Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №473/6204/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6204/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"26" січня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Булкат М.С.,

за участю: секретаря судових засідань Багрін І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Перший відділ ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області ПМУМЮ (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

встановив:

25 листопада 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 35 489,56 грн.

Позов мотивований тим, що на підставі судового наказу №473/895/21, який був виданий Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 01 квітня 2021 року з відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 в розмірі частина доходів боржника на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий наказ знаходиться на примусовому виконанні у Вознесенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ВП № 65333130.

Відповідач ОСОБА_2 не сплачував аліменти або сплачував їх нерегулярно. Цим самим ігнорував рішення суду і те, що дитина потребує постійного утримання.

Станом на 31 жовтня 2025 року розмір заборгованості відповідача становить 35 489,56 грн.

Розмір пені за період з 01 травня 2023 року по 31 жовтня 2025 року по розрахунку позивача складає 35 489,56 грн.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області 26 листопада 2025 року справа прийнята до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, проте надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Третя особа без самостійних вимог Перший відділ ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області ПМУМЮ (м. Одеса) в судове засідання не з`явилися, судом належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомили.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Суд, дослідивши заяви сторін по суті справи, встановив, що між сторонами виникли сімейні відносини, пов`язані з невиконанням батьком обов`язку з утримання дитини.

Судом встановлені такі юридичні факти та правовідносини, що виникли на їх підставі.

Судовим наказом №473/895/21, що був виданий Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 01 квітня 2021 року з відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 в розмірі частина доходів боржника на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

На підставі вище зазначеного судового наказу 06.05.2021 року було відкрито виконавче провадження № 65333130.

Згідно з наданим стороною позивача в позовній заяві розрахунком загальна сума неустойки (пені), визначена у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до жовтня 2025 року та додаванням сум неустойки за кожний з місяців заборгованості, склала 35 489,56 грн.

Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1, 2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

За змістом ст. ст.180,181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З урахуванням викладеного, обов`язок відповідача щодо утримання сина до досягненню ним повноліття є беззаперечним та у будь-якому випадку не може бути невиконаним.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 13 липня 2022 року справа №760/6863/19, від 18 січня 2023 року справа № 161/5211/22, від 08 березня 2023 року справа №461/7406/18, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Так, звернення до суду з відповідною позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів в розмірі обумовлено тим, що платних аліментів свідомо, умисно не виконує рішення суду внаслідок чого, за ним утворилася заборгованість зі сплати аліментів, що призводить до порушення прав та інтересів дитини на належне утримання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019р. у справі №333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, складеної станом на 31 жовтня 2025 року, за травень 2023 року по січень 2025 року аліментний платіж становить 3595, 50 грн., за лютий 2025 року по жовтень 2025 року аліментний платіж становить 4 544.00 грн, тобто загальний розмір платежів за вказаний період складає 35 489,56 грн.

Розрахунок неустойки, наведений позивачем в позовній заяві відповідає вимогам закону та судовій практиці, ним враховується часткова сплата аліментів відповідачем в обраний період; нарахування неустойки проведено з 01.05.2023 року, тобто з місяця наступного за місяцем, в якому виникла заборгованість зі сплати аліментів.

Перевіряючи розрахунок, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що неустойка розрахована за несплату аліментів за період з травня 2023 року по жовтень 2025 року в розмірі 1% від суми заборгованості, тобто з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені.

Позивач нараховує неустойку за зазначеною формулою окремо для кожного місяця, в якому була заборгованість зі сплати аліментів, враховуючи суму частково виплачених в цьому місяці аліментів. Одержані суми неустойки за кожен місяць складаються позивачем.

Суд погоджується з розрахунком неустойки, наведеним позивачем в позовній заяві.

Судом встановлено відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем по виконавчому провадженню № 65333130 за період з 01.05.2023 року по 31.10.2025 рік, що у відповідача ОСОБА_2 до моменту погашення заборгованості сукупний розмір заборгованості становив 116 401,50 грн.

Отже, суд доходить, висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд вважає обґрунтованим відповідно до Закону України "Про судовий збір" стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 211, 20 грн.

Керуючись статтею 196 СК України, статтями 76-81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Перший відділ ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області ПМУМЮ (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 489 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 56 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, нараховану за період з 01.05.2023 року по 31.10.2025 рік включно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Суддя М. С. Булкат