Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №466/4403/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4403/25

Провадження № 2/466/357/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 січня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Пришляк А.Я.,

справа № 466/4403/25,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу, -

встановив:

09 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ – 45204941 звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , в якій просить стягнути заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період вересень 2023 року – березень 2025 року у розмірі 5769, 34 грн. та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між Львівською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» та відповідачкою 01.09.2023 року укладено договір розподілу природного газу на умовах типового, адже, боржниця споживала природній газ, що документально підтверджується зміною показників лічильника газу побутового споживача, яка відображена в графі «покази лічильника» наданого розрахунку заборгованості.

Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» надавала відповідачці послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по березень 2025 року, щомісячну вартість яких відображено в графі «нараховано грн.» наданого розрахунку заборгованості.

Відповідачка отримала послуги, однак, за них не розрахувалась в повному обсязі, внаслідок чого у споживачки виникла заборгованість перед Львівською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в розмірі 5769,34 грн. У зв`язку з несплатою боргу, товариство вимушене звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 09.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в спрощеному порядку.

Ухвалою від 07.01.2026 року судом прийнято рішення здійснювати заочний розгляд справи.

Учасники справи в судове засідання не викликалися.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що з 01.09.2023 року ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу Товариства. Споживач проживає за адресою: АДРЕСА_1 і Товариством надаються послуги з розподілу природного газу по абонентському рахунку № НОМЕР_2 .

Споживання природного газу підтверджується зміною показників обсягу природного газу та показників лічильника.

Станом на 01.09.2023 року у відповідача за її адресою газопостачання не припинялося, послуги з розподілу природного газу надавалися відповідно до Типового договору розподілу природного газу, тобто на момент отримання ТзОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 року ліцензії про розподіл природного газу, вказаний споживач був приєднаний до газорозподільної системи та користувався послугами з розподілу природного газу і не відмовлявся від отримання послуги з розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 року за №1944 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.01.2023 року Регулятором встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,69 грн. за 1 м3 на місяць без ПДВ (2,028 грн. за 1 м3 на місяць з урахуванням ПДВ).

Відповідно до п. 2.1. Договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ (п.6.6 Типового договору розподілу природного газу).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п. 8.1. розділу VIII Типового договору).

Споживачем було порушено умови п. 5.5., п. 6.1., п. 6.6. договору розподілу природного газу, та не здійснювалась оплата наданих послуг з розподілу природного газу.

З огляду на вищенаведене, ОСОБА_1 порушено виконання зобов`язання щодо належного виконання умов договору, у зв`язку з чим станом на 19.03.2025 року у відповідача існує заборгованість за послугу розподілу природного газу у сумі 5769,34 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка користується послугами, які надаються Львівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями частини першої ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Взаємовідносини між споживачами природного газу та Оператором ГРМ регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП за № 2494 від 30.09.2015 року, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 2494 та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП за № 2498 від 30.09.2015 року.

Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» є Оператором ГРМ, що здійснює діяльність з розподілу природного газу в рамках Кодексу газорозподільних систем, отриманої ліцензії та діючого законодавства України.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем споживачі, в тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу (пункт 3).

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (пункт 4).

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП за № 2498 від 30.09.2015 року визначено, що за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість, у розмірі, строки та порядку визначені цим Договором.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ та в будь-який не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи те, що відповідачка змінює показники лічильника газу побутового споживача, періодично здійснює розрахунки за спожитий природній газ і рахунок відкритий на її ім`я, тобто споживає природній газ, а тому вважається такою, що приєдналась до умов договору розподілу природного газу. Разом з тим, позивач є виконавцем вказаних послуг. Дані обставини відображені у розрахунку заборгованості в графах, «об`єми газу», «покази лічильника», «обсяг» та інших.

Водночас, відсутність письмового договору, укладеного між Львівською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_1 на надання житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримувала надані послуги з розподілу природного газу, проте своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконувала та не сплачувала їх рахунки в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).

Разом з тим, заперечень чи спростувань (у формі відповідних розрахунків) розрахунку заборгованості відповідачка не подала, іншого розрахунку суду не представлено, як і не доведено те, що невиконання зобов`язань по сплаті вартості отриманих послуг сталося не з її вини.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий був належним чином обґрунтований та мотивований. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.

Оскільки позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачу відповідних послуг, а саме надавав послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачка ними користувалась, від отримання не відмовлялась , тобто, між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на умовах типового договору, за яких надаються ці послуги, та те, що відповідачка не надала належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, слід дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачка, отримавши за спірний період послуги з розподілу природного газу, зобов`язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідачки заборгованості у вказаному розмірі.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, за період з вересня 2023 року по березень 2025 року у розмірі 5769,34 (п`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 34 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Позивач: ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» ; 79039, м. Львів, вул.Золота,42, код ЄДРПОУ 45204941.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 07.01.2026 року.

Суддя П. С. Невойт