Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №446/524/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/524/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

справа №446/524/25,

учасники:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача Білик Романна Олегівна;

відповідач Кам`янка-Бузька міська рада;

третя особа ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька цивільну справу, за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2025 представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , подала до суду позовну заяву, в якій просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт, яким належний їй на праві особистої власності житловий будинок заповіла позивачк. Однак, коли він звернувся до нотаріуса для оформлення права власності на належне йому спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , йому було відмовлено у зв`язку з тим, що спадкове майно складається з домоволодіння-колгоспного двору іпозивачем пропущено 6- місячний строкна прийняття спадщини. Окрім цього у ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують родинні стосунки, а тому він змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 14.03.2025 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.09.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 30.10.2025 справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомленний про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подавав.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання також не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, щодо позову не заперечив.

За таких обставин суд вирішив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.6 № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будівлі, яке видане29.07.1988р. на підставі рішення №181 від 21.07.1988р. Кам`янка-Бузької міськоїради зареєстроване Червоноградським МБТІ 29.07.1988р. у реєстровій книзі під №76,будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 станом на 1988р. відносилось до типу колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5 . Членамиданого колгоспного двору були: дружина – ОСОБА_4 .

Таким чином, кожен з них мав право власності на 1/2 частину будинку, який знаходився в їхньому спільному володінні та користуванні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (актовий запис про смерть №29 складений Виконавчим комітетом Батятицької сільської ради від 04 листопада 1993 року).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_5 заповіт не складав.

Відповідно до Довідки №104 від 26.02.2025 року ОСОБА_5 до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ним постійно проживала дружина – ОСОБА_4 та без реєстрації проживав – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно ОСОБА_4 фактично успадкувала 1/2 частину вищевказаного житлового будинку, проте не переоформила на своє ім`я.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 21.02.2025).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .

25.12.1994 року ОСОБА_4 склала заповіт згідно якого належний їі житловий будинок вона заповіла ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки №42 від 30.01.2025 ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 разом з нею без зареєстрований і проживав – ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач у позовній заяві, що він будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у оформленні спадкових прав, у зв`язку з тим, що спадкове майно складається з домоволодіння-колгоспного двору іпозивачем пропущено 6- місячний строкна прийняття спадщини. Окрім цього у ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують родинні стосунки.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відтак, до вирішення даних спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням такої спадщини, слід застосовувати законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Позивач позбавлений права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 534 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за заповітом кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 548 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Системний аналіз статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом статті 549 ЦК Української РСР спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

З встановлених судом обставин справи беззаперечно встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право спадкодавця на житловий будинок.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується їх постійним проживанням за місцем відкриття спадщини, інших спадкоємців на це майно не має, оскільки син спадкодавця, який визначений третьою особою у справі, після її смерті прийняв частину спадщини визначену у заповіті, про що свідчить копія спадкової справи, та своєю заявою від 24.10.2025 (а.с.78) повідомив суд, що не заявляє жодних прав на спірний житловий будинок.

Відтак, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом майна покійної ОСОБА_4 , тому враховуючи той факт, що він позбавлений можливості оформити свої спадкові права на спадкове майно у позасудовому порядку, хоча таке майно належить йому в порядку спадкування за заповітом, суд дійшов висновку, що таке право підлягає судовому захисту шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Разом з тим, як вказано у п. 3.3. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових та майнових прав, позивач позбавлений права на таке оформлення в позасудовому порядку, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 200, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно – задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 26.01.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя Т.І. Котормус