, тривалість та системність дій.

Суд виходить з того, що в якості мобінгу позивач вказує дії щодо недопущення її до роботи, відсторонення від роботи без належних правових підстав, переведення в інше місто та подальше звільнення.

На думку суду дії щодо недопущення позивача до роботи мали місце, були умисними та тривалими. Також роботодавцем допущено безпідставне відсторонення від роботи та переведення без достатніх правових підстав. При цьому, перебування позивача на лікарняних, а також інші обставини не передбачені чинним законодавством не можуть бути підставою для таких дій. Тривалість, умисність і системність вищевказаних дій свідчить про те, що до позивача було застосовано мобінг (цькування) з боку керівництва ТОВ "Фармація Миколаївщини".

За такого, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про встановлення факту застосування мобінгу до ОСОБА_1 керівництвом ТОВ «Фармація Миколаївщини».

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.ч. 1, 2 ст.23 ЦК України).

За приписами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справа про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 (далі – ППВСУ №4 від 31.03.1995) зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 ППВСУ №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №464/3789/17 від 10.04.2019).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 818/607/17 від 24.03.2020 зазначено, що у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем спричинена моральна шкода позивачу. Така моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку із винесенням відповідачем наказу № 12-оп від 30.08.2023 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", наказу №20.09-1К від 20.09.2023 «Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 », наказу №25.01-1К від 25.01.2024 «Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 з 26.01.2024» з порушенням вимог чинного законодавства, недопуском на робоче місце. ОСОБА_1 змушена була додатково витрачати час, грошові кошти, зусилля задля того, щоб доїхати до нового місця роботи, яке знаходиться поза межами м. Миколаєва, а потім переживати негативні емоції з приводу її звільнення з роботи. Суд вважає, що це порушило нормальний ритм життя позивача, призвело до психологічного дискомфорту, зниженого та нестійкого настрою, постійної емоційної напруги.

Аналізуючи вимоги закону, обставини цієї справи щодо заподіяння позивачу моральної шкоди порушенням вимог чинного законодавства, а також, враховуючи, що права позивача поновлено (даним рішенням ОСОБА_1 поновлено на роботі), суд вважає, що розумним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 є 30000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 грн. ((1073,60 грн. х 5 (за визнання незаконними та скасування наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» № 12-оп від 30.08.2023 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", наказу №20.09-1К від 20.09.2023 «Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 »; наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» №25.01-1К від 25.01.2024 «Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 з 26.01.2024»; встановлення факту застосування мобінгу; стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу), + 322,08 грн. за частково задоволену позовну вимогу про стягнення компенсації моральної шкоди (1073,60 грн. х 30%)).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 25000 грн. (копія Договору про надання правничих послуг адвокатом від 29.11.2023; додаткова угода до договору про надання правничих послуг адвокатом від 29.11.2023 від 19.09.2025, квитанція №494789 серії 06-ААК про сплату 15000 грн., розрахунок витрат на правову допомогу по справі, які підлягають стягненню як судові витрати; копія квитанції серії 06-ААК №494784 від 29.11.2023, копія квитанції серії 06-ААК №494788 від 08.02.2024). Суд враховує, що розмір витрат позивача на оплату послуг представника є співмірним із: складністю справи, часом, витраченим представником на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих представником послуг та виконаних робіт, ціною позову. Відповідно до розміру задоволених позовних вимог (2 позовні вимоги задоволено повністю, 3 позовні вимоги задоволено частково і в задоволенні 2-х позовних вимог відмовлено), суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» № 12-оп від 30.08.2023 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 "

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» №20.09-1К від 20.09.2023 «Про закріплення робочого місця ОСОБА_1 ».

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» №25.01-1К від 25.01.2024 «Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 з 26.01.2024».

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на посаді заступника завідувача Аптеки №6, розташованої по вул. Космонавтів, буд. 78 у м. Миколаєві з 26 січня 2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» (код ЄДРПОУ 43649019) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу:

- за період з 31.08.2023 до 25.01.2024 в сумі 17850,37 грн.(сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят гривень тридцять сім копійок) (розраховано без вирахування податків і зборів).

- за період з 26 січня 2024 року по 26 січня 2026 року (включно) в розмірі 322894,96 грн. (триста двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто чотири гривні дев`яносто шість копійок) (розраховано без вирахування податків і зборів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» (код ЄДРПОУ 43649019) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди в розмірі 30000 грн. 00 коп. (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» (код ЄДРПОУ 43649019) на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5690 грн. 08 коп. (п`ять тисяч шістсот дев`яносто гривень 08 копійок) .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» (код ЄДРПОУ 43649019) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. 00 коп. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини», код ЄДРПОУ 43649019, адреса: 61038, м. Харків, в`їзд Білостоцький, 3.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.01.2026.

Суддя В. В. Кокорєв