Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №127/24919/21 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/24919/21

Провадження №1-кп/127/899/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря: ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сорока, Іллінецького району, Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціалізованою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020020040000742 від 14.06.2020, –

ВСТАНОВИВ:

13.06.2020 близько 23 години 40 хвилин, біля лавки, розташованої перед під`їздом №2 у дворі 9-ти поверхового будинку АДРЕСА_2 , знаходились ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , провадження стосовно яких закрито в зв`язку із закінченням строків давності, а також, особа матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, які поводили себе зухвало, гучно розмовляли, виражались нецензурною лайкою, кричали, голосно сміялись ігноруючи пізню пору доби.

Після чого, ОСОБА_6 , який проживає у другому під`їзді вказаного будинку, вийшов з помешкання, підійшов до вищезазначеної групи осіб і попросив вести себе тихіше, так як останні заважають відпочивати мешканцям. В цей час, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , провадження стосовно яких закрито в зв`язку із закінченням строків давності, а також, особа матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, використовуючи малозначний привід, діючи умисно, з метою самоствердження за рахунок інших осіб, перебуваючи в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, безпідставно, з хуліганських спонукань, проявляючи особливу зухвалість та очевидну зневагу до існуючих норм поведінки, продовжуючи своє нахабне поводження, передбачаючи і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, демонструючи свою зверхність, наблизились до ОСОБА_6 та почали наносити кулаками рук та ногами численні удари по його голові та тулубу, внаслідок чого, заподіяли останньому фізичного болю, страждання, тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_4 продовжуючи свої хуліганські дії, взяв правою рукою скляну пляшку з-під горілки за горлечко, таким чином спеціально пристосував її для нанесення тілесних ушкоджень, та почав нею наносити хаотичні удари по різних ділянках тіла потерпілого ОСОБА_6 , чим спричинив останньому фізичного болю, страждання, тілесні ушкодження.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , провадження стосовно яких закрито в зв`язку із закінченням строків давності, а також, особи матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження – ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №924 від 10.09.2020 отримав тілесні ушкодження:

- синці та садна на голові, крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи, синці на передній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівої ключиці, в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому плечі, в ділянці правого ліктьового суглобу, на передній черевній стінці, на задній поверхні грудної клітки справа та зліва, в поперековій ділянці, на боковій поверхні грудної клітини справа та зліва, в поперековій ділянці, на боковій поверхні грудної клітки зліва, на лівому стегні, які належать до легких тілесних ушкоджень;

- закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку – належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав, повідомив, що раніше потерпілого не знав, 13.06.2020 він, разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 святкували день народження, після чого вирішили зайти до брата додому, однак коли вони стояли біля під`їзду, розмовляли і ще вжили алкогольний напій, до них вийшов потерпілий та почав робити їм зауваження в некоректній формі з вживанням нецензурної лайки. Після чого, між потерпілим та ОСОБА_11 відбувся словесний конфлікт, який переріс у бійку, яку розпочав потерпілий, до якої приєдналися всі присутні. Хто і куди наносив тілесні ушкодження він не пам`ятає, однак особисто він завдав декілька ударів потерпілому пляшкою, яка була у нього у руці та яку він взяв за горлечко перед тим, як наносити удари, після чого викинув її. Далі вони відійшли у сторону, потерпілий крикнув у вікно до своєї дружини, щоб вона кинула йому пістолет, вони злякались всі та втекли. Крім того, повідомив, що він разом з братами намагались урегулювати конфлікт з потерпілим, однак він відмовлявся, тому двічі через пошту він надсилав грошові кошти потерпілому у розмірі півтори тисячі гривень. Також, зазначив, що заявлений цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди визнав частково на суму тридцять тисяч гривень, оскільки більше не має змогу через потребу у лікуванні, просив суд суворо його не карати та не позбавляти волі, дати шанс виправитись.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що 13.06.2020 близько 23 год. він прокинувся від криків біля під`їзду будинку. Він підійшов до вікна та побачив обвинувачених, які вживали спиртне, палили, потім з ними попрощалась жінка та пішла у під`їзд. Після чого, він звернувся до обвинувачених та попросив не шуміти, однак один із хлопців сказав, що він живе у будинку у може тут знаходитись. Далі він вийшов на вулицю, підійшов до обвинувачених та просив відійти від вікон, однак вони не реагувати та між ними спочатку відбувся словесний конфлікт, який перейшов у бійку в ході якого йому завдавали тілесні ушкодження в різні частини тіла. Також, повідомив, що обвинувачений взяв з лавки пляшку та тримаючи її у руці бив нею в область голови, потилиці, спини, далі було викликано працівників поліції. Крім того, повідомив, що заявлену позовну заяву він підтримує в повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , дружина потерпілого, повідомила, що вона з чоловіком ОСОБА_6 проживають на першому поверсі багатоквартирного будинку. 13.06.2020 вона прокинулась від гучного шуму з вулиці, де біля під`їзду чоловіки на лавці розпивали алкогольні напої, виражалися нецензурною лайкою та курили. В подальшому, її чоловік через вікно попросив не кричати, однак на зауваження ніхто не реагував. Далі, ОСОБА_6 вийшов у двір будинку, щоб поспілкуватися з чоловіками, які шуміли, однак між ними почався конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої обвинувачений бив пляшкою її чоловіка, а інші особи йому допомагали. Вона разом з донькою кричала, однак на них ніхто не реагував, в подальшому було викликано швидку допомогу та працівників поліції.

Окрім показань обвинуваченого, свідка, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані сторонами кримінального провадження, а саме:

- висновок експерта №624 від 17.06.2020, за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження – синці та садна на голові, крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи, синці на передній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівої ключиці, в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому плечі, в ділянці правого ліктьового суглобу, на передній черевній стінці, на задній поверхні грудної клітки справа та зліва, в поперековій ділянці, на боковій поверхні грудної клітки зліва, на лівому стегні.

Вказані ушкодження у ОСОБА_6 належать до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995р.), виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи – 13.06.2020 (т.1 а.с. 199);

- висновок експерта №924 від 10.09.2020, за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження – синці та садна на голові, крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи, синці на передній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівої ключиці, в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому плечі, в ділянці правого ліктьового суглобу, на передній черевній стінці, на задній поверхні грудної клітки справа та зліва, в поперековій ділянці, на боковій поверхні грудної клітки зліва, на лівому стегні, які належать до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995р.), виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи – 13.06.2020.

Під час амбулаторного лікування з 14.06.2020 по 31.07.2020 у ОСОБА_6 , також, було виявлено ушкодження: «Закрита черепно-мозкова травма – струс головного мозку», «Забій грудної клітини – перелом 5-го ребра зліва з підокісною гематомою», які виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи – 13.06.2020, за ступенем тяжкості належать:

- забій грудної клітини – перелом 5-го ребра зліва з підокісною гематомою – до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки перелом 5-го ребра за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я (п.2.2.1. «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995р.);

- закрита черепно-мозкова травма – струс головного мозку – до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995р.) (т.1 а.с. 200-202);

- висновок експерта №СЕ-19/102-20/17837-ПС від 19.05.2021, за результатами проведення судової психологічної експертизи, відповідно до якого, ситуація, що досліджувалась, а саме, отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості є психотравмувальною для нього та спричинили страждання (моральну шкоду) (т.1 а.с. 205-213);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2021, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 у присутності понятих за загальними рисами обличчя, впізнала на фото №1 особу, яка завдала тілесні ушкодження її чоловіку ОСОБА_6 , завдавши удар пляшкою горілки, згідно довідки до протоколу пред`явлення фотознімків для впізнання на фотокартці під №1 зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 220, 221);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2021, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 у присутності понятих за рисами обличчя, впізнав на фото №1 особу, яка завдала йому тілесні ушкодження 13.06.2020 біля під`їзду його будинку, завдавши удар пляшкою горілки, згідно довідки до протоколу пред`явлення фотознімків для впізнання на фотокартці під №1 зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 226, 227).

Також, судом було досліджено:

- витяг з кримінального провадження №12020020040000742 від 14.06.2020, №12021020040000477 від 28.07.2021, №12021020040000476 від 28.07.2021 (т.1 а.с. 189-192);

- постанова про призначення групи прокурорів від 08.06.2021 (т.1 а.с. 193);

- постанова про заміну групи прокурорів від 28.07.2021 (т.1 а.с. 194);

- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 28.07.2021 (т.1 а.с. 195-198);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2021 (т.1 а.с. 216-219, 222-225, 228-231);

- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про продовження строку досудового розслідування від 02.06.2021 (т.1 а.с. 232-234);

- постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речового доказу від 22.12.2020 (т.2 а.с. 19).

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази, які «поза розумним сумнівом» вказують на доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

В розумінні ст. 296 КК України, відповідальність настає за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на правоохоронювані цінності громадський порядок та безпеку громадян, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та громадську безпеку. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі №442/66/16-к зазначається, що неповага до суспільства – це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій. При цьому грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.

Так, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який визнав факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень за допомогою пляшки, яку він взяв за горлечко перед нанесенням ударів, пояснення обвинуваченого, в цій частині, узгоджуються із показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12 , а також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Дані обставини підтверджуються наявністю у потерпілого таких тілесних ушкоджень, як: синці та садна на голові, крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи, синці на передній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівої ключиці, в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому плечі, в ділянці правого ліктьового суглобу, на передній черевній стінці, на задній поверхні грудної клітки справа та зліва, в поперековій ділянці, на боковій поверхні грудної клітки зліва, на лівому стегні, які відповідно до висновку експерта №624 від 17.06.2020 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмета (предметів).

Крім вищевказаних ушкоджень у потерпілого, також, були виявлені під час амбулаторного лікування з 14.06.2020 по 31.07.2020, й інші тілесні ушкодження, зокрема, забій грудної клітини – перелом 5-го ребра зліва з підокісною гематомою, що належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості та закрита черепно-мозкова травма – струс головного мозку, що належить до легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком експерта №924 від 10.09.2020.

Отже, грубо порушивши громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи групою осіб, ігноруючи існуючі у суспільстві правила поведінки, моралі та добропорядності, з хуліганських спонукань та з особливою зухвалістю, із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета, ОСОБА_4 завдав потерпілому хаотичні удари по різних ділянках тіла потерпілого.

Позиція сторони захисту щодо відсутності в діях обвинуваченого складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження з огляду на наступне.

Так, захисник зазначив, що пляшка, якою ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження не є предметом, який спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки він тримав її в руках до того, як підійшов потерпілий, тому що наливав з неї алкогольний напій іншим особам.

Однак, поза увагою сторони захисту залишено показання самого обвинуваченого, який вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав у повному обсязі та повідомив, що перед тим, як завдати потерпілому удари, він взяв пляшку за горлечко і лише тоді наніс хаотичні удари по різним ділянкам тіла потерпілого.

Диспозиція ч. 4 ст. 296 КК України передбачає відповідальність за вчинення хуліганства із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. У той же час предметами, спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, є будь-які речі, що не належать до зброї, які видозмінені чи спеціально знаходилися у винного з метою завдання тілесних ушкоджень під час хуліганства (металевий прут, камінь, розбита пляшка тощо).

Кваліфікуючі ознаки хуліганства, вчиненого із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, є самостійними та підлягають доказуванню в суді.

Стороною обвинувачення, кваліфікуючою ознакою ч. 4 ст. 296 КК України, яка інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , зазначено застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Так, відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 року №10 спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими – предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.

Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час вчинення хуліганських дій.

Заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень є предмети, які хоча і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об`єктивно можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи вказаної кваліфікуючої ознаки хуліганства, слід ураховувати, що вона має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесних ушкоджень або коли використання цих предметів під час вчинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.

Разом з тим, як вбачається з показань обвинуваченого спочатку конфлікт у потерпілого виник з його братом, а він в цей час стояв та тримав пляшку в руках, тому що наливав алкоголь, однак в подальшому, взяв пляшку за горлечко і лише тоді наніс хаотичні удари в різні частини тіла потерпілого.

Дані обставини вказують на те, що під час учинення хуліганських дій ОСОБА_4 спеціально пристосував предмет для нанесення тілесних ушкоджень, шляхом взяття наявної у нього в руках пляшки за горлечко та лише тоді почав наносити нею хаотичні удари по різним ділянкам тіла потерпілого, що прямо вказує на наявність в його діях саме складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально – процесуального закону, є допустимими та належними.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а його дії слід кваліфікувати, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

При вирішенні питання щодо обрання покарання, суд керується роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» в якому зазначено, що при призначенні покарання за хуліганство суди зобов`язані в кожному конкретному випадку і стосовно кожного підсудного неухильно додержувати вимог ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

При визначенні виду та міри покарання, обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України зазначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання , необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд зважає на те, що обвинувачений раніше не судимий (т.2 а.с. 12), на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває (т.2 а.с. 18), за місцем проживання характеризується позитивно (т.2 а.с. 13).

Згідно досудової доповіді, зважаючи на інформацію, що характеризує обвинуваченого, спосіб його життя, історію правопорушень, орган з питань пробації дійшов до висновку, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення чи обмеження волі на певний строк є можливим та не становить високої небезпеки для суспільства та окремих осіб (т.1 а.с. 154-156).

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Всебічна оцінка даних про особу винного є однією з важливих передумов можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Перш за все необхідно враховувати соціально значиму поведінку винного до і після вчинення кримінального правопорушення, а також окремі якості чи інші особливості його особистості.

За час розгляду кримінального провадження в суді обвинувачений свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів. Окрім того, про щире каяття обвинуваченого свідчить те, що в своїх поясненнях він запевняє суд про недопустимість в майбутньому подібної поведінки та з моменту події будь яких порушень не допускав. Наведене свідчить про істотне зниження ступеню небезпечності обвинуваченого для суспільства, і утворює підставу для висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального равопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, позитивно характеризується за місцем роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, частково відшкодував завдану потерпілому шкоду, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк, визначений в межах санкції передбаченої ч. 4 ст. 296 КК України.

Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: не лише кара за скоєне, а і виправлення засуджених і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Конституційний Суд України у своєму рішенні за №15-рп/2004 наголосив, що «…окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».

У справі «Скоппола проти Італії №2» від 17.09.2009 р. Європейський суд з прав людини виклав правову позицію, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вину визнав, частково відшкодував завдану потерпілому шкоду, наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, тривалий час, який минув з моменту вчинення інкримінованого діяння та посткримінальну поведінку обвинуваченого, який не допускав будь яких порушень та не притягувався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування покарання та про можливість звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.

Початок іспитового строку обвинуваченому рахувати з дати ухвалення вироку.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого 1/4 частину вартості проведення криміналістичного дослідження (т.1 а.с. 204), оскільки його проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального правопорушення у співучасті.

Крім того, потерпілим ОСОБА_6 було подано позовну заяву про відшкодування шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, а саме моральної шкоди в розмірі сімсот двадцяти дев`яти тисяч гривень та матеріальної шкоди в розмірі одинадцяти тисяч вісімсот вісімдесяти двох гривень дев`яносто п`яти копійок.

Що стосується заявленої позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, згідно заявлених позовних вимог сума, яка вказана потерпілим була витрачена виключно на лікування.

На підтвердження витрат, як додатки до позову вказано, копії документів, що підтверджують понесені витрати на лікування, яких з позовом надано не було, однак в матеріалах кримінального провадження, а саме, т.1 а.с. 88-120 наявні копії документів про проходження потерпілим оглядів та ряд квитанцій.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Згідно вимог ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, зважаючи на заявлені позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди солідарно з усіх причетних осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню на суму дві тисячі гривень.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 ЦК України – особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також, суд приймає до уваги постанову пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги наявність такої шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, тривалість моральних страждань і переживань потерпілого, оскільки останньому було завдано тілесні ушкодження, що призвело до його душевних страждань та негативно позначилося на моральному та психологічному стані.

В обґрунтування суми заявленої моральної шкоди, потерпілий посилається на висновок експерта №СЕ-19/102-20/17837-ПС від 19.05.2021, за результатами проведення судової психологічної експертизи, однак суд звертає увагу, що в даній експертизі йде мова саме про отриманні ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості, однак згідно пред`явленого обвинувачення, діями ОСОБА_4 їх не було спричинено.

Зважаючи на викладене, заявлений розмір моральної шкоди саме до ОСОБА_4 є явно завищеним та таким, що не відповідає ані характеру події, ані реальному обсягу моральних страждань, про які заявляє потерпіла сторона.

Аналіз змісту позову та обставини справи свідчать про те, що позивач фактично використовує сам факт події, як підставу для одержання надмірної та необґрунтованої вигоди за рахунок обвинуваченого.

Судова практика виходить з того, що моральна шкода має компенсаторний, а не каральний характер, її розмір повинен бути справедливим, об`єктивно обґрунтованим та не призводити до збагачення потерпілої.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалість, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, поведінку обвинуваченого, який вину визнав, частково відшкодував завдану шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволення на суму тридцять тисяч гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 60, 65-67 КК України, ст. ст. 22, 84-86, 91, 127, 128, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 12 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 22.01.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна 1/4 вартості проведення судової експертизи №СЕ-19/102-20/17837-ПС від 19.05.2021, а саме – 1416 грн.

Речові докази в кримінальному провадженні №12020020040000742, а саме: два диски з відеозаписами та фото з місця вчинення правопорушення, після набрання вироком законної сили – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2000 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 30 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: