Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №469/835/25 — Березанський районний суд Миколаївської області

26.01.26

Справа № 469/835/25

2-а/469/5/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Григорян В.С. через систему “Електронний суд” звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1001 від 03 липня 2025 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн., та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова складена за відсутності доказів, що підтверджують наявність вини позивача, та без врахування відсутності вини позивача, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, у якому зазначено інші норми законодавства про мобілізацію, ніж ті, що нібито порушені позивачем.

Представник позивача зазначала, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , ним вчасно отримано направлення на проходження військово-лікарської комісії; з 26 травня 2025 року позивач проходив медичні огляди в Березанській лікарні; про необхідність проходження додаткових обстежень та стаціонарного лікування позивач попереджав працівників РТЦК; 27 червня 2025 року він закінчив лікування та після отримання виписки із медичної карти прибув у ІНФОРМАЦІЯ_3 , де на нього було складено адміністративний протокол за невчасне проходження медичного огляду та ухилення від мобілізації, у зв`язку з чим його оголошено у розшук; у цей же день позивача призвано на військову службу за мобілізацією. Згідно з протоколом, ОСОБА_1 несвоєчасно пройшов медичний огляд, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та п.п.10-1 п.1 “Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, під час особливого періоду. Проте вимога проходження ВЛК передбачена п.п.4 п.1 Правил, обов`язок громадянина пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК також передбачено іншими нормами Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Оголошення позивача у розшук є безпідставним та неправомірним, оскільки представниками ТЦК було відомо про продовження йому терміну для проходження ВЛК; позивач надав усі необхідні копії медичної документації на підтвердження відсутності складу адміністративного правопорушення у його діях.

22 липня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за адміністративним позовом, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви з додатками отримав 22 липня 2025 року, відзиву на позов, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та матеріали справи про адміністративне правопорушення не надав.

Позивач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не висловив.

За такого розгляд справи відповідно до вимог ст. 257 КАС України проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд враховує, що ч.4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Тому суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.

За змістом ч.5 ст.189 КАС України, визнання позову відповідачем не приймається судом, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

З матеріалів справи встановлено, що 27 червня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ) майор ОСОБА_2 склав щодо ОСОБА_1 протокол № 298 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відповідно до змісту якого під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно пройшов медичний огляд, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та п.п.10-1 п.1 “Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 30.12.2022 року № 1487, під час особливого періоду.

На підставі вказаного протоколу 03 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 1001 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн..

За текстом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 27 червня 2025 року о 15.50 год. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно пройшов медичний огляд, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та п.п.10-1 п.1 “Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 30.12.2022 року № 1487 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, під час дії особливого періоду.

З копії акта дослідження стану здоров`я, висновку лікаря невропатолога, копії направлення на проходження дослідження, копії виписки з медичної карти хворого ОСОБА_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 30 травня 2025 року по 27 червня 2025 року проходив обстеження та медичний огляд військовозобов"язаного, у ході якого направлявся лікарем для проведення медичних обстежень, які неможливо провести за місцем проживання позивача та негайно після направлення, та у результаті яких у позивача виявлено ряд захворювань, у тому числі хронічних.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст.279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

На підставі ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова органу (посадової особи) по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

На підставі ч.ч.7, 8 ст.1 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.

Відповідно до абз.1-3 пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі -Положення, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На підставі абз.6 п.12 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_7 є ІНФОРМАЦІЯ_8 , а його керівник уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені ст.235 КУпАП.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/22225/21.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина третя статті 210 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до оскаржуваної постанови, несвоєчасне проходження медичного огляду позивачем визначене як порушення вимог ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та п.п.10-1 п.1 “Правил військового обліку призовників, військовозробов`язаних та резервістів”.

Разом з тим, частина 3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Тобто вказана норма не встановлює порядок проходження медичного огляду військовозобов"язаним та строки його проходження.

Крім того, підпунктом 10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (у редакції, що діяла на момент складення постанови) визначалось, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов`язані протягом 30 днів з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 563 “Про внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2980) стати на військовий облік одним з таких способів: прибуття особисто до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; шляхом подання заяви про взяття на військовий облік у довільній формі разом із відомостями, визначеними додатком 4 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та копії першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, яким такого громадянина України знято з військового обліку, через закордонну дипломатичну установу України. Заява подається громадянином України закордонній дипломатичній установі України особисто разом із паспортом громадянина України для виїзду за кордон, який після прийняття заяви повертається громадянину України, або засобами поштового зв`язку разом з копією першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Тобто посилання у оскаржуваній постанові на порушення вказаного підпункту Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів також не відповідає викладеним у цій постанові обставинам адміністративного правопорушення та не передбачає проходження призовниками, військовозобов`язаними та резервістами медичного огляду.

Оскаржувана постанова не містить посилання на порушення позивачем норм законодавства, які передбачають правила проходження медичного огляду, а тому її не можна вважати такою, що відповідає вимогам ч.2 ст.283 КУпАП.

Є недопустимим і протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача, оскільки він не відповідає вимогам ст.265 КУпАП щодо зазначення у протоколі суті адміністративного правопорушення та інших відомостей, необхідних для розгляду справи, зокрема, щодо термінів проходження медичного огляду позивачем та суб"єктивної сторони адміністративного правопорушення (умислу або необережності).

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону визначені в абз.3 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України, що зазначено в абз.4 ч.5 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до п.2.8.6 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 6 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження, інші обстеження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.

Разом з тим, законодавство не покладає обов"язку дотримуватися зазначених вимоги щодо тривалості медичних оглядів на військовозобов"язаних, які проходять такі медичні огляди.

Відповідної норми законодавства, яка встановлює такий обов"язок військовозобов"язаних осіб, особами, що склали протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та оскаржувану постанову, не встановлено; умислу ОСОБА_1 на порушення певних норм правил військового обліку не встановлено та не підтверджено відповідними доказами, тобто не доведено наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Крім того, при прийнятті оскаржуваної постанови уповноваженою посадовою особою не враховано, що з червня 2025 року ОСОБА_1 є призваним на військову службу за мобілізацією, що вбачається з копії військового квитка позивача (а.с.12).

На підставі п.10 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.

Таким чином, фактичне визнання відповідачем позову узгоджується із встановленими судом обставинами справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, за що передбачена відповідальність КУпАП.

Зазначеного обов"язку відповідачем не виконано.

Оскільки докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП відсутні, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0.2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 виклала правову позицію про обов"язковість сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, який становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_6 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн., сплачений при зверненні до суду у зв`язку із оскарженням постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 271, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову №1001 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 03 липня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адмністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП закрити у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду, в сумі 605,60 грн..

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя